Постанова

від 02.09.2008 по справі 15/274-07-7308

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/274-07-7308

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"02" вересня 2008 р. Справа № 15/274-07-7308

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:  Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Волощук О.О.

за участю представників сторін:

від МВП „Експрес”: Корх Є.В. –за дорученням    

від Представництва по управлінню комунальною власністю: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Малого виробничого підприємства „Експрес”, м. Одеса

на рішення господарського суду Одеської області

від  14 липня 2008 року                    

у справі № 15/274-07-7308                                                                                                                                                                                                                                                                              

за позовом Малого виробничого підприємства „Експрес”, м. Одеса

до Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, м. Одеса

про визнання договору оренди продовженим

та

за зустрічним позовом Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, м. Одеса

до Малого виробничого підприємства „Експрес”, м. Одеса

про виселення з нежилих приміщень та стягнення 5162 грн. 40 коп.

                                                      В С Т А Н О В И Л А:

11.09.2008 р. Мале виробниче підприємство „Експрес” (далі Підприємство) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (далі Представництво) про визнання договору оренди продовженим.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 16.02.2001 р. між Підприємством та Жовтневою районною адміністрацією був укладений договір оренди № 177/6 нежилого приміщення площею 39.2 кв. м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська, 6 строком до 16.02.2003 р.. Рішенням господарського суду Одеської області від 22.12.2003 р. у справі № 9/190-03-6678, що набрало законної сили відповідно до постанови Одеського апеляційного господарського суду від 17.03.2004 р. позов Підприємства до Приморської районної адміністрації задоволений та договір оренди № 177/6 від 16.02.2001 р. визнано продовженим на тих же умовах та на той же строк, а саме до 16.02.2005 р..

Протягом місяця, починаючи з дати закінчення строку дії договору оренди, визначеного рішенням  суду, тобто з 16.02.2005 р.  заперечень від Представництва стосовно продовження терміну дії договору не надходило, у зв'язку з чим строк дії договору оренди був пролонгований на той же самий строк –2 роки, тобто до 16.02.2007 року.

Аналогічним чином дія договору оренди була пролонгована і після 16.02.2007 р., тобто ще на два роки –до 16.02.2009 р.. Але, Представництво ухиляється під підписання відповідної додаткової угоди про продовження строку дії договору оренди, у зв'язку з чим Підприємство просить задовольнити його позовні вимоги та визнати договір оренди нежилого   приміщення площею 39.2 кв. м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська, 6 від 16.02.2001 р. № 177/6 продовженим на той же строк, а саме до 16.02.2009 р..

Представництво позов Підприємства не визнало та 18.10.2008 р. звернулось до суду із зустрічним позовом про виселення з нежилих приміщень та стягнення грошових коштів в сумі 5162 грн. 40 коп..

Зустрічні позовні вимоги Представництва мотивовані тим, що Підприємство не виконувало належним чином зобов'язання за договором, не сплачувало орендну плату за користування нежилими приміщеннями у розмірі та в строки, що передбачені п. п. 3.1., 4.2. договору. Незважаючи на повідомлення Представництва від 26.02.2007 р. № 01-15/245 про необхідність погашення заборгованості з орендної плати, заборгованість в повному обсязі не сплатило.

Листом № 01-15/774 від 25.06.2007 р. Представництво повідомило Підприємство про те, що договір оренди закінчився 01.06.2007 р. (відповідно до п. 2 додаткового погодження від 01.12.2006 р. до договору оренди № 177/6 від 16.02.2001 р.) та продовжуватися не буде та запропонував останньому повернути орендоване майно.

Але, Підприємство до сьогоднішнього часу без будь-яких правових підстав займає орендовані приміщення, а тому підлягає виселенню з них в судовому порядку.

Оскільки, станом на 13.08.2007 р. Підприємство має борг по орендній платі в сумі 2774 грн. 72 коп., то воно повинно сплатити Представництву не лише зазначену суму боргу, а ще й 243 грн. 90 коп. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідно до п. 5.2. договору та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” за період з 16.10.2006 р. по 13.08.2007 р., а також неустойку в сумі 2143 грн. 78 коп., яка дорівнює подвійній орендній платі за користування приміщенням за час прострочення повернення орендованого майна за період з 02.06.2007 р. по 15.08.2007 р.. Крім того, Підприємство зобов'язано відшкодувати Представництву понесені судові витрати по справі на сплату держмита і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У відзиві на зустрічний позов Підприємство позовні вимоги Представництва не визнало та просило суд залишити їх без задоволення.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.07.2008 р. (суддя Петров В.С.) у задоволені позову Підприємства –відмовлено. Зустрічний позов Представництва задоволений у повному обсязі та Підприємство виселено з нежилих приміщень першого поверху площею 39,2 кв. м. будинку № 6 по вул. Єврейській в м. Одесі та з останнього на користь Представництва стягнуто: 2774 грн. 90 коп. –заборгованості по орендній платі; 243 грн. 90 коп. –пені; 2143 грн. 78 коп. –неустойки; 187 грн. –понесених витрат на сплату держмита та 118 грн. –понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивовано тим, що 26.02.2007 р. Представництво звернулось до Підприємства з повідомленням за № 01-15/245 в якому запропонувало останньому в строк до 01.03.2007 р. погасити заборгованість по орендній платі в сумі 2077 грн. 53 коп. та сплатити пеню в сумі 60 грн. 61 коп., а також повернути орендоване приміщення з складанням відповідного акту прийому-передачі. Листом № 01-15/774 від 25.06.2007 р. Представництво  повідомило  Підприємство про те, що 01.06.2007 р. закінчується строк дії договору оренди № 177/6 від 16.02.2001 р. та попередило останнього про те, що термін дії договору не буде продовжений на новий строк, у зв'язку з чим строк дії цього договору оренди закінчився 01.06.2007 р., а тому підстави вважати зазначений договір пролонгованим на той же строк неможливо, внаслідок чого позовні вимоги Підприємства задоволені бути не можуть.

Так як, Підприємство до сьогоднішнього часу без будь-яких правових підстав займає орендовані приміщення, то воно підлягає виселенню з них у судовому порядку.

Оскільки, станом на 13.08.2007 р. Підприємство має борг по орендній платі в сумі 2774 грн. 72 коп., то воно повинно сплатити Представництву не лише зазначену суму боргу, а ще й 243 грн. 90 коп. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідно до п. 3.3 договору та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, а також неустойку в сумі 2143 грн. 78 коп., яка дорівнює подвійній орендній платі за користування приміщенням за час прострочення повернення орендованого майна за період з 02.06.2007 р. по 15.08.2007 р.. Крім того, Підприємство зобов'язано відшкодувати Представництву понесені судові витрати по справі на сплату держмита і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В апеляційній скарзі Підприємство просить рішення місцевого суду частково скасувати та змінити, оскільки воно прийнято без достатніх на це підстав, не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, а зустрічний позов Представництва задовольнити частково та стягнути з Підприємства на користь Представництва 2774 грн. 72 коп. заборгованості по орендній платі та 2143 грн. 78 коп. неустойки, а в решті частині позову –відмовити. В судовому засіданні представник Підприємства доводи апеляційної скарги підтримав.            

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Представництво було своєчасно та належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду справи, але його представник в судове засідання не з'явився та не скористався своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Підприємства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована, а рішення місцевого суду підлягає частковому скасуванню та зміні з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 16.02.2001 р. між Підприємством та Жовтневою районною адміністрацією був укладений договір оренди № 177/6 нежилого приміщення площею 39.2 кв. м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська, 6 строком до 16.02.2003 р..

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.12.2003 р. у справі № 9/190-03-6678, що набрало законної сили відповідно до постанови Одеського апеляційного господарського суду від 17.03.2004 р., позов Підприємства до Приморської районної адміністрації задоволений та договір оренди № 177/6 від 16.02.2001 р. визнано продовженим на тих же умовах та на той же строк, а саме до 16.02.2005 р..

Протягом місяця, починаючи з дати закінчення строку дії договору оренди, визначеного рішенням  суду, тобто з 16.02.2005 р.  заперечень від орендодавця стосовно продовження терміну дії договору не надходило, у зв'язку з чим строк дії договору оренди був пролонгований на той же самий строк –2 роки, тобто до 16.02.2007 року.

Відповідно до рішення Одеської міської ради № 56-V від 27.06.2006 р. „Про впорядкування роботи виконавчих органів Одеської міської ради з виконання функцій орендодавця нежилих приміщень, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Одеси” 01.12.2006 р. між сторонами у справі укладено додаткове погодження до договору оренди          № 177/6 від 16.02.2001 р., яким здійснена заміна назви орендодавця –на Представництво та продовжений строк дії договору оренди до 01.06.2007 р..

Ствердження Підприємства про те, що додаткове погодження від 01.12.2006 р. до договору оренди ним не підписувалось та не скріплялось його печаткою правомірно не прийняті місцевим судом до уваги, оскільки повністю спростовуються висновками судово-технічної експертизи документів                № 6337/03 від 22.05.2008 р. та судово-почеркознавчої експертизи  № 6338/02 від 04.06.2008 р., якими встановлено, що назване погодження підписано особисто директором Підприємства Краснієнко Ю.В. та скріплено печаткою саме Підприємства.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що строк дії договору оренди № 177/6 від 16.02.2001 р. був продовжений сторонами до 01.06.2007 р. є правильними та обґрунтованими.

Представництво стверджує, що про припинення дії договору оренди, у зв'язку з закінченням терміну на який він був укладений Підприємство було повідомлено листами № 01-15/245 від 26.02.2007 р. та № 01-15/774 від 25.06.2007 р. з чим повністю погодився суд першої інстанції.

З такими висновками місцевого суду колегія суддів погодитися не може, так як згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З повідомлення № 01-15/245 від 26.02.2007 р., отримання якого не заперечується Підприємством вбачається, що зазначеним листом Представництво запропонувало Підприємству в строк до 01.03.2007 р. погасити заборгованість по орендній платі та в цей же строк звільнити орендоване приміщення та попередило останнє, що в разі невиконання вимог Представництва воно буде змушено звернутися до суду з позовом про примусове виселення і стягнення заборгованості та передати матеріали до правоохоронних органів.

Вищенаведене свідчить про те, що в листі № 01-15/245 від 26.02.2007 р. мова про припинення дії договору оренди, у зв'язку з закінченням терміну на який він був укладений взагалі не йде.

Підприємство стверджує, що лист № 01-15/774 від 25.06.2007 р. воно від Представництва не отримувало та про його існування нічого не знало.    

Оскільки, в матеріалах справи не міститься жодного доказу того, що Представництвом взагалі направлявся вищеназваний лист Підприємству та останнє його отримало, то вважати, що Підприємство було своєчасно та належним чином повідомлено про заперечення Представництва проти продовження терміну дії договору оренди № 177/6 від 16.02.2001 р. –неможливо, а тому протилежні висновки місцевого суду є помилковими, так як не ґрунтуються на матеріалах справи та не підтверджені Представництвом належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог ст. 764 ЦК України та п. 2 ст. ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

При викладених обставинах колегія суддів доходить до висновку, що договір оренди № 177/6 від 16.02.2001 р. є продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, внаслідок чого позовні вимоги Підприємства підлягають задоволенню у повному обсязі, а тому підстави для виселення останнього та стягнення з нього на користь Представництва неустойки в сумі 2143 грн. 78 коп., яка дорівнює подвійній орендній платі за користування приміщенням за час прострочення повернення орендованого майна за період з 02.06.2007 р. по 15.08.2007 р. –відсутні, так як Підприємство займає орендовані приміщення згідно умов укладеного договору та ст. 764 ЦК України і п. 2 ст. ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.   

Вищенаведені висновки апеляційного суду повністю підтверджуються і наступними діями сторін. Так, квитанцією № 01 від 14.08.2007 р. Підприємством сплачена, а Представництвом прийнята орендна плата за серпень 2007 р. в сумі 100 грн.; квитанцією № 233703 від 11.09.2007 р. Підприємством сплачена, а Представництвом прийнята орендна плата за період з 12.2006 р. по вересень 2007 р. в сумі 1486 грн. 66 коп.; квитанцією № 242343 від 11.10.2007 р. Підприємством сплачена, а Представництвом прийнята орендна плата за жовтень 2007 р. в сумі 238 грн. 62 коп.; квитанцією № 118/25 від 12.11.2007 р. Підприємством сплачена, а Представництвом прийнята орендна плата за листопад 2007 р. в сумі 238 грн. 66 коп., що також безумовно свідчить про пролонгацію спірного договору оренди сторонами у справі.

З матеріалів справи вбачається, що Підприємство станом на 13.08.2007 р. має борг перед Представництвом за укладеним договором по орендній платі в сумі 2774 грн. 72 коп.. Цей факт повністю підтверджується письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи та не спростовується скаржником в апеляційній скарзі.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, у зв'язку з чим суд першої інстанції підставне стягнув з Підприємства на користь Представництва 2774 грн. 72 коп. боргу.  

Представництво вважає, що за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, відповідно до умов укладеного договору та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, Підприємство повинно сплатити йому пеню в розмірі 243 грн. 90 коп., що обчислена у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, тобто з 16.10.2006 р. по 13.08.2007 р.. З цими доводами Представництва повністю погодився і місцевий суд.

Але, пунктом 3.3 договору оренди № 177/6 від 16.02.2001 р. сторонами передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно, або не в повному обсязі, стягується орендодавцем за весь період заборгованості, з урахуванням пені в розмірі, передбаченому діючим законодавством, тобто умовами укладеного договору сторонами взагалі не визначений конкретний розмір пені, що підлягає стягненню з винної сторони у разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” –платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а ст. 3 названого Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки, умовами укладеного договору оренди сторонами взагалі не визначений конкретний розмір пені, що підлягає стягненню з винної сторони у разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання, то підстави для стягнення цієї пені в максимальному розмірі, встановленому Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” відсутні, так як це суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного договору, а тому підстави для задоволення позовних вимог Представництва і в цій частині також відсутні.

Оскільки, при ухваленні судового рішення місцевий суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та його висновки не повністю відповідають фактичним обставинам справи, то колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції частково скасувати і змінити та позовні вимоги Підприємства задовольнити у повному обсязі, а зустрічний позов Представництва задовольнити частково, а саме в частині стягнення боргу по орендній платі в сумі 2774 грн. 72 коп., а решту частину заявлених позовних вимог залишити без задоволення.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України з Представництва на користь Підприємства підлягають стягненню понесенні судові витрати по справі: 85 грн. –на сплату держмита за подання позову, 42 грн. 50 коп. –на сплату держмита за подання апеляційної скарги та 118 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зайве сплачені Підприємством 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за квитанцією № 14 від 30.07.2008 р. підлягають поверненню останньому.

Представництвом понесені наступні судові витрати по справі: 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 85 грн. –держмито за немайнові вимоги (виселення) та 102 грн. –держмито за майнові вимоги (стягнення грошових коштів).

Немайнові вимоги Представництва залишені апеляційним судом без задоволення, а майнові вимоги задоволені на 53.74 % (позов заявлений на 5162.92 грн., а задоволений на 2774.92 грн.).

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати по справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому, з Підприємства на користь Представництва підлягає стягненню 54 грн. 81 коп. –понесених витрат на сплату держмита за майновими вимогами та 63 грн. 41 коп. –понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                       Керуючись ст. ст. 99, 101–105 ГПК України, колегія суддів, –

                                                          П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Малого виробничого підприємства „Експрес”,           м. Одеса –задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 14.07.2008 року у справі № 15/274-07-7308 –частково скасувати і змінити та викласти його резолютивну частину в наступній редакції:

1. Позов Малого виробничого підприємства „Експрес”, м. Одеса –задовольнити повністю.

2. Визнати договір оренди № 177/6 від 16.02.2001 р., укладений між Малим виробничим підприємством „Експрес”, м. Одеса та Представництвом по  управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, м. Одеса нежилих приміщень площею 39.2 кв. м., що розташовані на першому поверсі будинку № 6 по вул. Єврейській у м. Одесі –продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, тобто до 16.02.2009 року.   

3. Зустрічний позов Представництва по управлінню комунальною власністю  Одеської міської  ради, м. Одеса до Малого виробничого підприємства „Експрес”, м. Одеса про виселення з нежилих приміщень та стягнення 5162 грн. 40 коп. грошових коштів (боргу, пені та неустойки) –задовольнити частково.

4. Стягнути з Малого виробничого підприємства „Експрес” (65014. м. Одеса, вул. Єврейська, 6, код 22445625; р/р № 2600925000220 в АКБ „Правекс-банк”, МФО 328641) на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код 26302595; р/р 37326027001909 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 328011): 2774 грн. 72 коп. –заборгованості по орендній платі; 54 грн. 81 коп. –понесених витрат на сплату держмита за майновими позовними вимогами та 63 грн. 41 коп. –понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а в решті частині заявленого позову ( виселенні та стягненні пені і неустойки) –відмовити.

5. Стягнути з Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код 26302595; р/р 37326027001909 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 328011) на користь Малого виробничого підприємства „Експрес” (65014. м. Одеса, вул. Єврейська, 6, код 22445625; р/р № 2600925000220 в АКБ „Правекс-банк”, МФО 328641): 85 грн. –понесених витрат на сплату держмита за подання позову, 42 грн. 50 коп. –понесених витрат на сплату держмита за подання апеляційної скарги та 118 грн. –понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.   

6. Видати Малому виробничому підприємству „Експрес”, м. Одеса довідку на повернення з бюджету зайве сплачених за квитанцією № 14 від 30.07.2008 р. грошових коштів в сумі 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7. Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

   Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                         В. В. Шевченко

Судді                                                                               В. В. Бєляновський

                                                                                        М. А. Мирошниченко

Постанову підписано 03.09.2008 р.