Постанова

від 30.11.2011 по справі 40/293-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2011 року          Справа №40/293-08

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В.,  суддя Камишева Л.М., суддя Черленяк М.І.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

прокурор –Пилипенко О.Г.;

1-й позивач –не з’явився;

1-й позивач –не з’явився;

відповідач –не з’явився

розглянувши    у    відкритому   судовому   засіданні   у   приміщенні   Харківського апеляційного господарського суду   апеляційну скаргу прокурора Вовчанського району Харківської області (вх.№4548Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 24 грудня 2008 року по справі №40/293-08

за позовом 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Землевпорядне підприємство “АКР”, м. Харків

2. Приватної фірми “Оріон”, м. Вовчанськ

до Управління культури і туризму Харківської області державної адміністрації,          м. Харків

про  захист порушеного права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 24 грудня 2008 року по справі №40/293-08 (суддя Хотенець П.В.) позов задоволено в повному обсязі.

Прокурор Вовчанського району Харківської області із рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на необґрунтованість та прийняття рішення з порушенням вимог чинного законодавства, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

У судове засідання позивачі і відповідач на з’явились, представників до суду не направили, хоча про дату і місце судового розгляду були повідомлені належним чином ухвалою суду від 24 жовтня 2011 року.

Відзивів на апеляційну скаргу не надали.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України № 75 від 10.12.2002 року (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Відмітки на наявних в матеріалах  справи процесуальних документах оформлені відповідно до наведених вимог названої Інструкції, а тому зазначеним  підтверджується  належне надіслання копії ухвали про призначення апеляційної скарги до розгляду сторонам судового процесу.

Приймаючи до уваги належне повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу  відповідно до ст. 75 ГПК України без участі представників позивачів і відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм  процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши доводи прокурора, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Землевпорядне підприємство "АКР"  та ПП "Оріон", будучи юридичними особами, згідно чинного законодавства України, звернулись до господарського суду з позовом про захист порушеного права власності на земельні ділянки, розташовані на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області.

Позивачі звернулись до Управління культури та туризму Харківської обласної державної адміністрації з листом про погодження проектів відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області. Листи були розглянуті відповідачем і відмовлено у погодженні проектів землеустрою від 17 червня 2008 року №08-20/2696; від 17 червня 2008 року № 08-20/2697; від 17 червня 2008 року № 08-20/2698;  від 17 червня 2008 року № 08-20/2699; від 17 червня 2008 року № 08-20/2700 та від 10 квітня 2008 року № 8-20/1550.

У рішенні суду зазначено, що позивачі діють на підставі укладених договорів на виконання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області.

За договорами позивач і замовники знаходяться у відносинах представництва. Позивачами на виконання вимог Земельного кодексу України та розпоряджень Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області були укладені договори про розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок оскільки позивачі мають спеціальний дозвіл на виконання землевпорядних робіт.

Розроблений проект землеустрою був погоджений позивачами із усіма необхідними органами державної та виконавчої влади.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивачів спростовують доводи відповідача і незважаючи на те що позивачі, виконали вимоги статей 118, 123, 124 Земельного кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку вибору земельних ділянок для розміщення об’єктів" від 31 березня 2004 року № 427, Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" від 26 травня 2004 року № 677, здійснили належне погодження проектів відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства з органом по земельних ресурсах, органами містобудування та архітектури, санітарно-епідеміологічними органами, обласними та районними органами культурної спадщини, погодили межі із суміжними землекористувачами, розробили та погодили належним чином акти вибору земельних ділянок, акти встановлення та погодження меж земельної ділянки та виносу межових знаків, акти обстеження земельних ділянок, відповідач надав негативні висновки до проектів землеустрою, чим порушив відповідні цивільні права позивачів та замовників на земельні ділянки.

У відповідності до статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури  або призначені для цих цілей. Сьогодні до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські   угіддя рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);  б) несільськогосподарські угіддя (господарські   шляхи  і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім  тих,  що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими  будівлями  і дворами,  землі  тимчасової  консервації тощо). Землі  сільськогосподарського призначення  передаються  у  власність та надаються у користування:  а) громадянам -   для   ведення   особистого    селянського господарства,  садівництва, городництва, сінокосіння та випасання  худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським   підприємствам   -  для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським   науково-дослідним установам   та навчальним закладам, сільським професійно-технічним  училищам та загальноосвітнім  школам  -  для дослідних  і  навчальних  цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам,   установам    та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства.

Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України  власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як зазначено статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Тобто, місцевим судом мало бути досліджено питання стосовно власників земельних ділянок, порушення права.

Втім, на момент розгляду спору, громадяни, яким було погоджено проекти  землеустрою щодо відведення земельних ділянок у їх власність із земель запасу держаної власності для ведення особистого селянського господарства,  що розташовані за межами населеного пункту на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області, не набули права власності на земельні ділянки.

Прокурор у апеляційній скарзі зазначає, що згідно з державними актами на право власності на земельні ділянки ОСОБА_1 серія ЯЕ №500495, ОСОБА_2 серія ЯЕ №500496, ОСОБА_3 серія ЯЕ № 500497, зареєстровані у Книзі запису державних актів на право приватної власності на землю за №№010969000126, 010969000127, 010969000125 відповідно лише 16.09.2009 року.

Тобто, право власності на земельні ділянки на час постановлення рішення господарським судом Харківської області у громадян не виникло, так як будь-яких прав на земельні ділянки вони не мали.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як зазначається частиною 2 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Однак, ні господарський суд в оскаржуваному рішенні, ні відповідач не навели належних доказів в обґрунтування своїх тверджень щодо заявлених позовних вимог, з посиланням на відповідні норми законодавства.

Таким чином, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які  мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, у зв‘язку з чим рішення господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення, яким в позові слід відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 3, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Вовчанського району Харківської області задовольнити.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24 грудня 2008 року у справі №40/293-08 скасувати.

          Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

                 Головуючий суддя                                                            Ільїн О.В.

                                        Суддя                                                            Камишева Л.М.

                                   Суддя                                                             Черленяк М.І.

Повний текст постанови підписаний 28.11.2011 року.