Постанова

від 29.11.2011 по справі 37/227

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙН ИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2011 № 37/227

Київський апеляційний гос подарський суд у складі коле гії суддів:

головуючого: Дзюбка П.О.

суддів:

за участю секретаря: Карпюк О.С.

за участю представників ст орін:

від позивача: не з' явився

від відповідача 1: ОСОБА_1 . ( за довіреністю)

від відповідача 2: не з' яви вся

розглянувши апеляційну ск аргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аторней»

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2011р.

у справі № 37/227 (суддя: Гав риловська І.О.)

за позовом Товариств а з обмеженою відповідальніс тю «Аторней»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсь кий промисловий банк»

2. Національний банк Украї ни

про відшкодування зби тків та моральної шкоди.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського с уду міста Києва від 03.10.2011 року у справі № 37/227 в задоволенні поз овних вимог відмовлено в пов ному обсязі.

Не погоджуючись з винесени м рішенням, ТОВ «Аторней» зв ернулося до Київського апеля ційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення г осподарського суду міста Киє ва від 03.10.2011 року у справі № 37/227 по вністю та прийняти нове ріше ння, яким задовольнити позов ні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляц ійного господарського суду в ід 31.10.2011 року відкрито апеляцій не провадження у справі № 37/227 т а призначено до розгляду на 15. 11.2011 р.

15.11.2011р. у судовому засідання з аслухавши пояснення всіх пре дставників сторін, колегія с уддів оголосила перерву до 22.1 1.2011р.

22.11.2011р. оголошено перерву до 2 9.11.2011р.

29.11.2011р. у судове засідання не з ' явились представники поз ивача та відповідача 2, про при чини неявки суд не повідомил и, як вбачається з матеріалів справи, про час та місце розгл яду представники сторін були повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення пред ставника відповідача 1, розгл янувши доводи апеляційної ск арги, дослідивши письмові до кази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинн ого законодавства, апеляційн ий суд дійшов висновку, що апе ляційна скарга задоволенню н е підлягає з наступних підст ав.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.12.2008 року між ТОВ “Атор ней” та ТОВ “Український про мисловий банк” був укладений договір банківського рахунк у № 30479, відповідно до якого уст анова банку відкрила клієнту поточний рахунок у націонал ьній та/або іноземній валюті і зобов' язалася здійснюват и розрахунково-касове обслуг овування цього рахунку клієн та у відповідності до вимог ч инного законодавства Україн и, в тому числі до нормативно-п равових актів Національного банку України та умов цього д оговору.

Відповідно до ст.. 1060 Цивільн ого кодексу України, за догов ором банківського рахунка ба нк зобов' язується приймати і зараховувати на рахунок, ві дкритий клієнтові (володільц еві рахунка), грошові кошти, що йму надходять, виконувати ро зпорядження клієнта про пере рахування і видачу відповідн их сум з рахунка та проведенн я інших операцій за рахунком . Банк має право використовув ати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його пра во безперешкодно розпоряджа тися цими коштами. Банк не має права визначати та контролю вати напрями використання гр ошових коштів клієнта та вст ановлювати інші, не передбач ені договором або законом, об меження його права розпорядж атися грошовими коштами на в ласний розсуд.

Згідно ст. 1068 Цивільного коде ксу України, банк зобов' яза ний вчиняти для клієнта опер ації, які передбачені для рах унків даного виду законом, ба нківськими правилами та звич аями ділового обороту, якщо і нше не встановлено договором банківського рахунка. Банк з обов' язаний за розпоряджен ням клієнта видати або перер ахувати з його рахунка грошо ві кошти в день надходження д о банку відповідного розраху нкового документа, якщо інши й строк не передбачений дого вором банківського рахунка а бо законом.

Як вбачається з ст. 51 Закону У країни “Про банки і банківсь ку діяльність” банківські р озрахунки проводяться у готі вковій та безготівковій форм ах згідно із правилами, встан овленими нормативно-правови ми актами Національного банк у України. Безготівкові розр ахунки проводяться на підста ві розрахункових документів на паперових носіях чи в елек тронному вигляді.

Частиною 1 ст. 55 Закону Україн и “Про банки і банківську дія льність” закріплено, що відн осини банку з клієнтом регул юються законодавством Украї ни, нормативно-правовими акт ами Національного банку Укра їни та угодами (договорами) мі ж клієнтом та банком.

Пунктом 8.1. ст. 8 Закону Україн и “Про платіжні системи та пе реказ коштів в Україні”встан овлено, що банк зобов' язани й виконати доручення клієнта , що міститься в розрахунково му документі, який надійшов п ротягом операційного часу ба нку, в день його надходження. У разі надходження розрахунко вого документа клієнта до об слуговуючого банку після зак інчення операційного часу ба нк зобов' язаний виконати до ручення клієнта, що міститьс я в цьому розрахунковому док ументі, не пізніше наступног о робочого дня.

Як вбачається з пункту 2.1.3. за значеного договору ТОВ “Укра їнський промисловий банк” зо бов' язалося своєчасно вико нувати розпорядження ТОВ “Ат орней” на списання коштів з р ахунку. У разі відсутності аб о недостатності коштів на ра хунку клієнта на момент пода ння розрахункових документі в до банку, здійснювати списа ння коштів з рахунку в межах с уми встановленого овердрафт у, якщо це обумовлено окремим договором, укладеним між клі єнтом та банком, в іншому випа дку - повертати розрахунков і документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини п овернення документа без вико нання та зазначенням дати йо го повернення.

Відповідно до пунктів 3.2.1. та 3.2.3. договору № 30479 від 18.12.2008 р., кліє нт має право безперешкодно р озпоряджатися коштами на сво єму рахунку з дотриманням ви мог чинного законодавства Ук раїни, за винятком випадків п римусового списання (стягнен ня); має право вимагати своєча сного і повного здійснення р озрахунків та надання інших обумовлених цим договором по слуг.

Як свідчать матеріали спра ви, 25.12.2008 року між ТОВ “Аторней” та Трускавецькою міською ра дою був укладений договір ку півлі-продажу земельної діля нки загальною площею 17,8608 га, ро зміщеної на території Труска вецької міської ради за адре сою: м. Трускавець, вул. Борисл авська, б/н, Львівської област і.

Пунктами 2.1. та 2.2. договору куп івлі-продажу земельної ділян ки від 25.12.2008 року передбачено, щ о ТОВ “Аторней” взяло на себе зобов' язання оплатити прид бану земельну ділянку вартіс тю 20 296 972, 16 грн. в наступному поря дку: кошти в сумі 1 806 727, 50 грн. опла чено покупцем до підписання цього договору, а решта суми в розмірі 18 490 244, 66 грн. покупець сп лачує до 25.01.2009 р. шляхом переказ у на рахунок № 33118327700018 УДК у м. Трус кавець, МФО 825014 ГУДК у Львівськ ій області, ЗКПО 23949669, код платеж у 33010101.

При цьому 19.12.2008 р. між ТОВ “Атор ней” (як позичальником) та Ком панією LTD.” (як позикодавцем) бу в укладений договір процентн ої позики № 19/12, відповідно до у мов якого позикодавець надає позичальнику позику у вигля ді відновлювальної позики на загальну суму у розмірі 4 000 000, 00 доларів США, з поетапним вико ристанням коштів, які будуть поступати траншами або повн ою сумою одноразово, на періо д з дати реєстрації договору в Національному банку Украї ни до 31.12.2010 р.

22.01.2009 року ТОВ “Аторней” було ініційовано переказ грошови х коштів на рахунок УДК у м. Тр ускавець у розмірі 18 490 244, 66 грн. ш ляхом подачі до ТОВ “Українс ький промисловий банк” платі жного доручення № 7 з призначе нням платежу: проплата згідн о договору купівлі-продажу з емельної ділянки від 25.12.2008 р.

23.01.2009р. було прийнято зазначе не платіжне доручення ТОВ “У країнський промисловий банк ”

Проте, зазначені грошові ко шти у розмірі 18 490 244, 66 грн. так і н е були зараховані на рахунки Управління Державного казна чейства у м. Трускавець Львів ської області.

28.01.2009р. Листом № 1/2801 ТОВ “Аторне й” звернулося до ТОВ “Україн ський промисловий банк” з ви могою негайного виконання зо бов' язань щодо своєчасност і проведення платежів за дог овором № 30479.

05.02.2009р. Листом № 6155 ТОВ “Українс ький промисловий банк” повід омило позивачу, що для стабіл ізації фінансового стану бан ку Постановою Правління Наці онального банку України № 19/БТ від 20.01.2009 року в ТОВ “Укрпромба нк”було введено тимчасову ад міністрацію, та запропонувал о орієнтовний графік проведе ння платежів ТОВ “Аторней”, в ідповідно до якого повністю кошти мають бути перерахован і за призначенням до 18.02.2009 р.

Скаржник в позовній заяві з азначив, що вищенаведений гр афік проведення платежів, за пропонований тимчасовим адм іністратором ТОВ “Укрпромба нк”, не був виконаний, і станом на день звернення до господа рського суду першої інстанці ї з даним позовом не перерахо ваними залишаються грошові к ошти в сумі 5 817 478, 56 грн., що визнав представник ТОВ “Укрпромбан к” також і в суді апеляційної інстанції.

Постановою Правління Наці онального банку України від 05.08.2009 р. № 447 продовжено мораторій на задоволення вимог кредит орів з 05.08.2009 до 21.01.2010 р., крім зобов' язань за договорами банківсь ких вкладів (депозитів) догов орами банківських рахунків, а також за зобов' язаннями щ одо переказу коштів у межах л імітів, установлених тимчасо вим адміністратором банку і погоджених Національним бан ком України.

21.01.2010 р. Правлінням Національ ного банку України було прий няте рішення про відкликання банківської ліцензії та іні ційовано процедуру ліквідац ії ТОВ “Укрпромбанк” з 21.01.2010 р.

Апелянт зазначає, що втрат а ТОВ “Аторней” можливості в олодіти, користуватися і роз поряджатися своїми грошовим и коштами у розмірі 5 817 478, 56 грн. є його майновою шкодою, яка під лягає відшкодуванню за прави лами ст. 1173 Цивільного кодексу України.

Крім того, позивач стверджу є, що з метою договірних зобов ' язань за договором купівлі -продажу земельної ділянки в ід 25.12.2008 року, він був змушений у класти додаткову угоду № 2 від 28.12.2010 р. до договору процентної позики № 19/12 від 19.12.2008 р. та отрима ти другий транш у розмірі 5 645 244 , 66 грн. від позикодавця - комп анії NDAY LTD.”під відсотки з розра хунку 10% річних.

З позовних вимог вимогами с каржника вбачається, що за за явою від 12.09.2011 р., ТОВ “Аторней” п росив господарський суд стяг нути солідарно з Національно го банку України та ТОВ “Укра їнський промисловий банк” ма теріальну шкоду (збитки) у роз мірі 5 878 788, 00 грн., інфляційні втр ати у розмірі 1 582 354, 17 грн., 3% річни х - 434 159, 22 грн., матеріальну шкод у (збитки), пов' язану зі сплат ою відсотків - у розмірі 1 447 197, 41 грн., а також моральну шкоду у розмірі 500 000, 00 грн.

Дослідивши матеріали спра ви, колегія суддів погоджуєт ься з висновком суду першої і нстанції, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 216, ч. 2 ст. 217 ГК України, учасники господарс ьких відносин несуть господа рсько-правову відповідальні сть за правопорушення у сфер і господарювання шляхом заст осування до правопорушників господарських санкцій на пі дставах і в порядку, передбач ених цим Кодексом, іншими зак онами та договором. У сфері го сподарювання застосовуютьс я такі види господарських са нкцій: відшкодування збитків ; штрафні санкції; оперативно -господарські санкції.

Згідно ст. 224 ГК України учасн ик господарських відносин, я кий порушив господарське зоб ов'язання або установлені ви моги щодо здійснення господа рської діяльності, повинен в ідшкодувати завдані цим збит ки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрат и, зроблені управненою сторо ною, втрата або пошкодження ї ї майна, а також не одержані не ю доходи, які управнена сторо на одержала б у разі належног о виконання зобов'язання або додержання правил здійсненн я господарської діяльності д ругою стороною.

Як вбачається з ст. 225 ГК Укра їни, до складу збитків, що підл ягають відшкодуванню особою , яка допустила господарське правопорушення, включаються : вартість втраченого, пошкод женого або знищеного майна, в изначена відповідно до вимог законодавства; додаткові ви трати (штрафні санкції, сплач ені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо) , понесені стороною, яка зазна ла збитків внаслідок порушен ня зобов'язання другою сторо ною; неодержаний прибуток (вт рачена вигода), на який сторон а, яка зазнала збитків, мала пр аво розраховувати у разі нал ежного виконання зобов'язанн я другою стороною; матеріаль на компенсація моральної шко ди у випадках, передбачених з аконом.

Статтею 623 ЦК України передб ачено, що відшкодування збит ків може бути покладено на ві дповідача лише при наявност і передбачених законом умов, сукупність яких створює скл ад правопорушення, яке є підс тавою для цивільної відповід альності.

Обов' язковими умовами по кладення відповідності на ви нну сторону є наявність збит ків, протиправність дій цієї особи, причинного зв' язку м іж діями особи та збитками, як і складають об' єктивну стор ону правопорушення, та вини о соби, внаслідок дій якої спри чинено збитки.

Отже, зменшення майнових бл аг внаслідок неправомірних д ій наступає об' єктивно, тоб то незалежно від волевиявлен ня сторони, як наслідок невик онання зобов' язань.

Обов' язковою умовою покл адення відповідальності має бути безпосередній причинни й зв' язок між неправомірним и діями і збитками. Збитки є на слідком, а невиконання зобов ' язань - причиною. Відсутні сть хоча б одного з елементів складу правопорушення звіль няє боржника від відповідаль ності за невиконання або нен алежне виконання зобов' яза нь (виключає його відповідал ьність).

Колегія суддів погоджуєть ся з висновком суду першої ін станції, що позовні вимоги д о Національного банку Україн и, не підлягають задоволенню , виходячи з наступного.

Загальні підстави відпові дальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 ЦК Укр аїни, частинами першою і друг ою якої визначено, що майнова шкода, завдана неправомірни ми рішеннями, діями чи бездія льністю особистим немайнови м правам фізичної або юридич ної особи, а також шкода, завда на майну фізичної або юридич ної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шк оди, звільняється від її відш кодування, якщо вона доведе, щ о шкоди завдано не з її вини.

Вказана норма передбачає н аявність наступних елементі в: 1) неправомірність рішень, д ій чи бездіяльності заподіюв ача шкоди; 2) наявність шкоди н емайновим правам або наявніс ть шкоди майну фізичної або ю ридичної особи; 3) причинно-нас лідковий зв'язок між неправо мірними рішеннями, діями чи б ездіяльністю заподіювача т а шкодою, яка настала.

Для правильного вирішення спору необхідно дослідити н аявність всіх елементів гене рального делікту.

Рекомендаціями Президії В ищого господарського суду Ук раїни від 29.12.2007 р. N 04-5/239 “Про внесен ня змін та доповнень до роз'яс нення президії Вищого арбітр ажного суду України від 01.04.94 N 02-5/ 215 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди” пер едбачено, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних зб итків, господарський суд пер ш за все повинен з'ясувати пра вові підстави покладення на винну особу зазначеної майно вої відповідальності. При ць ому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржни ка відшкодувати збитки, завд ані невиконанням або неналеж ним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статт і 623 ЦК України), від позадогові рної шкоди, тобто від зобов'яз ання, що виникає внаслідок за вдання шкоди (глава 82 ЦК Украї ни). Водночас необхідно врахо вувати, що можуть мати місце в ипадки, коли сторони перебув ають у договірних відносинах , але заподіяння шкоди однією із сторін іншій стороні не по в'язане з виконанням зобов'яз ання, що випливає з цього дого вору. За таких обставин, незал ежно від наявності договору, при вирішенні спору слід кер уватися нормами Цивільного к одексу України та Господарсь кого кодексу України щодо ві дшкодування позадоговірної шкоди.

За таких обставин, при прийн ятті рішення господарським с удам слід відрізняти обов'яз ок боржника відшкодувати зби тки, завдані невиконанням аб о неналежним виконанням зобо в'язання, що випливає з догово ру (статті 623 ЦК України), від по задоговірної шкоди, тобто ві д зобов'язання, що виникає вна слідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Частиною першою статті 2 Зак ону України „Про Національни й банк України" (далі - Закон пр о НБУ) визначено, що Національ ний банк України є центральн им органом державного управл іння, юридичний статус, завда ння, функції, повноваження і п ринципи організації якого ви значаються Конституцією Укр аїни, цим Законом та іншими за конами України.

Згідно статті 6 Закону про Н БУ на виконання своєї основн ої функції Національний банк України сприяє дотриманню с табільності банківської сис теми.

Статтею 7 Закону про НБУ пер едбачено здійснення Націона льним банком України інших ф ункцій, серед яких є функція б анківського регулювання та н агляду.

Статтею 1 Закону про НБУ виз начено, що банківський нагля д - це система контролю та впор ядкованих дій Національного банку України, спрямованих н а забезпечення дотримання ба нками та іншими особами, стос овно яких Національний банк України здійснює наглядову д іяльність законодавства Укр аїни і встановлених норматив ів, з метою забезпечення стаб ільності банківської систем и та захисту інтересів вклад ників та кредиторів банку.

Головною метою здійснення банківського регулювання та нагляду, відповідно до статт і 55 Закону про НБУ, є безпека та фінансова стабільність банк івської системи, захист інте ресів вкладників і кредиторі в. Національний банк здійсню є функції банківського регул ювання і нагляду за діяльніс тю банків в межах та порядку, п ередбачених законодавством України.

Згідно зі ст.. 66 Закону Україн и “Про банки і банківську дія льність”(далі -Закон про банк и) Національний банк здійсню є державне регулювання діяль ності банків, у тому числі у фо рмі адміністративного регул ювання, зокрема шляхом здійс нення нагляду за діяльністю банків.

Відповідно до ч. 7 ст. 67 Закону про банки Національний банк України здійснює банківськи й нагляд на індивідуальній т а консолідованій основі та з астосовує заходи впливу за п орушення вимог законодавств а щодо банківської діяльност і.

Статтею 73 Закону про банки в становлено, що у разі порушен ня банками або іншими особам и, які можуть бути об'єктом пер евірки Національного банку У країни відповідно до цього З акону, банківського законода вства, нормативно-правових а ктів Національного банку Укр аїни або здійснення ризикови х операцій, які загрожують ін тересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національн ий банк України адекватно вч иненому порушенню має право застосовувати заходи впливу , до яких, зокрема, відноситься призначення тимчасової адмі ністрації.

Згідно вимог ст. 85 Закону про банки Національний банк Укр аїни під час здійснення тимч асової адміністрації має пра во ввести мораторій на задов олення вимог кредиторів банк у.

Постановою Правління Наці онального банку України № 19/БТ від 20.01.2009 року в ТОВ “Укрпромба нк” було введено тимчасову а дміністрацію.

05.08.2009 року набрав чинності За кону України від 24.07.2009 № 1617-VІ “Про внесення змін до деяких зако нодавчих актів України щодо особливостей проведення зах одів з фінансового оздоровле ння банків”(далі - Закон).

Як вбачається з п. 2 Прикінце вих положень вищезазначеног о Закону, Національний банк У країни має право продовжити на термін до шести місяців мо раторій на задоволення вимог кредиторів банку, в якому на м омент прийняття цього Закону введено мораторій.

Відповідно до ст.. 2 Закону пр о банки мораторій - зупинення виконання банком, зокрема, зо бов'язань перед кредиторами.

Частиною 4 ст. 85 Закону про ба нки визначені операції банк у, на які не поширюється морат орій.

Тимчасовий адміністратор, відповідно до вимог Закону п ро банки, Положення про засто сування Національним банком України заходів впливу за по рушення банківського законо давства, затвердженого поста новою Правління Національно го банку України від 28 серпня 2001 року № 369, наділений повноваж еннями здійснювати процедур у тимчасової адміністрації Б анку та повинен користуватис ь правами і виконувати обов'я зки тимчасового адміністрат ора.

Відповідно до ст. 80 Закону пр о банки з дня призначення тим часовий адміністратор має по вне і виняткове право управл яти банком та зобов'язаний вж ивати всіх необхідних заході в для приведення діяльності банку в правову та фінансову відповідність із вимогами ц ього Закону та нормативно-пр авовими актами Національног о банку України з метою захис ту інтересів вкладників та і нших кредиторів.

Отже, тимчасовий адміністр атор зобов'язаний самостійно вирішувати питання, пов'язан их із діяльністю банку, у відп овідності з вимогами законод авства України.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія су ддів вважає, що господарськ ий суд правомірно дійшов вис новку, що виносячи постанову № 19/БТ від 20.01.2009 року про введенн я в ТОВ “Укрпромбанк” тимчас ової адміністрації, постанов у від 05.08.2009 р. № 447 про продовження мораторію на задоволення ви мог кредиторів з 05.08.2009 до 21.01.2010 р. т а приймаючи рішення про відк ликання банківської ліцензі ї та ініційовано процедуру л іквідації ТОВ “Укрпромбанк” з 21.01.2010 р., Правління Національн ого банку України діяло в меж ах повноважень і способом, пе редбаченим Законом України “ Про Національний банк Україн и”, а також Закону України “Пр о банки і банківську діяльні сть”.

Колегія суддів вважає, що ап елянт ні в суді першої інстан ції ні в апеляційній не надав будь-яких доказів, які б свідч или про оскарження останнім дій посадових осіб Національ ного банку України та визнан ня цих дій неправомірними. Пр и цьому факт скасування адмі ністративним судом постанов и Правління НБУ не може бути п ідставою для висновків щодо неправомірності дій його пос адових осіб, оскільки вони ді яли в межах повноважень і спо собом, передбаченим нормами чинного законодавства Украї ни (аналогічна правова позиц ія викладена у постанові Вищ ого господарського суду Укра їни від 20.02.2008 р. у справі № 2-15/1290-2005).

За таких обставин, колегія с удді погоджується з висновко м суду першої інстанції, що ви моги позивача є недоведеним и стосовно протиправності ді й Національного банку Україн и, у зв' язку з чим у позові до відповідача 2 правомірно ві дмовлено в повному обсязі.

Стосовно позовних вимог до ТОВ “Український промислови й банк”, колегія суддів зазна чає наступне.

Частиною 2 ст.16 ЦК України пер едбачено, що відшкодування з битків є одним із способів за хисту цивільних прав та інте ресів. Відшкодування збитків як санкція може бути застосо вано в усіх випадках порушен ня цивільно-правових зобов' язань, коли внаслідок такого порушення потерпіла сторона несе збитки.

Відповідно до ст.22 ЦК Україн и, ч.2 ст.224 ГК України збитками є втрати, яких особа зазнала у з в'язку зі знищенням або пошко дженням речі, а також витрати , які особа зробила або мусить зробити для відновлення сво го порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа мог ла б реально одержати за звич айних обставин, якби її право не було порушене (упущена виг ода).

Статтею.610 ЦК України передб ачено, що порушенням зобов'яз ання є його невиконання або в иконання з порушенням умов, в изначених змістом зобов'язан ня (неналежне виконання).

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання наст ають правові наслідки, встан овлені договором або законом , зокрема: 1) припинення зобов'я зання внаслідок односторонн ьої відмови від зобов'язання , якщо це встановлено договор ом або законом, або розірванн я договору; 2) зміна умов зобов 'язання; 3) сплата неустойки; 4) в ідшкодування збитків та мора льної шкоди.

Притягнення до відповідал ьності можливе лише при наяв ності передбачених законом у мов. Їх сукупність утворює ск лад цивільного правопорушен ня, який є підставою цивільно -правової відповідальності. Склад цивільного правопоруш ення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків , утворюють наступні елемент и: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єкто м є боржник; об'єктом - правові дносини по зобов'язаннях; об'є ктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кре дитора, протиправна поведінк а у вигляді невиконання або н еналежного виконання боржни ком свого зобов'язання, причи нний зв'язок між протиправно ю поведінкою боржника і збит ками; суб'єктивну сторону цив ільного правопорушення скла дає вина, яка представляє соб ою психічне відношення особи до своєї протиправної повед інки і її наслідків.

Вимоги позивача про стягне ння 5 817 478, 56 грн. збитків, які скла дають грошові кошти, якими по зивач не може користуватися, володіти та розпоряджатися, господарський суд міста Киє ва правомірно дійшов висновк у, що вони за своєю природою не є збитками, оскільки вимоги п ро їх стягнення визнані лікв ідатором ТОВ “Український пр омисловий банк” та, згідно зі статтею 96 Закону України “Про банки та банківську діяльні сть”, віднесені до сьомої чер ги задоволення.

Враховуючи наведене, в част ині цих вимог апелянтом не до ведено об' єктивну сторону с кладу правопорушення.

Стосовно позовних вимог пр о стягнення з ТОВ “Укрпромба нк”1 447 197, 41 грн. збитків, які поля гають у сплаті відсотків за к ористування позикою,то колег ія суддів вважає, що судом пер шої інстанції правомірно бул о відмовлено, оскільки позив ачем не доведено причинно-на слідкового зв' язку між укла денням додаткової угоди № 2 ві д 28.12.2010 р. до договору процентно ї позики № 19/12 від 19.12.2008 р. та факто м неналежного виконання відп овідачем 1 зобов' язання за д оговором № 30479 банківського ра хунку. Крім того, позивачем не обґрунтовано належним чином , що договір процентної позик и № 19/12 укладався саме для викон ання зобов' язань за договор ом купівлі-продажу земельної ділянки, оскільки цей догові р позики був укладений до вч инення правочину щодо придба ння землі, а також ані він, ані додаткова угода № 2 до нього н е містить жодних посилань на те, що метою отримання цієї по зики є саме сплата коштів за п ридбану земельну ділянку. Та кож враховується те, що додат кова угода № 2 була укладена ма йже через рік після того, як по зивачу стало відомо про немо жливість перерахування банк ом грошових коштів. Позивач н е довів відсутності у нього н еобхідних коштів на момент о тримання додаткової позики.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія су ддів погоджується з висновко м суду першої інстанції, що ві дсутні підстави для стягнен ня з ТОВ “Український промис ловий банк” 1 582 354, 17 грн. інфляці йних втрат та 434 159, 22 грн. 3% річних , оскільки відповідач 1 не брав на себе грошового зобов' яз ання щодо перерахування грош ових коштів на рахунок ТОВ “А торней”. Частково виконуючи переказ грошових коштів за п латіжним дорученням № 7 від 22.01. 2009 р., відповідач 1 виконував ро зпорядження клієнта щодо пер ерахування коштів на рахунок УДК у м. Трускавець, що предст авник позивача не заперечує.

Крім того, позивач просить стягнути 500 000, 00 грн. моральної ш коди, яка виникла у зв' язку з порушенням відповідачем 1 йо го прав, які полягають у зниже нні престижу та підриві дові ри до діяльності ТОВ “Аторне й”.

Пунктом 1 ст. 23 ЦК України, осо ба має право на відшкодуванн я моральної шкоди, завданої в наслідок порушення її прав.

Підпунктом 4 п. 2 ст. 23 ЦК Украї ни визначено, що моральна шко да полягає, зокрема, у приниже нні честі та гідності фізичн ої особи, а також ділової репу тації фізичної або юридичної особи.

Пунктом 1 ст. 299 ЦК України виз начено, що фізична особа має п раво на недоторканість своєї ділової репутації.

В пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. N 1 “Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а так ож ділової репутації фізично ї та юридичної особи” зазнач ено, що чинне законодавство н е містить визначення понять гідності, честі чи ділової ре путації, оскільки вони є мора льно-етичними поняттями й од ночасно особистими немайнов ими правами, яким закон надає значення самостійних об' єк тів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід р озуміти визнання цінності ко жної фізичної особи як уніка льної біопсихосоціальної ці нності, з честю пов'язується п озитивна соціальна оцінка ос оби в очах оточуючих, яка ґру нтується на відповідності її діянь (поведінки) загальнопр ийнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутаціє ю фізичної особи розуміється набута особою суспільна оці нка її ділових і професійних якостей при виконанні нею тр удових, службових, громадськ их чи інших обов'язків. Під діл овою репутацією юридичної ос оби, у тому числі підприємниц ьких товариств, фізичних осі б - підприємців, адвокатів, нот аріусів та інших осіб, розумі ється оцінка їх підприємниць кої, громадської, професійно ї чи іншої діяльності, яку зді йснює така особа як учасник с успільних відносин.

Виключення становить нада не в ст.. 2 Закону України від 7 г рудня 2000 року N 2121-III “Про банки і б анківську діяльність” понят тя ділової репутації, яка виз начається як сукупність під твердженої інформації про ос обу, що дає можливість зробит и висновок про професійні т а управлінські здібності та кої особи, її порядність та ві дповідність її діяльності ви могам закону. Зазначене поня ття застосовується до правов ідносин, на які поширюється ц ей Закон.

Згідно п. 1 ст. 1167 ЦК України, мо ральна шкода, завдана фізичн ій або юридичній особі непра вомірними рішеннями, діями ч и бездіяльністю, відшкодовує ться особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випад ків, встановлених частиною д ругою цієї статті.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду Укр аїни від 31 березня 1995 року N 4 “Пр о судову практику в справах п ро відшкодування моральної ( немайнової) шкоди”, відповід но до загальних підстав циві льно-правової відповідально сті обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відш кодування моральної (немайно вої) шкоди підлягають: наявні сть такої шкоди, протиправні сть діяння її заподіювача, на явність причинного зв'язку м іж шкодою і протиправним дія нням заподіювача та вини ост аннього в її заподіянні. Суд, з окрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподі яння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втра т немайнового характеру, за я ких обставин чи якими діями (б ездіяльністю) вони заподіяні , в якій грошовій сумі чи в які й матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходи ть, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Колегія суддів погоджуєть ся яз висновком суду першої і нстанції, що позивачем не дов едено вини відповідача 1 та на несення шкоди його діловому іміджу і не зазначено, які сам е моральні страждання він по ніс і чим обґрунтовується ро змір відшкодування немайнов ої шкоди.

Отже, колегія суддів вважає що господарський суд міста К иєва правомірно відмовив ТО В “Аторней” в задоволенні по зовних вимог про стягнення з ТОВ “Український промислови й банк” 500 000, 00 грн. моральної шко ди.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку мі сцевого господарського суду з огляду на вищевикладене, а т ому господарським судом міст а Києва правомірно було відм овлено ТОВ “Аторней” в задов оленні позовних вимог в повн ому обсязі.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господ арських судах здійснюється н а засадах змагальності, стор они та інші особи, які беруть у часть у справі, обґрунтовуют ь свої вимоги і заперечення п оданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті о бставини, на які вона посилає ться як на підставу своїх вим ог і заперечень. Господарськ ий суд приймає тільки ті дока зи, які мають значення для спр ави. Обставини справи, які від повідно до законодавства пов инні бути підтверджені певни ми засобами доказування, не м ожуть підтверджуватись інши ми засобами доказування.

Дослідивши матеріали наяв ні у справі, апеляційний суд р обить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінк у доказам по справі та виніс з аконне обґрунтоване рішення , яка відповідає чинному зако нодавству, фактичним обстави нам і матеріалам справи.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апел яційний господарський суд не зв' язаний доводами апеляці йної скарги і перевіряє зако нність і обґрунтованість ріш ення місцевого господарсько го суду в повному обсязі. В апе ляційній інстанції не прийма ються і не розглядаються вим оги, що не були предметом розг ляду в суді першої інстанції .

Виходячи з вище сказаного, к олегія суддів вважає, що скар жник не довів обґрунтованіст ь своєї апеляційної скарги, д окази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляцій ний суд погоджується із ріше нням господарського суду міс та Києва від 03.10.2011 року у справі № 37/227, отже підстав для його ска сування або зміни не вбачаєт ься.

Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господ арського процесуального код ексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товари ства з обмеженою відповідаль ністю «Аторней» на рішенн я господарського суду міста Києва від 03.10.2011р. року у справі № 37/227 залишити без задоволе ння.

Рішення господарського су ду міста Києва від 03.10.2011р. року у справі № 37/227 залишити без зм ін.

Матеріали справи № 37/227 повер нути господарському суду міс та Києва.

Постанова набирає законно ї сили з дня її прийняття та мо же бути оскаржена у касаційн ому порядку до Вищого господ арського суду України через суд апеляційної інстанції пр отягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді