Постанова

від 24.07.2008 по справі 10/064-07

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/064-07

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

24.07.08 р.                                                                                          № 10/064-07          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Ткаченка  Б.О. (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Лобань  О.І.

                                                  Федорчук Р. В

судді-доповідача Ткаченка  Б.О.

секретар судового засідання    Рустам'ян Е.А.

за участю представників:                      

від позивача: Північук Л.І. –дов. №7 від 01.02.2008р., представник  

від відповідача: Марченко О.В. –дов. №12 від 04.02.2008р., представник

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача: Осока О.В. –дов. №33 від 10.06.2008р., представник

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Димерське спецавтопідприємство №1006»на рішення господарського суду Київської області від 12.05.2008р.

у справі №10/064-07/19 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Димерське спецавтопідприємство

                   №1006»

до                Товариства з обмеженою відповідальністю «Скад»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача    Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській

                    області

про               визнання недійсним договору  

в с т а н о в и в:

Відкрите акціонерне товариство «Димерське спецавтопідприємство №1006»звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скад»про визнання недійсним договору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.04.2007р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області.

Рішенням господарського суду Київської області від 12.05.2008р. по справі №10/064-07/19 в позові відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення місцевого господарського суду і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

На думку позивача, рішення місцевого господарського суду не відповідає фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.06.2008р. скарга позивача прийнята до розгляду та порушене апеляційне провадження по справі.

Позивач надав доповнення до апеляційної скарги, в якому просив скасувати рішення місцевого господарського суду повністю, прийняти нове рішення, яким визнати договір купівлі-продажу від 13.01.2003р. недійсним з моменту його укладення та зобов'язати відповідача повернути трансформаторну підстанцію –54 з підстав, викладених у доповненні.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги своєї апеляційної скарги.

Представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача підтримав вимоги апеляційної скарги позивача.

Вивчивши матеріали справи, судова колегія апеляційного суду виходить із наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що 13.01.2003р. між ВАТ «Димерське спецавтопідприємство №1006»(продавець) та ТОВ «Скад»(покупець) укладено договір купівлі-продажу ТП №54, згідно умов якого продавець продає, а покупець купує трансформаторну підстанцію –54 (т. 1 а.с. 9).

13.01.2003р. згідно акту прийому-передачі передано відповідну трансформаторну підстанцію –54  (т. 1 а.с. 10).

13.01.2003р. виставлено рахунок-фактуру №1 на суму 500 грн., який оплачено 05.02.2003р., що підтверджується платіжним дорученням від 04.02.03р. (т. 1 а.с. 63-64).

Як зазначає позивач, відповідний договір має бути визнаний недійсним на підставі ст.ст. 48,50 Цивільного кодексу УРСР, оскільки він був укладений з порушенням вимог ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного майна»та за відсутності такої істотної умови в договорі як ціна.  

Дослідивши представлені докази, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Київської області від 12.05.2008р. має бути залишене без змін з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 Цивільного кодексу України цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки оскаржуваний договір укладений до набрання чинності Цивільним кодексом України, апеляційний господарський погоджується з застосуванням місцевим господарським судом положень Цивільного кодексу Української РСР.

Відповідно до ст. 4 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції на момент укладення договору) цивільні права і обов'язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 224 Цивільного кодексу Української РСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується, що 13.01.2003р. між ВАТ «Димерське спецавтопідприємство №1006»(продавець) та ТОВ «Скад»(покупець) укладено договір купівлі-продажу ТП №54, згідно умов якого продавець продає, а покупець купує трансформаторну підстанцію –54 (т. 1 а.с. 9).

13.01.2003р. згідно акту прийому-передачі передано відповідну трансформаторну підстанцію –54  (т. 1 а.с. 10).

13.01.2003р. виставлено рахунок-фактуру №1 на суму 500 грн., який оплачено 05.02.2003р., що підтверджується платіжним дорученням від 04.02.03р. (т. 1 а.с. 63-64).

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу Української РСР продаж майна провадиться за цінами, що встановлюються за погодженням сторін, якщо інше не передбачено законодавчими актами.

Оскільки сторонами договору виконано умови угоди, а в рахунку-фактурі визначено ціну та її сплачено, апеляційний господарський суду не погоджується з посиланням позивача, як на одну з підстав для задоволення позову, на відсутність такої умови договору як ціна.

Відповідно до ст. 50 Цивільного кодексу Української РСР недійсною є угода, укладена юридичною особою в суперечності з встановленими цілями її діяльності.

В п. 2.1 Статуту ВАТ «Димерське спецавтопідприємство №1006»визначено, що товариство створюється з метою одержання прибутку шляхом здійснення виробничої, комерційної, посередницької та іншої діяльності у відповідності і на умовах, визначених  чинним законодавством та Статутом.  

Згідно п. 2.2 Статуту предметом діяльності товариства є надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенням; ремонт, технічне та сервісне обслуговування автомобільного транспорту, включаючи ремонт і реставрацію вузлів, агрегатів; надання різноманітних послуг підприємствам, організаціям, установам, населенню побутового та виробничого характеру, включаючи заправку транспортних засобів паливно-мастильними матеріалами філіями заправочних станцій товариства; виготовлення продукції для здійснення будівельно-монтажних робіт тощо.    

В довідці №00237 від 15.05.2006р. Управління статистики у Вишгородському районі визначено, що одним з основних видів діяльності товариства є діяльність автомобільного вантажного транспорту (т. 1 а.с. 15).

Оскільки внаслідок продажу трансформаторної підстанції згідно оскаржуваного договору товариство отримало прибуток, а позивачем не доведено, що продаж відповідного майна суперечить цілям діяльності товариства і позбавить можливості товариство здійснювати основний вид своєї діяльності -  надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенням, апеляційний господарський суд приходить до висновку про безпідставність посилання позивача, як на підставу для задоволення позову, на ст. 50 Цивільного кодексу Української РСР.

Апеляційний господарським судом не береться до уваги посилання позивача на ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного майна», оскільки згідно п. 3.5 Статуту товариства, зареєстрованого 01.09.98р. і чинного на момент укладення оскаржуваного договору, товариство є власником майна, переданого йому засновниками у власність, продукції, виробленої товариством внаслідок господарської діяльності, одержаних доходів та іншого майна, набутого на підставах, не заборонених чинним законодавством України, а відповідно до ст. 4 Закону України «Про власність»(чинного на момент укладення оскаржуваного договору) власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.    

Крім того, пунктом 3.8. Статуту товариству надано право укладати угоди (контракти), зокрема угоди купівлі-продажу, підряду, страхування майна, перевезення, зберігання, доручення, комісії, тощо, набувати майнових та особистих прав, нести обов'язки, виступати в суді, арбітражному та третейському суді.

Таким чином, посилання позивача на ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР не є обґрунтованим.   

З відповідного договору вбачається, що він був підписаний головою правління ВАТ «Димерське спецавтопідприємство №1006»Ярошенком М.О.

Згідно довідки ВАТ «Димерське спецавтопідприємство №1006»№9 від 07.02.07р. Ярошенко Микола Олександрович працював на посаді голови правління товариства з 31.08.1998р. по 25.04.2006р. (т. 1 а.с. 32).

Відповідно до п. 3.8 Статуту ВАТ «Димерське спецавтопідприємство №1006»товариство має право укладати угоди (контракти), зокрема, угоди купівлі-продажу, підряду, страхування майна, перевезення, зберігання, доручення, комісії тощо, набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов'язки, виступати в суді, арбітражному суді та третейському суді (т. 1 а.с. 16-31).

В п. 8.4. 5 Статуту визначено, що голова правління керує роботою правління та має право без доручення здійснювати всі дії від імені товариства. Голова правління уповноважений керувати поточними справами товариства і виконувати рішення вищого органу товариства, представляти його в відносинах з іншими юридичними особами, вести переговори та укладати угоди від імені товариства.

Відповідно до ст. 29 Цивільного кодексу Української РСР юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням). Порядок призначення або обрання органів юридичної особи визначається їх статутом (положенням).

В ст. 71 Цивільного кодексу Української РСР зазначено, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до ст. 76 Цивільного кодексу Української РСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Згідно ст. 80 Цивільного кодексу Української РСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Оскільки оскаржуваний договір підписаний уповноваженою особою позивача і відповідно позивач про оскаржуваний договір довідався саме 13.01.2003р., апеляційний господарський суд приходить до висновку про недоведеність останнім того, що про оскаржуваний договір він дізнався лише в грудні 2006р.

За наведених обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про недоведеність позивачем поважності пропущення строку позовної давності і як наслідок у позові має бути відмовлено повністю.

Посилання позивача на порушення місцевим господарським судом вимог ст. 87 ГПК України не є обґрунтованим з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що повний текст оскаржуваного рішення підписано 19.05.2008р.

Відповідно до ст. 87 ГПК України рішення та ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який брав участь в судовому процесі, третім особам не пізніше п'яти днів після їх прийняття або вручаються їм під розписку, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Оскільки кінцевий строк для надсилання копій оскаржуваного рішення (24.05.2008р.) припадав на вихідний день, то відповідно останнім днем для відправлення копій оскаржуваного рішення є 26.05.2008р.

Посилання позивача на порушення місцевим господарським судом  вимог ст. 43 ГПК України також не є обґрунтованим, оскільки помилкове зазначення явки та правової позиції третьої особи по справі не призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд повторно розглядає справу та перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Київської області від 12.05.2008р. по справі №10/064-07/19 прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому має бути залишене без змін.

Керуючись  ст. ст.  99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд

постановив:

1.          Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Димерське спецавтопідприємство №1006»з урахуванням доповнень від 21.07.2008р. на рішення господарського суду Київської області від 12.05.2008р. по справі №10/064-07/19 залишити без  задоволення.

2.          Рішення господарського суду Київської області від 12.05.2008р. по справі №10/064-07/19 залишити без змін.

3.          Справу №10/064-07/19 повернути до господарського суду Київської області.

4.          Постанова набирає чинності з дня її прийняття.

Головуючий суддя:                                                                      Ткаченко  Б.О.

Судді:

                                                                                                    Лобань  О.І.

                                                                                                    Федорчук Р. В

Дата відправки  06.08.08