Рішення

від 06.12.2011 по справі 3/262

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/262

06.12.11

За позовом    Комунального підприємства «Фармація»

До                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар»                    

Про                 стягнення 64 399,77 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача           ОСОБА_1 –по дов. № 76 від 24.12.2010

Від відповідачів      ОСОБА_2 –по дов. № б/н від 01.11.2011

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Фармація»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар»62 866,34 грн. основного боргу, 1 272,05 грн. пені, 261,38 грн. –3 % річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору зберігання № 26 від 21.03.2011.                   

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2011 порушено провадження у справі № 3/262 та призначено її до розгляду на 03.11.2011.

Позивачем в судовому засіданні 03.11.2011 подано письмові пояснення  щодо позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/286 від 03.11.2011, в зв‘язку з нез‘явленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 21.10.2011, розгляд справи був відкладений на 17.11.2011.

Позивачем в судовому засіданні 17.11.2011 подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 96 186,86 грн. основного боргу, 1 190,83 грн. пені, 221,47 грн. –3 % річних.

Відповідачем 17.11.2011 до відділу діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивовано тим, що 07.07.2011 на відповідача здійснений рейдерський захват, а тому з того часу керівник та працівники відповідача не мають доступу до приміщень, в яких знаходяться вся документація, в зв‘язку з чим відповідач не має можливості виконати вимоги суду.

Відповідачем 17.11.2011 до відділу діловодства суду подано клопотання про витребування у ПрАТ «Індар»видаткові накладні, акти виконаних робіт, договір зберігання укладений з КП «Фармація», у зв‘язку з тим, що відповідачу створюють перешкоди та не допускають у власні приміщення (м. Київ, вул. Зрощувальна, 5) треті особи, а всі фінансово-господарські документи знаходяться за вказаною адресою.

Суд розглянувши дане клопотання відповідача вважає, що воно не відповідає вимогам ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, а тому у суду відсутні підстави для його задоволення.

Відповідачем в судовому засіданні 17.11.2011 заявлено усне клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПрАТ «Індар».

Позивач проти залучення третьої особи заперечував.

Суд розглянувши подане клопотання вважає, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Отже, третя особа без самостійних вимог, має знаходитися з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Суд дійшов висновку, що прийняття рішення з даного господарського спору про стягнення заборгованості по договору зберігання укладеному між позивачем та відповідачем у даній справі, не може вплинути на права або обов’язки ПрАТ «Індар»щодо відповідача, тому відсутні підстави для залучення останнього до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

В судовому засіданні 17.11.2011 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 01.12.2011.

Відповідачем в судовому засіданні 01.12.2011 подано клопотання про залучення до участі іншого відповідача Приватне акціонерне товариство по виробництву інсулінів «Індар». Клопотання мотивовано тим, що згідно договору поруки від 04.07.2011 ПрАТ «Індар» взяло на себе зобов‘язання солідарно відповідати перед КП «Фармація»за виконання зобов‘язань по договору зберігання № 26 від 21.03.2011 відповідачем.

Позивач в судовому засіданні 01.12.2011 проти залучення іншого відповідача заперечував та зазначив, що йому про наявність договору поруки нічого не відомо.

В судовому засіданні 01.12.2011 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 06.12.2011.

Суд розглянувши подане в минулому судовому засіданні клопотання відповідача про залучення іншого відповідача відмовляє в його задоволенні з наступних підстав.

В матеріалах справи наявний договір поруки укладений 04.07.2011 між відповідачем (боржником) та Закритим акціонерним товариством по виробництву інсулінів «Індар»(поручителем), за умовами якого поручитель зобов‘язався відповідати перед Комунальним підприємством «Фармація»солідарно в обсязі до 1 000 000 грн. за виконання боржником його зобов‘язань за договором зберігання № 26 від 21.03.2011 щодо сплати вартості послуг по зберіганню.

Стаття 553 Цивільного кодексу України визначає, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов‘язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Як випливає із ст. 553 ЦК України, договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем.

Оскільки договір від 04.07.2011 укладений без участі кредитора він не може вважатись договором поруки.

Відповідно до ст. 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі іншого відповідача.

Розглянувши заявлене клопотання позивача суд приходить до висновку про відсутність достатніх підстав для вчинення відповідної процесуальної дії, оскільки в даному випадку з урахуванням усіх обставин та матеріалів справи залучення іншого відповідача не сприятиме з‘ясуванню обставин, що входять до предмета доказування у справі та встановленню наявності або відсутності правопорушення.

Крім того інший відповідач, якого просить залучити до участі у справі відповідач не є такою юридичною особою, в тому числі за рахунок якої в принципі можливо було б задовольнити позовні вимоги.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 06.12.2011 відзиві проти задоволення позову заперечує з наступних підстав. Пунктом 1.1. договору зберігання визначений обов‘язок охоронця виставляти рахунки для оплати їх платником. Пунктами 2.2.5 та 2.3.1 договору зберігання передбачений обов‘язок охоронця надавати реєстр руху товарів та обов‘язок платника оплачувати послуги з зберігання згідно виставлених рахунків та реєстру про рух товарів відповідно. Відповідач не міг виконати зобов'язання по оплаті послуг зберігання, визначений даним договором, так як, позивач належним чином не виконував обов‘язку щодо надання реєстру руху товарів та рахунків. Відповідно до ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов‘язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов‘язку.

В судовому засіданні 06.12.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників  позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

             21.03.2011 між Головним управлінням охорони здоров‘я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (поклажодавець), Комунальним підприємством «Фармація»(охоронець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар»(платник) було укладено договір зберігання № 26 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору  позивач прийняв на себе зобов‘язання по зберіганню лікарських засобів (інсулінів) надалі –товар, наданих поклажодавцем на умовах даного договору, а відповідач сплачує вартість послуг по зберіганню згідно виставлених охоронцем рахунків.

            Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг зберігання товару, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 96 186,86 грн. та за неналежне виконання зобов‘язань нарахована пеня в розмірі 221,47 грн. та збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 1 190,83 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов‘язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

За умовами п. 3.1. та п. 4.1. договору сторонами визначено плату зберігання товару за одиницю (флакон та картридж) у розмірі 0,65 грн., нарахування якої здійснюється із розрахунку за один день зберігання.

Пунктом 2.2.5. договору  передбачено, що позивач до 10 числа місяця наступного за звітним зобов‘язаний надавати відповідачу реєстр руху товару.

За умовами п. 2.3.1. договору відповідач зобов‘язаний оплачувати послуги по зберіганню згідно виставлених рахунків та у відповідності до реєстру зазначеного в п. 2.2.5. договору про рух товару.

В матеріалах справи  наявні реєстри руху товарів (інформація про залишки інсулінових препаратів, що знаходяться у позивача згідно договору № 26 від 21.03.2011) за червень 2011 року у кількості 894723 одиниць, за липень 2011 року у кількості 121435 одиниць, за серпень 2011 року у кількості 1038159 одиниць, за вересень 2011 року у кількості 895339 одиниць та за жовтень 2011 року у кількості 770687 одиниць.

Позивачем виписані наступні рахунки на сплату по зберіганню товару у кількості зазначеній вище: № 1411 від 30.06.2011 на суму 17 894,46 грн., № 1647 від 31.07.2011 на суму 24 208,70 грн., № 1940 від 31.08.2011 на суму 20 763,18 грн., № 2182 від 30.09.2011 на суму 17 906,78 грн. та № 2407 від 31.10.2011 на суму 15 413,74 грн.

Реєстр руху товарів за червень 2011 року позивачем було надіслано відповідачу 04.11.2011, що підтверджується поштовою квитанцією № 2249, реєстр руху товарів за липень 2011 року позивачем було надіслано відповідачу 12.08.2011, що підтверджується поштовою квитанцією № 9276, реєстр руху товарів за серпень 2011 року було надіслано позивачем відповідачу 13.09.2011, що підтверджується поштовою квитанцією № 2724, реєстр руху товарів за вересень 2011 року позивачем було надіслано відповідачу 11.10.2011, що підтверджується поштовою квитанцією № 6164, реєстр руху товарів за жовтень 2011 року позивачем було надіслано відповідачу 08.11.2011, що підтверджується поштовою квитанцією № 9801.

Відповідно до п. 4.2. договору платежів за відповідальне зберігання здійснюються відповідачем щомісячно шляхом перерахування суми, вказаної у рахунку на розрахунковий рахунок позивача в термін до 15 числа місяця, наступного за звітним при наданні відповідачу реєстру руху товарів.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений  строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо своєчасного внесення плати за зберігання майна у період з червня по жовтень 2011 року в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за обґрунтованими  розрахунками позивача складає 96 186,86 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 96 186,86 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за надані послуги зберігання не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату за послуги по відповідальному зберіганню відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочки.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов’язання щодо оплати наданих послуг оренди.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Враховуючи, що в силу умов п. 4.1. договору, відповідач зобов‘язаний був вносити платежі до 15 числа місяця наступного за звітним, то момент прострочення виконання зобов‘язання має встановлюватись щодо кожного місяця зберігання, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг зберігання окремо.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 221,47 грн. пені, яка нарахована позивачем за неналежне виконання зобов‘язань відповідача по сплаті платежів за зберігання товару за червень, липень та серпень 2011 року.

З даним розрахунком суми пені суд частково не погоджується, оскільки пеня на суму боргу за червень 2011 року нарахована позивачем у період з 17.10.2011 по 01.11.2011, тоді як реєстр руху товарів за червень 2011 року позивачем було надіслано відповідачу 04.11.2011.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1 083,39 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню та відповідно в частині її нарахування в розмірі 107,44 грн. в позові слід відмовити.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті виконаних робіт, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь  3% річних в розмірі 221,47 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що 3% річних мають бути нараховані за час прострочення.

З розрахунку суми заборгованості вбачається, що 3% річних також нараховані позивачем за неналежне виконання зобов‘язань відповідача по сплаті платежів за зберігання товару за червень, липень та серпень 2011 року.

З даним розрахунком розміру 3% річних суд також не погоджується частково в сумі 110,31 грн., оскільки 3% річних на суму боргу за червень 2011 року нараховані у період з 18.08.2011 по 01.11.2011.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 111,31 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню та відповідно в частині позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 110,31 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Комунального підприємства «Фармація»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

            2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Форт-ресурси»Державного підприємства МВС України «Ресурси»(м. Київ, вул. Святошинська, 27, код ЄДРПОУ 32384218) на користь Комунального підприємства «Фармація»(м. Київ, вул. І.Франка, 38-Б, код ЄДРПОУ 05415852) 96 186 (дев‘яносто шість тисяч сто вісімдесят шість) грн. 86 коп. основного боргу, 1 083 (одну тисячу вісімдесят три) грн. 39 коп. пені, 111 (сто одинадцять) грн. 31 коп. –3% річних, 1 307 (одну тисячу триста сім) грн. 07 коп. судового збору та 235 (двісті тридцять п‘ять) грн. 47 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Суддя

В.В. Сівакова

Рішення підписано 12.12.2011.