Ухвала

від 18.08.2008 по справі 34/93-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

34/93-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

18 серпня 2008 р.                                                                                   № 34/93-07  

Вищий господарський суд України  у складі колегії суддів:

головуючого суддіМуравйова О.В.

суддівГоголь Т.Г., Полянського А.Г.

розглянувши

касаційну скаргуДочірнього підприємства ресторану "Шахтар"- Товариства з обмеженою відповідальністю"Універсал"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду

від24.06.2008 року

у справі№34/39-07

господарського судуДніпропетровської області

за позовомДочірнього підприємства ресторану "Шахтар" -Товариства з обмеженою відповідальністю"Універсал"

до1.Відкритого акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль"2.Павлоградської філії Акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль"

пророзірвання кредитного договору

за зустрічним позовомВідкритого акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль"

доДочірнього підприємства ресторану "Шахтар" -Товариства з обмеженою відповідальністю"Універсал"

простягнення 88681,52 грн.

                                                ВстановиВ:

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що частиною 2 статті 8 Конституції України гарантовано звернення осіб до суду для захисту прав.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Водночас, особливості процедури розгляду господарських справ в касаційному порядку передбачені розділом ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України.

Подана Дочірнім підприємством ресторану "Шахтар"-Товариства з обмеженою відповідальністю"Універсал" касаційна скарга (б/н, б/д) не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України .

Згідно з частиною 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги (подання), до скарги додаються зокрема докази сплати державного мита у встановленому порядку і розмірі.

Згідно частини 1 статті 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується в доход державного бюджету в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. Порядок і розмір сплати державного мита в Україні встановлено Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.

Згідно підпункту ”в” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” державне мито, яке справляється із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із позовних заяв у спорах, що виникають під час визнання повністю або частково недійсними актів ненормативного характеру складає 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Підпунктом “г” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” встановлено ставку державного мита із касаційних скарг на рішення та постанови господарських судів у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50% ставки, обчислюваної з оспорюваної суми.

Як вбачається з матеріалів справи, у даній справі заявлено первісний позов немайнового характеру про розірвання кредитного договору, і зустрічний позов майнового характеру про стягнення заборгованості по кредитному договору в розмірі 88681,52 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2007 року в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.06.2008 року зазначене  рішення  суду першої інстанції  залишене без змін.

Позивачем за первісним позовом в касаційній інстанції оскаржується  рішення господарського суду Дніпропетровської області та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду в повному обсязі.

Таким чином, за подання касаційної скарги на судове рішення у даній справі позивач за первісним позовом повинен був сплатити 42,50 грн. державного мита, а за зустрічним позовом 443,41 грн., а сплатив за платіжним дорученням  №38 від 15.07.2008 року лише 45,50 грн.

Отже, позивачем за первісним позовом до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку та розмірі.

Відповідно до пункту 4 частини  1 статті  1113 Господарського процесуального кодексу України  касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.

Касаційна інстанція зауважує на тому, що відповідно до приписів частини 3 статті 111 3 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4, 6 частини першої цієї статті, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу з додержанням стислих строків для виправлення.

Враховуючи наведене та керуючись пунктам 4 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України,  Вищий господарський суд України

                                           у х в а л и в :

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства ресторану "Шахтар"- Товариства з обмеженою відповідальністю"Універсал" (б/н, б/д) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2007 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.06.2008 року  у справі № 34/93-07 та додані до неї документи  повернути скаржнику без розгляду.

Головуючий        суддя                                                            О. Муравйов

Судді                                                                                          Т.Гоголь

А.Полянський