Постанова

від 02.12.2011 по справі 5021/932/2011

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙН ИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2011 р. Справа № 5021/932/2011

Колегія суддів у с кладі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Зізіній Ю.О .

за участю представників с торін:

позивача - ОСОБА_1 (дов . № б/н від 18.11.2011 року)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому с удовому засіданні у приміщен ні Харківського апеляційног о господарського суду апеляц ійну скаргу Товариства з обм еженою відповідальністю "ЛЮЛ АНА", м. Чернігів (вх. № 4582 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 25.08.11 у справі № 5021/932/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальніст ю "ЛЮЛАНА", м. Чернігів

до Дочірнього підприє мства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Ромен ський комбінат хлібопродукт ів", м. Ромни, Сумська область

про стягнення 183 302,07 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмежено ю відповідальністю "ЛЮЛАНА" з вернулось до господарського суду Сумської області з позо вом про стягнення з Дочірньо го підприємства Державної ак ціонерної компанії "Хліб Укр аїни" "Роменський комбінат хл ібопродуктів" 183302,05 грн., з яких 121 548,00 грн. - вартість нестачі прод укції за договором складсько го зберігання № 11 від 08.02.2011 р., 1149,79 г рн. - сума переплати послуг по зберіганню та відвантаженню продукції в результаті зазн аченої нестачі продукції, 24233, 35 грн. - збитки у вигляді втраче ної вигоди та 29915,05 грн. - моральн а шкода, завдана внаслідок по рушення відповідачем умов за значеного договору, 6455,88 грн. - сума вимушеної зміни позивач ем собівартості продукції п ри її реалізації внаслідок п орушення відповідачем умов ц ього договору.

Рішенням господарського с уду Сумської області від 25.08.2011р . по справі № 5021/932/2011 (суддя Ковале нко О.В.) позов задоволено част ково та стягнуто з Дочірньог о підприємства Державної акц іонерної компанії “Хліб Укра їни” “Роменський комбінат хл ібопродуктів” на користь Тов ариства з обмеженою відповід альністю “ЛЮЛАНА” 121548,00 грн. за н естачу продукції, 1149,79 грн. за пе реплату послуг по зберіганню та відвантаженню продукції. В іншій частині позову про ст ягнення суми вимушеної зміни собівартості в розмірі 6455,88 гр н., суми вартості втраченої ви годи в розмірі 24233,35 грн. та морал ьної шкоди в сумі 29915,05 грн. - відм овлено. Також з відповідача н а користь позивача стягнуто 1226,98 грн. витрат по сплаті держа вного мита та 157,97 грн. витрат на інформаційно-технічне забез печення судового процесу.

Позивач - Товариство з обмеж еною відповідальністю "ЛЮЛАН А" із зазначеним рішенням гос подарського суду першої інст анції в частині відмови в зад оволенні позовних вимог не п огодився, подав до Харківськ ого апеляційного господарсь кого суду апеляційну скаргу , в якій, посилаючись на неправ ильне застосування місцевим господарським судом норм ма теріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить це рішення в частині відмови в позові про стягнення суми в имушеної зміни собівартості в розмірі 6455,88 грн., суми вартост і втраченої вигоди в розмірі 24233,35 грн., моральної шкоди в сум і 29915,05 грн. скасувати та в цій ча стині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій час тині задовольнити.

Представник позивача в суд овому засіданні 22.11.2011р. підтрим ав вимоги апеляційної скарг и.

Відповідач у відзиві на апе ляційну скаргу вважає оскарж уване рішення законним та об ґрунтованим, прийнятим у від повідності з нормами матеріа льного та процесуального пра ва, а апеляційну скаргу такою , що не підлягає задоволенню, у зв'язку з чим просить оскаржу ване рішення залишити без зм ін.

Відповідач представника д ля участі в судове засідання не направив, про час та місце його проведення повідомлени й належним чином, що підтверд жується наявним в матеріалах справи повідомленням про вр учення поштового відправлен ня копії ухвали суду про прий няття апеляційної скарги до провадження, якою призначено час та місце даного судового засідання.

Зважаючи на належне повідо млення відповідача про час т а місце судового засідання с права розглядається за відсу тності представника відпові дача за наявними в ній матері алами відповідно до статті 75 Г осподарського процесуально го кодексу України.

Дослідивши матеріали спра ви, проаналізувавши доводи а пеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення представника позивача, пере віривши повноту встановленн я місцевим господарським суд ом обставин, що мають значенн я для справи та правильність застосування норм матеріаль ного та процесуального права , колегія суддів дійшла висно вку, що апеляційна скарга зад оволенню не підлягає, виходя чи з наступного.

Як свідчать матеріали спра ви, 08.02.2011 року між позивачем - Т овариством обмеженою відпов ідальністю "ЛЮЛАНА" та відпов ідачем - Дочірнім підприємс твом Державної акціонерної к омпанії "Хліб України" "Роменс ький комбінат хлібопродукті в" укладено договір складськ ого зберігання за № 11, відпові дно до пункту 1.1. якого позивач - «Поклажодавець»передає, а відповідач - «Зерновий склад », приймає продукцію - насіння соняшника і бере на себе зобо в'язання за плату по виконанн ю послуг з її приймання, збері гання очищення, сушіння та ві двантаження на умовах, визна чених в цьому Договорі.

14.02.2011 року позивач на підстав і цього Договору передав на в ідповідальне зберігання зер нового складу відповідача 123 т они 405 кг соняшнику, що підтвер джується складською квитанц ією на зерно № 662 від 14.02.2011 року (се рійний номер бланку АТ № 926103) та актом приймання-передачі зе рна від 14.02.2011 року.

Відповідно до пункту 4.1.5. Дог овору відвантаження зерна По клажодавцю здійснюється у ві дповідності із Актом розраху нком обсягу зерна, яке належи ть власнику.

При відвантаженні залізни чним транспортом для експорт у насіння соняшнику, 24.02.2011 року, відповідач відмовився дован тажити належне позивачу на п равах власності зерно в кіль кості 28 тон 940 кг, але надав скла дську квитанцію на цю кількі сть № 670 від 25.02.2011 року серійний н омер бланку № АТ 926111 та акт-розр ахунок № 35 від 25.02.2011 року.

Відповідач у відзиві на поз ов підтвердив, що відвантаже ння переданого на зберігання насіння соняшника позивачу відбулося не в повному обсяз і. Так відповідачем зазначе но, що 23.02.2011 р. за зверненням ТОВ « ЛЮЛАНА», ДП ДАК «Хліб України »«Роменський комбінат хлібо продуктів»видав наказ № 247 про відвантаження ТОВ «ЛЮЛАНА»н асіння соняшника - 123330 кг. Ваго ни для завантаження насіння соняшника замовляло ТОВ «ЛЮЛ АНА» на залізничній станції самостійно. Відповідно до ум ов договору зберігання № 11 від 24.02.2011 р., ДП ДАК «Хліб України»«Р оменський комбінат хлібопро дуктів»навантажив насіння с оняшника у вагони № 95332219, № 95364477, № 95 450736 для відправки. Зазначені ві дповідачем факти підтверджу ються товарно-транспортною н акладною на перевезення № 001091 в ід 24.02.2011 р., якою підтверджено го сподарську операцію з відван тажено зерна 94 тон 800 кг в кільк ості трьох залізничних вагон ів, а також квитанцією про при ймання вантажу № 43345685 від 25.02.2011 ро ку.

Враховуючи часткове відва нтаження відповідачем насін ня соняшника, позивачем було направлено відповідачу лист а № 75 від 28.02.2011 року про відшкодув ання вартості недоотриманог о насіння соняшника.

У відповідь на цей лист відп овідач повідомив позивача (л ист № 136 від 03.03.2011 року), що не має з моги провести відшкодування , а також просив дозволити зді йснити поставку насіння соня шнику в кількості 28 тон 605 кг в м ісячний термін та підтвердив фактичну недостачу насіння соняшника на зерноскладі.

Зважаючи на наведене, місце вим господарським судом прав ильно встановлено факт част кового виконання відповідач ем зобов' язань за договором при відвантаженні насіння с оняшника в кількості 94 тон 800 кг та недостачу 28 тон 940 кг. на суму 121 548 грн. 00 коп., виходячи з розра хунку 28 тон 940 кг. х 4200 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 4.2.4. Дог овору Поклажодавець зобов' язаний оплатити зерновому ск ладу фактичні витрати згідно погоджених в пункті 5.1. даного Договору розцінок, а також по зберіганню і завантаженню п родукції на транспортні засо би при відвантаженні. Своєча сно і в повній мірі сплачуват и зерновому складу вартість фактично наданих послуг згід но пункту 5 Договору (пункт 4.2.5.).

З матеріалів справи вбачає ться, що позивачем на виконан ня пунктів 4.2.4. та 4.2.5. Договору, бу ли сплачені в повному обсязі послуги зерноскладу по збер іганню та відвантаженню 123,405 то н насіння соняшника, що підтв ерджено рахунком № 21 від 22.02.2011 ро ку та платіжним дорученням № 82 від 23.02.2011 року на суму 6174,83 грн.

Таким чином, матеріалами сп рави підтверджується сплата позивачем 1149,79 грн. за невикон ані відповідачем послуги з в ідвантаження переданого на з берігання товару 28 тон 940 кг.

Відповідно до статті 1212 Циві льного кодексу України особа , яка набула майно або зберегл а його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без доста тньої правової підстави (без підставно набуте майно), зобо в'язана повернути потерпілом у це майно. Особа зобов'язана п овернути майно і тоді, коли пі дстава, на якій воно було набу те, згодом відпала.

Положення цієї глави засто совуються незалежно від того , чи безпідставне набуття а бо збереження майна було р езультатом поведінки набува ча майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, а та кож до вимог про повернення в иконаного однією із сторін у зобов'язанні;

Згідно зі статтею 1213 Цивіль ного кодексу України набувач зобов'язаний повернути пот ерпілому безпідставно набут е майно в натурі. У разі немож ливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовуєть ся його вартість, яка визнач ається на момент розгляду су дом справи про повернення ма йна.

З огляду на вказані матеріа льні норми та враховуючи всі обставини справи, зокрема фа кт часткового виконання відп овідачем зобов' язання по до говору щодо надання послуг п о відвантаженню переданого н а зберігання товару, які були оплачені позивачем в повном у обсязі, місцевий господарс ький суд дійшов правильного висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відпов ідача 121 548,00 грн. вартості невід вантаженого товару та 1149,79 грн. коштів, сплачених за невикон ані послуги за переплату пос луг по зберіганню та відвант аженню підлягають задоволен ню, оскільки зазначені позив ачем доводи та надані на їх пі дтвердження документальні м атеріали не спростовані відп овідачем в порядку статті 33 Го сподарського процесуальног о кодексу України, згідно з як ою обов' язок доказування за конодавчо покладений на стор они.

А згідно зі статтями 4-7, 43 Госп одарського процесуального к одексу України господарськи й суд оцінює докази за своїм в нутрішнім переконанням, що ґ рунтується на всебічному, по вному і об' єктивному розгля ді в судовому процесі всіх об ставин справи в їх сукупност і, керуючись законом, а судове рішення по справі приймає за результатами обговорення ус іх обставин справи.

Сукупність наведених норм процесуального права свідчи ть про те, що оцінка наданих ст оронами доказів на підтвердж ення відповідних фактів, пов инна відбуватись з урахуванн ям сукупності всіх обставин, які існують на момент розгля ду справи.

Що стосується заявлених по зивачем вимог про стягнення з відповідача 24233,35 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, 2991 5,05 грн. моральної шкоди, завдан их внаслідок порушення відпо відачем умов договору та 6455,88 г рн. вимушеної зміни собіварт ості продукції внаслідок пор ушення відповідачем умов дог овору, колегія суддів також п огоджуючись із висновками го сподарського суду вважає, що вони не підлягають задоволе нню з огляду на таке.

В обґрунтування вказаних в имог позивач послався на те, щ о при перевірці завантажених та готових до відправлення в агонів, інспектором Державно ї інспекції з карантину росл ин України Сумської обласної карантинної лабораторії бул о знайдено підкарантинний об 'єкт - амброзія полинолиста (в исновок фітосанітарної експ ертизи № Л19/001859-В від 25.02.2011 року). Вр аховуючи результати перевір ки, інспектором було прийнят о рішення про відмову у видач і фітосанітарного сертифіка ту, оскільки експорт зерна, як е містить такі підкарантинні об'єкти, до Республіки Білору сь заборонено. Зазначений се ртифікат є невід'ємною части ною операцій, пов'язаних з екс портом насіння соняшника.

У зв'язку із зазначеними обс тавинами, позивачем було при йнято рішення негайно змінит и станцію призначення і реал ізувати насіння соняшника на території України, покупцем якого став ВАТ "Вінницький ОЖ К", про що свідчить договір куп івлі-продажу № 100110 від 25.02.2011 року т а квитанція про приймання ва нтажу № 43345685 від 25.02.2011 року. Вартіс ть 1 тони насіння соняшника зг ідно укладеного договору куп івлі-Продажу № 100110 від 25.02.2011 року склала 4800,00 грн. Вартість 1 тони н асіння соняшника, який позив ач придбав на зерноскладі ві дповідача склала 4200,00 грн., що пі дтверджується договором куп івлі-продажу № ПКИ001 від 08.02.2011 рок у та специфікації до нього № 3 від 08.02.2011 року.

За змістом позовної заяви в артість 1 тони соняшника згід но зовнішньоекономічного Ко нтракту Позивача № СК-07.02.11/1-АБ в ід 07.02.2011 року, та Додаткової Уго ди до нього № СК-07.02.11/1-АБ від 11.02.2011 р оку на день відвантаження зе рна складала 620,00 доларів США, щ о дорівнює 4918,28 грн. за офіційни м курсом НБУ станом на 24.02.2011 рок у. Вартість відвантаження 1 то ни олійної культури залізнич ним транспортом на зерноскла ді відповідача становить 43,37 г рн. згідно пункту 5.1. Договору. В артість робіт для 1 тони насін ня соняшника, пов'язаних із тр анспортуванням залізничним транспортом до залізничної станції Березіна - перехід ми тного кордону Україна-Білору сь, становить 225,00 грн., згідно До даткової Угоди № 2 від 12.01.2011 року до Договору про надання посл уг ТОВ "Трансекспрес" № 01/04/09-Т ві д 01.04.2009 року. Вартість робіт для 1 тони насіння соняшника, пов' язаних із транспортуванням з алізничним транспортом до за лізничної станції призначен ня - Вінниця, становить 293,10 грн., згідно Додаткової угоди № 3 ві д 25.02.2011 року до Договору про над ання послуг ТОВ "Трансекспре с" № 01/04/09-Т від 01.04.2009 року.

Таким чином, посилаючись на наведене, позивач вважає, що в наслідок порушення відповід ачем умов договору складсько го зберігання № 11 від 08.02.2011р. відб улася вимушена зміна собівар тості 1 тони насіння соняшник а при відвантажені на різні с танції призначення на 4 536 грн. 47 коп. - 4 468 грн. 37 коп. = 68 грн. 10 коп., а саме: при відвантажені за зо внішньоекономічним Контрак том: 4200,00+225,00+43,37=4468,37; при відвантажен і за договором купівлі-прода жу: 4200,00+293,10+43,37=4536,47. Таким чином, позив ач вважає, що відповідач має сплатити на користь позивача 6 455 грн. 88 коп. (68,10 х 94,800) вимушеної з міни собівартості продукції .

Відповідно до статті 24 Зако ну України «Про зерно та рино к зерна в Україні» кожна із ст орін договору складського зб ерігання зерна при відвантаж ені зерна має право вимагати перевірки його якості. Витра ти, пов'язані із проведенням а налізу його якості, несе стор она, що зажадала його перевір ки.

Заперечуючи проти позову в ідповідач обґрунтовано зазн ачив, що при отриманні виснов ку фітосанітарної експертиз и позивач - ТОВ «ЛЮЛАНА»мав п раво за договором звернутися до ДП ДАК «Хліб України»«Ром енський комбінат хлібопроду ктів»з вимогою провести дооч ищення насіння соняшника. Ві дповідно до контракту № СК-07.02.1 1/1-АБ між ТОВ «ЛЮЛАНА»та Респу блікою Білорусь строк відван таження встановлено до 20.03.2011 ро ку.

З матеріалів справи вбачає ться, що результати фітосані тарної експертизи отримані 2 4.02.2011 р., а тому позивач мав час на проведення доочищення насін ня соняшника Зерновим складо м, але натомість ТОВ «ЛЮЛАНА» прийняла рішення про зміну с танції призначення та провел а реалізацію насіння соняшни ка на території України, поку пцем якого став ВАТ «Вінниць кий ОЖК».

За вих. № 218 від 05.04.2011 р. відповід ач направив позивачу листа, в якому просив направити пред ставника для оформлення необ хідних документів по насінню соняшника, на який відповіді чи прибуття представника не відбулося.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов пр авильного висновку, що відпо відач мав намір врегулювати спірні відносини за договоро м складського зберігання № 11 в ід 08.02.2011 року, які виникли в проц есі його виконання, проте поз ивачем було самостійно і сві домо підписано договір з інш им контрагентом - ВАТ «Вінниц ький ОЖК», за ціною нижчою від тієї, що пропонувалася на зов нішньому ринку зерна, тобто п озивачем самостійно визначе но на якому ринку та за якою ці ною відбулася реалізація нас іння соняшнику (продукцію).

Відповідно до статті 32 Госп одарського процесуального к одексу України доказами у сп раві є будь-які фактичні дані , на підставі яких господарсь кий суд у визначеному законо м порядку встановлює наявніс ть чи відсутність обставин, н а яких ґрунтуються вимоги і з аперечення сторін, а також ін ші обставини, які мають значе ння для правильного вирішенн я господарського спору.

Відповідно до статей 33 та 34 Г осподарського процесуально го кодексу України сторони з обов'язані довести обставини , на які вони посилаються, як н а підставу своїх вимог та зап еречень, належними та допуст имими у справі доказами; за ст аттею 36 Господарського проце суального кодексу України пи сьмовими доказами є документ и та матеріали, які містять да ні про обставини, що мають зна чення для правильного виріше ння спору.

Позивачем в обґрунтування своїх вимог не доведено та з м атеріалів справи не вбачаєть ся, що виявлення при перевірц і завантажених та готових до відправлення вагонів із зер ном підкарантинного об'єкта - амброзії полинолистої є рез ультатом порушення відповід ачем умов договору складсько го зберігання № 11 від 08.02.2011 року .

За таких обставин, господар ський суд дійшов правильного висновку про відмову в задов оленні позову про стягнення 6455,88 грн. вимушеної зміни собів артості продукції.

Крім того, господарським су дом правильно зазначено, що в ідповідно до частини 2 статті 217 Господарського кодексу Укр аїни одним із видів господар ських санкцій, що застосовую ться у сфері господарювання. Універсальний характер цієї санкції полягає в тому, що вон а застосовується незалежно в ід того, чи встановлена вона д оговором або законом, що регу лює відповідні господарські відносини. Відповідно до ч. 3 с т. 216 Господарського кодексу У країни, потерпіла сторона ма є право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є з астереження про це в договор і.

Частиною 1 статті 224 Господар ського кодексу України визна чено: по-перше, юридичні підст ави застосування цього виду санкцій - порушення господар ського зобов' язання або вст ановлених вимог щодо здійсне ння господарської діяльност і; по-друге, суб'єктивний склад правовідносин щодо відшкоду вання збитків - це учасник г осподарських відносин, який порушив зобов' язання або вс тановлені вимоги щодо здійсн ення господарської діяльнос ті, і суб' єкт, права або закон ні інтереси якого порушено.

Відповідно до частини 1 стат ті 225 Господарського кодексу У країни до складу збитків, що п ідлягають відшкодуванню осо бою, яка допустила господарс ьке правопорушення, включаєт ься: вартість втраченого, пош кодженого або знищеного майн а, визначена відповідно до ви мог законодавства; додаткові витрати, понесені стороною, я ка зазнала збитків внаслідок порушення зобов' язання дру гою стороною; неодержаний пр ибуток (втрачена вигода), на як ий сторона, яка зазнала збитк ів, мала право розраховувати у разі належного виконання з обов' язання другою стороно ю; матеріальна компенсація м оральної шкоди. Наведений ск лад збитків підлягає відшкод уванню саме в господарських відносинах.

Згідно пункту 1 частини 2 ста тті 22 Цивільного кодексу Укра їни збитками є втрати, яких ос оба зазнала у зв' язку зі зни щенням або пошкодженням речі , а також витрати, які особа зр обила або мусить зробити для відновлення свого порушеног о права (реальні збитки).

Відповідно до статті 623 Циві льного кодексу України боржн ик, який порушив зобов' язан ня, має відшкодувати кредито рові завдані ним збитки. Збит ками є грошовий вираз завдан ої шкоди.

Для застосування такої мір и відповідальності, як відшк одування збитків необхідна н аявність всіх елементів скла ду цивільного правопорушенн я, тобто кредитору необхідно обов' язково довести факти порушення зобов' язання, ная вність та розмір збитків, а та кож причинний зв' язок між п орушенням боржником зобов' язання та заподіяними кредит ору збитками.

Відповідно до статті 623 Циві льного кодексу України обов' язок доказування розміру зб итків, завданих порушенням з обов' язання покладено док азується кредитором.

Як правильно встановлено м ісцевим господарським судом , позивачем не доведено розмі ру збитків, не подано обґрунт ованого розрахунку заявлено го ним до стягнення розміру в траченої вигоди в сумі 24233,35 грн . та моральної шкоди в сумі 915,05 г рн., не надано до матеріалів сп рави жодних належних та допу стимих доказів на їх підтвер дження. Разом з цим, позивачем не наведено жодних доводів щ одо того, в чому на його думку полягає моральна шкода.

Також, як було наведено вище , позивачем в обґрунтування с воїх вимог не доведено та з ма теріалів справи не вбачаєтьс я, що виявлення при перевірці завантажених та готових до в ідправлення вагонів із зерно м підкарантинного об'єкта - ам брозії полинолистої є резуль татом порушення відповідаче м умов договору складського зберігання № 11 від 08.02.2011 року.

Таким чином, колегія суддів визначає, відсутність умов т а правових підстав для засто сування до відповідача відпо відальності у вигляді відшко дування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статей 82, 84 Гос подарського процесуального кодексу України при вирішен ні господарського спору по с уті, а тобто при задоволенні п озову, або повної чи частково ї відмови у його задоволенні , суд приймає рішення, у мотиву вальній частині якого має за значити, крім іншого, встанов лені обставини справи і прич ини виникнення спору; докази , на підставі яких прийнято рі шення; доводи, за якими він від хилив заявлені докази сторін .

Дотримуючись вимог зазнач еної вимоги процесуального з аконодавства, господарськи й суд, як це вбачається зі зміс ту постановленого ним рішенн я, обґрунтовано встановив ві дсутність обставин, на які по силається позивач, наполягаю чи на своїх вимогах, через що д ійшов правильного висновку, що позовні вимоги про стягне ння 24233,35 грн. втраченої вигоди, 2 9915,05 грн. моральної шкоди та 6455,88 г рн. вимушеної зміни собіварт ості продукції є необґрунтов аними та такими, що не підляга ють задоволенню.

Твердження позивача, викла дені ним в апеляційній скарз і, ґрунтуються на припущення х, не доведені жодним належни м доказом, тоді як господарсь ким судом першої інстанції в повній мірі з' ясовані та пр авильно оцінені обставини у справі.

За таких обставин, враховую чи положення частини 2 статті 129 Конституції України, за яки ми основними засадами судочи нства є, зокрема, законність, з магальність сторін та свобод а в наданні ними суду своїх до казів і у доведенні перед суд ом їх переконливості та забе зпечення апеляційного оскар ження рішення суду, крім випа дків, встановлених законом, с удова колегія дійшла висновк у про залишення апеляційної скарги позивача без задовол ення, а оскаржуваного ним ріш ення господарського суду Сум ської області від 25.08.2011р. у спра ві № 5021/932/2011 без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 43, 47, 99, 101, п. 1 ст. 103 , ст. 105 Господарського процесу ального кодексу України, кол егія суддів Харківського апе ляційного господарського су ду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Тов ариства з обмеженою відповід альністю "ЛЮЛАНА", м. Ч ернігів залишити без задово лення.

Рішення господарського су ду Сумської області від 25 серп ня 2011 року у справі № 5021/932/2011 залиш ити без змін.

Постанова набирає законно ї сили з дня її прийняття і мож е бути оскаржена до Вищого го сподарського суду України в двадцятиденний термін.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст по станови підписано 28.11.2011 р.