Постанова

від 16.12.2011 по справі 27/155пд/2011

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.12.2011 р.           справа №27/155пд/2011

Донецький апеляційний господарський суд  у складі колегії суддів :

Головуючого:

Кододової О.В.

суддів

Азарової З.П.

Малашкевича С.А.

при секретарі                               Коломієць С.О.

За участю представників сторін:

від позивача -  не з»явився                                 

від відповідача – ОСОБА_1 (за довіреністю)     

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорс»,           смт. Ювілейне м. Луганськ  

на рішення господарського суду

Луганської області від 04 жовтня 2011року (повний тест складений та підписаний 05.10.2011р.)

у справі

№ 27/155пд/2011  (суддя Лазненко Л.Л.)

за позовом

Луганської міської ради, м. Луганськ

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорс»,             смт. Ювілейне м. Луганськ  

про

розірвання договору оренди землі та звільнення земельної ділянки.

ВСТАНОВИВ:

        Луганська міська рада, м. Луганськ звернулась з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорс», смт. Ювілейне м. Луганськ про розірвання договору оренди землі від 16.09.2008року, державна реєстрація від 17.11.2008року за №040840200134, укладеного між Луганською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хорс»; зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорс»звільнити земельну ділянку та повернути її Луганській міській раді у стані, придатному для її подальшого використання згідно  з вимогами чинного законодавства та договору оренди землі.

        Рішенням господарського суду Луганської області від 04 жовтня 2011року (повний текст рішення складений та підписаний 05.10.2011року) у справі №27/155пд/2011 позовні вимоги  задоволено.   

        Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем були порушені вимоги ст.ст.24,25 Закону України «Про оренду землі»та ст.96 Земельного кодексу України.

        Товариство з обмеженою відповідальністю «Хорс»не погоджуючись з рішенням господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою про скасування рішення від 04.10.2011року.  Скаржник зазначає, що законодавством визначено зобов’язання сторін по договору при його розірванні27/155пд/2011такі як направлення або вимоги про розірвання договору, однак дані вимоги не надходили від жодної із сторін по договору. Скаржник також зазначає, що позивачем по справі не доведено використання відповідачем земельної ділянки не за призначенням.

    Скаржник також зазначає, що на спірній земельній ділянці знаходиться об’єкт права власності та відповідно до ст.120 Земельного кодексу до нього перейшло право користування земельною ділянкою. Прийнявши рішення суд першої інстанції позбавив його  та Федерацію боксу Луганщини права власності .

     Позивач –Луганська міська рада у судове засідання не з»явилася. У відзиві на апеляційну скаргу від 22.11.2011року (вхід.№02-16/19410) просить залишити апеляційну скаргу ТОВ «Хорс»без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

     Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

     У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні  перед судом їх переконливості.

      Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.ст. 42, ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

      Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено:

      На підставі рішення Виконавчого комітету Луганської міської ради  від 22.03.2001року № 125/4 Федерації боксу Луганщини надана в оренду земельна ділянка площею 0,2896 га терміном до 22.03.2050року за адресою: м. Луганськ, перехрестя вул. Советська та вул. Свердлова під будівництво та розміщення автостоянки тимчасового перебування транспорту. (а.с.14)

      Відповідно до пп. 1.3.1 п.1.3 вищезазначеного рішення  у разі припинення або розірвання договору оренди земельної ділянки Федерація боксу Луганщини зобов’язана повернути земельну ділянку у стані, придатному для її використання.

      Між Виконавчим комітетом Луганської міської ради та Федерацією боксу Луганщини було укладено договір оренди земельної ділянки від 19.07.2002року, державна реєстрація від 08.08.2002року  № 4047. (а.с.10-11)

       На підставі рішення Луганської міської ради від 19.04.2005року № 32/249 в договір оренди земельної ділянки від 19.07.2002року, державна реєстрація від 08.08.2002 № 4047 внесено зміни в частині мети використання, п. 1.2. розділу І викладено в наступній редакції: «Земельна ділянка надається Орендарю терміном до 22.03.2050 під будівництво та розміщення будівлі торгівельного комплексу»(договір про внесення змін та доповнень від 05.07.2005, державна реєстрація від 18.11.2005 № С10540200117).

      Рішенням Ленінського суду м. Луганська від 16.09.2008року по справі №2-2314/2008 було задоволено позовні вимоги Журавського Ігоря  Леонідовича до Луганської міської ради, треті особи –ТОВ «Хорс»та Управління нерухомим майном Луганської міської ради про укладення договору оренди земельної ділянки. (а.с.25-30) У зазначеному рішенні встановлено, що тимчасова стоянка, яка належала Федерації боксу на праві власності була включена до статутного капіталу ТОВ «Хорс». На підставі зазначеного рішення від 16.09.2008року договір оренди був викладений в новій редакції.

Відповідно до умов зазначеного договору оренди землі, орендар –ТОВ «Хорс» приймає в строкове платне користування строком на 49 років земельну ділянку під будівництво та розміщення торгівельного комплексу, яка знаходиться за адресою:                м. Луганськ, 1-й Мікрорайон, буд. 4д (раніше до присвоєння адреси Виконавчим комітетом Луганської міської ради –на перехресті вул. Совєтська та вул. Свердлова).

Відповідно до розділу «Інші права та обов‘язки сторін» договору орендодавець  має право вимагати від відповідача використання земельної ділянки за цільовим призначенням  згідно з договором оренди.

Згідно розділу «Інші права та обов‘язки сторін» договору, орендар зобов‘язаний використовувати земельну ділянку згідно її цільового призначення  та мети використання, зазначених у договорі.

18 листопада 2008року між Управлінням нерухомим майном Луганської міської ради, уповноваженого орендодавцем (позивачем) та ТОВ «Хорс»складено акт приймання-передачі земельної ділянки розташованої за адресою: м. Луганськ, 1-й Мікрорайон, буд.4д, площею 0,2896га. (а.с.89)

Відповідно до листа начальника Управління Держкомзему у м. Луганськ Луганської області від 21.07.2011року №4-5-14/2880 (а.с.31) спеціалістами сектору Держінспекції з контролю за використанням та охороною земель Управління Держкомзему у м. Луганськ Луганської області проведена перевірка дотримання  вимог земельного законодавства на земельній ділянці за адресою: м. Луганськ, 1-й Мікрорайон, 4д. В ході перевірки встановлено, що дана земельна ділянка площею 0,2896 надана ТОВ «Хорс» під будівництво та розміщення торгівельного комплексу на підставі договору оренди землі від 16.09.2008року, державна реєстрація від 17.11.2008року за № 040840200134.

Як вбачається з акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 21.07.2011року (а.с.35) в  ході перевірки встановлено факт нецільового використання ТОВ «Хорс» земельної ділянки площею 0,2896 га під розміщення автостоянки тимчасового  перебування транспорту, будівлі та огорожі за адресою: м. Луганськ, 1-й Мікрорайон, 4д. Нецільве використання земельної ділянки є порушенням вимог ст.96 Земельного кодексу України.

За порушення вимог ст. 96 Земельного кодексу України директора ТОВ «Хорс»Журавського І.Л. притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 53 КУпАП про що також свідчить постанова від 21.07.2011року №058 (а.с.32), протокол про адміністративне правопорушення від 21.07.2011року №0070 (а.с.33) та припис про усунення порушень земельного законодавства від 21.07.2011року №0086 (а.с.34).

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.90) Товариству з обмеженою відповідальністю «Хорс»на праві приватної власності належить об’єкт нерухомого майна –автостоянка  тимчасового перебування транспорту, який розташований в місті Луганську, 1-й Мікрорайон, буд.4. В цілому об’єкт нерухомого майна складається з: автостоянки тимчасового перебування транспорту, яка складається з літ. А-1 –сторожка загальною площею 10,3кв.м. з вхідним ганком літ. А, огорожі літ. №1, замощення №2.

      Також у матеріалах справи наявний договір пайової участі у будівництві від 01.08.2008року, згідно до умов якого Федерація боксу Луганщини (замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Серко-строй»(забудовник) учасники по договору зобов’язуються  сумісно діяти без створення юридичної особи, на підставі об»єднання своїх пайових внесків для досягнення сумісної мети –будівництво об’єкту за адресою: м. Луганськ, перехрестя вул. Совєтська та вул. Свердлова (м. Луганськ, І-мікрорайон, б.4/д) (а.с.95-99)

      Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги  виходячи з наступного.

       Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

        Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. (ст.2 Земельного Кодексу України)

        За приписами ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

        Відтак  Луганська міська рада є належним та повноважним позивачем у цій справі.

У ст. 4 Закону України «Про оренду землі»зазначено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи ( уповноважені особи) у власності яких перебувають земельні ділянки, земельних ділянок, що перебувають комунальній власності є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, земельних ділянок, що перебувають в спільній власності територіальних громад є районні, обласні ради, Верховна Рада АР Крим у межах повноважень, земельних ділянок, що перебувають в державній власності є районні, обласні, Київська міська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада Міністрів АР Крим, Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

Статтею 96 Земельного кодексу України визначено обов’язки землекористувачів, зокрема пунктом „а” частини 1 статті 96 Земельного кодексу України встановлено, що землекористувачі зобов’язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

      Земельний кодекс України не містить чіткого визначення поняття цільового призначення земельної ділянки, однак із приписів статті 19 ЗК України вбачається поділ земель України за основним цільовим призначенням на категорії. Для кожної категорії земель встановлене різне цільове (функціональне) призначення.

       Земельним законодавством чітко визначено, які землі належать до тієї чи іншої категорії, та для чого вони можуть використовуватися, в даному випадку, стосовно земель житлової та громадської забудови - главою 6 Земельного кодексу України.

       Відповідно до статті 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

       Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням - це, у тому числі, невикористання земельної ділянки, фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню тощо. Невикористання земельної ділянки, переданої під забудову, - порушення особою встановлених при передачі у власність або у користування земельної ділянки граничних термінів її забудови.

        Таким чином, під використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням слід розуміти, у тому числі, використання земельної ділянки з порушенням умов договору оренди землі.

        В Законі України "Про землеустрій" визначено, що цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

        Судом першої інстанції вірно встановлено, що з боку відповідача –ТОВ «Хорс»не виконані умови договору оренди щодо використання землі за цільовим призначенням про що також свідчать матеріали справи, а саме акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства  від 21 липня 2011року, який в свою чергу прийнятий судом як доказ факту  порушення.

        Згідно з п. а ч.1 ст. 96, 141 ЗК України землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням. Використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є підставою для припинення права використування земельною ділянкою. У свою чергу, орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, як це передбачено ст. 24 ЗУ "Про оренду землі".

      Статтею 143 ЗК України визначено, що використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є одним з різновидів підстав для примусового припинення прав на земельну ділянку, що здійснюється в судовому порядку.

       У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.    

       Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  

        Згідно з ч. 1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

      Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

     Згідно ст. 32 Закону України „Про оренду землі” на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

     Вказана правова позиція підтверджується Вищим господарським судом України в підпункті г) "Спори, пов’язані з розірванням договорів оренди земельних ділянок державної та комунальної власності" п. 2.2.З., розділу 2 «Узагальнення судової практиці розгляду господарськими судами справ у спорах, пов’язаних із земельними правовідносинами», від 01.01.2010 року.

     Факт невиконання відповідачем умов договору щодо використання землі за цільовим призначенням підтверджується відповідними доказами.

     З урахуванням наведених правових норм на підставі наявних у справі матеріалів суд приходить до висновку про те, що в даному разі відповідачем порушені вимоги щодо забезпечення цільового використання землі, що є однією з підстав розірвання спірного договору.

     Пленум Вищого господарського суду України з метою однакового і правильного застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права у розгляді справ у спорах, що виникають із земельних відносин, надав роз’яснення, викладені в Постанові від 17.05.2011 року №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин». Відповідно до п. 2.21. розділу 2 "Справи у спорах, пов’язаних із набуттям і реалізацією права на земельні ділянки" вказаної Постанови судам роз’яснено, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням.

     Суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги про розірвання договору оренди землі від 16.09.2008року, державна реєстрація від 17.11.2008року за №040840200134, укладеного між Луганською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хорс», а рішення господарського суду  Луганської області  від 04.10.2011року у справі №27/155пд/2011 правомірним  та таким, що підлягає залишенню без змін у цій частині.

      З урахуванням положень статті 3 Земельного кодексу України правове регулювання відповідних відносин здійснюється спеціальним земельним законодавством.

      Статтею 34 Закону України "Про оренду землі" встановлено наслідки припинення або розірвання договору оренди землі.

      Обов’язок повернути земельну ділянку Орендодавцеві виникає у Орендаря згідно з вимогами ст. 34 Закону України "Про оренду землі" як наслідок припинення або розірвання договору оренди землі.

      У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

       В п. 23 спірного договору оренди землі передбачено аналогічні умови. Орендар після припинення дії або розірвання договору повертає орендодавцю (або уповноваженому їм органу) земельну  ділянку в двотижневий термін після прийняття відповідного рішення згідно з актом приймання-передачі у стані, не гіршому порівнянню з тим, у якому він одержав її в оренду.

      Як вбачається з матеріалів справи (а.с.90) ТОВ «Хорс»на праві приватної власності належить об’єкт нерухомого майна, який складається з автостоянки тимчасового перебування транспорту, яка складається з літ. А-1 –сторожка загальною площею 10,3кв.м. з вхідним ганком  літ.а, огорожі літ.№,№1, замощення №2.

      Відповідно до Державних будівельних норм України (ДБН В.2.3.-15:2007), затверджених Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 07.02.2007р. № 44, автостоянки є спорудами транспорту, що являють собою спеціально обладнані відкриті площадки для постійного або тимчасового зберігання автомобілів та інших автотранспортних засобів.

      Відповідно до статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення. При цьому відповідно до статей 177 та 179 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, тобто, предмети матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки.

      Відтак розглядати питання про статус нерухомого майна належить в цілому щодо речі, яка є об'єктом права власності (автостоянка), з врахуванням всіх її складових.

      Колегія Донецького апеляційного господарського суду проаналізував відповідність поняттю нерухомого майна об'єкта, на який було зареєстровано право власності ТОВ «Хорс»–автостоянки як єдиної речі, та дійшов висновків, що автостоянку як об'єкт власності не є можливим перенести в інше місце без знецінення та зміни її призначення.

      Відповідно до ст.3 Цивільного Кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності.

      Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. (ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України)

      Таким чином позовні вимоги в частині зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорс»звільнити земельну ділянку та повернути її Луганській міській раді у стані, придатному для її подальшого використання згідно  з вимогами чинного законодавства та договору оренди землі, задоволенню не підлягають, за тих підстав, що відповідач є законним власником нерухомості –автостоянки, яка розташована на спірній земельній ділянці. Враховуючи приписи ст.34 Закону України «Про оренду землі»та п.23 спірного договору відповідач повинен повернути орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Натомість відповідач отримав земельну ділянку в оренду згідно рішення Ленінського районного суду                         м. Луганська від 16.09.2008року на якій  згідно цього рішення (т.1, а.с.15) була побудована автостоянка тимчасового перебування транспорту, яка була належним чином введена в експлуатацію в зв’язку з чим отримане свідоцтво на право власності на об’єкт нерухомого майна від 17.02.2006року зареєстроване  у Державному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 03.09.2008року. Таким чином відсутні підстави для зобов’язання відповідача звільнити земельну ділянку та повернути її Луганській міській раді у стані, придатному для їх подальшого використання згідно з вимогами чинного законодавства та договору оренди землі. Відтак рішення господарського суду Луганської області від 04.10.2011року у справі №27/155пд/2011 в цій частині підлягає скасуванню.

      Результати апеляційного провадження у справі №27/155пд/2011  оголошені в судовому засіданні

       Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

                                                  П О С Т А Н О В И В:

     Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорс»,                          смт. Ювілейне м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 04 жовтня 2011року (повний тест складений та підписаний 05.10.2011р.) у справі 27/155пд/2011–задовольнити частково.

         Рішення  господарського суду Луганської області від 04 жовтня 2011року (повний тест складений та підписаний 05.10.2011р.) у справі 27/155пд/2011- скасувати частково.

         Скасувати рішення господарського суду Луганської області від 04.10.2011року (повний текст рішення складений та підписаний 05.10.2011року) по справі №27/155пд/2011 в частині зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю Хорс»звільнити земельну ділянку та повернути її Луганській міській раді у стані, придатному для їх подальшого використання згідно з вимогами чинного законодавства та договору оренди землі .

        В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 04.10.2011року (повний текст рішення складений та підписаний 05.10.2011року) по справі №27/155пд/2011 залишити без змін.

         Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий                                                                                          Кододова О.В.

Судді:                                                                                                     Азарова З.П.

                                                                                                                 Малашкевич С.А.

Надруковано 5 екз.: 1-позивачу, 1-відповідачу, 1-у справу, 1-ДАГС, 1-ГСЛО .