Рішення

від 18.08.2008 по справі 28/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/19

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

18.08.08 р.                                                                                                    Справа № 28/19                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Краснухіній І.С.   

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом:  Українсько-казахського товариства з обмеженою відповідальністю

                     „Східмаш-Аванта”,  ЄДРПОУ  25488505,  м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Соціальне відродження

                            Донбасу”, ЄДРПОУ 30556292,  смт. Мирне

про стягнення 87 200  грн. 70 коп.

Представники:

від позивача: Капустін М.О. на підставі протоколу №05 від 04.03.2004р.

від відповідача: Комарова О.В. на підставі довіреності №351 від 04.01.2008р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Українсько-казахське товариство з обмеженою відповідальністю „Східмаш-Аванта”, м. Запоріжжя звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Соціальне відродження  Донбасу”, смт. Мирне 87200 грн. 70 коп., в тому числі: заборгованість  в розмірі 77 340 грн. 80 коп.,  інфляційні нарахування на суму боргу в розмірі 5 413 грн. 86 коп., пеня  в розмірі 4 446 грн. 04 коп.  

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на  договір поставки продукції № 0130/08 від 30.01.2008 р., специфікації № 1 та № 2 від 30.01.2008 р. к договору поставки продукції  № 0130/08 від 30.01.2008 р., видаткові накладні №  РН-0000013 від 31.01.2008 р., №  РН-0000012 від 31.01.2008 р., довіреність серії ЯОМ №586129 від 31.01.2008р. на отримання товарно-матеріальних цінностей, претензію №039 від 17.04.2008р.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 17.07.2008р. порушив провадження у справі № 28/19 та призначив її розгляд на 04.08.2008р.

    Від відповідача  29.07.2008 р. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач визнає суму боргу в сумі  77 340 грн. 80 коп., але не згоден з розрахунком пені, та нарахуванням  боргу з  урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення.

Ухвалою  від 04.08.2008 р. суду  виходячи з того, що  відповідач в судове засідання  не з'явився, а також враховуючи, що в судове засідання не надані витребувані судом документи та виникла необхідність витребувати нових доказів, розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України був відкладений  на 18.08.2008 р.  (ухвала направлялись  сторонам  рекомендованими листами з повідомленнями, про що свідчить штамп канцелярії господарського суду на зворотному боці ухвали).

Позивачем в судовому засіданні від 18.08.2008 р. були надані суду письмові пояснення № 087 від 18.08.2008 р. на відзив відповідача.

Відповідач в судовому  засіданні 18.08.2008 р.  визнав основну заборгованість в розмірі 77 340 грн. 80 коп. та  пеню в розмірі 4 446 грн. 04 коп. Одночасно, з розрахунком  інфляційних нарахувань на суму боргу в розмірі 5 413 грн. 86 коп. відповідач не згоден.

Позивачем також було заявлено клопотання №058/1 від 05.06.2008р. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на суму грошових коштів, що знаходяться на поточному рахунку відповідача в розмірі 87 200 грн. 70 коп. Обґрунтовуючи вказане клопотання позивач посилається на те, що грошові кошти, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю на момент винесення рішення господарським судом.

Відповідачем  в судовому засіданні 18.08.2008 р. було заявлено клопотання щодо відстрочення виконання рішення до 31.10.2008 р. В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на виконання ним рішення господарського суду від 08.07.2008 р. про стягнення заборгованості в розмірі 466 000 грн. 80 коп., та на великі об'єми  ремонтних робіт соціальної сфери.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  позивача, господарський суд встановив:

Між  Українсько-казахським товариством з обмеженою відповідальністю „Східмаш-                       Аванта”,   м. Запоріжжя, позивачем,  та  Товариством з обмеженою відповідальністю „Соціальне відродження Донбасу”,  смт. Мирне,  відповідачем 30.01.2008р. був укладений договір поставки продукції  № 0130/08 .

Згідно умов цього договору  позивач  зобов'язався поставити (передати у власність), а відповідач зобов'язався прийняти товар в асортименті, на умовах, в кількості та в строки,  вказані в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Строк дії договору до 31.12.2008 р.  

Відповідно до специфікації № 1 від 30.01.2008 р. до договору  поставки продукції  № 0130/08 від 30.01.2008 р. відповідач покупає ланку гусеничну к ЕКГ-5А, креслення Л600100 в кількості 72 шт. на загальну суму 161740 грн.  80 коп.   

Відповідно до специфікації № 2 від 30.01.2008 р. до договору  поставки продукції  № 0130/08 від 30.01.2008 р. відповідач покупає зуб ковша екскаватора ЕКГ-5А, креслення 10410101А в кількості 10 шт. на загальну суму 15 600 грн. 00 коп.   

Факт поставки  товару підтверджується видатковою накладною № РН-0000012 від 31.01.2008 р. на суму 161740 грн. 80 коп., що виписана  на підставі рахунку – фактури № СФ-0000015 від 29.01.2008 р., видатковою накладною № РН-0000013 від 31.01.2008 р. на суму 15600 грн. 00 коп., що виписана на підставі рахунку – фактури № СФ-0000016 від 31.01.2008 р., довіреністю серії ЯОМ № 586129 від 31.01.2008 р. на отримання товарно-матеріальних цінностей.  

Пунктом 2 специфікації № 1 від 30.01.2008 р. до договору  поставки продукції  № 0130/08 від 30.01.2008 р. передбачено, що відповідач зобов'язаний сплатити 50 % попередньої оплати, та здійснити остаточний розрахунок протягом одного банківського дня з моменту отримання товару. Таким чином, в зв'язку з тим, що поставка здійснювалась 31.01.2008 р.,  відповідач повинен був виконати свої зобов'язання по оплаті товару до 02.02.2008 р.

Пунктом 2 специфікації № 2 від 30.01.2008 р. до договору  поставки продукції  № 0130/08 від 30.01.2008 р. передбачено, що відповідач зобов'язаний сплатити вартість товару протягом 21 календарного дня з дати відвантаження товару. Виходячи з того, що поставка здійснювалась 31.01.2008 р.,  відповідач повинен був виконати свої зобов'язання  по оплаті товару до 22.02.2008 р.

У період з 31.01.2008 р. по 31.03.2008 р. відповідачем сплачено за рахунком –фактурою № СФ-0000015 від 29.01.2008 р.,  який був замовленням за видатковою накладною № РН-0000012 від 31.01.2008 р., суму боргу на загальну суму 100 000 грн. 00 коп. (копії банківських виписок надані в матеріали справи).

Відповідачем  на адресу позивача була направлена претензія № 039 від 17.04.2008 р. з вимогою сплатити суму боргу в розмірі 77 340  грн. 80 коп., але, за твердженням  позивача, сума боргу виплачена не була.   

Крім того, суду був наданий акт звірки взаєморозрахунків №02 від 29.07.2008р. між Українсько-казахським товариством з обмеженою відповідальністю „Східмаш-Аванта”, м.Запоріжжя та Товариством з обмеженою відповідальністю „Соціальне відродження Донбасу”,  смт. Мирне, відповідно до якого сторони погодились, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 77340 грн. 80 коп.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає виконання зобов'язань сторонами належним чином, тобто відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства і у строки, передбачені сторонами чи законом.

За своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до п.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у  власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт неналежного виконання зобов'язань за договором підтверджено доказами по справі. Також, у відзиві на позовну заяву відповідач визнав суму основного боргу.

Як встановлено судом, відповідач своє зобов'язання у повному обсязі не виконав, тому позовні вимоги в частині стягнення з нього заборгованості в сумі 77 340 грн. 80 коп.  обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач у своїй позовній заяві просить суд  стягнути з відповідача   пеню у сумі   4 446 грн. 04 коп.

Відповідно до п. 7.3.  договору  поставки продукції  № 0130/08 від 30.01.2008 р. сторони передбачили, що у разу прострочення відповідачем строків оплати товару він зобов'язаний  сплатити позивачу пеню в розмірі 0,5 % від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, але  не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на той період.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання  зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема, в разі прострочення виконання.

Оскільки відповідач порушив умови  договору  поставки продукції  № 0130/08 від 30.01.2008 р.   та своєчасно не розрахувався за товар, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення пені за період з 22.02.2008 р. по 31.05.2008 р. у сумі 4 446 грн. 04 коп. обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Заперечення відповідача, що викладені у відзиві на позовну заяву щодо розрахунку  пені за весь період  прострочення зобов'язання тільки з урахуванням розміру облікової ставки 10 % річних, яка діяла на момент виникнення  заборгованості, до уваги не приймається з наступних підстав:

Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” встановлено, що сторони в договорі за прострочення сплати платежу мають право встановити пеню, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пункт  7.3.  договору  поставки продукції  № 0130/08 від 30.01.2008 р., що передбачає право позивача нараховувати пеню у випадку невиконання відповідачем своїх зобов'язань по договору  не суперечить вимогам цього закону.

Тобто, пеня не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, а не подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення права на  нарахування пені.

Відповідно до Постанови правління НБУ від 29.12.2007  N 49 „Про регулювання грошово-кредитного ринку” з  1 січня 2008 року установлена облікова ставка в розмірі 10% річних.

Відповідно до Постанови правління НБУ від 21.04.2008  N 107 „Про регулювання грошово-кредитного ринку” з  30 квітня 2008 року установлена облікова ставка в розмірі 12% річних.

На підставі Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”  та п. 7.3. договору поставки продукції  № 0130/08 від 30.01.2008 р. нарахування пені  здійснюється за період  з 22.02.2008 р. по 30.04.2008 р. із розрахунку  облікової ставки в розмірі 10% річних, за період з 30.04.2008 р. по 31.05.2008 р. із розрахунку  облікової ставки в розмірі 12% річних.

Крім цього, представник відповідача в судовому засіданні погодився, що розрахунок пені позивача є правомірним, що підтверджується протоколом судового засідання від 18.08.2008 р.  

Наряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача індекс інфляції в розмірі 5 413 грн. 86 коп.

Відповідач заперечує, та посилається на те, що Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, не має норми, що передбачає у випадку невиконання боржником зобов'язань нараховувати  борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення. Крім того,  індекс інфляції, за твердженням відповідача,  не є за своєю правовою природою неустойкою або іншими  санкціями за невиконання грошових зобов'язань.   

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України  майнові зобов'язання,   які    виникають    між    учасниками господарських відносин,  регулюються  Цивільним  кодексом  України   з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми, за розрахунком позивача, сума інфляційних витрат становить 5 413 грн.86 коп.   

Одночасно, перевіривши арифметичний розрахунок суми збільшення боргу внаслідок інфляції, суд зазначає, що він не суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак вимоги позивача в частині стягнення суми інфляційних витрат в розмірі 5 413грн.86 коп. є такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також було заявлено клопотання №058/1 від 05.06.2008р. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на суму грошових коштів, що знаходяться на поточному рахунку відповідача в розмірі 87 200 грн. 70 коп.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану заяву, вважає її такою, що не підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що позивач не довів належними доказами наявність у відповідача коштів на рахунках в банках, крім того вказана заява заснована лише на припущеннях позивача стосовно того, що грошові кошти, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю на момент винесення рішення господарським судом.

Відповідачем  було заявлено клопотання щодо відстрочення виконання рішення до 31.10.2008 р. В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на виконання ним рішення господарського суду від 08.07.2008 р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Соціальне відродження Донбасу”,  смт. Мирне заборгованості в розмірі 466 000 грн. 80 коп., та на великі об'єми  ремонтних робіт соціальної сфери, які будуть закінчені до 01.09.2008р.

Позивач проти заявленого відповідачем клопотання заперечував.

Відповідно до п.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу господарський суд приймаючи рішення має право відстрочити виконання рішення.  

Суд, розглянувши та оцінивши надане клопотання відповідача, вважає його таким, що не підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що відповідачем не надані суду докази обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Крім того, відповідно до ст.83 Господарського процесуального кодексу України надання відстрочки виконання рішення є правом суду, а не обов'язком.           

В порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача в повній сумі.

       Враховуючи вищевикладене та керуючись,  ст.ст. 20, 22, 49, 66, 77, 82, 83, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов Українсько-казахського товариства з обмеженою відповідальністю „Східмаш-Аванта”, м.Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю „Соціальне відродження  Донбасу”,  смт. Мирне  про стягнення 87200 грн. 70 коп., в тому числі: заборгованість в сумі 77 340 грн. 80 коп.,  інфляційні нарахування на суму боргу в розмірі 5 413 грн. 86 коп., пеня  в розмірі 4 446 грн. 04 коп.  – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Соціальне відродження  Донбасу” (87124, Каранський кар'єр, смт. Мирне, Тельмановський район, Донецької області, ЄДРПОУ 30556292, р/р № 26005301540691 в БВ „Новоазовське” філії „Іллічевське головне відділення” ПІБ м. Маріуполь,  МФО 334442) на користь Українсько-казахського товариства з обмеженою відповідальністю „Східмаш-Аванта”, м. Запоріжжя  (69063, м. Запоріжжя, вул.Ілліча, 34, ЄДРПОУ 25488505, р/р №26002155301 в АБ „Металург” м. Запоріжжя, МФО 313582) заборгованість в сумі 77 340 грн. 80 коп.,  інфляційні нарахування на суму боргу в розмірі 5 413 грн. 86 коп., пеню в розмірі 4 446 грн. 04 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 872 грн. 01 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

За згодою сторін в судовому засіданні 18.08.2008р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 21.08.2008р.

               Суддя