Постанова

від 04.09.2008 по справі 17/616/07-нр

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

17/616/07-НР

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"04" вересня 2008 р. Справа № 17/616/07-НР

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:  

головуючого судді  В.Б.Туренко, згідно розпорядження заступника голови    

суду № 109 від 3.09.2008р.

суддів  Л.І. Бандури, Л.В. Поліщук,  

при секретарі судового засідання –А.А. Арбієві  

за участю представників сторін:

від позивача –Д.Є.Васільєв

від відповідача –О.І. Шалар

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ТОВ „БІГ НАТС ”

на  рішення господарського суду Миколаївської області від 17.06.2008р.

зі справи № 17/616/07-НР

за позовом   ПП „Славія-Агро”

до ТОВ „БІГ НАТС ”

про стягнення 30516.27грн.

                                                            встановив:

            Приватне підприємство  „Славія - Агро” 23.08.2007р. звернулось з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „БІГ НАТС”  заборгованості в загальній сумі 30516.27грн. за поставлений по видатковій накладній № РН-00110/1 від 11.05.2007р. соняшник калібрований у кількості 12950кг на суму 32245.50грн., згідно договору поставки № 47-п від 8.05.2007р., укладеного між сторонами. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач за         пл. дорученням № 105 від 11.05.2007р. оплату здійснив частково в сумі 5500.00грн., решту боргу –26745.50грн. не сплатив. На зазначену суму позивач за період з 22.05.2007р. по 15.08.2007р. нарахував пеню в сумі 909.34грн., 3% річних в сумі 186.85грн., а також просив стягнути штраф у розмірі 10% в сумі 2674.55грн., передбачений п.10.4. договору (а.с.2-5).

           Рішенням господарського суду Миколаївської області від 20.09.2007р. (суддя Коваль С.М.) позов задоволено в повному обсязі (а.с.30).

           Постановою Вищого господарського суду України від 27.03.2008р. зазначене рішення скасовано, справа передано для нового розгляду до місцевого господарського суду з підстав вирішення спору по суті за відсутності відзиву та пояснень відповідача на позовну заяву, без участі його представника в судовому засіданні, що є порушенням рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; не дослідженості умов спірного договору щодо строків та порядку проведення розрахунків за поставлений товар; не з'ясування правової природи вказаного договору та не застосування відповідних законодавчих приписів; передчасності висновку суду про наявність у відповідача зобов'язань зі сплати суми позову; не з'ясування моменту виникнення  зобов'язання  відповідача з оплати товару та встановлення дати для визначення строку нарахування пені і обґрунтованості її розрахунку  (а.с.52-57).

16 квітня 2008 року справа прийнята до провадження суддею         Горобченко Д.М. (а.с.59).

У відзиві на позов відповідач послався на виявлення скритих недоліків поставленого позивачем товару за договором поставки № 47-п від 8.05.2007р., про що останній був повідомлений листом за № 10-12 від 3.09.2007р. та складений акт про скриті недоліки від 10.09.07р., у подальшому цей неякісний товар утилізований, згідно акту від 21.09.2007р. Відповідач також зазначив, що згідно п.8.1., 9.2. договору оплата здійснюється  в безготівковому порядку на підставі виставленого постачальником рахунку, який ним не отримувався. Застосування штрафу у розмірі 10%  в разі невиконання зобов'язання  щодо оплати понад місяць за поставлений товар, згідно п.10.4. договору, відповідач вважає неправомірним та таким, що суперечить ч.6 ст.231 ГК України (а.с.60-63).

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 17.06.2008р. (суддя Горобченко Д.М.)  позов задоволено  повністю з мотивів обґрунтованості заявлених вимог (а.с.99-100, 102).

      Не погодившись із рішенням суду, відповідач 18.07.2008р. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати, у позові відмовити, посилаючись на невідповідність висновків, викладених в рішенні обставинам справи. Одночасно скаржником заявлено клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку подання апеляційної скарги з причини отримання судового рішення по закінченню строку на його оскарження, яке задоволено судовою колегією, відповідно до ст.ст.53 ГПК України, про що зазначено в ухвалі суду апеляційної інстанції від 5.08.2008р..

Письмові заперечення на апеляційну скаргу від позивача не надійшли.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

            8 травня 2007 року між ТОВ „БІГ НАТС ” (покупець) та  ПП „Славія-Агро” (постачальник) укладено договір поставки № 47-п, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю 17тн. соняшника каліброваного на загальну суму 42330.00грн. Пунктами 6.1., 8.1., 9.2. договору сторони визначили, що оплата здійснюється покупцем в безготівковому порядку на підставі виставленого постачальником рахунку шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 35% вартості договору, залишок –протягом 5 банківських днів з моменту відвантаження товару (а.с.9). ПП „Славія-Агро” відповідно до умов договору виставило                ТОВ „БІГ НАТС” рахунок № СФ-0000053 від 8.05.2007р., в якому зазначено „соняшник калібрований в мішках кількістю 17тн. на загальну суму 42330.00грн.” (а.с.91). Згідно виписки банку ТОВ „БІГ НАТС” платіжним дорученням № 105 від 11.05.2007р. перерахувало ПП „Славія Агро” 5500.00грн. із посиланням про оплату саме за вищевказаним рахунком (а.с.92-93).

        11 травня 2007 року товариством „БІГ НАТС” видана директору   Набокову С.В. довіреність серії ЯКН № 945544 на отримання від ПП „Славія -Агро” за рахунком № 53 від 8.05.2007р. соняшника каліброваного у кількості 13тн. (а.с.11).

Факт отримання ТОВ „БІГ НАТС” соняшника у кількості 12950кг на загальну суму 32245.50грн. підтверджений видатковою накладною від 11.05.2007р. № РН-00110/1 (а.с.10) і не оспорюється відповідачем.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини за договором поставки.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати  у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити  за нього грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено  договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 ЦК України за договором  купівлі-продажу одна сторона (продавець)  передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти  майно   (товар) і сплатити за нього певну грошову  суму.

Відповідно до умов договору поставки, за отриманий по видатковій накладній  № РН-00110/1 від 11.05.2007р. соняшник на суму 32245.50грн., з урахуванням здійсненої передплати за пл. дорученням  № 105 від 11.05.2007р. в сумі 5500грн., відповідач залишок несплаченої суми у розмірі 26745.50грн. (32245.50 - 5500.00) повинен був перерахувати позивачу до 18.05.2007р. включно  (протягом 5-ти банківських днів з моменту відвантаження). Однак останній оплату не здійснив.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання  має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми,  якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положення пункту 10.2. договору не суперечить приписам зазначеного Закону.

Звертаючись з позовом, позивач нарахував на суму основного боргу 26745.50грн. 3% річних та пеню за період з 22.05.2007р. по 15.08.2007р.,  які за його розрахунком склали відповідно 186.85грн. та 909.34грн. (а.с.15). Однак, позивачем неправильно визначена дата початку строку нарахування пені і 3% річних, а саме відповідач повинен був здійснити розрахунки до 18.05.2007р. включно, тобто початком строку нарахування пені і 3% річних є 19.05.2007р., а не 22.05.2007р. Крім того, визначаючи розмір пені, виходячи із подвійної ставки НБУ, встановленої до 31.05.2007р., допустив арифметичну помилку, що призвело до заниження нарахованих позивачем сум пені і 3% річних, але судова колегія, враховуючи приписи ст.101 ГПК України зазначає, що стягненню підлягають суми в межах заявлених позовних вимог.

Посилання відповідача на те, що ним був отриманий рахунок-фактура          № СФ-0000053 від 8.05.2007р., але на суму 5500грн., а не на 42330.00грн. не заслуговують на увагу, оскільки належні докази в цій частині останнім не надані, а матеріали справи містять оригінал рахунку-фактури № СФ-0000053 від 8.05.2007р. на суму 42330.00грн. та оригінал виписки банку від 11.05.2007р. про оплату саме цього рахунку в сумі 5500.00грн. (а.с.91-92).

В обґрунтування не здійснення розрахунку, товариство „БІГ НАТС” послалось на те, що поставлене позивачем насіння соняшника, пройшло обробку, яку здійснило товариство і було продано останнім іншим юридичним та фізичним особам. Від них почали надходити скарги на неякісне насіння, а також листи з вимогою щодо повернення їм грошових коштів за неякісний товар, після отримання яких товариство „БІГ НАТС” звернулось до ПП „Славія-Агро” з листом за              № 10-12 від  3.09.2007р. з проханням прийняти 10.09.2007р. участь у засіданні комісії по вивченню якості поставленої продукції. Однак, позивач не з'явився, тому 10.09.2007р. був складений акт про скриті недоліки товару, який 11.09.2007р. направлений на адресу  позивача разом із супровідним листом, де останньому пропонувалося надати протягом 10 днів транспорт для вивезення неякісного товару та попереджено, що у разі його ненадання насіння буде утилізовано. Позивач ніяким чином не відреагував, тому 21.09.2007р. насіння було утилізовано, про  що складено відповідний акт. Такі ж самі посилання містяться і в апеляційній скарзі.

Судова колегія вважає вищевикладені доводи відповідача необґрунтованими, з огляду на наступне.

 Згідно ч.1 ст.673, ст.674 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

  Відповідно до п.6 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. № П-7, приймання продукції за якістю і комплектністю проводиться на складі одержувача при іногородній поставці не пізніше 20 днів після надходження її на склад одержувача при вивезенні продукції останнім.

Як з'ясовано у судовому засіданні апеляційної інстанції товариством        „БІГ НАТС” при отриманні від підприємства „Славія-Агро” по видатковій накладній № РН-00110/1 від 11.05.2007р. приймання соняшника за якістю взагалі не проводилось. Посилання відповідача на п.2.2. договору, яким передбачено, що підтвердженням відповідності якості товару з боку постачальника, є данні лабораторії Виконавця, не заслуговуює на увагу, оскільки наявність чи відсутність таких даних не звільняло одержувача товару від приймання його за якістю, відповідно до п.6 Інструкції П-7.

Необґрунтованими є доводи відповідача щодо виявлення скритих недоліків, оскільки згідно абзацу 6 п.9 Інструкції П-7, прихованими недоліками визнаються такі недоліки, які не могли бути виявлені при звичайній для цього виду продукції перевірці і виявлені лише у процесі обробки, підготовки до монтажу, у процесі монтажу, випробування, використання і зберігання продукції. В даному випадку, за твердженням відповідача, насіння соняшника, отримане від ПП „Славія-Агро”, після переробки (обжарки), яка виконувалась саме ТОВ „БІГ НАТС”, та розфасування було продане останнім іншим контрагентам,  які виявили неякісність товару під час його реалізації (а.с.76). Укладаючи договори на поставку товарів із контрагентами, ТОВ „БІГ НАТС” передбачало свій обов'язок засвідчувати якість товару відповідними документами (а.с.83). Однак, як пояснив представник відповідача під час розгляду апеляційної скарги, такі документи ним не видавались, оскільки у нього відсутня відповідна лабораторія, яка перевіряє якість продукції, що ним перероблена. Зазначене також спростовує твердження відповідача, що комісія в результаті випробувань, проведених самою комісією, встановила 10.09.2007р. факт не відповідності насіння на смак та запах ГОСТу 27988-88. В основу акту від 10.09.2007р. покладені результати випробування, наведені в протоколі Центру випробувань ДП „Черкасистандартметрологія” № 3642 від 25.10.2007р.              (а.с.74, 79-81). Однак, по-перше, цей протокол містить розбіжності. Так, на перший сторінці протоколу зазначена дата складання 25.08.2007р., а на другій та третій сторінках – 25.10.2007р.; по-друге, з протоколу не вбачається, що відібрані та перевіряємі зразки насіння соняшника виготовленого виробником ТОВ „БІГ НАТС” мають будь –яке відношення до соняшника, поставленого останньому 11.05.2007р. підприємством „Славія-Агро”; по-третє, на сторінці 3-й протоколу вказано, що результати випробувань стосуються тільки зразків, які пройшли випробування, тобто, у відповідача відсутні підстави розповсюджувати зазначені результати випробувань на всю партію отриманого ним соняшника, тим більш, що акти від 10.09.2007р., 21.09.2007р. не містять відомостей, яка кількість товару перевірялась комісією, і яка кількість товару була утилізована.

 При вирішенні спору по суті, а також оскаржуючи рішення суду, відповідач послався на те, що про неякісність товару він дізнався зі скарг та листів своїх контрагентів, яким товариство реалізувало товар після його переробки. Зокрема, лист ТОВ „Скарлет КР” від 10.10.2007р. № 194 (а.с.78), рішення господарського суду Харківської області від 6.03.2008р.  по справі № 08/364-07 (не додано), протокол ЦВ ДП „Черкаський регіональний центр стандартизації” № 3642 від 25.10.2007р., куди зверталось ПП „Балтія” (а.с.79-81). Однак, слід зазначити, що акт про скриті недоліки товару був складений 10.09.2007р.  і товар утилізований 21.09.2007р., тобто ще до отримання зазначених листів та скарг.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача пояснив, що про неякісність товару дізнався в серпні 2007 року, однак докази в цій частині відсутні, а з травня по серпень 2007 року оплату не здійснював з причини відсутності коштів.

Відповідно до ч.2 ст.678 ЦК України, у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліки, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1. відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за  товар грошової суми;

2.  вимагати заміни товару.

Згідно ч.1 ст.679 ЦК України, продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 680 ЦК України, покупець має право пред'явити вимогу  у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в  строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв'язку з його недоліками  покупцем може бути пред'явлена  за умови, що недоліки були виявлені  протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна -  в межах трьох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не  встановлений більший строк.

Згідно ст. 681 ЦК України, до вимог у зв'язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених ст. 680 цього Кодексу, а якщо на товар встановлено гарантійний строк (строк придатності), - від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку (строку придатності).

Отже, якщо у відповідача виникли вимоги щодо неякісності  отриманого ним від позивача соняшника, то це не звільняло покупця –ТОВ „БІГ НАТС” від обов'язку здійснити розрахунки за поставлений товар, і в окремому порядку вирішувати спір щодо якості продукції.

З урахуванням викладеного, рішення місцевого господарського суду в частині стягнення основного боргу, пені та 3% річних є правомірним, відповідаючим фактичним обставинам, матеріалам справи та діючому законодавству.

Разом з тим, судова колегія дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо стягнення 2674.55грн.– штрафу, передбаченого п.10.4. договору, у розмірі 10% від суми невиконаних зобов'язань  у разі невиконання зобов'язання по оплаті за поставлений товар понад 1 місяць, виходячи із наступного.

 У даному випадку означеним пунктом договору передбачена відповідальність у вигляді штрафу за невиконання грошового зобов'язання,  розрахованого у відсотках від суми невиконаного зобов'язання.

  Тоді як цивільним та господарським законодавством за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання встановлена відповідальність у вигляді штрафної санкції –пені, що обчислюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України, ч.6 ст.231 ГК України). Така відповідальність передбачена п.10.2. договору, відповідно до якого позивач нарахував пеню у розмірі 909.34грн.

 Викладене не враховано судом першої інстанції, що призвело до прийняття неправильного рішення в цій частині і є підставою для його скасування.

 Розподіл судових витрат здійснено судовою колегією пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням результатів розгляду апеляційної скарги, згідно ст.49 ГПК України.

   Керуючись ст. ст. 99, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів –

                                                            постановила:

                Апеляційну скаргу ТОВ „БІГ НАТС” задовольнити частково.

          Рішення господарського суду Миколаївської області від 17.06.2008р. у справі

      № 17/616/07-НР скасувати, позов задовольнити частково.

          Стягнути з ТОВ „БІГ НАТС” на користь ПП „Славія-Агро” 26745.50грн. основного боргу, 909.34грн. пені, 186.86грн. 3% річних, 278.42грн. держмита, 108грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

              В іншій частині позову відмовити.

             Стягнути з ПП „Славія-Агро” на користь ТОВ „БІГ НАТС” витрати по держмиту в сумі 13.37грн. за розгляд апеляційної скарги.

              Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази.

              Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постанови законної сили.

          Головуючий суддя                                                   В.Б. Туренко

          Суддя                                                                       Л.І. Бандура

          Суддя                                                                                 Л.В.Поліщук