Постанова

від 04.09.2008 по справі 44/77-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

44/77-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2008 р.                                                           Справа № 44/77-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Бондаренко В.П. , суддя Камишева Л.М.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Персидського В.Ю., дов 10/р від 19.12.2006 року

відповідача -  Новікової О.М., дов б/н від 01.02.2008 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1449 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 03.06.2008 року по справі № 44/77-08

за позовом Державного підприємства "Харківський завод електроапаратури", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колбім" ЛТД м. Харків

про стягнення 23891,81 грн.,

встановила:

Позивач, Державне підприємство "Харківський завод електроапаратури", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Колбім" ЛТД, відповідача, про стягнення з ТОВ "Колбім" ЛТД на користь ДП "Харківський завод електроапаратури" суми збитків у розмірі 23891,18 грн. та стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач своєчасно не переоформив право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться відчужена на його користь споруда, а тому позивач тривалий час змушений був сплачувати земельний податок за земельну ділянку, на якій розташована споруда відповідача.

Відповідач надав відзив на позов, в якому проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на те, що ним вжито всіх необхідних заходів з метою оформлення права користування земельною ділянкою.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.11.2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.12.2007 року рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2007 року скасовано, позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 23891,18грн. збитків, державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.03.2008 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.12.2007 року та рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2007 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.06.2008 року (суддя Дюкарева С.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Позивач із зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування  місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність викладених в рішенні висновків обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду першої інстанції від 03.06.2008 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

          Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав.  

          Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні вказує, що вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

          Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Позивачеві у постійне користування для експлуатації та обслуговування будівель та споруд відповідно до рішення виконкому Харківської міської ради від 26.12.2000р. № 1830 надано земельну ділянку площею 15,5612 гектарів за адресою: м. Харків, вул. Лозівська, 5, що підтверджується відповідним Державним актом на право постійного користування землею № 865 від 24.01.2001р.

Між позивачем та відповідачем 17.11.2004 року укладено договір купівлі-продажу, у відповідності до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у власність нежитлову будівлю літ. А-8 (корпус 44) загальною площею 14213,7кв.м., залізобетонну, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Лозівська, 5.

Факт передачі приміщення підтверджується відповідним актом приймання-передачі, підписаним сторонами 07.12.2004 року.

У відповідності до пункту 14 зазначеного договору продавець та покупець у тримісячний термін зобов'язуються оформити належним чином відведення земельної ділянки, на якій розташована нежитлова будівля, а також узгодити порядок технічного відокремлення цієї території від території продавця.

Нежитлова будівля, відчужена позивачем згідно договору купівлі-продажу від 17.11.2004 року, знаходиться на земельній ділянці, наданій позивачеві у постійне користування згідно вищезазначеного Державного акту.

Позивач є платником земельного податку і сплачує його за всю земельну ділянку, передану йому у постійне користування.

Посилаючись на те, що частина даної земельної ділянки зайнята будівлею відповідача, позивач просив суд першої інстанції відшкодувати йому частину сплаченого земельного податку пропорційно площі, яка зайнята будівлею відповідача, а тому звернувся з позовом до суду.

У відповідності до статті 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

У відповідності до статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

На підставі частини 2 статті 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Однак, первісно повинно бути припинено право позивача на користування спірною земельною ділянкою. Після укладення договору купівлі-продажу позивач мав звернутися до уповноважених органів та відмовитись від права користування частиною земельної ділянки.

Стаття 141 Земельного кодексу України визначає підстави припинення права користування земельною ділянкою. Так, підставами припинення права користування земельною ділянкою, серед іншого, є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Згідно статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Як вбачається з пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює продаж земель сільськогосподарського призначення, крім земель, переданих у приватну власність, та земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації. Державні органи приватизації здійснюють розпорядження (крім відчуження земель, на яких розташовані об'єкти, що не підлягають приватизації) землями, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, а також продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації.

Оскільки позивач є державним підприємством, розпорядження земельною ділянкою, на якій розташоване дане підприємство, здійснює державним орган приватизації - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області.

Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області з заявою про добровільну відмову від права користування частиною земельної ділянки, на якій розташований об'єкт, що належить на праві власності відповідачеві.

На даний час право постійного користування позивачем земельною ділянкою, на якій розташована будівля відповідача, у встановленому законом порядку не припинено, згідно доданих до матеріалів справи документів саме позивач є користувачем спірної земельної ділянки, а тому повинен сплачувати земельний податок за її користування.

Заперечення позивача про те, що у відповідності до статті 120 Земельного кодексу України якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування, не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки право користування земельною ділянкою повинно бути оформлене у встановленому законом порядку, і про перехід цього права де-юре можна стверджувати тільки після відповідної державної реєстрації цього права.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що підставою стягнення збитків є наявність складу цивільно-правового правопорушення, яке полягає у наявності протиправної поведінки (дії чи бездіяльності), майнової шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та майновою шкодою.

Матеріалами справи не підтверджується протиправність поведінки відповідача, не доведено, що саме його дії перешкоджали оформленню права користування земельною ділянкою.

З урахуванням обставин справи та вимог чинного законодавства судова колегія погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 23891,18грн. збитків необґрунтовані, не підтверджені матеріалами справи, а тому задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103; 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія  

постановила:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.06.2008 року залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня складення тексу постанови у повному обсязі.

         Головуючий суддя                                                                    Сіверін В. І.  

                                 Суддя                                                                    Бондаренко В.П.  

                                 Суддя                                                                    Камишева Л.М.