Рішення

від 02.09.2008 по справі 4/95-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/95-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 РІШЕННЯ  

від "02" вересня 2008 р.                                                       по справі  № 4/95-38

за позовом Товаристо з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Луцьктеплоенерго"  

до відповідача Державне комунальне підприємство "Луцьктепло"

про стягнення 1 689,36 грн.

                                                                       Суддя   Слободян П.Р.

Представники:

Від позивача: Пасічник О. О. - довіреності у справі

Від відповідача: Шелестюк І. А. - довіреності у справі

Суть спору: позивач - ТзОВ "Енергетична компанія "Луцьктеплоенерго", м. Луцьк з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог № 443/09/01 від 02.09.2008р. просить стягнути з відповідача - державного комунального підприємства "Луцьктепло",  м. Луцьк 1689,36грн. в т.ч. 440,99грн. пені, 142,11грн. річних, 1106,26грн. інфляції.

Відповідач у відзиві на позовну заяву № 4066/15 від 02.09.2008р. та представник в судовому засіданні позов не визнає з тих підстав, що позовна заява від 19.08.2008р. прийнята судом до розгляду 19.08.2008р., а тому строк позовної давності за вимогами про стягнення пені закінчився до пред'явлення позову, що є підставою для відмови в позові, у зв'язку з чим просить застосувати строк позовної давності.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, господарський суд встановив:

1 березня 2005 року між ТзОВ "Енергетична компанія "Луцьктеплоенерго" та ДКП "Луцьктепло" було укладено договір оренди земельних ділянок, який зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди майна за № 331-а.

Згідно п. 1.1. договору в оренду відповідачу позивачем передано майно у строкове платне користування, яке значиться в додатку № 1 до договору № 331-а від 01.03.2005р., що підтверджується актом приймання - передачі майна від 01.03.2005р.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору орендна плата по договору визначена за домовленістю сторін і становить 1000,00грн. в місяць в тому числі ПДВ. Сплачується шляхом перерахування грошових коштів орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання рахунку.

У відповідності до п. 2.2. договору № 331-а оренди майна від 01.03.2005р. орендар зобов'язувався сплачувати орендарю орендну плату в розмірі по 1000,00грн. за місяць, однак за березень - червень 2007 року відповідач орендну плату на загальну суму 4000,00грн. не сплатив, що підтверджується рахунок - фактурами за березень - червень 2007 року, актами здачі - приймання робіт (надання послуг) від 02.04.2007р., 30.04.2007р., 31.05.2007р., 03.07.2007р.

Згідно ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Отже, з моменту підписання договору та отримання майна між сторонами виникли цивільно-правові відносини, які регулюються як загальними положеннями про зобов'язання так і окремими зобов'язаннями, зокрема, найм (оренда).

Відповідно до п. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Однак, відповідач свої зобов'язання, щодо оплати суми оренди виконав з прострочкою 04.08.2008р. шляхом подання позивачу - ТзОВ "Енергетична компанія "Луцьктеплоенерго" заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог згідно ч. 2 ст. 601ЦК України.

Згідно п. 5.2. договору за неналежне виконання договірних зобов'язань та несвоєчасне проведення обов'язкових платежів, позивачем було нараховано відповідачу пеню, яка у відповідності до представленого суду розрахунку прострочення платежів склала 440,99грн. пені.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч. 1 ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, щодо оплати, а, отже, і початком перебігу строку позовної давності буде день /09.07.2007р./, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Розрахунок пені проведений з 04.02.2008р. по 03.08.2008р. на суму 440,99грн., а позов подано 19.08.2008р.

З врахуванням вищевикладеного та п. 2.2. договору № 331-а від 01.03.2005р., строк позовної давності /в один рік/ для стягнення пені минув 09.07.2008 року.

Відповідно до п.п. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач у своєму відзиві № 4066/15 від 02.09.2008р. заявив про пропущення строку позовної давності і просив, у зв'язку з цим, в позові відмовити.

Суд не вбачає поважності причин пропуску строку позовної давності, тим більше, що позивач не звертався з подібним клопотанням до суду, а отже, в стягненні 440,99грн. пені необхідно відмовити.

Окрім того, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції  за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Нараховані позивачем збитки від інфляції в сумі 1106,26грн. та 142,11грн. річних підставні і підлягають до стягнення  з відповідача в силу ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, слід віднести за рахунок останнього, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 223, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 258, 267, 509, 526, 527, 530, 625, 759 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного комунального підприємства "Луцьктепло", (м. Луцьк,                 вул. Г. Артемовського, 20, код 30391925) в користь товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Луцьктеплоенерго", (м. Луцьк, вул. Карбишева, 2, код 32964103) 142,11грн. річних, 1106,26грн. інфляції, 75,37грн. в повернення витрат по сплаті державного мита, 87,20грн. в повернення витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В позові про стягнення 440,99грн. пені відмовити.

          Суддя                                                                      Слободян П. Р.