Постанова

від 23.11.2011 по справі 9/5007/92/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/5007/92/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2011 р.                                                           Справа № 9/5007/92/11  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого  судді                         Тимошенко О.М.

судді                                                   Огороднік К.М. ,

 судді                                                   Коломис В.В.   

при секретарі Ващук К.О.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача 1 -  не з'явився

від відповідача 2 - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача  Житомирської обласної ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів" на  рішення  господарського суду Житомирської області від 22.09.11 р. у справі № 9/5007/92/11

за позовом Підприємство Житомирської обласної Ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів" - "Ніко-тех" (м.Житомир)

до Приватного підприємства "Бізнес-Консалтинг"

до Житомирської обласної ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів"

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 22.09.2011 року у справі № 9/5007/92/11 (суддя Алексєєв М.В.) позов задоволено. Визнано право власності за підприємством Житомирської обласної Ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів" "Ніко-Тех" на 100% корпоративних прав та частку в статутному фонді (капіталі) Приватного підприємства "Бізнес-Консалтинг", які відступлені на підставі договору про відступлення корпоративних прав та частки в статутному капіталі від 29.08.2011 року. Присуджено до стягнення з приватного підприємства "Бізнес-Консалтинг" та Житомирської обласної ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів" в дохід Державного бюджету України по 1250,00 грн. державного мита та по 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги  відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи та підтверджені належними доказами.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач-2 Житомирська обласна рада Українського фонду "Реабілітація інвалідів" подала апеляційну скаргу в якій просить останнє змінити в частині покладення судових витрат на сторони. Зокрема зазначає, що відповідно до п. 28 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", організації інвалідів звільняються від сплати державного мита, а оскільки Житомирська обласна рада Українського фонду "Реабілітація інвалідів" являється саме такою організацією, то суд при винесенні рішення мав врахувати дану обставину і не стягувати державне мито з відповідача-2. Також вказує, що у випадку звільнення від сплати державного мита, сторона автоматично звільняється від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. З огляду на вказане вважає незаконним покладення на Житомирську обласну раду Українського фонду "Реабілітація інвалідів" судових витрат по справі та просить змінити рішення суду в цій частині.

В судове засідання апелянт не з'явився, однак надіслав клопотання про розгляд скарги без участі його представника.

Позивач та відповідач-1 письмових відзивів на апеляційну скаргу не подали, участь повноважних представників в судовому засіданні не забезпечили.

Про дату, час  і місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції адресатам.

З огляду на те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази від сторін не витребовувались, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін та за наявними у справі матеріалами.

За умовами ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Волинської області від 22.11.2010 р. у справі № 7/44-91 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 квітня 1998 року Виконавчим комітетом Житомирської міської ради було проведено державну реєстрацію юридичної особи Приватного підприємства "Бізнес-Консалтинг". Відповідно до статуту ПП "Бізнес-Консалтинг" засновником підприємства є Житомирська обласна Рада Українського фонду "Реабілітація інвалідів".

29.08.2011 р. між Житомирською обласною Радою Українського фонду "Реабілітація інвалідів" та Підприємством Житомирської обласної ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів" "Ніко-тех" було укладено договір, згідно якого Житомирська обласна Рада Українського фонду "Реабілітація інвалідів" передало Підприємству "Ніко-тех" у власність 100% корпоративних прав та свою частку в статутному фонді (капіталі) приватного підприємства "Бізнес-Консалтинг".

Пунктом 1. Договору визначено, що відчужувач уступає, а набувач приймає  ( у власність) 100% належних відчужувачу корпоративних прав (надалі - "Корпоративні права) та 100% належної Відчужувану частки (надалі - "Частка") у статутному (пайовому) фонді (капіталі) Приватного підприємства "Бізнес-Консалтинг" код ЄДРПОУ 25307136.

За згодою сторін Набувач набув у власність у Відчужувача всі корпоративні права та всю частку останнього в статутному фонді (капіталі) Приватного підприємства "Бізнес-Консалтинг".

Згідно вищевказаного договору позивач набув прав власника 100% корпоративних прав та частки Житомирської обласної ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів" в статутному фонді (капіталі) Приватного підприємства "Бізнес-Консалтинг".

29.08.2011року загальними зборами засновників Приватного підприємства "Бізнес-Консалтинг" було винесено питання про відступлення Житомирською обласною Радою Українського фонду "Реабілітація інвалідів" належної їй частки в статутному капіталі приватного підприємства "Бізнес - Консалтинг", яка становить 100%, на користь Підприємства Житомирської обласної ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів" "Ніко-тех" та підтверджено волевиявлення засновника - Житомирської обласної ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів" - щодо відступлення 100 % корпоративних прав частки.

Поряд з цим, 30.08.2011 року позивачем отримані листи від відповідачів, у яких останні не визнають договір про відступлення корпоративних прав від 29.08.2011 року та не визнають позивача засновником ПП "Бізнес-Консалтинг". Зазначена обставина стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також, у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З матеріалів справи вбачається, що підприємство "Бізнес-Консалтинг" є приватним підприємством, єдиним засновником якого являється Житомирська обласна Рада Українського фонду "Реабілітація інвалідів".

За умовами ст. 113 Господарського кодексу України приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи.

Судом відзначається, що спеціального закону, яким регулюється діяльність приватних підприємств, немає. Тобто всі питання організації та діяльності приватних підприємств слід вирішувати виходячи з загальних норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, інших законів.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 ГК України підприємство, якщо інше не встановлено законом, діє на підставі статуту. Отже, зважаючи на відсутність в законі спеціальної вказівки щодо приватних підприємств, можна зробити висновок, що єдиним і обов'язковим для даного виду підприємств установчим документом є статут, який за своїм змістом повинен відповідати загальним вимогам, передбаченим в ст. 57 ГК України.

За загальним правилом приватне підприємство як юридична особа є власником майна, переданого йому у власність засновником, тоді як власник приватного підприємства відповідно до ст. 167 ГК України володіє лише корпоративними правами заснованого ним підприємства.   

Згідно зі ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Пунктом 2.4.6 статуту ПП "Бізнес-Консалтинг" передбачено, що засновник підприємства може за згодою решти засновників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком засновникам цього ж підприємства або третім особам. Засновник підприємства користується переважним правом придбання частки (її частини) засновника, який її відступив, пропорційно їх часткам у статутному капіталі підприємства або іншому погодженому між ними розмірі. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо засновник підприємства не скористався своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір засновника продати частку (її частину), частка (її частина) може бути відчуджена третій особі.

Оскільки Житомирська обласна Рада Українського фонду "Реабілітація інвалідів" являється єдиним засновником приватного підприємства "Бізнес-Консалтинг", відповідно не існує потреби у пропозиції купівлі частки іншим засновникам. Єдиний засновник вправі відступити свою частку будь-якій третій особі.

Таким чином, відступлення Житомирською обласною Радою Українського фонду "Реабілітація інвалідів" 100% корпоративних прав та свою частку в статутному фонді (капіталі) приватного підприємства "Бізнес-Консалтинг" третій особі - підприємству "Ніко-тех", не суперечить статуту ПП "Бізнес-Консалтинг" та діючому законодавству.

Відповідно до ст.ст. 328, 329 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Матеріали справи свідчать, що право власності на 100% корпоративних прав та частку в статутному фонді було придбано позивачем за домовленістю між ним та відповідачем-Житомирською обласною Радою Українського фонду "Реабілітація інвалідів", шляхом укладення договору про відступлення частки на користь позивача.

Стаття 627 Цивільного кодексу України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Договором від 29.08.2011 року позивач та відповідач на свій розсуд погодили умови щодо відчудження та набуття прав власності на 100% корпоративних прав та частку в статутному фонді (капіталі) приватного підприємства "Бізнес-Консалтинг", підписали його та скріпили печатками.

За умовами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Матеріали справи не свідчать, що вищевказаний договір визнавався в судовому порядку недійсним.

Відтак, право власності позивача на 100% корпоративних прав та частку в статутному фонді (капіталі) приватного підприємства "Бізнес-Консалтинг" набуто правомірно.

Згідно з п. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат за наслідками вирішення спору, на неправомірність яких звертає увагу апелянт, колегія суддів зазначає наступне.

Дійсно, як вбачається із рішення господарського суду Житомирської області від 22.09.2011 року, судом було покладено частину судових витрат на відповідача-Житомирську обласну Радою Українського фонду "Реабілітація інвалідів", яка відповідно до п. 28 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" звільнена від їх сплати.

Однак, в матеріалах справи знаходиться ухвала від 06.10.2011 року, згідно якої судом виправлено описки у рішенні від 22.09.2011 року та викладено резолютивну частину в такій редакції:

"1. Позов задоволити.

2. Визнати право власності за Підприємством Житомирської обласної Ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів" "Ніко-Тех" на 100% корпоративних прав та частку в статутному фонді (капіталі) Приватного підприємства "Бізнес-Консалтинг", які відступлені на підставі Договору про відсутуплення корпоративних прав та частки в статутному капіталі від 29.08.2011року.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Бізнес -Консалтинг"  (10030, м. Житомир, вул. Київська, 74 код 25307136 ) на користь на користь Державного бюджету України 12750,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу."

Зазначена ухвала надіслана сторонам 07.10.2011 року згідно відмітки суду.

Таким чином, судом першої інстанції виправлено описку, наслідком якої стало подання апеляційної скарги відповідачем - Житомирською обласною Радою Українського фонду "Реабілітація інвалідів". За наведених обставин у апеляційного господарського суду відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити в задоволенні апеляційної скарги Житомирської обласної Ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів" від 10.10.2011 року.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 22.09.2011 року у справі № 9/5007/92/11 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                       Тимошенко О.М.  

Суддя                                                                                              Огороднік К.М.  

Суддя                                                                                              Коломис В.В.  

01-12/16727/11  16727/11