Постанова

від 05.12.2011 по справі 15/151/2011

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/151/2011

донецький апеляційний господарський суд

05.12.2011

Постанова

Іменем України

30.11.2011 р.           справа №15/151/2011

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Бойченка К.І.

Суддів: Діброва Г.І., Шевкова Т.А.

Розглянувши апеляційну скаргу: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Міжнародні транспортні системи» м.Брянка Луганської області

на рішення господарського суду Луганської області від 06.10.2011року

по справі №15/151/2011 /суддя  Пономаренко Є.Ю./

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОНТА»м.Бровари Київської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Міжнародні транспортні системи» м.Брянка Луганської області

про стягнення 90371,01грн.

За участю представників сторін:

від позивача –не з»явився

від відповідача –не з»явився

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОНТА»м.Бровари Київської області звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Міжнародні транспортні системи»м.Брянка Луганської області заборгованості за договором про надання послуг автотранспортним підприємством від 15.11.2010року №15/11/10 в сумі 26000,00грн., пені за невиконання грошового зобов'язання в сумі 62660,00грн., 3% річних в сумі в сумі 515,01грн. та інфляційних нарахувань в сумі 1196,00грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 06.10.2011року по справі №15/151/2011 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОНТА»м.Бровари Київської області  до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Міжнародні транспортні системи»м.Брянка Луганської області задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Міжнародні транспортні системи»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОНТА»основний борг у сумі 26000,00грн. , 3% річних у сумі 512,88грн. , інфляційні нарахування в сумі 1196,00грн., пеню в сумі  2020,52грн.,  а також витрати зі сплати державного мита у сумі  297,29грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі  77,64грн.  та   витрати на послуги адвоката в сумі 1200,00грн. В решті позовних вимог відмовлено.  

Дане рішення мотивовано наступним:

-          умовами договору від 15.11.2010року № 15/11/10;

-          замовленнями від 15.11.2010року № 351331 та № 351332

-          міжнародними транспортними накладними від 18.11.2010року № 0229240 та від 18.11.2010року № 0199079;

-          ст.ст. 526, 625, 629, ч.3 ст.549, ч.1 ч.3 ст.909, ч.1 ст.929, Цивільного кодексу України; п.2 ст.193, ч.2 ст.343 Господарського кодексу України; ст.ст. 33, 34, 44, ч.3 ст.48, 49 Господарського процесуального кодексу України; ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»;

-          частковою обґрунтованістю позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 06.10.2011року у справі №15/151/2011, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що:

- рішення незаконне та не обґрунтоване, висновки викладені в рішення не відповідають обставинам справи;

- позивачем не надано безспірних доказів своїх позовних вимог.

Позивача надав відзив на апеляційну скаргу, яким проти  апеляційної скарги заперечує, вважає  рішення господарського суду Луганської області від 06.10.2011року по справі №15/151/2011 законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки матеріалами справи доведено факт надання послуг.

Частиною 2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

15.11.2010року між товариством з обмеженою відповідальністю «ГОНТА»(позивач, Автотранспортне підприємство) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Міжнародні транспортні системи»(відповідач, Клієнт) укладено договір про надання послуг автотранспортним підприємством від № 15/11/10 (далі - договір).

У відповідності з умовами договору його предметом є взаємовідносини сторін, які виникають під час транспортування в міжміських та міжнародних сполученнях вантажу, який надається замовником для перевезення транспортом перевізника.

Відповідно до п.1.1 договору, клієнт доручає та довіряє Автопранспортному підприємству організувати виконання послуг, визначених договором, зв'язаних з перевезенням вантажів на підставі заявок та відповідно товарно-транспортній накладній до пункту призначення.

Відповідачем позивачу надано два замовлення від 15.11.2010року №351331 та

№351332, відповідно до яких ставка за перевезення встановлена в сумі

13000,00грн. за кожним.

Виконання зобов'язань позивачем підтверджується матеріалами справи, зокрема, міжнародними транспортними накладними від 18.11.2010року №0229240 та від 18.11.2010року №0199079 та рахунками-фактурами від 23.11.2010року № СФ-0000929 та від 23.11.2010року № СФ-0000930.

Відповідно до положень вказаних вище заявок строк виконання зобов'язань з оплати послуг встановлено протягом 7 банківських днів після надходження оригіналів МТН, рахунку-фактури, податкової накладної та акту виконаних робіт.

Позивачем направлено вказані у заявках документи, отримання яких відповідачем підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 07.12.2010 № 94105 0011798 9. /арк.справи 23/

Відповідач надані послуги не оплатив.

Згідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається (ст.525 ЦК України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини, які склались за склались за цим спором, є правовідносини з транспортного експедирування.

Відповідно до ст.929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів.

Статтею 932 Цивільного кодексу України передбачено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обовґязків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обовґязків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.  

Відповідаче оригінали документів, вказаних в замовленні отримав 07.12.2010року, про що свідчить повідомленням про вручення поштового відправлення. /арк.справи 23/

З огляду на викладене, суд першої інстанції  прийшов до вірного висновку, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором. Доказів погашення заявленої до стягнення заборгованості відповідачем не надано, а тому суд на законних підставах стягнув з відповідача на користь позивача борг в сумі 26000,00грн.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Позивач розрахував 3% річних та інфляційні нарахування за період з 21.12.2010року по 18.08.2011року, що за даними позивача склало 515,01грн. та 1196,00грн., відповідно.

Враховуючи обставини справ суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги у частині стягнення 3 % річних у розмірі 512,88грн.

Розмір інфляційних нарахувань за період з січня 2011року по серпень 2011року, становить 1544,03грн., однак позивач наполягає лише на стягненні 1196,00грн., що є його правом.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами п.5.1.6 договору клієнт несе відповідальність за збитки, спричинені автотранспортному підприємству внаслідок необґрунтованої відмови в оплаті рахунків у розмірі 1% від суми вартості послуг за кожен день прострочення.

Позивачем здійснено розрахунок пені у розмірі 62660,00грн., виходячи з розміру в 1% від суми простроченого платежу за період з 21.12.2010року по 18.08.2011року.

Згідно ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який є чинним на даний час, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У зв'язку в вищевикладеним, яким би способом не визначався розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано в частині стягнення пені, вимоги задовольнив частково, лише у розмірі 2020,55грн.  

Враховуючи обставини справи суд підставно розподілив витрати з оплати послуг адвоката, а також зі сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесі.

З урахуванням викладеного, доводи апелянта судова колегія залишає поза увагою.

Таким чином, рішення господарського суду відповідає матеріалам справи, вимогам діючого законодавства та не підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів,-

П О  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

           1) Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Міжнародні транспортні системи»м.Брянка Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 06.10.2011року по справі №15/151/2011 залишити без задоволення.

           2) Рішення господарського суду Луганської області від 06.10.2011року по справі №15/151/2011  залишити без змін.

               Дана постанова набирає законної сили з дня  її прийняття.

               Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом  двадцяти днів.                              

Головуючий суддя                                                                                          К.І. Бойченко

Судді                               

                              Г.І. Діброва

                                            Т.А. Шевкова

Надруковано: 7 прим.

                              2-позивачу,

2-відповідачу

                              1-у справу,

1-ГСЛО

                              1-ДАГС