Постанова

від 22.11.2011 по справі 3/269-54/212

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2011                                                                                           № 3/269-54/212

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Синиці  О.Ф.

суддів:            Зеленіна  В.О.

          Пашкіної С.А.

при секретарі:              Гончарук І.В.

За участю представників:

від позивача –Крещенко В.Н.,

від відповідача –Цьомик М.П., Плотніченко О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “ТАСкомбанк” (правонаступник ПАТ “АБ “Бізнес Стандарт”) №2353 від 07.07.2011

на рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2011

у справі №3/269-54/212

за позовом приватного підприємства “Маркін”, м. Запоріжжя

до публічного акціонерного товариства “ТАСкомбанк”, м. Київ

про стягнення 247589грн.79коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.11.2010, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2011, частково задоволено позов ПП “Маркін” про зворотнє стягнення вартості недобуваної будівлі сітроцеху, яку за ствердженнями позивача відповідачем безпідставно продано позивачу за договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу хлібокомбінату від 31.03.2004, а також упущеної вигоди. Судом стягнуто з відповідача 102000грн. реальних збитків. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.04.2011 вказані рішення та постанову скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. При скасуванні вказаних рішень Вищий господарський суд зазначив, що судами, при посиланні на вилучення у позивача, за постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 16.10.2007, спірної будівлі сітроцеху літ. М не досліджено чи мало місце таке вилучення за рішенням суду.

         За результатами нового розгляду справи рішенням господарського суду міста Києва від 21.06.2011 (суддя Шкуркова Л.М.), яке є предметом оскарження у даній справі, позов ПП “Маркін” задоволено частково та стягнуто з ВАТ АБ “Бізнес Стандарт” 102000грн. реальних збитків, оскільки за договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу хлібокомбінату від 31.03.2004, укладеного сторонами, відповідач продав позивачу в тому числі недобудовану будівлю сітроцеху під літерою М, не маючи на це підстав, оскільки спірний об’єкт належав Вільнянському районному споживчому товариству Запорізького обласного споживчого союзу і який за постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 16.10.2007р. у нього було вилучено. Судом стягнуто саме балансову вартість майна, що становить 102000грн. на день купівлі майна та відмовлено у стягненні суми збитків в розмірі 151067грн.84коп., визначеної з врахуванням збільшення вартості майна в доларовому еквіваленті, оскільки умовами договору не передбачено коригування ціни шляхом індексації згідно з поточним курсом НБУ щодо долара США. На виконання постанови ВГСУ від 13.04.2011 судом було досліджено передачу будівлі сітроцеху під літерою М позивачем Вільнянському районному споживчому товариству. Судом відмовлено в стягненні з відповідача збитків у вигляді понесених ним судових витрат в розмірі 1690грн.50коп. згідно постанови Запорізького апеляційного господарського суду №11/469/07 від 16.10.2007 та 94831грн.45коп. збитків у вигляді упущеної вигоди внаслідок сплати процентів за користування кредитами банкам, оскільки позивачем не доведено причинно-наслідкового зв’язку між протиправними діями відповідача та понесеними позивачем витратами саме внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов’язання. Крім того, судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про застосування позовної давності, оскільки така позивачем не пропущена.

         Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Апелянт вважає акт приймання –передачі майна від 11.11.2010 недостатнім доказом передачі будівлі сітроцеху під літерою М Вільнянському районному споживчому товариству. На думку апелянта в даному випадку було здійснено добровільну передачу сітроцеху, а не його вилучення згідно рішення суду, що не відповідає приписам ч. 1 ст. 661 ЦК України. Також, відповідач зазначає, що позивач був обізнаний про той факт, що будівля сітроцеху не належить банку, оскільки перед укладенням договору ознайомлювався з правовстановлюючими документами на майно. За таких обставин є необґрунтованими висновки суду про те, що позивач не знав і не міг знати про наявність прав третіх осіб та був введений в оману відповідачем. Крім того, апелянт вказує, що судом не належно досліджено Техніко-економічне обґрунтування доцільності придбання за рахунок кредитних коштів хлібокомбінату в м. Вільнянськ, в яке не входив сітроцех, що свідчить про те, що позивач не сплачував коштів за цех і тому збитків взагалі не поніс. Відповідач вважає, що позов повинно бути пред’явлено до приватного нотаріуса, оскільки останній не пересвідчився в наявності у продавця за договором зареєстрованого права власності на все нерухоме майно, що продається, та неправомірно вніс реєстр прав власності на нерухоме майно недобудовану будівлю сітроцеху, про що зазначено у витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №3216338 від 30.03.2004, виданого ОП ЗМБТІ на вимогу банку.

          Перевіривши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 11 вересня 2001 року виконавчим комітетом Вільнянської міської ради прийнято рішення № 200 “Про визнання права власності на хлібокомбінат по вул. Шевченка, 77”.

Відповідно до додатку № 1 до цього рішення (перелік будівель хлібокомбінату по вул. Шевченка, 77) у власність Вільнянському районному споживчому товариству Запорізького обласного споживчого союзу передавалось нерухоме майно хлібокомбінату, в тому числі і недобудована будівля сітроцеху літ. М.

На підставі вищевказаного рішення, Вільнянською міською радою видане свідоцтво на право власності № 41, зареєстровано Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації в книзі № 1 за реєстровим номером 48.

24.12.2001 між Вільнянським районним споживчим товариством Запорізького обласного споживчого союзу та Споживчим товариством “Відродження” був укладений договір купівлі-продажу хлібокомбінату, що знаходиться за адресою: Запорізька обл., м. Вільнянськ, вул. Шевченко, 77, відповідно до п. 1 якого Споживче товариство “Відродження” придбало об'єкти нерухомості хлібокомбінату, а саме: літ. А-2 - хлібокомбінат; літ. Б - будівля прохідної з магазином; літ. В - гаражний бокс; літ. Г - споруда трансформаторної підстанції; літ. Д - вісова; літ. Ж - палатка; літ. З - металевий кіоск; літ. И - вбиральня; літ. К- вбиральня; літ. Т - теплиця; № 1,2,3,4 - паркани; № 6 - пожежний басейн; І – замощення, за виключенням недобудованої будівлі сітроцеху літ. М.

24.01.2002 Споживче товариство “Відродження” уклало з АБ “Муніципальний” кредитний договір № КР 10-2002 та договір застави майна хлібокомбінату № ДЗ 11-02 від 25.01.2002, на підставі яких товариство отримало кредит під заставу хлібокомбінату в сумі 360 000 грн. зі строком повернення кредиту 23.09.2003.

У передбачений кредитним договором термін СТ “Відродження” заборгованість за кредитом не погасило, у зв‘язку з чим за заявою АБ “Муніципальний” 12.03.2003 нотаріус вчинив на договорі застави виконавчий напис на суму 467 370грн.87 коп., на підставі якого Відділом державної виконавчої служби Вільнянського району було відкрито виконавче провадження.

Згідно з порядком, передбаченим для виконання судових рішень, Запорізькою філією державного спеціалізованого підприємства “Укрспецюст” була опублікована об'ява про проведення торгів. У зв‘язку з тим, що через відсутність покупців торги не відбулися, і згідно з ч. 3 ст. 61 Закону України “Про виконавче провадження”, на підставі затвердженого районним Відділом Державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області  25.02.2004  акту  прийому-передачі  та згідно  з порядком, передбаченим для виконання судових рішень, АБ “Муніципальний” отримав заставне майно у власність.

          Судом встановлено, що згідно акту прийому-передачі майна в рахунок погашення боргу АБ "Муніципальний" було передано у власність цілісний майновий комплекс хлібокомбінату згідно акту опису і арешту майна, у переліку якого також була відсутня недобудована будівля сітроцеху за літ. М.

31.03.2004 між АБ “Муніципальний” (продавець) та ПП “Маркін” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу вищезазначеного комплексу хлібокомбунату, який посвідчений приватним нотаріусом Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_1 та зареєстровано в реєстрі за № 401.

        Відповідно до переліку майна, що передається у власність приватному підприємству "Маркін" за договором купівлі-продажу від 31.03.2004 року і який є додатком N 2 до цього договору, позивачу передається наступна нерухомість: хлібокомбінат літера А-2 загальною нежитловою площею 1601,2 кв. м.; споруда прохідної з магазином літера Б загальною нежитловою площею 38,6 кв. м.; а також господарські та побутові будівлі та споруди: гаражний бокс літера В загальною нежитловою площею 24,8 кв. м.; споруда трансформаторної підстанції літера Г загальною нежитловою площею 24,8 кв. м.; вагова літера Д загальною нежитловою площею 11,3 кв. м.; вбиральня літера К, загальною нежитловою площею 3,3 кв. м.; недобудовану будівлю сітроцеху літера М; склад літера Ж; склад ГСМ літера Е; кіоск літера З; навіси літера Л і И; паркан № 1, ворота № 2,3,4,5; пожежний водойом  № 6; замощення літера І; теплиця літера Т, а також певне обладнання.

Отже, позивачу передавалося все нерухоме майно хлібокомбінату, а також обладнання і недобудована будівля сітроцеху літ. М.

На виконання умов договору відповідач передав, а позивач прийняв за актом прийому-передачі від 31.03.2004 визначену вище нерухомість та певне обладнання.

Проте, зі свідоцтва виданого Акціонерному банку “Муніципальний” приватним нотаріусом Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_2 26.02.2004, зареєстрованого в реєстрі під № 301, вбачається, що за відповідачем не зареєстровано право власності на недобудовану будівлю сітроцеху за літерою М, яка входить до переліку нерухомості та обладнання переданого відповідачем позивачу згідно акту прийому-передачі від 31.03.2004.

Встановивши, що недобудована будівля сітроцеху літера М неправомірно вибула з володіння Вільнянського районного споживчого товариства Запорізького обласного споживчого союзу, оскільки останній не передавав його Споживчому товариству “Відродження” за договором купівлі-продажу від 24.12.2001 та відповідно Споживче товариство “Відродження” не передавало його Акціонерному банку “Муніципальний”, Запорізьким апеляційним господарським судом 16.10.2007 у справі № 11/469/07 прийнято постанову, якою: визнано право власності на недобудовану будівлю сітроцеху літ. М, розташовану за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Шевченка, 77 за Вільнянським районним споживчим товариством Запорізького обласного споживчого союзу; витребувано з незаконного володіння ПП “Маркін” недобудовану будівлю сітроцеху літ. М, що розташована за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Шевченка, 77, та зобов'язано ПП “Маркін” передати Вільнянському районному споживчому товариству Запорізького обласного споживчого союзу недобудовану будівлю сітроцеху літ М., що розташована за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Шевченка, 77.

          За викладених обставин позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача реальних збитків, як вартості будівлі сітроцеху сплаченої при покупці хлібокомбінату та упущеної вигоди-процентів, сплачених за користування кредитами банкам, за період з квітня 2004 по вересень 2010 та судових витрат сплачених за постановою суду Запорізької області на користь Вільняньського районного споживчого товариства Запорізького обласного споживчого союзу.

          Як зазначалось вище суд першої інстанції розглядаючи даний спір дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме щодо відшкодування відповідачем позивачеві сплаченої останнім вартості сітроцеху в зв’язку з тим, що за рішенням Запорізького суду сітроцех вийшов з володіння позивача і він хоче повернути собі сплачені за нього кошти.

          Проте, апеляційний господарський суд не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду враховуючи наступне.

         Як свідчать матеріали справи, недобудована будівля сітроцеху за літ. М – це споруда, що складається з несучих та огороджувальних конструкцій, які утворюють наземні приміщення, призначені для розміщення виробництва, устаткування, зберігання матеріалів тощо. Згідно з робочим проектом на будівництво цеху безалкогольних напоїв останній має бетону основу та несучі конструкції, нерозривно пов’язаний з земельною ділянкою та є нерухомим майном.

          При укладенні договору купівлі-продажу між Вільнянськи районним споживчим товариством та СТ “Відродження” від 24.12.2001 будівля сітроцеху не була предметом угоди, а відповідно сторони не мали наміру щодо її продажу, права та обов’язки сторін за укладеним договором у відношенні до спірного об’єкту не виникали, а тому при описі майна СТ “Відродження” виконавчою службою не було описано спірний об’єкт та у тексті акту прийому-передачі майна в рахунок погашення заборгованості на користь АБ “Муніципальний” цех безалкогольних напоїв також відсутній. Отже, спірний об’єкт не міг перейти у власність третьої особи – АБ “Мінуципальний”, оскільки у тексті документів з операцій нерухомості (договір-купівлі-продажу від 24.12.2001, договір застави від 25.01.2002, акт приймання-передачі майна в рахунок погашення заборгованості від 25.02.2004) жодних посилань на недобудовану будівлю сітроцеху немає.

           Крім того, свідоцтво про право власності на майно хлібокомбінату було видано нотаріусом на підставі акту прийому-передачі в якому спірний об’єкт взагалі не значиться.

          В даному випадку при укладенні договору купівлі-продажу від 24.12.2001 між Вільнянськи районним споживчим товариством та СТ “Відродження” були продані майже всі об’єкти хлібокомбінату, окрім недобудованої будівлі сітроцеху. Таким чином, сторони договору прийшли до згоди лише відносно об’єктів які були визначені у зазначеному договорі, а цех безалкогольних напоїв не був визначений у тексті угоди, оскільки позивач не мав наміру щодо його продажу.

        Хибними є й посилання позивача, що всі будівлі хлібокомбінату становлять єдиний комплекс, оскільки відповідно до проектно-кошторисної документації будівля сітроцеху є самостійним об’єктом та не становить єдиний комплекс. Спірний об’єкт будувався окремо від хлібокомбінату з власним виробництвом та технологіями, які не повязуються з хлібокомбінатом та не впливають на його діяльність.

         Відтак вбачається, що Вільнянське районне споживче товариство не передавав спірний об'єкт споживчому товариству "Відродження" за договором купівлі-продажу від 24.12.2001 року, а останній, відповідно, не передавав його в заставу АБ "Муніципальний".

         Отже, не прослідковується причинно-наслідковий зв'язок у переході прав на спірну недобудовану будівлю сітроцеху літ. М. до приватного підприємства "Маркін".

         Вказані обставини встановлено постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 16.10.2007 у справі №11/469/07, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду від 23.01.2008, яка має преюдиційне значення для даної справи відповідно до вимог статті 35 ГПК України.

        Отже, за викладених обставин, враховуючи обставини встановлені постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 16.10.2007 у справі №11/469/07 та постановою Вищого господарського суду від 23.01.2008 (т. 1, а.с. 21-30), що спірна будівля сітроцеху позивачеві не передавалась відсутні підстави для стягнення з відповідача вартості сітроцеху, як збитків.

         Крім того, необґрунтованим є визначення позивачем суми балансової вартості сітроцеху в розмірі 102000грн., що встановлено довідкою №24 від 23.09.2010 за підписом директора та головного бухгалтера товариства (т. 1, а.с. 42). Тоді як з аналізу договору застави від 25.01.2002 укладеного АБ “Муніципальний” та споживчим товариством та виконавчого напису від 12.03.2003 вчиненого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3 вбачається, що згідно опису майна яке передавалося в заставу та в подальшому передано у власність банку, в сукупності становить цілісний майновий комплекс вартістю 586666грн.31 коп. та не включає в себе вартість недобудованої будівлі сітроцеху під літерою М (т.3, а.с. 28-35), а вартість майна визначена договором купівлі-продажу від 31.03.2004 укладеного позивачем та відповідачем становить 440000грн.

   Відповідно обґрунтованими є висновки місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1690,50 грн. збитків, які поніс позивач у зв’язку з витребуванням у нього в судовому порядку недобудованої будівлі сітроцеху під літерою М, та 94831,45 грн. збитків у зв’язку з сплатою процентів за користування кредитом, оскільки позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв’язку між протиправними діями відповідача та завданими збитками.

        Отже, за викладених обставин висновки щодо стягнення з відповідача суми 102000грн вартості сітроцеху є необґрунтованими. Рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з відмовою в задоволенні позову.

        Керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:      

         1. Рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2011 у справі №3/269-54/212 скасувати частково.

           2. В позові відмовити.

           3. Стягнути з приватного підприємства “Маркін”(м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 113, кв. 28, код 32463734) на користь публічного акціонерного товариства “Акціонерний банк “Бізнес Стандарт” (м. Київ, вул. Куренівська, 15-А, код 09806443) 510 (п’ятсот десять) грн. витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

5. Справу № 3/269-54/212 повернути господарському суду міста Києва.   

Головуючий суддя                                                                      Синиця  О.Ф.

Судді                                                                                          Зеленін  В.О.

                                                                                          Пашкіна С.А.