Постанова

від 21.07.2011 по справі 2а-3384/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 21 липня 2011 року           16:55           № 2а-3384/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання  Розсошко К.В.  розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

 Приватного підприємства "Парк нових технологій"

до

 Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва

про

 скасування податкового повідомлення-рішення №000222302/0/5278 від 21.02.2011

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання незаконними дій відповідача по встановленню нікчемності правочинів у Акті від 09.02.2011 р. № 286/2302/32376542 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Парк нових технологій»з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «С.Д.Ж.Р- груп»(Код ЄДРПОУ 34981754) за вересень-грудень 2008 року, травень, липень-жовтень 2009 року; визнання незаконними дій відповідача по зазначенню висновків щодо завищення суми податкового кредиту Позивачем у Акті від 09.02.2011 р. № 286/2302/32376542 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «Парк нових технологій»(код 32376542) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «С.Д.Ж.Р. Груп»(Код ЄДРПОУ 34981754) за вересень-грудень 2008 року, травень, липень-жовтень 2009 року; визнання нечинним висновку Акту від 09.02.2011 р. № 286/2302/32376542 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Парк нових технологій»(код 32376542) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «С.Д.Ж.Р. Груп»(Код ЄДРПОУ 34981754) за вересень-грудень 2008 року. травень, липень-жовтень 2009 року; скасування податкове повідомлення-рішення №0000222302/0/5478 від 21 лютого 2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані рішення прийняті на підставі хибних висновків податкового органу про порушення позивачем порядку формування податкового кредиту.

Відповідач проти позову заперечував, посилався на те, що під час перевірки було встановлено завищення позивачем податкового кредиту, сформованого під час вчинення правочинів з ТОВ “С.ДЖ.Р. Груп”.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ “С.Д.Ж.Р. Груп” за вересень-грудень 2008 року, травень, липень-жовтень 2009 року.

Зазначена перевірка була призначена в межах проведення слідчих дій по кримінальній справі № 69-107 відповідно до постанови Старшого слідчого слідчої групи СВ ПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва.

Результати перевірки оформлені Актом № 286/2320/32376542 від 09.02.2011.

В акті перевірки на сторінках 4-6 викладено перелік договорів, які позивач укладав з ТОВ «С.ДЖ.Р Груп».

На сторінці 8 акта перевірки в абзаці 2 зазначено, що за результатами автоматизованого співставлення сум податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах позивача та ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп»відсутні розбіжності.

Під час перевірки податковим органом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрував ТОВ “С.ДЖ.Р. Груп” за грошову винагороду. Тому ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп»є підприємством, що займалося підприємницькою діяльністю з порушенням вимог чинного законодавства України, не уповноважені особи здійснювали діяльність від його імені з метою надання іншим суб'єктам підприємницької діяльності необхідних умов для ухилення від сплати податків.

З огляду на це, угоди між позивачем та ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»є такими, що укладені з метою суперечною соціально-економічним інтересам держави і суспільства, а отже є нікчемними.

Відповідно до Акта перевірки, в результаті виконання сторонами нікчемного договору не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість (стор. 10 Акта).

Також в Акті перевірки зазначено, що виписані ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» податкові накладні не відповідають вимогам чинного законодавства та не дають права на формування податкового кредиту позивачем (стор. 12 Акта перевірки).

При цьому, відповідач в Акті перевірки зробив висновок про наявність у ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»не мало наміру утримувати з доходів та перераховувати до бюджету суми податку на прибуток та податку на додану вартість та перераховувати до бюджету суми податку на прибуток та податку на додану вартість, на яку позивач збільшував податковий кредит та відповідно занижував сплату до бюджету (стор. 9 Акта перевірки).

21.02.2011 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000222302/5478, яким позивачу донараховано суму податкового зобов’язання в розмірі 553142,5 грн. основного платежу, штрафних санкцій –138 285,6 грн.

Суд вважає, що дії та висновки відповідача, зроблені під час перевірки суперечать чинному законодавству з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач провів не той вид перевірки що мав бути проведений ним, зважаючи на постанову слідчого про призначення позапланової документальної перевірки. Зазначене порушення призвело до неповного з’ясування обставин справи та, як наслідок, до хибних висновків.

Одночасно, суд критично оцінює доводи відповідача про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп»договорів, з огляду на те, що вони не відповідають вимогам ст.215 Цивільного кодексу України.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують наявність у ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп»мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Про відсутність такої мети та порушення вимог чинного законодавства з боку контрагента позивача свідчить також і висновок відповідача про відсутність розбіжностей між сумами ПДВ задекларованими ТОВ «С.ДЖР. Груп»та сумами податкового кредиту, задекларованого позивачем (стор.8 Акта перевірки, абзац 2).

Підтвердженням зазначеного є Постанова Старшого слідчого з ОВС СУ ПМ ДПА України про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_1 та невстановлених слідством осіб за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»від 27.04.2011.

З огляду на вище викладене, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які були покладені ним в основу висновків про завищення позивачем податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 8 цього Закону бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно з ч.7 ст.8 зазначеного Закону головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер), зокрема, організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій.

Відповідно до ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Таким чином, суб’єкт господарювання зобов’язаний обліковувати всі здійснені ним господарські операції відповідно первинних документів.

Згідно з п. 2.15 Положення первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Відповідно до п.2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано доказів, які б свідчили про суперечність первинних документів –податкових накладних, отриманої позивачем від ТОВ “С.ДЖ.Р. Груп” за період, що підлягав перевірці.

З огляду на це, у позивача не було жодних правових підстав порушувати порядок ведення бухгалтерського обліку та не приймати до виконання податкові накладні від ТОВ “С.ДЖ.Р. Груп”.

Згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 зазначеного закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснював нараховування податкового кредиту з дати отримання ним податкової накладної, що цілком узгоджується з зазначеними вище вимогами Закону України „Про податок а додану вартість”.

З огляду на це, відсутні підстави для донарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість та зменшення заявленої ним суми податкового кредиту.

Щодо вимог позивача про визнання незаконними дій відповідача по встановленню нікчемності правочинів у Акті перевірки, про визнання незаконними дій відповідача по зазначенню висновків щодо завищення суми податкового кредиту та про визнання нечинним висновку Акта перевірки, то суд зазначає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки є суб’єктивною оцінкою відповідності фактів, виявлених під час проведення перевірки, вимогам чинного законодавства та не тягнуть за собою для позивача будь-яких правових наслідків. Тому їх задоволення не сприятиме поновленню порушеного права позивача, що мало місце відповідно до прийнятого податковим органом повідомлення-рішення про донарахування податкового зобов’язання.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

З досліджених судом під час розгляду справи доказів було встановлено, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення суперечить положенням ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем не були спростовані належними та допустимими доказами доводи позивача про протиправність та необґрунтованість оскаржуваного рішення.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

Наданими представником відповідача поясненнями та доказами доводи позивача не були спростовані.

Керуючись ст. ст. 60, 69-71, 94, 160-165, 167, 171, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного підприємства "Парк нових технологій" задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва № 0000222302/0/5478 від 21 лютого 2011 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати в сумі 1,00 грн. присудити на користь Приватне підприємство "Парк нових технологій" за рахунок Державного бюджету України

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя                                                                                                Арсірій Р.О.