Постанова

від 12.08.2008 по справі 10/22-08-1875

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/22-08-1875

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"12" серпня 2008 р. Справа № 10/22-08-1875

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

 Головуючого судді:   Бєляновського В.В.,

                           Суддів:   Шевченко В.В.

                                       Мирошниченко М.А.

при секретарі   -   Волощук О.О.,

          Склад колегії суддів змінено згідно з розпорядженням Голови Одеського апеляційного господарського суду № 77 від 08.07.2008 року.

за участю представників:

Від позивача: Животов О.А.

Від відповідача: Слюсар М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Донецьксталь”-металургійний завод”

на рішення господарського суду Одеської області від 02.07.2008 року

по справі № 10/22-08-1875

за позовом: Закритого акціонерного товариства “Донецьксталь”-металургійний завод”

до відповідача: Державне підприємство “Одеська залізниця”

про стягнення 8532,48 грн.

                                                  ВСТАНОВИЛА:

          У травні 2008 року ЗАТ “Донецьксталь”- металургійний завод” (далі - Завод) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської залізниці про стягнення вартості нестачі вантажу у розмірі 8532,48 грн.           Одеська залізниця не визнала позов посилаючись на те, що у даному випадку вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі та технічно справному вагоні, що відповідно до ст. 111 Статуту залізниць України звільняє її від відповідальності.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 02.07.2008 року у справі (суддя – Смелянець Г.Є.) позов задоволено частково, з Одеської залізниці на користь Заводу  стягнуто 6 105 грн. 25 коп. вартості недостачі вантажу, а в решті частини позову відмовлено.

          Рішення мотивовано тим, що встановлені судом обставини справи свідчать про прибуття вантажу на станцію призначення з ознаками втрати саме під час перевезення, а отже і доводять наявність вини залізниці в цій недостачі, а тому відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України відповідальність за недостачу вантажу покладається на залізницю. Водночас при розрахунку вартості недостачі вантажу позивач не врахував норми природної втрати і граничного розходження визначення маси нетто вантажу, встановленої п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000р. та нарахував ПДВ, хоча вантаж, недостача якого виявлена в процесі його перевезення, є експортним, а відповідно до вимог п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про ПДВ” при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить “о” відсотків до бази оподаткування.

          В апеляційній скарзі Завод посилаючись на те, що зазначене рішення прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. При цьому, скаржник вказує саме на те, що сталь сортова не володіє такими властивостями як природна втрата.

          Одеська залізниця відзив на апеляційну скаргу не надіслала, а її представник в усних поясненнях в засіданні суду заперечував проти її задоволення вказуючи на безпідставність викладених у ній доводів і просив оскаржуване рішення залишити без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.          

          Як встановлено господарським судом першої інстанції, і це підтверджується матеріалами справи, на виконання контракту № DD-1028 від 26.07.2007р., укладеного між Заводом та фірмою DIVd.о.о., Хорватія, по залізничній накладній № 50178905 у вагоні № 564404254 позивачем 30.01.2008 року на адресу Ізмаїльського торговельного порту відвантажено сталь сортову у кількості 62250 кг. З вказаної накладної вбачається, що вантаж розміщено і закріплено правильно та відправлено з захисним маркуванням.

          Кількість і вартість відправленого вантажу Заводом підтверджено належним чином специфікацією продукції № 3 від 21.12.2007 року до вищезгаданого контракту та вказаною накладною.

          На станцію призначення вантаж прибув з недостачею маси, про що складені акти загальної форми № 199/Г від 01.02.2008р., № 32/П від 01.02.2008р., № 101 від 03.02.2008р., № 509 від 03.02.2008р., № 511 від 03.02.2008р., № 510 від 03.02.2008р. та комерційний акт № БК 039231/11 від 04.02.2008р. станції Долинська Одеської залізниці, згідно з якими при переважуванні сталі виявлено розходження маси вантажу менше на 2200 кг, ніж зазначено вантажовідправником в залізничній накладній. Також, згідно з вказаними актами на деяких пакетах сталі обірвано стрічні ув'язки, маркування вантажу частково відсутнє, на підставі чого господарський суд першої інстанції дійшов висновку про втрату частини вантажу під час його перевезення.

          Статтею 314 ГК України, яка кореспондуються з ст. 110 Статуту залізниць України, встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

          Оскільки в матеріалах справи відсутні будь - які докази, якими перевізник довів би відсутність своєї вини в частковій нестачі вантажу, господарським судом першої інстанції обґрунтовано покладено відповідальність за недостачу вантажу на залізницю

          Згідно із п.п. 114, 115 Статуту, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі –продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

          З врахуванням наведеного Завод визначив вартість нестачі 2200 кг. сталі сортової у сумі 8 532,48 грн. з урахуванням ПДВ виходячи з ціни 640 дол. США за 1 тону, однак господарський суд першої інстанції правомірно задовольнив позов частково з посиланням на п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, визначивши понаднормативну нестачу вантажу у кількості 1889 кг з врахуванням норми втрати, яка складається із природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто, та без урахування ПДВ, оскільки вантаж, недостача якого встановлена під час перевезення, є експортним. А відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про ПДВ”  при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить “о” відсотків до бази оподаткування.

          Пунктом 27 Правил видачі вантажів встановлено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

          При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить певний відсоток маси вантажів, зазначеної в перевізних документах.

          Таким чином, із змісту п.27 Правил видачі вантажів випливає, що норма недостач, які вказані у відсотках від маси вантажу, складається із суми двох показників: 1) норми природної втрати; 2) граничного розходження визначення маси нетто.

          Частиною 5 ст. 307 ГК України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

          Відповідно до вимог п. 113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

          При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 0,5 відсотка маси всіх інших вантажів, в тому числі сталь.

          Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що, на його думку, господарським судом першої інстанції необґрунтовано та помилково застосовано п. 27 Правил видачі вантажів, оскільки сталь не має природної втрати, але така думка є помилковою, оскільки відповідно до вищевказаного пункту Правил видачі вантажів у показник 0,5% входить природна втрата і граничне розходження у визначенні маси нетто.

          З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що в процесі розгляду даної справи фактичні її обставини були встановлені місцевим господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження наданих сторонами в обґрунтування своїх доводів і заперечень доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та є безпідставними, оскільки зводяться до намагання бездоказово переоцінити встановлені судом обставини, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення не вбачається.    

Керуючись  ст. ст.  99, 101-105  ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

          Рішення господарського суду Одеської області від 02.07.2008 року у справі № 10/22-08-1875 залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Донецьксталь”-металургійний завод” - без задоволення.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                    Бєляновський В.В.

         Судді                                                                  Шевченко В.В.

                                                                                                Мирошниченко М.А.