Рішення

від 13.12.2011 по справі 5/194

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

5/194

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  5/194

13.12.11

За позовом  Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»в особі

                     Київської міської філії

до                  Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІО-ТОРГОВИЙ ДІМ»

про                стягнення 684,34 грн.          

                                                                                                     Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача:       не з'явився;

від відповідача:   не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»в особі Київської міської філії (далі –позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІО-ТОРГОВИЙ ДІМ» (далі –відповідач) про стягнення  684,34 грн., а саме: 666,88 грн. –боргу за послуги електрозв'язку, 13,92 грн. –пені, 2,36 грн. –збитків від інфляції, 1,18 грн. – 3% річних. Також позивач просить судові витрати по розгляду даної справи покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов Договору та невиконання ним своїх грошових зобов'язань по оплаті за спожиті послуги електрозв'язку, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІО-ТОРГОВИЙ ДІМ»виникла заборгованість перед Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»в особі Київської міської філії, що зумовило нарахування пені, 3% річних та збитків від інфляції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від  21.10.2011 р. порушено  провадження  у  справі № 5/194, розгляд справи призначено на 15.11.2011 р.

В судовому засіданні 15.11.2011 р. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 15.11.2011 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 21.10.2011 р. про порушення  провадження  у справі           № 5/194 не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від  15.11.2011 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 13.12.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.12.2011 р. здійснено процесуальне правонаступництво позивача у справі № 5/194 – Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської міської філії та замінено його правонаступником –Публічним акціонерним товариством «Укртелеком»в особі Київської міської філії.

Представник позивача в судове засідання 13.12.2011 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання 13.12.2011 р. не з'явився, вимоги попередніх ухвал господарського суду міста Києва не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

При цьому, судом враховано, що п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що  примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України           № 02-5/289 від 18.07.1997 р. із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені спеціальним витягом з ЄДРПОУ.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 13.12.2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.11.2000 р. між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»в особі начальника Центру обслуговування споживачів та продажу послуг Київської міської дирекції Старцева Анатолія Петровича (далі –Підприємство зв'язку) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІО-ТОРГОВИЙ ДІМ»(далі –Споживач) укладено Договір № 1100035058 про надання послуг електрозв'язку (далі –Договір), відповідно до умов якого Підприємство зв'язку надає послуги електрозв'язку (п. 1 Договору).

Відповідно до п. 2.1.21 Договору, Підприємство зв'язку зобов'язане не менше одного разу на місяць повідомляти абонентів про належну суму платежу за міжміські та міжнародні телефонні розмови.

Згідно з п. 3.2.8 Договору, Споживач зобов'язаний своєчасно вносити плату за користуванням телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону.

Споживач сплачує послуги електрозв'язку за спільно погодженою системою оплати (кредити та/або авансова, безквитанційна, з поданням рахунків, за абонентською книжкою) (п. 4.2 Договору).

З матеріалів справи та письмових пояснень позивача вбачається, що спільно погодженою системою оплати між сторонами було виставлення позивачем рахунків відповідачу.

Як встановлено п. 4.3 Договору, Споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги.

Пунктом 4.5 Договору визначено, що розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться Споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. За отримані в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного зв'язку справляється додаткова плата в розмірі двох відсотків вартості наданих послуг.

У відповідності до п. п. 7.1, 7.2 Договору, він набирає чинності з дня підписання (30.11.2000 р.) і діє п'ять років. Якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодна зі сторін не повідомила про його припинення, то Договір вважається дійсним на той же термін.

Жодних доказів припинення сторонами дії Договору позивачем подано не було. Відповідачем жодних доказів на спростування вказаного не подано.

Позивачем, на виконання умов Договору на адресу відповідача направлялися  рахунки за послуги зв'язку (належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи). Крім того, надання послуг позивачем відповідачу підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями податкових накладних за спірний період.

Проте, відповідач в порушення покладеного на нього Договором та чинним законодавством України обов'язку по оплаті наданих послуг не виконав, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІО-ТОРГОВИЙ ДІМ»виникла заборгованість перед позивачем.

При цьому, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію-попередження № 25/20-320 від 08.04.2011 р. з проханням надати відповідь та сплатити існуючу заборгованість.

Проте, за твердженням позивача жодної відповіді на вказану претензію ним отримано не було, заборгованість не сплачено.

Враховуючи зазначені обставини, зокрема відмову відповідача в добровільному порядку виконати взяті на себе договірні зобов'язання з оплати послуг, позивач вирішив звернутись за захистом свої прав та охоронюваних законом інтересів до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та  обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За своєю правовою природою даний Договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено з ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

До спірних правовідносин сторін судом застосовуються положення Закону України «Про телекомунікації».

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про телекомунікації», телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умови надання телекомунікаційних послуг: укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до  договору про надання телекомунікаційних  послуг, установлених НКРЗ; оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Відповідно до ч. 5. ст. 33 Закону України «Про телекомунікації», споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил  надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно  оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Відповідно до ст. 68 Закону України «Про телекомунікації», розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством.

Як визначено пунктом 32 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 720 від 09.08.2005 р., споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати отримані телекомунікаційні послуги.

Абонентна плата за користування телефоном, почасова оплата місцевих телефонних розмов, плата за міжміські та міжнародні телефонні розмови, надіслані в кредит телеграми та за інші послуги, надані по телефону, вноситься абонентом у десятиденний строк після отримання рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після розрахункового періоду. Розрахунковим періодом вважається, як правило, календарний місяць, у межах якого надавалися послуги (п. 108 зазначених Правил).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем виставлялися відповідачу рахунки за телекомунікаційні послуги за лютий 2011 р. –травень 2011 р.

Таким чином, судом встановлено, що станом на день винесення рішення заборгованість відповідача перед позивачем за надані телекомунікаційні послуги бізнес-мережі становить  666,88 грн.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов в  частині стягнення основного боргу в розмірі 666,88 грн. нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню зазначена сума.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 5.8 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 13,92 грн. –пені.

Відповідно до п. 5.8 Договору, у разі несплати за надані послуги електрозв'язку  понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) Споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене  ним  правопорушення у сфері господарювання. Одним із видів господарських санкцій, згідно з  ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесені штраф і пеня (ч. 1              ст. 230 Господарського кодексу України).

Як встановлено п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІО-ТОРГОВИЙ ДІМ»на користь позивача підлягає стягненню 13,92 –пені (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитків від інфляції в сумі 2,36 грн. та 1,18 грн. – 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Суд відзначає, що нарахування позивачем збитків від інфляції та 3% річних у заявлений період є правомірним, оскільки судом встановлено прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг за Договором у визначений період.

Враховуючи вищевикладене, судом здійснено перерахунок збитків від інфляції в межах періодів, встановлених позивачем, та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2,36 грн. –збитків від інфляції та 1,18 грн. –3% річних (у відповідності до обґрунтованого розрахунку позивача).

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82-85  Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.  Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІО-ТОРГОВИЙ ДІМ»(03150, м. Київ, вул. Предславинська, б. 35; ідентифікаційний код 31027677) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01030, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, б. 18; ідентифікаційний код 21560766) в особі Київської міської філії (01033, м. Київ,                 вул. Горького, б. 40; ідентифікаційний код 01189910) 666 (шістсот шістдесят шість) грн. 88 коп. –основного боргу, 13 (тринадцять) грн. 92 коп. –пені, 2 (дві) грн. 36 коп. –збитків від інфляції, 1 (одну) грн. 18 коп. –3% річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. 

Суддя                                                                                                                              В.С. Ломака

Повне рішення складено 14.12.2011 р.