КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.11.2011 № 23/424
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Борисенко І.В.
суддів:
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства
«Технологічна аграрна компанія Об’єднана»
на рішення Господарського суду міста Києва
від 20.09.2011
у справі № 23/424 (суддя Кирилюк Т.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес»
до Приватного акціонерного товариства
«Технологічна аграрна компанія Об’єднана»
про стягнення 55 631,23 грн.
за участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_1 – дов. від 28.12.2010
від відповідача не з’явився
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» (надалі – позивач) в серпні 2011 року звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Технологічна аграрна компанія Об’єднана» (надалі – відповідач, апелянт) про стягнення з відповідача 55 631,23 грн. (з яких: 38 587,08 грн. – інфляційні, 7 504,49 грн. - 3% річних та 9 539,66 грн. пені).
Крім того, позивач просив стягнути на його користь з відповідача судові витрати по оплаті послуг адвоката в розмірі 5 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2011 у справі № 23/424 позов задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Технологічна аграрна компанія Об’єднана» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» 30 978,36 грн. інфляційних нарахувань, 7 504,49 грн. – 3% річних, 9 539,66 грн. пені, 4 316,15 грн. витрат за послуги адвоката, 480,22 грн. державного мита та 203,72 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині - в позові відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних (за період з 14.11.2010 по 31.07.2011) та річних (за період з 14.02.2011 по 08.05.2011) у зв’язку з простроченням виконання зобов’язання по оплаті суми основного боргу (встановленої рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2011 по справі № 47/86) підлягають частковому задоволенню (у відповідності до перерахунку, здійсненого судом). Крім того, місцевим судом задоволено позовні вимоги в частині стягнення пені на суму, заявлену позивачем, з урахуванням положень ч.6 ст.232 ГК України та періоду прострочення по кожному окремому акту виконаних робіт.
Приватне акціонерне товариство «Технологічна аграрна компанія Об’єднана», не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою № 412 від 30.09.2011, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2011 у справі № 23/424 та припинити провадження у справі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевим судом прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги по справі № 23/424 вже розглянуті судом та щодо даного спору прийнято рішення по справі № 47/86, а тому позивач повторно намагається вирішити даний спір. Крім того, скаржником заперечується правомірність стягнення з нього адвокатських послуг у сумі 4 316,15 грн..
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду – без змін.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.
Представник апелянта (відповідача) в судове засідання не з’явився. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення наявне в матеріалах справи). Будь-яких клопотань від відповідача до суду не надходило.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як встановлено з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2011 у справі № 47/86 (залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2011) було частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» до Приватного акціонерного товариства «Технологічна аграрна компанія Об’єднана» та стягнуто з відповідача на користь позивача 543 480,00 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 4 437,10 грн., пені в сумі 11 462,50 грн. (за період з 04.11.2010 по 13.02.2011), а також 5 593,80 грн. державного мита та 235,91 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.
Копії усіх названих судових актів наявні в матеріалах справи (а.с.а.с.16, 18, 21).
Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2011 у справі № 47/86 встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання по оплаті в розмірі 543 480,00 грн. за роботи, виконані позивачем за договором на виконання сільгоспробіт № 2 від 28.08.2010 (копія договору – а.с.14).
З матеріалів справи також встановлено, що відповідач виконав рішення суду від 23.03.2011 у справі № 47/86 у добровільному порядку лише 01.08.2011, перерахувавши на рахунок позивача грошові кошти, стягнуті за вказаним рішенням суду.
Оскільки відповідач виконав своє зобов’язання по оплаті позивачу у повному обсязі вартості виконаних позивачем робіт лише 01.08.2011, позивач звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 38 587,08 грн. (нарахованих за період з 04.11.2010 по 31.07.2011) та 3% річних в розмірі 7 504,49 грн. (нарахованих за період з 14.02.2011 по 08.05.2011).
Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про підставність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних та річних у зв’язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов’язань по оплаті основного боргу за договором в розмірі 543 480,00 грн., встановленого рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2011 у справі № 47/86. При цьому судова колегія виходить з наступного.
Матеріалами справи підтверджено, що:
- рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2011 у справі № 47/86 (яке набрало законної сили) встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання по оплаті за виконані позивачем роботи за договором у розмірі 543 480,00 грн.;
- відповідач виконав вказане грошове зобов’язання в сумі 543 480,00 грн. лише 01.08.2011, перерахувавши на рахунок позивача заборгованість на виконання рішення суду від 23.03.2011 по справі № 47/86, що підтверджується наявною у справі випискою банку (а.с. 24/зв).
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України якщо боржник не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, він вважається таким, що прострочив.
У відповідності до ст.599 ЦК України зобов‘язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом (ст.625 ЦК України) право кредитора вимагати стягнення інфляційних нарахувань та відсотків річних не є штрафними санкціями, а є способами захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів наслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Таким чином, судова колегія вважає, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про підставність позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних та річних у зв’язку з порушенням відповідачем зобов’язань за договором по оплаті вартості виконаних позивачем робіт.
Місцевим судом вірно встановлено, що позивач обґрунтовано нарахував і заявив до стягнення 3% річних в сумі 7 504,49 грн., нараховані за період з 14.02.2011 по 08.05.2011, згідно розрахунку, зробленого відповідно до фактичних обставин та законодавства.
Судова колегія також дійшла висновку, що місцевий суд підставно та обґрунтовано здійснив перерахунок інфляційних втрат (з урахуванням періоду заборгованості та індексу інфляції по кожному окремому місяцю прострочення) та задовольнив позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат частково, стягнувши з відповідача інфляційні у сумі 30 978,36 грн.
Крім того, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 9 539,66 грн. з огляду на наступне.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено:
- неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання;
- штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, прострочення виконання зобов’язання за договором № 2 від 28.08.2010 відбулося з 04.11.2010 та рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2011 по справі № 47/86 стягнуто з відповідача на користь позивача 11 462, 50 грн. пені за період з 04.11.2010 по 13.02.2011.
А тому, з урахуванням приписів ч.6 ст.232 ГК України, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 9 539,66 грн. (за період з 14.02.2011 по 08.05.2011) є підставними та обґрунтованими.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про часткове задоволення позовних вимог - в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 30 978,36 грн. (за період з 04.11.2010 по 31.07.2011), 3% річних у розмірі 7 504,49 грн. (за період з 14.02.2011 по 08.05.2011) та пені в сумі 9 539,66 грн. (за період з 14.02.2011 по 08.05.2011).
Апелянтом в апеляційній скарзі не наведено достатніх доводів та суду апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів, які б по суті спростовували висновки суду першої інстанції та доводили б помилковість оскаржуваного рішення в цій частині.
Разом з тим, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення місцевого суду підлягає зміні з огляду на наступне.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача адвокатських послуг у розмірі 4 316,15 грн., місцевий суд виходив з того, що дані витрати можуть бути віднесені до складу судових витрат у розумінні ст.44 ГПК України, оскільки факт надання вказаних послуг підтверджений матеріалами справи, зокрема, договором про надання адвокатських послуг № 2 від 01.02.2011, укладеним між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Агробізнес», а також їх оплатою позивачем у сумі 5 000,00 грн. (платіжне доручення № 2067 від 16.09.2011).
Однак, судова колегія з таким висновком суду першої інстанції не погоджується.
У відповідності до ст.44 ГПК України до складу судових витрат віднесена, зокрема, оплата послуг адвоката.
З матеріалів справи судовою колегією встановлено, що:
- ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 520 від 03.10.2008 відповідно до Закону України «Про адвокатуру» має право на зайняття адвокатською діяльністю (копія свідоцтва – а.с.25);
- договір про надання юридичних послуг адвокатом № 2 від 01.02.2011 (копія - а.с.41) позивачем фактично укладено з ОСОБА_1, який зареєстрований як фізична особа-підприємець (свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_1 від 19.12.2007);
- рахунок № 1 від 25.08.2011 на оплату юридичних послуг на суму 5 000,00 грн. позивачу було виставлено ОСОБА_1 саме як фізичною особою-підприємцем (копія рахунку - а.с.26);
- позивачем оплата за надані йому ОСОБА_1 юридичні послуги на суму 5 000,00 грн. була здійснена згідно рахунку № 1 від 25.08.2011, виписаного фізичною особою-підприємцем (копія пл. доручення № 2067 від 16.09.2011 – а.с.40).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру» адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу.
Згідно п.п.14.1.226 ст.14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Отже, з вищенаведеного вбачається, що адвокат в процесі здійснення своєї професійної діяльності (саме як адвоката) не є та не може бути фізичною особою-підприємцем (суб’єктом підприємницької діяльності).
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що підстави для задоволення вимог позивача в частині стягнення судових витрат по оплаті послуг адвоката відсутні, оскільки договір про надання юридичних послуг адвокатом № 2 від 01.02.2011 позивачем був укладений не з адвокатом, а з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, та грошові кошти у сумі 5 000,00 грн. також сплачені позивачем ОСОБА_1 як фізичній особі-підприємцю (а не адвокату).
У відповідності до п.4 ч.1 ст.104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставою для скасування або зміни цього рішення.
Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2011 у справі № 23/424 підлягає зміні на підставі п.4 ч.1 ст.104 ГПК України.
Судові витрати у відповідності до ст.49 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 99, 101, ст.103, п.4 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Технологічна аграрна компанія Об’єднана» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2011 у справі № 23/424 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» до Приватного акціонерного товариства «Технологічна аграрна компанія Об’єднана» змінити.
3. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2011 у справі № 23/424 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» до Приватного акціонерного товариства «Технологічна аграрна компанія Об’єднана» викласти в наступній редакції:
«1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Технологічна аграрна компанія Об’єднана» (01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, 15-А,кВ. 7, код ЄДРПОУ 3393999) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» (47823, Тернопільська область, Підволочиський район, с. Токи, код ЄДРПОУ 30915832) 7 504 (сім тисяч п’ятсот чотири) грн. 49 коп. - 3% річних, 30 978 (тридцять тисяч дев’ятсот сімдесят вісім) грн. 36 коп. – інфляційних втрат, 9 539 (дев’ять тисяч п’ятсот тридцять дев’ять) грн. 66 коп., 480 (чотириста вісімдесят) грн. 22 коп. державного мита та 203 (двісті три) грн. 72 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині – в позові відмовити».
4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
5. Матеріали справи № 23/424 повернути до Господарського суду міста Києва.
6. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 29.11.2011 |
Оприлюднено | 23.12.2011 |
Номер документу | 20020495 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Борисенко І.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні