Постанова

від 12.12.2011 по справі 5021/1883/2011

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2011 р.                                                           Справа № 5021/1883/2011  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , суддя  , суддя   

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 5015 С/1-18) на рішення господарського суду Сумської області від  03.10.2011 року у справі № 5021/1883/2011

за позовом Комунального підприємства "Турбота" Липоводолинської районної ради, смт Липова Долина Сумської області,

до  Фізичної особи-підприємця  ОСОБА_1, смт Липова Долина Сумської області

про стягнення 4573,22 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Комунальне підприємство "Турбота" Липоводолинської районної ради звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Фізичної особи-підприємця  ОСОБА_1, відповідача, про стягнення з відповідача на свою користь 4573,22 грн.  за використання без договору оренди приміщення загального користування.          

Рішенням господарського суду Сумської області від 03.10.2011 р. у справі                       № 5021/1883/2011 (суддя Миропольський С.О.) позов задоволено в повному обсязі: стягнуто з відповідача на користь позивача 4573,22 грн. заборгованості з орендної плати, 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, вважає його необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального права. Просить вказане рішення  скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що, виходячи зі змісту  статті 51, пункту 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України, частини  1 статті 179, частини 1 статті 283, частини 1 статті 286 Господарського кодексу України  єдиною підставою для виникнення зобов'язання щодо сплати орендної плати може бути лише договір оренди, укладений в письмовій формі, тоді як за вказаний позивачем у позовній заяві період жодного договору сторонами  не було підписано, а тому у відповідача перед позивачем зобов'язань не могло виникнути.

Також вказує на те, що  місцевий господарський суд взяв за основу розрахунок позивача по стягуваній сумі, однак вказаний розрахунок не обґрунтував спосіб розрахунку орендної плати.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що  відповідач, використовуючи у період з 01.01.2008 року по 31.08.2010 року спірне приміщення, завдав  позивачеві як власникові цього приміщення  збитки у вигляді неотриманого прибутку з орендної плати за це приміщення на суму 4573,22 грн.

Ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального  права, колегія суддів  дійшла висновку, що апеляційна скарга  задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом,  відповідачем на правах спільної власності з позивачем, використовується частина приміщення (32,5 м. кв.) розташованого за адресою: смт Липова Долина Сумської області.

В період приватизації відповідачем була приватизована лише корисна площа. Площа загального користування з метою доступу до приватизованого приміщення та місць загального користування (коридорів, санвузлів, місць водопостачання та водовідведення), яка повинна була приватизована пропорційно корисній площі, використовувалась відповідачем без оплати за користування з 1 січня 2008 року по 30 вересня 2010 року.

01 жовтня 2010 року відповідачем був укладений договір оренди приміщення загального користування на оренду площі, яка була відокремлена станом на 01.01.2010 року.

В період проведення документальної ревізії у позивача за період з 01.01.2008 року по 31.08.2010 року ревізорами контрольно - ревізійного відділу у Липоводолинському районі Сумської області проведені розрахунки недоотриманої орендної плати за вказаний період, зокрема по ПП ОСОБА_1 в сумі 5203,22 грн. в т.ч. за 2008 рік - 1919,81 грн., 2009 рук - 2136,35 грн., з 1.01.2010 по 30.09.2010 року 1147,06 грн..

На вказану суму відповідачу був наданий рахунок на оплату № 133 від 22.11.2010, який був оплачений частково в сумі 630,00 грн. (ПКО №1006 від 16.12.2010 року на суму 400,00 грн., ПКО №282 від 11.04.2011 року на суму 100,00 грн., ПКО №288 від 12.04.2011 року на суму 130,00 грн.). (а.с. 13-15).

29.04.2011 року позивач направив претензію відповідачу, яку він отримав власноручно, про що свідчить підпис відповідача на екземплярі позивача. Відповідь на претензію відповідач не надав.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Розрахунок заборгованості по орендній платі був визначений позивачем, виходячи з базової вартості плати за використання площі загального користування в розмірі 10 грн. за 1 кв.м  за місяць за період з 01.01.2008 року по 31.08.2010 року.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Також відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право  не було порушено.

Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов"язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов"язання, доказується кредитором.

Відповідальність особи у вигляді обов‘язку відшкодувати завдані збитки наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад правопорушення, а саме: наявність збитків, протиправної поведінки, причинного зв'язку між поведінкою і збитками, вини.

Такий елемент, як наявність збитків, полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Протиправна поведінка заподіювача збитків полягає у порушенні правової норми, що виявляється  у здійсненні заборонених правовою нормою  дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв"язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Вина є суб‘єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Отже, відповідач, своєю протиправною поведінкою у вигляді використання спірного приміщення без достатніх правових підстав позбавив позивача можливості отримати орендну плату від здавання в оренду вказаного майна, чим спричинив йому збитки у вигляді упущеної вигоди на суму 4573,22 грн.

Відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що, виходячи зі змісту  статті 51, пункту 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України, частини  1 статті 179, частини 1 статті 283, частини 1 статті 286 Господарського кодексу України  єдиною підставою для виникнення зобов'язання щодо сплати орендної плати може бути лише договір оренди, укладений в письмовій формі, тоді як за вказаний позивачем у позовній заяві період жодного договору сторонами  не було підписано, а тому у відповідача перед позивачем зобов'язань не могло виникнути.

Однак, колегія суддів вважає таке посилання необгрунтованим, зважаючи на таке.

Згідно із статтею  509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання  має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є:

    1) договори та інші правочини;

    2) створення  літературних,  художніх  творів,  винаходів  та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

    3) завдання  майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Зі змісту позовної заяви, а саме: обставин (юридичних фактів) та норм права, які покладені в основу позову, вбачається, що предметом позову є не стягнення заборгованості з орендної плати, а стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди.

Тобто підставою виникнення у відповідача зобов"язань перед позивачем у позовній заяві вказано не правочин - договір оренди, а завдання збитків (шкоди), які є різними за своєю правовою природою підставами виникнення цивільних прав і обов"язків.

Так, у позовній заяві позивач  вказує на використання відповідачем спірного приміщення без договору оренди, що призвело до недоотримання  позивачем прибутку у вигляді орендної плати від потенціальних орендарів, яку він отримав би за звичайних обставин у разі відсутності порушення його права.

При цьому, позивач посилається, зокрема, на норми статей 224, 226 Господарського кодексу України, які регулюють відносини, що виникають у зв"язку із завданням збитків.

Норми законодавства, які регулюють орендні правовідносини, наведені позивачем у позовній заяві не як підстави виникнення договірних зобов"язань, а як обгрунтування наявності упущеної вигоди у вигляді недоотриманої орендної плати від потенціальних орендарів.

Також відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що  місцевий господарський суд взяв за основу розрахунок позивача по стягуваній сумі, який, на думку відповідача, жодним чином не обґрунтував спосіб розрахунку орендної плати.

Однак, колегія суддів вважає такі твердження  безпідставними, оскільки, як вже зазначалося вище, розрахунок заборгованості по орендній платі був визначений позивачем, виходячи з базової вартості плати за використання площі загального користування в розмірі 10 грн. за 1 кв.м. за місяць за період з 01.01.2008 року по 31.08.2010 року та акту КРУ  у Липоводолинському районі Сумської області, який не було оскаржено, у зв"язку з чим є належним доказом у справі.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 03.10.2011 р. у справі                       № 5021/1883/2011 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                  (підпис)                                    

Суддя                                         (підпис)                                      

Суддя                                         (підпис)                                      

Повний текст постанови складено  12.12.2011 року.

Згідно з оригіналом

 секретар суду                                              Скорописова Н.І.

 13.12.2011