Рішення

від 13.12.2011 по справі 33/5009/6490/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/5009/6490/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.11                                                                          Справа №  33/5009/6490/11

Суддя    Мірошниченко М.В.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧернігівГазСпецСервіс» (адреса: 14021, м. Чернігів, вул. Любецька, б. 60-а)

до відповідача:   Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерм –Сервіс»(юр. адреса: 69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, б. 74-А)

про стягнення 48620,34 грн.

Суддя                Мірошниченко М.В.  

Секретар судового засідання     Хилько Ю.І.                                                                                                

За участю представників сторін:

від позивача:  не з'явився;

від відповідача:  Клименко О.О.  директор, протокол № 3 від 12.03.2007р.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧернігівГазСпецСервіс»заявлено позов  про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерм-Сервіс»суми 48620,34 грн., в тому числі: суми 45000грн.основного боргу, суми 2385грн. інфляційних витрат та суми 1235,34грн. 3% річних за отриманий відповідачем  товар – газову котельню.

В обґрунтування правової підстави заявленого позову позивач посилався на наявність обов'язку  відповідача сплатити остаточну вартість товару, отриманого останнім за договором купівлі-продажу № 1 від 14.09.2010р.  після отримання листа про готовність товару до відвантаження. За видатковою накладною від 13.10.2010р. котельня була поставлена відповідачу. Станом на 29.06.2011р. основний борг відповідача склав суму 45000грн.

Оскільки відповідач не виконав свого обов'язку по своєчасній сплаті товару, посилаючись на приписи ст.ст. 509, 526,  625, 626, 629 Цивільного кодексу України позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.10.2011р. порушено провадження у справі № 33/5009/6490/11, розгляд справи призначено на 15.11.2011р.

В судовому засіданні 15.11.2011р. позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, мотивовану фактом часткової сплати відповідачем суми 25000грн. основного боргу, внаслідок чого позивач просив стягнути суму 20000грн. основного боргу, суму 2395грн. інфляційних витрат та суму 1250,15грн. 3% річних. Тобто позивач зменшив розмір позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу та збільшив розмір позовних вимог щодо стягнення інфляційних витрат та 3% річних.

Оскільки заява відповідає ст. 22 ГПК України та подана до прийняття рішення по справі,  заяву  прийнято судом.

В судовому засіданні 15.11.2011р. на підставі ст. 77 ГПК України  розгляд справи було відкладено до 13.12.2011р.

08.12.2011р. до господарського суду надійшла повторна заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, мотивована фактом часткової сплати відповідачем суми заборгованості, внаслідок чого позивач просить стягнути суму 15000грн. основного боргу, суму 2395грн. інфляційних витрат та суму 1250,15грн. 3% річних. Тобто позивач зменшив розмір позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу.

Оскільки заява відповідає ст. 22 ГПК України та подана до прийняття рішення по справі,  заяву про зменшення розміру позовних вимог прийнято судом.

Таким чином предметом позову є вимога позивача про стягнення з відповідача суми 15000грн. основного боргу, суми 2395грн. інфляційних витрат та суми 1250,15грн. 3% річних.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав. Представник відповідача в судовому засіданні 13.12.2011р. вказав, що підтверджує наявність основного боргу у сумі 15000грн. Зазначив, що борг утворився внаслідок неможливості своєчасної здачі котельні до експлуатації.

Представник позивача в судовому засіданні 15.11.2011р. підтримав доводи, викладені в позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог. До судового засідання  13.12.2011р, представник позивача не з'явився. Про час та місце судового розгляду справи позивач був повідомлений, про що свідчить ухвала суду від 15.11.2011р. із доказами направлення її на адресу сторін та безпосередня участь представника позивача в судовому засіданні 15.11.2011р., повідомленого про відкладення розгляду справи на 13.12.2011р.

На підставі ст. 75 ГПК України справу розглянуто у судовому засіданні 13.12.2011р. за наявними у ній матеріалами без участі представника позивача.

За клопотанням присутніх у судових засіданнях 15.11.11р. та 13.12.11р.  представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

В судовому засіданні 13.12.2011р. справу розглянуто по суті спірних правовідносин, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову.

Як випливає з матеріалів справи, 14.09.2010р. між позивачем (Продавець) та відповідачем (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 1.

За умовою п.1.1, п.2.1 договору позивач зобов'язався передати у власність відповідачу блочно-модульну газову котельню БМГК-120 потужністю 120кВт. із застосуванням двох котлів Viessmann Vitogaz 100, а  відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар.

Згідно до п.4.1 договору, загальна вартість товару складає 175000грн. (із ПДВ).

Пунктом 4.2 договору визначено порядок оплати товару:

-          50% загальної вартості –попередня оплата на протязі трьох банківських днів

після підписання договору (п.п.4.2.1);

-          50% загальної вартості –оплата після отримання листа про готовність

котельні до відвантаження (п.п.4.2.2).

          У відповідності до п.5.1 договору, позивач передає, а відповідач приймає котельню (в комплекті з технічною документацією) за накладною із підписанням Додатку № 1.

          Листом від 11.10.2010р. вих. № 06/10/10 позивач на виконання п.4.2 договору повідомив відповідача про готовність котельні БМГК-120 до відвантаження.

          За видатковою накладною від 13.10.2010р. № РН-002263 позивач передав відповідачу товар, передбачений договором, а саме: Блочно-модульну газову котельню 120кВт. загальною вартістю 175000грн. (із ПДВ).  Факт отримання котельні відповідачем  підтверджується також довіреністю № 238 від 13.10.2010р.

          14.09.2010р. відповідачем було сплачено на користь позивача суму 85000грн. (50% вартості товару у якості попередньої оплати).

          Відповідачем не було виконано своєчасно зобов'язання, передбачене п.4.2 договору щодо оплати іншої частини (50% вартості товару) після отримання листа про готовність товару до відвантаження.

          Виходячи з двосторонніх актів звірки розрахунків сторін від 29.06.2011р. та від 16.11.2011р., після отримання товару, відповідач здійснив наступні платежі: 29.10.2010р. у сумі 45000грн., 09.08.2011р. у сумі 5000грн., 01.09.2011р. у сумі 5000грн., 16.10.2011р. у сумі 15000грн., 11.11.2011р. у сумі 5000грн., що загалом становить суму 75000грн.

          Таким чином, із урахуванням сплати суми 85000грн. у якості попередньої оплати, відповідачем сплачено на користь позивача суму 160000грн.

          Сума основного боргу станом на 15.11.2011р. складає 15000грн., що не оспорюється відповідачем.

Оскільки відповідач своєчасно не сплатив вартість отриманого товару, позивачем у відповідності до ст. 625 ЦК України заявлено також до стягнення суму 2395грн. інфляційних витрат  (за період нарахування з 01.11.2010р. по 30.09.2011р. включно) та суму 1250,15грн. 3% річних (період нарахування з 01.11.2010р. по 17.10.2011р.).

Із урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог, позивач звернувся із позовом про стягнення суми 15000грн. основного боргу, суми 2395грн. інфляційних витрат   та суми 1250,15грн. 3% річних.

Суд зауважує, що згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України  підставами виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є:  договори   та  інші  правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до приписів ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом пунктів 2, 4 зазначеної статті, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи  багатостороннім  правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 205 Цивільного кодексу України визначено:

1. Правочин  може  вчинятися  усно  або  в  письмовій  формі. Сторони  мають  право  обирати форму правочину, якщо інше   не встановлено законом.

2. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма,   вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

3. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 Цивільного кодексу України закріплює, що правочин вважається таким,  що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається  таким,  що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного,  електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на  користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським  визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або  утриматися  від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, виходячи із правової природи правочину купівлі-продажу, з моменту отримання товару у покупця одночасно виникає зустрічне зобов'язання по оплаті переданого товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших  вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні  приписи  містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Всупереч п.4.2.2 договору № 1 від 14.09.2010р. та зазначеним нормам права, відповідач обов'язок  по сплаті остаточної частини вартості товару (50%) своєчасно  не виконав, внаслідок чого основний борг за отриманий від позивача товар станом на 15.11.2011р.  становить 15000,00 грн.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вважає обгрунтованою та законною  позовну вимогу позивача про стягнення 15000,00  грн. основного боргу і задовольняє її в повному обсязі.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього втрат від інфляції (за період з 01.11.2010р. по 30.09.2011р.) та 3% річних (період нарахування з 01.11.2010р. по 17.10.2011р.) заявлені позивачем обґрунтовано.

Здійснюючи розрахунок втрат від інфляції та  трьох відсотків річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», судом встановлено, що з урахуванням суми основного боргу та періодів заборгованості, сума 3% річних в розмірі 1250,15 грн. заявлена позивачем обґрунтовано, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Разом з тим, перевіривши  розрахунок втрат від інфляції, наданий позивачем до заяв про зменшення розміру позовних вимог, суд вважає, що заявлена вимога про їх стягнення у розмірі 2395грн. підлягає частковому  задоволенню, а саме: за заявлений позивачем період (з 01.11.2010р. по 30.09.2011р. включно) сума втрат від інфляції становить 2385,00 грн., тому в решті вимог про стягнення втрат від інфляції (що складає 10грн.) слід відмовити, як  заявлених необґрунтовано.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 186,35грн. державного мита і суму 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивачем подано заяву про повернення надміру сплаченої суми 299,75грн. державного мита. Суд зауважує, що платіжним дорученням № 9080 від 17.10.2011р. позивачем сплачено суму 486,20грн. державного мита за подання позову про стягнення з відповідача суми 48620,34грн. заборгованості (з урахуванням витрат від інфляції та 3% річних). Внаслідок зменшення позивачем розміру позовних вимог (із урахуванням часткової сплати основного боргу відповідачем), позивачем було зайво сплачено суму 299,75грн. державного мита. Таким чином на користь позивача підлягає поверненню з державного бюджету суму 299,75грн. зайво сплаченого державного мита.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 49, 82-85 Господарського  процесуального кодексу України, суд

        ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерм –Сервіс»(юр. адреса: 69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, б. 74-А, р/рахунок в установі банку не відомий, код ЄДР 19271718) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧернігівГазСпецСервіс»(адреса: 14021, м. Чернігів, вул. Любецька, б. 60-а, р/рахунок 26002004074 в ПАТ «Полікомбанк»м. Чернігів,  МФО 353100, код ЄДР 30042448) суму 15000 (п'ятнадцять  тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, суму 2385 (дві тисячі триста вісімдесят п'ять) грн.. 00коп. інфляційних витрат, суму 1250 (одна тисяча двісті п'ятдесят) грн. 15 коп. 3% річних,   суму 186 (сто вісімдесят шість) грн. 35 коп. державного мита та суму 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

           В іншій частині у позові відмовити.

          Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ЧернігівГазСпецСервіс»(адреса: 14021, м. Чернігів, вул. Любецька, б. 60-а, р/рахунок 26002004074 в ПАТ «Полікомбанк», м. Чернігів,  МФО 353100, код ЄДР 30042448) суму 299 (двісті дев'яносто дев'ять) грн. 75коп. зайво сплаченого державного мита.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та  підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України -    14.12.2011р.

         Суддя                                                                   М.В. Мірошниченко

14.12.2011