Постанова

від 08.12.2011 по справі 5024/1788/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5024/1788/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"08" грудня 2011 р. Справа № 5024/1788/2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.І. Бандури

суддів Л.В. Поліщук, В.Б. Туренко

при секретарі судового засідання: Н.Г. Попові

за участю представників сторін:

від позивача — не з'явився, про день, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином

від відповідача — В.М. Маркобок, О.І. Охлопков

від прокуратури — І.О. Коломійчук

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства агрофірми “Амур”

на рішення господарського суду Херсонської області від 27.10.2011 р.

у справі № 5024/1788/2011

за позовом Херсонського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Херсонській області

до Приватного підприємства агрофірми “Амур”

про заборону використання частини акваторії водного об'єкта

ВСТАНОВИВ:

          У вересні 2011 р. Херсонський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Херсонській області з позовом та уточненням до нього про заборону використання частини акваторії водного об'єкта для ведення рибного господарства до оформлення документів на право користування водним об'єктом.

          В обґрунтування позову прокурор послався на те, що відповідач в порушення вимог ст. 51 Водного кодексу України використовує частину акваторії водного об'єкта (частину Каланчацького лиману, відгородженого дамбою), який знаходиться на земельній ділянці площею 479 га на території Каланчацької селищної селищної та Роздольненської сільської рад Каланчацького району, Тарасівської сільської ради Скадовського району, для ведення рибного господарства без укладення відповідного договору на користування водним об'єктом.

          Рішенням господарського суду Херсонської області від 27.10.2011 р. (суддя З.В. Клепай), оформленим відповідно до вимог ст. 84 ГПК України    31.10.2011 р., позов задоволено з підстав обґрунтованості позовних вимог.

          Не погодившись з даним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати та припинити провадження у справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, зокрема, непідвідомчість даної справи господарським судам у зв'язку з тим, що відносини між сторонами є публічно-правовими.

          Позивач вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення таким, що не підлягає скасуванню.

          В судовому засіданні представник відповідача уточнив вимоги апеляційної скарги, просив рішення місцевого господарського суду від 27.10.2011 р. скасувати, у задоволенні позову відмовити.

          Заслухавши доводи представників відповідача та прокуратури, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила:

          Згідно державних актів на право постійного користування землею серії І-ХС № 009106, № 001907, № 001908 Приватному підприємству – агрофірмі "Амур" надано в постійне користування земельні ділянки загальною площею 566,3 га, розташовані на території Каланчацької селищної та Роздольненської сільської рад Каланчацького району, Тарасівської сільської ради Скадовського району, для товарного сільськогосподарського використання. Акти зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 2, № 3 від 21.11.2000 р., № 91 від 20.11.2000 р.

          Із загальної площі вказаних земель 479 га знаходяться під водою, в т. ч. 451,7 га - під Каланчацьким лиманом, який згідно Переліку річок та водойм, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення, затвердженого Наказом Державного комітету України по водному господарству від 03.06.1997 р. № 41, відноситься до водних об'єктів місцевого значення.

          Перевіркою дотримання вимог природоохоронного законодавства, проведеною 30 червня – 1 липня 2011 року Державною екологічною інспекцією в Херсонській області, встановлено, що Приватним підприємством агрофірмою “Амур” в порушення ст. 51 Водного кодексу України використовується водний об'єкт Каланчацький лиман для ведення рибного господарства без укладення відповідного договору оренди, про що складено акт № 05-11/158.

          07.07.2011 р. Державною екологічною інспекцією в Херсонській області видано припис, яким зобов'язано директора ПП агрофірми "Амур" укласти договір оренди вказаного водного об'єкта.

          Однак підприємством припис не виконано, відповідний договір оренди не укладено.

          Розглядаючи справу по суті, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач не має права використовувати водний об'єкт без правовстановлюючих документів, а тому задовольнив позов.

          Апеляційна інстанція не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

          Згідно ст. 1 Водного кодексу України використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Статтею 5 вказаного Кодексу передбачено, що до водних об'єктів загальнодержавного значення належать: 1) внутрішні морські води та територіальне море; 2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; 3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; 4) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних. До водних об'єктів місцевого значення належать:           1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення; 2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

          Води (водні об'єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування. Народ України здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві Ради (ч. ч. 1, 2 ст. 6 Водного кодексу України).

          Відповідно до ст. 51 ВК України у користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях. Передача орендарем права на оренду водного об'єкта (чи його частини) іншим суб'єктам господарювання забороняється. Орендодавцями водних об'єктів (їх частин) місцевого значення є Рада міністрів Автономної Республіки Крим і обласні Ради. Окремі повноваження щодо надання водних об'єктів (їх частин) місцевого значення в користування Рада міністрів Автономної Республіки Крим та обласні Ради можуть передавати відповідним органам виконавчої влади на місцях чи іншим державним органам. Орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації. Розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства. Умови, строки і збір за оренду водних об'єктів (їх частин) визначаються в договорі оренди за згодою сторін. Водокористувачі, яким водний об'єкт (його частина) надано в оренду, можуть дозволити іншим водокористувачам здійснювати спеціальне водокористування в порядку, встановленому цим Кодексом. Користування водними об'єктами (їх частинами) на умовах оренди здійснюється відповідно до вимог водного законодавства і регулюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

Статтею 4 Водного кодексу України встановлено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством. У постійне користування землі водного фонду надаються водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані (ч. ч. 1, 2 ст. 85 ВК України).

          Відповідно до абз. 2 п. 5 Порядку користування землями водного фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.1996 р.         № 502, право постійного користування землями водного фонду посвідчується державним актом, який видається і реєструється сільськими, селищними і міськими Радами.

          Як вбачається з наведених норм, води та землі водного фонду мають різні правові режими.

          Згідно матеріалів справи ПП агрофірма "Амур" має відповідні правовстановлюючі документи, необхідні для використання землі під водою Каланчацького лиману, але правовстановлюючі документи для використання води - у підприємства відсутні.

Як передбачено частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

          Згідно частин 1, 2 статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

          Частинами 1, 2 статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним;                   3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

          Отже, можливість звернутися до суду за захистом своїх прав належить управомоченій особі, право якої порушується.

          У відповідності з пп. 9 п. 5 Положення про державну екологічну інспекцію в Херсонській області, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 19.02.2007 р. № 55, інспекція має право вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів та подавати позови про відшкодування втрат і збитків, завданих внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

          Однак, матеріали справи не містять даних щодо заподіяння підприємством будь-яких втрат і збитків в результаті використання спірного водного об'єкта.

          Отже, факт порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів Державної екологічної інспекції в Херсонській області ані прокуратурою, ані інспекцією не доведено.

          Крім того, оскільки Каланчацький лиман є водним об'єктом місцевого значення, то особою, до відання якої віднесено розпорядження цим водним об'єктом, є відповідна обласна рада згідно ст. 51 Водного кодексу України.

          Таким чином, Державна екологічна інспекція в Херсонській області не є належним позивачем у справі.

          Також в матеріалах справи відсутні відомості про припинення відповідно до Земельного кодексу України права користування земельною ділянкою ПП агрофірмою "Амур", а отже, заборона використання частини акваторії названого водного об'єкта призведе до неправомірного позбавлення відповідача даного права.

          З огляду на вищевикладене, рішення місцевого господарського суду слід скасувати, а у задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст. ст. 99, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду Херсонської області від 27.10.2011 р. у справі № 5024/1788/2011 скасувати, у задоволенні позову відмовити.

          Стягнути з Державної екологічної інспекції в Херсонській області на користь Приватного підприємства агрофірми "Амур" судовий збір в сумі 470,50 грн. за апеляційний перегляд.

          Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ.

          Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

          Головуючий суддя                                                            Л.І. Бандура

          Суддя                                                                                Л.В. Поліщук

          Суддя                                                                                В.Б. Туренко

          Повний текст постанови підписано 13.12.2011 р.