Рішення

від 02.09.2008 по справі 37/162пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/162пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

02.09.08 р.                                                                                                    Справа № 37/162пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „ПРОМТЕХСПРИЯННЯ”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 31226530

до Відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 23977045

про: спонукання укласти додаткову угоду до договору оренди №801/2001 від 10.07.2001р.,

за участю:

представника Позивача – Сеніва А.М. довіреність № 02/07/08 від 01.07.08;

представника Відповідача – Сорокіної В.В. довіреність № 8 від 29.01.08.

Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався з фіксацією технічними засобами аудиозапису.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ПРОМТЕХСПРИЯННЯ”, м. Донецьк (далі – Позивач)  звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі – Відповідач) про спонукання укласти додаткову угоду до договору оренди №801/2001 від 10.07.2001р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на укладання Відповідачем договору оренди на період з 10.07.2001р. по 10.07.2006р., автоматичне продовження його дії з огляду відсутність заяви про припинення або зміну протягом одного місяця після закінчення строку дії договору,   надсилання Відповідачу листа з пропозицією про укладання додаткової угоди для оформлення продовження строку дії договору, відсутність відповіді на зазначену пропозицію, односторонню відмову Відповідача від виконання умов договору та ненадання ним можливості користуватися орендованим майном.

На  підтвердження вказаних обставин Заявник позову надає договір оренди №801/2001 від 10.07.2001р. з додатками №1, №2, заяви до підписання додаткової угоди до договору оренди, від 27.06.2006р та від 15.05.2008р., примірник додаткової угоди №1 до Договору №801/2001 від 10.07.2001р.

Нормативно свої вимоги Заявник позову обґрунтовує ст.162 Цивільного кодексу УРСР,   ст.188 Господарського кодексу України,  ст.ст. 1, 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсягу та пояснив, що станом на поточний момент він не займає та не користується приміщенням, вказаним у договорі оренди №801/2001 від 10.07.2001р.

Відповідач надав відзив від 01.09.2008р. № 14-7272, в якому проти позовних вимог заперечив з підстав дострокового розірвання договору оренди №801/2001 від 10.07.2001р. за рішенням Господарського суду Донецької області від 14.04.2003р. у справі №10/45пд, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.06.2003р. та постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2004р., на підтвердження чого  надав копії зазначених судових актів.

Представники учасників справи у судових засіданнях підтримали свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані учасниками справи документи, визначені в ухвалі від 12.08.2008р., не вливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 ГПК України, суд

ВСТАНОВИВ:

10.07.2001р. між Позивачем (Орендар) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (Орендодавець) був укладений договір оренди №801/2001 (далі – Договір), згідно п.1.1 якого Орендодавець  передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно – нежитлові приміщення площею 99,6 кв. м., розташовані за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Артема, 145а.

Відповідно п.10.1 Договору його укладено строком на п'ять років, що діє з 10.07.2001р. до 10.07.2006р. включно.

У п. 10.6. Договору сторони дійшли згоди про те, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору об'єкт оренди 10.07.2001р. був переданий Відповідачу, про що сторони склали відповідний акт.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 14.04.2003р. у справі № 10/45пд, залишеним без змін за результатами апеляційного та касаційного перегляду постановами Донецького апеляційного господарського суду від 26.06.2003р. та Вищого господарського суду України від 17.02.2004р. відповідно, Договір був достроково розірваний.

Позивач  звертався до Відповідача із заявами,  датованими  27.06.2006р. та 15.05.2008р. про підписання додаткової угоди  до договору оренди №801/2001 від 10.07.2001р., спрямованої на продовження строку орендних правовідносин до 10.07.2011р.,  але відповіді не отримав.

У зв'язку з викладеним, Позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк про спонукання укласти додаткову угоду до договору оренди №801/2001 від 10.07.2001р.

Відповідач проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві від 01.09.2008р. № 14-7272.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача  такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи та на чому наполягає Позивач, сутність цього спору полягає у примусовому спонукання Відповідача до укладання додаткової угоди до договору оренди №801/2001 від 10.07.2001р., спрямованої на підтвердження продовження орендних правовідносин відповідно до п. 10.6. Договору.  

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема – Законом України „Про оренду державного та комунального майна”. При цьому, з огляду на триваючий характер правовідносин між сторонами та момент їх виникнення, судом, відповідно до п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України і п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, застосовуються як положення законодавства, що діяло на момент укладання договору оренди №801/2001 від 10.07.2001р., так і законодавство в редакції, діючий на момент вчинення сторонами подальший дій щодо правовідносин за вказаним договором.

З огляду на укладений договір оренди №801/2001 від 10.07.2001р. між сторонами у розумінні ст.ст. 4, 151, 256 Цивільного кодексу УРСР, ст.2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” виникли правовідносини з оренди нежитлових приміщень площею 99,6 кв. м., розташованих за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Артема, 145а.

Як було узгоджено сторонами в п. 10.6. Договору, за відсутністю заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності (тобто після 10.07.2006р.) протягом одного місяця (тобто до 11.08.2006р. включно), Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором.

Аналогічні положення щодо автоматичного продовження орендних правовідносин після закінчення визначеного в договорі строку за відсутністю заперечень у сторін закріплені і в ч.2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст. 764 Цивільного кодексу України та в ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України.

При цьому ані законодавством, діючим на момент укладання договору оренди №801/2001 від 10.07.2001р., ані чинним законодавством не встановлено необхідності укладання задля такого продовження орендних правовідносин додаткових угод. Не передбачав укладання додаткової угоди у цьому випадку і сам договір оренди №801/2001 від 10.07.2001р.

Більш того, за висновками суду, викладені у згаданих нормах законодавства формулювання щодо продовження орендних правовідносин виключають укладання такої додаткової угоди взагалі. Дійсно, угода як правочин у розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України має бути спрямована на настання певних юридичних наслідків (виникнення, зміну або припинення юридичних прав та обов'язків) – у розглядуваному випадку на продовження орендних правовідносин. Однак, такі наслідки об'єктивно не можуть мати своєю причиною укладання додаткової угоди, оскільки безпосередньо законодавством вони пов'язані із фактом відсутності заперечень на продовження правовідносин протягом одного місяця з дня закінчення строку дії договору, який (факт) не покладений у залежність від наявності (відсутності) відповідної додаткової угоди.

Крім того, суд враховує те, що внаслідок дострокового розірвання Договору за рішенням господарського суду в межах справи № 10/45пд, юридичні наслідки у вигляді автоматичного продовження строку дії Договору в порядку п. 10.6. взагалі не могли наступити, оскільки для продовження орендних правовідносин необхідно їх існування. Між тим, за змістом ч.3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, розірвання договору судом як підстава для припинення договору оренди унеможливлює існування зазначених орендних правовідносин після набуття відповідним рішенням законної сили.

Рішення Господарського суду Донецької області у справі № 10/45пд про розірвання Договору  набуло чинності у розумінні ст.ст. 85, 105 Господарського процесуального кодексу України 26.06.2003р., а відтак, враховуючи його загальнообов'язковий  статус, визначений ст.ст. 124, 129 Конституції України, усталену практику Європейського суду з прав людини (див., наприклад,  Рішенням Суду  від 25.07.2002р. зі справи „Совтрансавто-Холдинг” проти України”, в якому визначено, що „одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів” ), яка  (практика) є джерелом права для національних згідно із ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006р., та співпадіння складу учасників із розглядуваною справою, факт розірвання Договору, на якому ґрунтуються позовні вимоги Позивача, має преюдиціональне значення для розглядуваної справи у розумінні ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України та не може бути спростований чи підданий сумніву за умов чинності рішення суду у справі № 10/45пд.

Отже, оскільки укладання запропонованої Позивачем додаткової угоди до договору оренди №801/2001 від 10.07.2001р. не тільки не передбачалося законодавством, домовленостями сторін, викладеними у Договорі, і факт її (додаткової угоди) укладання взагалі не міг призвести до юридичних наслідків, на які розраховував Позивач, а останні (наслідки) за будь-яких обставин неможливі через припинення орендних правовідносин, остільки суд має підстави для висновку про відсутність обов'язку у Відповідача укладати спірну угоду.

Суд звертає увагу Позивача на те, що згідно ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок  в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Виходячи із закріпленої в ст. 173 Господарського процесуального кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України обов'язкової взаємообумовленості  (кореспонденції) між  правами та обов'язками учасників правовідносин, встановлена судом відсутність обов'язку у Відповідача укладати спірну додаткову угоду вказує і на відсутність у Позивача відповідного права вимагати її укладання.

В свою чергу, виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, відсутність у Позивача суб'єктивного права об'єктивно унеможливлює наявність порушення цього відсутнього права і застосування будь-яких способів судового захисту та зумовлює відмову у задоволені вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на рахунок Позивача у повному обсягу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „ПРОМТЕХСПРИЯННЯ”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 31226530) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код  23977045) про спонукання укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю „ПРОМТЕХСПРИЯННЯ” додаткову угоду до договору оренди № 801/2001 від 10.07.2001р. з п. 10.1 такого змісту: „10.1. Цей договір діє по 10 липня 2011 року”  у повному обсягу.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою сторін у судовому засіданні 02.09.2008р. оголошено вступну те резолютивну частину судового рішення, повний текст судового рішення підписано 02.09.2008р.

Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня його прийняття.

               Суддя