Постанова

від 28.08.2008 по справі 10/400/08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/400/08

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

28.08.08                                                                                               Справа №10/400/08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Антонік С.Г. судді  Мірошниченко М.В.    , Кричмаржевський В.А.

при секретарі Шерник О.В.

за участю представників:

позивача:          Піднебесна С.Б., довіреність № 6 від 08.08.2008р.;

позивача:          Кравченко В.А., довіреність № 3 від 18.06.2008р.;

відповідача:      Говоров О.І., довіреність № 173-2008 від 27.08.2008р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу      Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроцентр»,

                                       м. Запоріжжя

на рішення                   господарського суду Запорізької області від 04.07.2008р.

у справі                         № 10/400/08

за позовом                    Фермерського господарства «Кривохатько В.В.»,

                                       смт. Кам'яне Вільнянського району Запорізької області

до відповідача             Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроцентр»,

                                       м. Запоріжжя

про                                 стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Фермерським господарством «Кривохатько В.В.», смт. Кам'яне Вільнянського району Запорізької області було подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроцентр», м. Запоріжжя про стягнення суми 136.160,00 грн. грошових коштів за порушення господарського зобов'язання за договором № 1 від 08.01.2008р., суми 10.073,15 грн. штрафних санкцій, суми 30.738,50 грн. матеріальних збитків.

Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 04.07.2008р. у справі № 10/400/08 (суддя Алейнікова Т.Г.) позов задовольнив частково: стягнув з відповідача на користь позивача суму 136.160,00 грн. грошових коштів, 10.073,15 грн. штрафних санкцій, 16.568,50 грн. матеріальних збитків. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду ґрунтується на приписах ст.ст. 193, 224, 230, 231 ГК України, ст.ст. 611, 612, 623 ЦК України, і в частині задоволення позовних вимог мотивоване їх обґрунтованістю та доведеністю, а в частині відмови у позові мотивовано безпідставністю нарахування суми збитків.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі ТОВ «Агроцентр» відповідач у справі, вказує на те, що судом неповно з'ясовані та неправильно визначені обставини справи та правовідносини сторін, рішення прийнято з посиланням на неналежні норми діючого законодавства. Зазначає зокрема, що сторонами в договорі не визначений строк, у який має здійснюватися повернення коштів за невідвантажений товар. З боку позивача на адресу відповідача не надходило жодних вимог про повернення сплачених коштів. Ані позивачем, ані судом не визначено моменту, з якого відповідач мав вважатися таким, що припинив відправку вагонів. Зобов'язання відповідача з поставки товару є дійсним і на даний момент. Визначення розміру штрафу у спосіб, передбачений пунктом 5.1 договору, не відповідає правовій природі штрафу та приписам чинного законодавства, а отже не може бути застосований. Позивачем не доведено наявності та розміру збитків, а також причинного зв'язку. Позивач просить рішення господарського суду Запорізької області від 04.07.2008р. у справі № 10/400/08 скасувати і у позові відмовити.

ФГ «Кривохатько В.В.», позивач у справі, у відзиві на апеляційну скаргу та в письмових поясненнях заперечує проти викладених у скарзі доводах та просить рішення господарського суду Запорізької області від 04.07.2008р. у справі № 10/400/08 залишити без змін, а скаргу – без задоволення.

Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1636 від 27.08.2008р. справу призначено до розгляду у складі колегії – Антоніка С.Г. (головуючий), суддів Мірошниченка М.В. (доповідач), Кричмаржевського В.А.

В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

В судовому засіданні 28.08.2008р. за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції. За їх клопотанням розгляд справи вівся без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як випливає з матеріалів справи, 08.01.2008р. між ФГ «Кривохатько В.В.» (покупець) і ТОВ «Агроцентр» (постачальник) був укладений договір № 1 на поставку мінеральних добрив, згідно з п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець належним чином прийняти і оплатити мінеральні добрива, а саме: селітру аміачну марки Б кількістю 272,000 тон, за ціною 1840,00 грн. за 1 тону, всього на суму 500.480,00 грн., у т.ч. ПДВ.

Товар поставляється на умовах СРТ – доставка оплачена на станцію Запоріжжя вантажне, Придніпровської залізниці (п.2.1 договору).

Строк відвантаження товару – до 01.03.2008р. після отримання грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п.2.3 договору).

Розрахунки за товар здійснюються покупцем шляхом 100 % передплати вартості товару на розрахунковий рахунок постачальника на підставі рахунку, виписаного постачальником (п.4.1 договору).

Позивачем було сплачено відповідачу суму 500.480,00 грн. попередньої оплати за товар, що підтверджується платіжними дорученнями № 27 від 09.01.2008р. на суму 404.480,00 грн. та № 31 від 15.01.2008р. на суму 96.000,00 грн.

За накладною № 89 від 23.03.2008р. відповідачем було відвантажено позивачу 130 тон товару на суму 239.200,00 грн. За накладною № 90 від 24.03.2008р. відповідачем було відвантажено позивачу 68 тон товару на суму 125.120,00 грн. Всього було відвантажено 198 тон товару на загальну суму 364.320,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав свого зобов'язання з поставки решти 74 тон товару на суму 136.160,00 грн., чим порушив умови договору. У зв'язку з цим, позивач звернувся із позовом до суду про стягнення з відповідача суми 136.160,00 грн. грошових коштів за порушення господарського зобов'язання за договором № 1 від 08.01.2008р. На підставі п.5.1 договору позивачем нараховано суму 10.073,15 грн. штрафних санкцій. Позивач також посилається на те, що у зв'язку з простроченням та неналежним виконанням договору з боку відповідача, фермерське господарство понесло додаткові витрати, що призвело до значних фінансових збитків, придбаваючи недостатню кількість аміачної селітри значно пізніше та за більш високою ціною в інших постачальників; розмір збитків визначений в сумі 30.738,50 грн. Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 193, 224, 230, 231 ГК України, ст.ст. 610, 623, 624, 625 ЦК України.

Колегія суддів зазначає, що в основу спірних правовідносин сторін покладений договір № 1 на поставку мінеральних добрив від 08.01.2008р., укладений між сторонами, що обумовлює застосування положень гл.54 ЦК України та гл.30 ГК України.

За змістом ст.712 ЦК України та ст.256 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності зі ст.ст. 662, 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором.

Згідно зі ст.669 ЦК України, кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Статтею 670 ЦК України встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав взяті на себе договірні зобов'язання в частині здійснення оплати за товар. Проте, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання в частині своєчасної та повної поставки товару позивачу. Відповідачем недопоставлено 74 тон товару (селітри аміачної марки Б) на суму 136.160,00 грн. Суду не надано доказів передачі відповідачем позивачу цієї кількості товару.

Згідно зі ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зі змісту договору поставки № 1 від 08.01.2008р. вбачається, що сторонами не був встановлений строк повернення відповідачем позивачу грошової суми, сплаченої за недопоставлений товар, що обумовлює застосування положень ч.2 ст.530 ЦК України.

Позивач зазначив, що в телефонному режимі він неодноразово пропонував відповідачу повернути суму 136.160,00 грн. Відповідач заперечив проти вказаних доводів, вказавши на те, що позивач до нього з такими пропозиціями не звертався.

Колегією суддів встановлено, що позивач в порядку ч.2 ст.530 ЦК України не пред'являв відповідачеві вимоги про повернення суми передплати за недопоставлений товар. Таким чином, строк виконання відповідачем свого зобов'язання щодо повернення позивачу грошової суми у розмірі 136.160,00 грн. не настав.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 136.160,00 грн. боргу є передчасними і не підлягають задоволенню.

Позивач не позбавлений права на стягнення з відповідача суми боргу у встановленому законом порядку після настання строку сплати такої суми.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача суми 10.073,15 грн. штрафних санкцій, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.2 ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суму 10.073,15 грн. штрафних санкцій позивачем нараховано на підставі п.5.1 договору поставки № 1 від 08.01.2008р., яким передбачено, що за порушення строку відвантаження постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в прострочений період від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Матеріалами справи підтверджено те, що відповідач порушив строк відвантаження товару, який закріплений в п.2.3 договору (строк відвантаження товару – до 01.03.2008р.).

Відвантаження товару відбувалось частково – 23.03.2008р. за накладною № 89 та 24.03.2008р. за накладною № 90.

Позивачем здійснений розрахунок штрафу за період з 01.03.2008р. по 12.05.2008р. з урахуванням часткових поставок товару.

Разом з тим, при здійсненні розрахунку штрафу позивачем зроблені помилки. Згідно до розрахунку, зробленого  судом, розмір штрафу за період з 01.03.2008р. по 12.05.2008р., з урахуванням часткових поставок товару, складає суму 9635,99 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення суми 10.073,15 грн. штрафу підлягають частковому задоволенню. З відповідача на користь позивача слід стягнути суму 9635,99 грн. штрафу. В іншій частині вимоги про стягнення штрафу є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача суми 30.738,50 грн. збитків, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

У відповідності зі ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

У відповідності зі ст.216 ГК України, господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

В обґрунтування наявності збитків у позивача внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивач посилається на необхідність придбання решти товару, що не вистачало, значно пізніше та за більш високою ціною в інших постачальників. На підтвердження викладених доводів позивачем надані суду договір поставки № 01/08/79 від 24.01.2008р., укладений позивачем з МПП Фірма «Ерідон», а також договір № С03/03-08 від 03.03.2008р., укладений між позивачем та ТОВ «ТД «Агрінол», з доказами виконання зазначених договорів.

Проаналізувавши зміст договорів № 01/08/79 від 24.01.2008р. і № С03/03-08 від 03.03.2008р., з доказами їх виконання, колегія суддів приходить до висновків про те, що придбання позивачем певної кількості товару (аміачної селітри) в інших постачальників не свідчить про наявність у позивача збитків внаслідок неналежного виконання позивачем своїх договірних зобов'язань. Зокрема, за названими договорами позивачем був придбаний товар в кількості, що значно перевищує кількість товару, що була недопоставлена відповідачем за договором № 1 від 08.01.2008р. Позивачем не було доведено того, що необхідність укладення договорів № 01/08/79 від 24.01.2008р. і № С03/03-08 від 03.03.2008р. виникла саме внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань. До того ж, договір № 01/08/79 був укладений позивачем з МПП Фірма «Ерідон» 24.01.2008р., тобто до кінцевої дати виконання відповідачем обов'язку по відвантаження товару (01.03.2008р.).

Таким чином, позивачем не було доведено причинного зв'язку між неналежним виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань і збитками, які заявлені до стягнення. З матеріалів справи також не вбачається вини відповідача у спричиненні позивачу будь-яких збитків.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми 30.738,50 грн. матеріальних збитків є недоведеними, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми 9635,99 грн. штрафу. В іншій частині позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Рішення місцевого господарського суду слід змінити як таке, що прийнято з неповним з'ясуванням місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до порушення норм процесуального права.

У відповідності зі ст.49 ГПК України, судові витрати по розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України,  Запорізький апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроцентр», м. Запоріжжя задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 04.07.2008р. у справі № 10/400/08 змінити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроцентр», м. Запоріжжя на користь Фермерського господарства «Кривохатько В.В.», смт. Кам'яне Вільнянського району Запорізької області суму 9635,99 грн. штрафу, суму 143,34 грн. державного мита, суму  6,37 грн. витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Запорізької області.

Головуючий суддя Антонік С.Г.

 судді  Мірошниченко М.В.  

 Кричмаржевський В.А.