Рішення

від 24.11.2011 по справі 18/2585/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/2585/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2011                                                                                                 Справа № 18/2585/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Акро-Україна", Дніпропетровська обл., Солонянський р-н, с. Василівка, вул. Крутогорна, 1 (49026,                         м. Дніпропетровськ, а/с 1746)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничої фірми "Украгронафтотрейд", 39622, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. 60 років СРСР, буд. 17, к. 91

про стягнення 1 022,00 грн.

Суддя   Ківшик О.В.

Представники:

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: не з'явилися.

24.11.2011 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Акро-Україна", с. Василівка про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничої фірми "Украгронафтотрейд", м. Кременчук 1 022,00 грн. як зайво сплачених коштів згідно рахунку-фактури № СФ -12/11-1 від 12.11.2009 р..

Позивач представництво у судове засідання не забезпечив, надав суду клопотання вх. № 17908д від 16.11.2011 р. про долучення документів до справи та розгляд справи за відсутності його представника.

Судом клопотання задовольняється як таке, що не суперечить чинним процесуальним нормам.

Крім того, позивачем було надіслано суду клопотання № 105 від 03.10.2011 р. (вх. № 15581д від 04.10.2011 р.) про повернення оригіналів документів, належним чином засвідчені копії яких залучених в додатки до позовної заяви.

Відповідно до ст. 40 ГПК України оригінали письмових доказів, що є у справі, за клопотанням підприємств та організацій повертаються їм після вирішення господарського спору та подання засвідчених копій цих доказів. Оскільки до вказаного клопотання, як і до позовної заяви позивачем залучено належним чином засвідчені копії, а не оригінали вказаних документів, судом клопотання відхиляється.

Відповідач представництво у судове засідання жодного разу не забезпечив, вимог суду не виконав, про причини неявки суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань та про покладені на нього обов'язки за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Крім того, відповідно до п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р.                     № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, закінчення строку вирішення спору, встановленого ч. 1 ст. 69 ГПК України з урахуванням ч. 3 ст. 69 ГПК України, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у минулому судовому засіданні,  суд,

встановив:

Як вказує у позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Акро-Україна", Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничої фірми "Украгронафтотрейд" за допомогою факсимільного зв'язку було виставлено рахунок-фактуру № СФ-12/11-1 від 12.11.2009 р..

12.11.2009 р. Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Акро-Україна" було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничої фірми "Украгронафтотрейд" 8 687,00 грн. з призначенням платежу "оплата за масло по рахунку № СФ-12/11-1 від 12.11.2009 р.". Дана обставина підтверджується випискою банку з рахунку позивача від 12.11.2009 р.                   (а.с. 12).

18.11.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничої фірми "Украгронафтотрейд" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Акро-Україна" 1,050 т. оливи індустріальної "Укртатнафта" І-20А ГОСТ 20799-88 за ціною 6 083,34 грн. загальною вартістю 7 665,00 грн.. Дана обставина підтверджується видатковою накладною № РН-18/11-3 від 18.11.2009 р. (а.с. 9), у якій замовленням зазначено рахунок-фактуру № СФ-12/11-1 від 12.11.2009 р..

10.08.2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Акро-Україна" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничої фірми "Украгронафтотрейд" з листом-вимогою № 78 про повернення в десятиденний термін з моменту отримання вимоги грошових коштів в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України в сумі 1 022,00 грн. як різницю між сумою перерахованих коштів та вартістю поставленого товару. Даний лист-вимога був отриманий відповідачем 12.08.2011 р., про що свідчить підпис представника останнього на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 14).

З огляду на відсутність реагування на даний лист-вимогу з боку відповідача та вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 1 022,00 грн. як зайво сплачених коштів.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача, визначений ст. 1212 Цивільного кодексу України, повернути грошові кошти, отримані ним від позивача без достатніх на те підстав.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл. 83 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України, до якої апелює позивач в обґрунтування правових підстав позову, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:  повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння;  повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що до предмету доказування у даній справі входить встановлення наступних обставин: чи набув відповідне майно відповідач за рахунок позивача; чи є для цього підстави. При цьому для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем) з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Тобто, мова йде про помилку, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

При цьому відповідно до ст. 207 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Беручи до уваги наведене вище, сторони досягли згоди щодо істотних умов договору, вказані первинні документи підписані представниками сторін та скріплені їх печатками, а тому між сторонами мав місце  факт укладання правочину. Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.

За приписами ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору. Не допускаються  одностороння   відмова   від   виконання зобов'язань,  крім випадків, передбачених законом.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання сторонами обов'язків по вищевказаному договору купівлі-продажу оливи на загальну суму 7 665,00 грн., проте позивач перерахував на рахунок відповідача  кошти в розмірі 8 687,00 грн..

Отже, грошові кошти в сумі 1 022,00 грн. отримані відповідачем без  достатньої правової підстави, на момент прийняття рішення позивачеві не повернуті, а тому позовні вимоги суд визнає правомірними.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підтверджені як нормами права, так і поданими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Понесені позивачем при пред'явленні позову судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничої фірми "Украгронафтотрейд" (39622, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. 60 років СРСР, буд. 17, к. 91),                           п/р 26008054504407 в відділенні КФ Полтавського ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", м. Кременчук,  код ЄДРПОУ 33733329 на  користь  Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Акро-Україна" (Дніпропетровська обл., Солонянський р-н, с. Василівка, вул. Крутогорна, 1, 49026,                        м. Дніпропетровськ, а/с 1746), п/р 26001660250100 в ДОД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 305653, код ЄДРПОУ 32861451 - 1 022,00 грн. безпідставно одержаних коштів, 102,20 грн. витрат зі сплати державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. Рішення надіслати сторонам за адресами, зазначеними у його вступній частині.

СУДДЯ                                                                                                                                      О.В.КІВШИК

Повне рішення складене   28.11.2011 р..

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.  У  разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.