Рішення

від 30.11.2011 по справі 51/458

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/458

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  51/458

30.11.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полігранд»

до Приватного підприємства «Дерен Канцтовари»

про стягнення 50 561, 00 грн.  

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Куткіна О.М.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 50 561, 00 грн. заборгованості, з яких: основний борг –46 053,00 грн., 3 % річних в розмірі 508, 43 грн. та 4 000, 00 грн. –витрачених на правову допомогу. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за поставлений товар відповідно до договору № 1 від 01.02.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 30.11.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалою суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направляв, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Частиною 2  ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи про місцезнаходження юридичної особи.

З наявного в матеріалах справи спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 04.11.2011 р. вбачається, що місцем реєстрації відповідача є 03069, м. Київ, провулок Кіровоградський, буд. 38/58, кв. 13.

Ухвалу про порушення провадження у справі від 02.11.2011 р. судом направлено на зазначену у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу відповідача, що підтверджується відміткою на зворотній стороні вказаної ухвали.

Конверт з ухвалою від 02.11.2011 р. повернуто до Господарського суду міста Києва з відміткою пошти, що за вказаною адресою не знаходиться.

Згідно з п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р." у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 30.11.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Полігранд»та Приватним підприємством «Дерен Канцтовари»укладено договір №1, за умовами якого позивач зобов'язався виготовляти та передати у власність, на умовах товарного кредиту, поліграфічну продукцію, а відповідач прийняти виконану роботу та здійснити її оплату.

Згідно п. 4.2. договору загальна вартість договору складається із суми вартостей продукції згідно всіх специфікацій.

Відповідно до п. 4.3.1. договору відповідачу надається відстрочка по оплаті роботи з виготовлення продукції строком на 15(п'ятнадцять) календарних днів від дати підписання сторонами відповідного акту прийому-передачі продукції та гарантійного листа, шляхом перерахування вказаної позивачем суми грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що відповідач зобов'язаний здійснити оплату протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів після отримання продукції.

У п. 4.4. договору зазначено, що відповідач здійснює оплату за товар на підставі даного договору та/або виставлених позивачем рахунків або накладних.

Згідно п. 5.2. договору факт передачі товару (перехід права власності) засвідчується підписанням видаткової накладної позивачем та відповідачем. Датою поставки (датою передачі товару) вважається дата підписання видаткової накладної.

Відповідно до п. 8.1. договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2011 р., а в частині здійснення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Судом встановлено, що позивачем була здійснена поставка товару згідно договору №1 товару від 01.02..2011 р. на загальну суму 69 709,00 грн., що підтверджується  видатковими накладними №РН – 0000054 від 14.03.2011 р., №0000070 від 23.03.2011 р., №0000134 від 17.05.2011 р., №0000149 від 25.05.2011 р., №0000150 від 25.05.2011 р., №0000151 від 25.05.2011 р., №0000152 від 25.05.2011р. (копії - у матеріалах справи).

Однак відповідач за поставлений товар розрахувався частково, в сумі 23 656,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками з особового рахунку позивача.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо сплати за поставлений товар за договором №1 від 01.02.2011 р., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 46 053,00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору  №1 від 01.02.2011 р. суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про  купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положенням ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

 Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

 Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором №1 від 01.02.2011 р. виконав в повному обсязі, поставивши товар на загальну суму 69 709,00 грн. а відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар, чим порушив взяті на себе договірні зобов'язання в результаті чого заборгував перед позивачем 46 053,00 грн.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання зобов'язань по оплаті поставленого позивачем товару за Приватним підприємством «Дерен Канцтовари»утворилась заборгованість в розмірі 46 053,00 грн.

Станом на час вирішення спору відповідач оплати суми заборгованості за договором №1 від 01.02.2011 р. не здійснив.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару згідно з договором поставки. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 46 053,00 грн. основного боргу обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 508,43 грн. за період з 09.06.2011 р. до 25.10.2011 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства України.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 508,43 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму в розмірі 4 000,00 грн., витрачену на правову допомогу.

Нормативно обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України та зазначає, що сума, сплачена за правову допомогу є збитками, які підлягають відшкодуванню відповідно до п. 6.1. договору.

Відповідно до п. 6.1. договору у випадку порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки у порядку, передбаченим законодавством України (в тому числі витрати на послуги юриста).

Судом встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міламакс»було укладено договір № 4с. про надання юридичних послуг  від 24.10.2011 р. по веденню справи в господарському суді за умовами якого позивач зобов'язався надати консультаційні та юридичні послуги з супроводження господарського процесу за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Полігранд»до Приватного підприємства «Дерен Канцтовари», в тому числі представництво в правоохоронних органах і судових органах, в органах державної виконавчої влади та інших установах і організаціях, як за участю так і без участі позивача, виконувати ухвали судді, а також давати пояснення, що виникатимуть під час розгляду справи в судовому засіданні, з метою захисту прав і законних інтересів позивача з приводу захисту його майнових прав та інтересів.

Відповідно до п. 5.1 договору № 4с. від 24.10.2011 р. вартість послуг за даним договором складає 4 000, 00 (чотири тисячі) грн.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Так, у вказаній статті зазначено, що особа, якій завдано збитків у результаті  порушення  її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати,  яких  особа  зазнала  у  зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі,  а також витрати,  які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи,  які  особа  могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у  меншому  або  більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у  зв'язку  з  цим доходи,  то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від  доходів,  одержаних особою, яка порушила право.

На  вимогу  особи,  якій  завдано шкоди,  та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути  відшкодована  і  в  інший спосіб,  зокрема,  шкода,  завдана майну,  може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості,  полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

При цьому. відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;  матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Разом з тим суд відзначає, що у договорі № 4с. від 24.10.2011 р. не вказана сума, яка підлягає сплаті за розгляд справи № 51/458 та міститься розшифровки ціни договору по кожній з послуг, що є предметом вказаного договору.

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження представництва Товариством з обмеженою відповідальністю «Міламакс»інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Полігранд»в правоохоронних органах, в органах державної виконавчої влади та інших установах і організаціях, як за участю так і без участі позивача,

При цьому, позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували обсяг та вартість наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Міламакс»юридичних послуг щодо супроводження господарського процесу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полігранд»до Приватного підприємства «Дерен Канцтовари» у даній справі (актів приймання-передачі виконаних робіт тощо).

Також суд вважає за необхідне відзначити, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження –завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів, в той час як у даній справі триває провадження, а відтак –вимоги позивача про стягнення збитків у цій частині суд вважає передчасними.

Застосування відповідальності у вигляді відшкодування, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань, збитків, що встановлена вказаною нормою можливе лише за наявності складу правопорушення, до якого входять наступні елементи: протиправна поведінка, наявність збитків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків, а також вина.

Отже, однією з необхідних умов настання відповідальності є наявність безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою правопорушника та збитками потерпілої сторони. Мається на увазі, що протиправна дія або бездіяльність правопорушника є причиною, а збитки, що виникли у потерпілої сторони, - наслідком протиправної поведінки правопорушника.

Такої ж позиції дотримується і Вищий господарський суд України, що викладена ним у постановах № 32/543 від 04.04.2006 р. та № 14/116 від 16.05.2007 р. 

Згідно з ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Разом з тим, позивачем не надано суду доказів на підтвердження понесення ним збитків саме на суму 4 000, 00 грн., у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Полігранд»в цій частині.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме –основна заборгованість у розмірі 46 053, 00 грн. та 508, 43 грн. –3 % річних.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви та сплати судових витрат) покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю  "Полігранд"  задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Дерен Канцтовари»(03069, м. Київ, пров. Кіровоградська, буд. 38/58, кв. 13, код ЄДРПОУ 37308917) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полігранд»(08120, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Бузова, вул. Леніна, буд. 112 код - 37228287) 46 053 (сорок шість тисяч п'ятдесят три) грн. 00 коп. –– основної заборгованості, 508 (п'ятсот вісім) грн. 43 коп. 3% річних, 465 (чотириста шістдесят п'ять) грн. 61 коп. - державного мита, 217 (двісті сімнадцять) грн. 33 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

            Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                                                     Пригунова А.Б.

                                                                         Повне рішення складено: 05.12.2011 р.