Постанова

від 02.06.2008 по справі 3/624

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВ НИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинн а, 4/6

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

16 год. 21 хв.

02.06.2008 р. № 3/624

ОСОБА_1

Окружний адміністративни й суд міста Києва у складі кол егії суддів: головуючої судд і Блажівської Н. Є., суддів Вов ка П. В. та Кротюка О. В., при секр етарі судового засідання Яре мій Г. В.

За результатами розгляду у відкритому судовому засідан ні адміністративної справи

За позовом Громадянина Ірану ОСОБА_1 (надалі - Позивач)

до

Державного комітету Укра їни у справах національносте й та релігій (надалі - Відпов ідач)

про скасування рішення та зоб ов' язання вчинити дії

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністра тивного судочинства України в судовому засіданні 2 червня 2008 року проголошено вступну т а резолютивну частини постан ови.

В С Т А Н О В И В

Громадянин Ірану ОСОБА_1 звернувся до Окру жного адміністративного суд у міста Києва з позовними вим огами до Державного комітету у справах національностей т а релігій про скасування ріш ення Відповідача № 1117 від 18 гру дня 2007 року та зобов' язання п рийняти рішення про надання статусу біженця.

Позовні вимоги мотивован і тим, що будучи жертвою перес лідувань через належність до певної соціальної групи та м аючи цілком обґрунтовані поб оювання стати жертвою пересл ідувань у майбутньому, ОСОБ А_1 залишив Іран та прибув до України, де звернувся за нада нням статусу біженця. Позива ч вважає необґрунтованим ріш ення Відповідача про відмову в наданні статусу біженця в з в' язку з тим, що існують реал ьні побоювання повернутися н а Батьківщину. А саме, предста вник Позивача зазначив, що на явність у Позивача обґрунтов аних побоювань стати жертвою переслідувань за політичною ознакою було встановлено дв ома судовими рішеннями, які в ступили у законну силу.

Відповідач проти заявлени х позовних вимог заперечив т а просив суд відмовити у задо воленні позовних вимог. Пред ставник Державного комітету у справах національностей т а релігій зазначив, що у Позив ача відсутні побоювання стат и жертвою переслідувань за о знаками раси, віросповідання , національності, громадянст ва, належності до певної соці альної групи або політичних переконань. Також вказав, що д о інцидентів із застосування м фізичного насильства, які б ули б пов' язані з його расов ою, національною, релігійною належністю, політичними пог лядами Позивач причетний не був.

Представник Відповідача з азначив, що на територію Укра їни позивач приїхав на підст аві фальшивого паспорту гром адянина Швеції і є всі під стави вважати, що позивач є ек ономічним мігрантом.

Розглянувши подані стор онами документи та матеріали справи, заслухавши поясненн я представників Позивача та Відповідача, всебічно і повн о з' ясувавши всі фактичні о бставини, на яких ґрунтуютьс я позовні вимоги, об' єктивн о оцінивши докази, які мають ю ридичне значення для розгляд у справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністрати вний суд міста Києва приходи ть до наступних висновків:

Громадянин Ірану ОСОБ А_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за націо нальністю перс, за віроспові данням мусульманин.

В 2002 році Позивач перетнув ко рдон України за допомогою фа льшивого шведського паспорт у. Країну громадянської нале жності Позивач покинув у 1980 ро ці, після цього жив у Пакистан і, Таїланді, Туреччині, Австра лії та Швейцарії.

2 червня 2005 року Позивач звер нувся із заявою про надання с татусу біженця до Закарпатсь кого управління міграційної служби. В даній заяві, зокрема , вказав, що не має можливості повернутись до Ірану через н ебезпеку за життя в зв' язку з політичним переслідування м.

На співбесідах 17 червня 2005 ро ку та 17 січня 2006 року заявник по відомив, що живе в Україні з 2001 року. За статусом біженця зве ртався в Австралії у 1988 році. За значив, що має фальшивий пасп орт громадянина Швеції н а ім' я ОСОБА_2, на підстав і якого отримав туристичну в ізу та перетнув державний ко рдон України. Також вказав, що на Батьківщині його жорсток о катували, протягом трьох мі сяців знаходився у в' язниці і його п' ять разів намагали сь вбити.

18 грудня 2007 року Державний ко мітет України у справах наці ональностей та релігій прийн яв рішення № 1117 про відмову в на данні статусу біженця ОСО БА_1.

Відповідно до абзацу 5 статт і 10 Закону України «Про біженц ів»№ 2557-III від 21 червня 2001 року (над алі - ЗУ «Про біженців») стат ус біженця не надається особ і яка вчинила злочин проти ми ру, воєнний злочин або злочин проти людства і людяності, як їх визначено у міжнародному праві; яка вчинила тяжкий зло чин неполітичного характеру за межами України до прибутт я в Україну з метою набуття ст атусу біженця, якщо таке діян ня віднесено Кримінальним ко дексом України до тяжких зло чинів; яка винна у вчиненні ді й, що суперечать меті та принц ипам Організації Об'єднаних Націй; стосовно якої встанов лено, що умови, передбачені аб зацом 2 статті 1 цього Закону, в ідсутні; яка до прибуття в Укр аїну була визнана біженцем а бо отримала притулок в іншій країні; яка до прибуття в Укра їну з наміром набути статусу біженця перебувала в третій безпечній країні. Дія цього а бзацу не поширюється на діте й, розлучених з сім'ями, а тако ж на осіб, які народилися чи по стійно проживали на територі ї України, а також їхніх нащад ків (дітей, онуків).

Під біженцем, відповідно до положень статті 1 Закону розу міється особа, яка не є громад янином України і внаслідок ц ілком обґрунтованих побоюва нь стати жертвою переслідува нь за ознаками раси, віроспов ідання, національності, гром адянства (підданства), належн ості до певної соціальної гр упи або політичних переконан ь, перебуває за межами країни своєї громадянської належно сті та не може користуватися захистом цієї країни або не б ажає користуватися цим захис том внаслідок таких побоюван ь, або, не маючи громадянства ( підданства) і перебуваючи за межами країни свого поперед нього постійного проживання , не може чи не бажає повернути ся до неї внаслідок зазначен их побоювань.

Зважаючи на Загальнодержа вну програму адаптації закон одавства України до законода вства Європейського Союзу, с уд вважає за необхідне зазна чити, що згідно з пунктом 5 ста тті 4 Директиви Ради Європ ейського Союзу «Щодо мінімал ьних стандартів для кваліфік ації громадян третіх країн т а осіб без громадянства як бі женців або як осіб, що потребу ють міжнародного захисту за іншими причинами, а також сут і захисту, що надається»від 27 квітня 2004 року №8043/04 заяви є обґр унтованими, якщо виконуються такі умови:

- заявник зробив реальну спр обу обґрунтувати свою заяву;

- усі важливі факти, що були в його розпорядженні, були над ані, і було задовільне поясне ння відносно будь-якої відсу тності інших важливих фактів ;

- твердження заявника є зроз умілими та правдоподібними і не протирічать конкретній т а загальній інформації за йо го справою;

- заявник подав свою заяву п ро міжнародний захист як мож ливо раніше, якщо заявник не з може довести відсутність пов ажної причини для подання та кої заяви;

- встановлено, що в цілому за явник заслуговує довіри.

В судовому засіданні предс тавником Позивача не надано аргументованих та обґрунтов аних пояснень з урахуванням вищевикладених критерії про причини, з яких Позивач не мож е повернутися в країну своєї громадянської належності. З важаючи на це, та враховуючи і нформацію надану самим Позив ачем, не підтверджується ная вність умов, передбачених аб зацом 2 статті 1 Закону.

Таким чином, суд доходить до висновку, що наявність в держ аві Іран певних переслідуван ь громадян, не може бути ствер дженням того, що такі переслі дування мали місце відносно Позивача.

Посилання Позивача на те, що при його поверненні на Батьк івщину можуть мати місце обґ рунтовані побоювання зазнат и переслідування, суд не може прийняти до уваги, оскільки в они не підтверджуються ніяки ми достовірними доводами і н осять характер припущення.

Суд також звертає увагу сто рін на те, що Позивач перед при буттям до України проживав в наступних державах: Пакиста н, Таїланд, Туреччина, Австрал ія, Швейцарія. З 2001 року по 2005 рік ОСОБА_1 перебував на тери торії України нелегально, де кілька разів намагався виїха ти з України до Німечини, де бу в затриманий і переданий шве йцарським владним органам.

Оскільки Відповідач діяв в межах повноважень та у спосі б, що передбачені Конституці єю та законами України, в тому числі положеннями Закону Ук раїни «Про біженців», підста ви для визнання його дій непр авомірними відсутні.

Таким чином, Позивач не на дав суду належних доказів, як це передбачено частиною 1 ста тті 11 Кодексу адміністративн ого судочинства України, в як ій зазначено, що розгляд і вир ішення справ в адміністратив них судах здійснюється на за садах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду с воїх доказів і у доведенні пе ред судом їх переконливості, а також частиною 1 статті 71 Код ексу адміністративного судо чинства України, в якій зазна чено, що кожна сторона повинн а довести ті обставини, на яки х ґрунтуються її вимоги та за перечення.

За таких обставин суд прих одить до висновку, що обстави ни, якими обґрунтовуються ви моги Позивача, щодо скасуван ня Рішення Державного коміте ту України у справах націона льностей та релігій № 1117 від 18 г рудня 2007 року та зобов' язанн я Відповідача прийняти рішен ня про надання Позивачу стат усу біженця - Позивачем не до ведено.

Виходячи з меж заявлених по зовних вимог, системного ана лізу положень чинного законо давства України та матеріалі в справи, суд дійшов висновку , що викладені в позовній заяв і доводи Позивача є необґрун тованими, а тому в задоволенн і позовних вимог слід відмов ити.

На підставі викладеного, ке руючись статтями 2, 6, 7, 17, 99, 100, 158-163, 167 К одексу адміністративного су дочинства України, Окружний адміністративний суд міста К иєва -

П О С Т А Н О В И В

У задоволенні поз овних вимог - відмовити повн істю.

Постанова, відповідн о до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинс тва України, набирає законно ї сили після закінчення стро ку подання заяви про апеляці йне оскарження, встановленог о цим Кодексом, якщо таку заяв у не було подано.

Постанова може бути о скаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти д нів з дня її проголошення за п равилами, встановленими стат тями 185-187 Кодексу адміністрат ивного судочинства України, шляхом подання через суд пер шої інстанції заяви про апел яційне оскарження з наступни м поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апе ляційна скарга може бути под ана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарж ення, якщо скарга подається у строк, встановлений для пода ння заяви про апеляційне оск арження.

Головуюча Суддя Н. Є. Блажівська

Суддя П. В. Вовк

Суддя О. В. Кротюк