Постанова

від 21.09.2011 по справі 2а-8477/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 21 вересня 2011 року           16:50           № 2а-8477/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання  Розсошко К.В.  розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

 Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Народної Творчості "Гопак"

до

 Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про

 скасування рішення №0000092312/0 від 11.01.2011 року

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000092312/0 від 11.01.2011.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі необґрунтованих висновків про нікчемність правочинів, що укладалися позивачем з його контрагентом –ТОВ «Графіка-С».

Відповідач проти задоволення позову заперечував, вважав своє рішення таким, що ґрунтується на матеріалах перевірки позивача та встановлення відсутності у позивача права на нарахування податкового кредиту. Відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

24.12.2010 за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр народної творчості «Гопак»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Графіка-С»(код ЄДРПОУ 35611724) за період з 01.01.2008 по 31.12.2009 відповідачем складено Акт № 4662/23-12/16303145.

Під час перевірки було встановлено, що позивач укладав договори з ТОВ «Графіка-С », а саме:

1.договір на надання поліграфічних та інших послуг від 04.01.2008 № 01/08, відповідно до якого виконавець зобов’язується виконувати різноманітних видів поліграфічні послуги, виготовлення поліграфічної продукції та надання послуг з обслуговування виставок. Ціна робіт, послуг і порядок оплати обумовлюється в додаткових угодах, що є невід’ємною частиною такого Договору.

До зазначеного Договору позивач та ТОВ «Графіка-С»підписали 13 Додаткових угод, на виконання яких були підписані відповідно Акти приймання-передачі (стор.5-7 Акта перевірки).

2. договір на надання поліграфічних та інших послуг № 34/08 від 01.11.2008. Умови про предмет та ціну цього Договору визначені аналогічно Договору від 04.01.2008 № 01/08.

Відповідно до Договору № 34/08 від 01.11.2008 позивач та ТОВ «Графіка-С»уклали 3 додаткові угоди та підписали Акти приймання-передачі (стор. 7-8 Акта перевірки).

Так, відповідачем було встановлено, що позивачем отримано від ТОВ «Графіка-С»поліграфічних послуг на суму 2 613 450 грн., в т.ч. ПДВ 435 575 грн.

На сторінці 10 Акта перевірки зазначено, що розрахунки між позивачем та ТОВ «Графіка-С»здійснювалися у безготівковій формі, станом на 31.12.2009 дебіторська/кредиторська заборгованість за отримані позивачем поліграфічні послуги відсутня.

Суму податку на додану вартість в розмірі 435 575 грн. включено позивачем до складу податкового кредиту.

Одночасно, відповідачем встановлено, що ТОВ «Графіка-С»укладало правочини з ТОВ «Фьюджин-»(код ЄДРПОУ 36251818), з яким пов’язана кримінальна справа № 05-18071, порушена СВ Оболонського РУГУ МВС України в м. Києві, порушена за фактом вчинення фіктивного підприємництва (стор.10 Акта перевірки).

З огляду на це, відповідач прийшов до висновку, що оскільки «..реєстраційні документи ТОВ «Графіка-С», а також його первинні фінансово-господарські документи не можуть бути дійсними, оскільки реєстрація такого підприємства здійснена на підставі неправдивих відомостей про підприємство, ціль його утворення, без наміру займатися підприємницькою діяльністю»(стор. 11 Акта перевірки), то договори, укладені позивачем з ТОВ «Графіка-С»є нікчемними.

При цьому, відповідач також посилається на статті 215 та 216 Цивільного кодексу України, зазначаючи, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а невстановлена слідством особа директором ТОВ «Графіка-С»бути не могла, оскільки її на цю посаду ніхто не призначав (абз.4 стор.12 Акта перевірки).

З огляду на це, на думку відповідача, у позивача залишаються непідтвердженими у розумінні п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»складеними від ТОВ «Графіка-С»документами суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту (стор.12 Акта перевірка).

Таким чином, відповідач робить висновок, що несплачений позивачем податок на додану вартість внаслідок безпідставного формування податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави (стор. 12 Акта перевірки).

Відповідно до вищевикладених висновків, зроблених відповідачем за результатами проведеної перевірки позивача, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000092312/0, яким донарахував позивачу податкове зобов’язання з ПДВ в розмірі 435 575,00 грн., штрафних санкцій в сумі 108 894,00 грн., а всього –544 496,00 грн.

Викладені відповідачем в акті перевірки доводи щодо недійсності та нікчемності укладених позивачем та ТОВ «Графіка-С»договорів до уваги не приймаються виходячи с наступного.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином (фіктивний правочин). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Суд звертає увагу, що оцінюючи укладені позивачем правочини, відповідач зробив висновок про їх нікчемність з огляду на статті 203, 215 та 216 Цивільного кодексу України.

Зазначені норми встановлюють підстави та порядок визнання правочину недійсним.

Визнання правочину недійсним за загальними правилами здійснюється у судовому порядку, за виключенням нікчемних правочинів, недійсність яких прямо встановлена законом, тому визнавати їх у судовому порядку недійсними закон не вимагає.

В тексті акта перевірки, запереченнях на позовну заяву та поясненнях представника відповідача, відсутні будь-які докази, які підтверджують висновок про недійсність договорів, укладених позивачем з ТОВ «Графіка-С».

Судом також взято до уваги наданий представником відповідача витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що станом на 10.06.2011 відомості про ТОВ «Графіка-С»містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Зазначене дозволяє керуватися такими відомостями відповідно до вимог ч.3 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначеного цим Законом України.

Щодо правомірності нарахування відповідачем позивачу податкового зобов’язання з ПДВ, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 вищевказаного Закону України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Пп. 7.5.1 п. 7.5. цього Закону України визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.

З огляну на зазначене, позиція відповідача щодо донарахування позивачу податку на додану вартість є необґрунтованою.

Також суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до наданих представником відповідача пояснень, перевірка позивача була здійснена на підставі Постанови Слідчого СВ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 30.03.2010.

Як вбачається зі змісту зазначеної вище постанови, слідчим було призначено позапланову документальну перевірку ТОВ «Центр народної творчості «Гопак»з питань дотримання вимог діючого законодавства в сфері оподаткування під час здійснення фінансово-господарських взаєморозрахунків з ТОВ «Графіка-С»(код ЄДРПОУ 35611724) за весь період фінансово-господарських взаємовідносин.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, відповідач провів документальну невиїзну перевірку.

Порядок проведення перевірок на час прийняття оскаржуваної постанови був врегульований Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Так, згідно зі ст.11 цього Закону органи державної податкової служби мають право проводити, зокрема:

- документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі),

- позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Згідно зі ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачено проведення позапланових лише виїзних перевірок.

При цьому, в згаданій статті встановлено вичерпний перелік обставин, за наявності яких може бути призначено проведення позапланової перевірки платника податків.

Разом з тим, відповідач, проігнорувавши як постанову слідчого, так і вимоги ст.11 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», провів невиїзну документальну перевірку відповідача без дотримання порядку її проведення (ч.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).

Суд також звертає увагу, що від часу постановлення про проведення позапланової документальної перевірки до фактичного проведення відповідачем невиїзної документальної перевірки сплинуло понад 9 місяців, при цьому вимог постанови слідчого відповідачем не виконано, так само як і не вжито заходів, що уточнення вимог слідчого, зміні види перевірки тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб’єкт владних повноважень, повністю не виконав покладеного на нього обов’язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр народної творчості «Гопак» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №00000992312/0 від 11.01.2011 року ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва.

Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр Народної Творчості "Гопак" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя                                                                                                Арсірій Р.О.