Рішення

від 01.12.2011 по справі 5021/2139/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.12.11

          Справа № 5021/2139/2011.

   За позовом: Товариства з обмеженою відповідальність Науково-виробниче підприємство «Енерготехніка», м. Харків

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісан-22», м. Суми

про стягнення 5 545 грн. 83 коп.

СУДДЯ  Котельницька В.Л.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

При секретарі судового засідання Лаврик О.В.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором поставки № 66 від 27.08.2010р. в розмірі 5 545 грн. 83 коп., з них: 4 993 грн. 37 коп. основного боргу, 354 грн. 11 коп. пені, 129 грн. 82 коп. – інфляційних збитків, 68 грн. 53 коп. - 3 % річних, а також 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач письмово відзиву на позов в обґрунтування своєї позиції по справі не подав, в засідання суду не з’явився, про час і місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, тому згідно із ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи,  оцінивши подані докази, суд-

ВСТАНОВИВ:

27.08.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничим підприємством «Енерготехніка» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полісан-22» було укладено договір поставки № 66, відповідно до умов якого позивач зобов’язувався поставляти і передавати у власність відповідача товари народного споживання, а відповідач в свою чергу зобов’язувався приймати та оплачувати поставлений товар.

Згідно із пп. 1.1 п. 1 даного договору, позивач зобов’язувався передати у власність відповідача, а відповідач зобов’язувався прийняти та оплати на умовах, визначених даним договором, товари народного споживання, а саме: тютюнові вироби, в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у видаткових накладних.

Відповідно до пп. 4.4 п. 4 договору поставки № 66 від 27.08.2010р., придбаний товар повинен бути оплачений відповідачем на протязі одного календарного дня з моменту його отримання, тобто датою продажу товару за зазначеним договором поставки є день передачі товару (пп. 4.1 п. 4 договору).

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що за договором поставки № 66 від 27.08.2010р., ним було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 4 993 грн. 78 коп., але відповідач не розрахувався за отриманий товар, і має заборгованість перед позивачем в розмірі 4 993 грн. 37 коп.

Факт отримання відповідачем товару за вищевказаним договором підтверджується видатковою накладною № 1712 від 03.03.2011р., яку підписано представниками сторін у справі та скріплено їх печатками.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вичинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визнано, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 цього ж Кодексу передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного Кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 612 цього ж Кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 вищевказаного Кодексу, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, оскільки відповідач всупереч діючого законодавства та умов укладеного між сторонами договору, зобов’язання щодо оплати отриманого товару не виконав, факт отримання ним товару повністю підтверджується матеріалами справи, зокрема, розрахунком позовних вимог, видатковою накладною № 1712 від 03.03.2011р., на підставі наведеного,  вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 4 993 грн. 37 коп. визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі на підставі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

За несвоєчасне виконання грошових зобов’язань позивач просить стягнути з відповідача 129 грн. 82 коп. інфляційних втрат за період з березня 2011р. по липень 2011р. та 68 грн. 53 коп. – 3% річних за період з 04.03.2011р. по 19.08.2011р.

Проте дані вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне:

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимоги кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Договором поставки № 66 від 27.08.2010р. передбачено, що вартість придбаного товару відповідач повинен оплатити на протязі одного календарного дня з моменту його отримання, тобто датою продажу товару за зазначеним договором поставки є день передачі товару.

Відповідно до видаткової накладної № 1712 від 03.03.2011р., товар передано відповідачеві 03.03.2011р., вартість якого відповідач повинен, згідно з умовами укладеного між сторонами договору, оплатити на протязі одного календарного дня, тобто 04.03.2011р.

В даному випадку, нарахування інфляційних та річних, передбачених вимогами вищевказаної правової норми, починається з наступного дня, не враховуючи день на протязі якого відповідачем повинно бути здійснено оплату вартості поставленого товару, тобто з 05.03.2011р., а тому кількість днів прострочення виконання грошового зобов’язання відповідачем складає 166 днів, а не 167 днів,  як вважає позивач.

На підставі зазначеного, приймаючи до уваги те, що позивач невірно обрахував кількість днів прострочення виконання грошового зобов’язання відповідачем, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та річних за період з 05.03.2011р. по 19.08.2011р., підлягають частковому задоволенню, зокрема, інфляційні втрати в розмірі 109 грн. 85 коп., а 3 %  в розмірі 68 грн. 13 коп.

Також, позивачем заявлені вимоги по стягненню пені в розмірі 354 грн. 11 коп. за період з 04.05.2011р. по 19.08.2011р. за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань відповідно до пп. 6.2 п. 6 договору поставки № 66 від 27.08.2010р., який передбачає, що відповідач має сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Права позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачені умовами вищевказаного договору, пеня нарахована з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», але оскільки позивачем невірно визначено кількість днів прострочення платежу, тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 351 грн. 99 коп.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, але позивач невірно визначив кількість днів прострочення заборгованості, тому заявлені ним вимоги підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 4 993 грн. 37 коп. основного боргу, 351 грн. 99 коп. пені, 109 грн. 85 коп. – інфляційних збитків та 68 грн. 13 коп. - 3 % річних, а в іншій частині суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, понесені позивачем покладаються на відповідача.

 На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 47, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісан-22» (40020, м. Суми, вул. Курська, буд. 147, код ЄДРПОУ 36898312) на користь Товариства з обмеженою відповідальність Науково-виробниче підприємство «Енерготехніка» (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 18, кім. 210, код ЄДРПОУ 22678151) 4 993 грн. 37 коп. основного боргу, 351 грн. 99 коп. пені, 109 грн. 85 коп. – інфляційних збитків, 68 грн. 13 коп. - 3 % річних, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог – відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                  (підпис)                             КОТЕЛЬНИЦЬКА В.Л.

Повний текст рішення складено 06.12.2011р.