Постанова

від 19.08.2008 по справі 26/43-08-1725

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/43-08-1725

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"19" серпня 2008 р. Справа № 26/43-08-1725

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тофана В.М.,

суддів: Мацюри П.Ф., Андрєєвої Е.І.

(згідно з розпорядженням першого заступника голови суду від 13.08.2008р. №92 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Юзьковій А.В.,

за участю представників сторін:

від позивача –Трусова О.Г. за довіреністю від 01.01.2008р. №262

                          Сінєвіч В.В. за довіреністю від 01.01.2008р. №49

від відповідача –Мураховський В.І. за довіреністю від 26.05.2008р. №251

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Логістік сервіс"

на рішення господарського суду Одеської області від "23" червня 2008 р.

зі справи 26/43-08-1725

за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця"          

до ТОВ "Логістік сервіс"

про стягнення 76890грн.  

встановив:

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (далі - позивач) звернулось у  місцевий  господарський суд Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік сервіс" (далі - відповідач) про  стягнення  з  останнього  штрафу  в сумі 76890 грн. (п'ятикратний розмір від провізної плати) за неправильно вказаний код вантажоодержувача на залізничних накладних, по яким був відправлений йому вантаж, посилаючись при цьому на ст. 122 Статуту залізниць України.

Крім того, позивач заявив клопотання про відновлення йому строку позовної давності, пропущеного з поважних причин (а.с. 40).

Відповідач у  відзиві на позов його не визнав, посилаючись на те, що статтею 122 Статуту залізниць України відповідальність у вигляді штрафу передбачено у випадку неправильного зазначення в сукупності коду та адреси вантажоодержувача, а не тільки коду останнього, а також на пропуск позивачем строку позовної давності, на застосуванні якого просить відповідач.

Крім того, в додаткових поясненнях на позов, відповідач вказує, що в червні 2007 року цьому ж вантажоотримувачу був відправлений вантаж з зазначенням в залізничних накладних його невірного коду 1215, але позивач даний факт порушенням не розглядав (а.с. 97), а також, наполягаючи на застосуванні строку позовної давності, посилається на те, що позивачу була відома адреса відповідача по укладеному останнім 30.01.2007р. договору з залізницею (а.с. 125).

Рішенням місцевого господарського суду від 23 червня 2008 року (суддя Никифочук М.І) позов задоволено у повному обсязі і з відповідача на користь позивача стягнута сума позову з огляду на обґрунтованість позовних вимог, визнавши поважними причини пропуску строку позовної давності.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити йому строк на подання апеляційної скарги, зазначене рішення суду скасувати, а яке приймати рішення в апеляційній скарзі не вказано.

Строк на подання апеляційної скарги відповідачу поновлено ухвалою при прийнятті її до провадження.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник апелянта на запитання суду уточнив прохальну частину апеляційної скарги і просить прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

При цьому відповідач в апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, який не прийняв до уваги норми статті 233 Господарського Кодексу України про зменшення розміру штрафних санкцій, враховуючи майновий стан сторін, і невірно дав тлумачення ст. 122 Статуту залізниць України, на підставі якої були задоволені позовні вимоги Придніпровської залізниці.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного:

Як вбачається  із матеріалів справи і встановлено судом, між державним підприємством "Придніпровська залізниця" і ЗАТ "Торговий дім "Керамін- Україна", як вантажоодержувачем, 10.04.2006р. укладено договір про надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги, згідно п.2.3 якого залізниця відкрила для цього Вантажоодержувача код за №2771.

У вересні 2007 року зі станції Іллічівськ Одеської залізниці відповідачем по залізничним накладним №№ 41643873, 41643866, 41643883, 41643865, 41643863, 41643862, 41643867, 41643877, 41643868, 41643879, 41643880, 41643871, 41643874, 41643881, 41643878, 41643872, 41643885, 41643884, 41643869, 41643870, 41643882, 41643864   відправлено на станцію Самарівка Придніпровської залізниці вантаж, одержувачем якого був ЗАТ "Торговий дім "Керамін -Україна" з зазначенням у цих накладних коду вказаного вантажооодержувача 1215. На підставі телеграми-запиту від 18.09.2007р. станції Самарівка телеграмою-відповіддю відповідача був вказаний вірний код вантажоотримувача - ЗАТ "Торговий дім "Керамін-Україна" 2771, а код 1215 вказаний в залізничних накладних, є помилковим (а.с. 53, 55).

Факт неправильного коду 1215 вантажоодержувача, вказаного відповідачем у залізничних накладних замість 2771, засвідчений актом загальної форми від 17.09.2007р. №262 (а.с. 84) згідно ст. 129 з Статуту залізниць України.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність об'єкта господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно статті 6 Статуту залізниць України накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Статтею 122 названого Статуту передбачено, що за неправильно зазначені  у  накладній масу,  кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.   При  цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до ст. 118 Статуту за пред'явлення  вантажу,  який заборонено до  перевезень або  який  потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника,   крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної  провізної  плати  за  всю відстань перевезення.

Згідно цієї статті Статуту штраф підлягає стягненню за самий факт допущеного вантажовідправником порушення незалежно від того, чи завдано залізниці в зв'язку з цим збитків.

При цьому неправильно зазначені код або адреса одержувача вважаються окремими порушеннями згідно п. 21 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007р. №01-8/917 "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства України."

Судом першої інстанції правомірно визнано поважними причини пропуску строку позовної давності на звернення Придніпровської залізниці до господарського суду з таким позовом, оскільки клопотання позивача щодо цього заслуговувало на увагу, а посилання відповідача в додаткових поясненнях на позовну заяву Придніпровської залізниці на те,  що остання не пред'явила йому претензій по залізничним накладним, за якими вантаж у червні 2007 року також був відправлений ЗАО ТД "Керамін-Україна" з кодом 1215, а не 2771, не приймається до уваги, так як залізничні накладні за червень 2007 року не є предметом розгляду по цій справі.

Також є безпідставним посилання відповідача в додаткових поясненнях на позовну заяву Придніпровської залізниці на договір від 30.01.2007р., оскільки цей договір укладений відповідачем з Одеською залізницею, а не з позивачем (а.с.125-126).

Про незастосування судом першої інстанції чинного законодавства, яке передбачає зменшення розміру санкцій, на що відповідач посилається в апеляційній скарзі, то слід зазначити, що таке клопотання апелянтом не заявлялось перед судом першої інстанції ні в окремому листі, ні у відзиві на позов, ні в додаткових поясненнях до нього, тому суд першої інстанції не розглядав це питання.

Як вбачається із протоколів судового засідання за 18.06.2008р. і 23.06.2008р., представник відповідача був згоден з позовом Придніпровської залізниці і ніякі клопотання не заявляв (а.с. 123, 130).

Не заявлено такого клопотання і в апеляційній скарзі з наданням відповідних документальних обґрунтувань у відповідності зі ст. 33 ГПК України.

З огляду на вищезазначене суд апеляційної інстанції вважає, що відсутні підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене і керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

постановив:

Рішення господарського суду Одеської області від 23 червня 2008 року у справі №26/43-08-1725 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                            В.М. Тофан

Судді                                                                                          П.Ф. Мацюра

                                                                                                    Е.І. Андрєєва