Постанова

від 19.08.2008 по справі 37/649

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

37/649

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 19.08.2008                                                                                           № 37/649

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Шипка  В.В.

 суддів:             

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрохолдинг"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 04.03.2008

 у справі № 37/649  

 за позовом                               ДП "Виробниче об"єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрохолдинг"

 про                                                  стягнення 696 726,67 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Кравченко Л.С. - дов. № 157/977 від 29.12.2007

від відповідача      Троцюк О.В. – дов. від 01.11.2007

ВСТАНОВИВ:

 Державне підприємство „Виробниче об'єднання Південний машинобудівельний завод ім. О.М. Макарова” (надалі – позивач) звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Петрохолдинг” (надалі – відповідач, апелянт) про стягнення з відповідача 696 726, 67 грн., з яких 519 371,85 грн. – сума основного боргу, 31 930,70 грн. – 3% річних та 145 424,12 грн. - інфляційні.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.03.2008р. у справі № 37/649 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Петрохолдинг” на користь Державного підприємства „Виробниче об'єднання Південний машинобудівельний завод ім. О.М. Макарова” 187 350,10 грн. основного боргу, 45 713,42 грн. – інфляційних витрат, 11 518,18 грн. – 3% річних, 2 444,81 грн. витрат по сплаті державного мита та 41,42 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині в позові відмовлено.

Рішення місцевого суду обгрунтоване наступним:

-          судом встановлено, що згідно договору на постачання природного газу № 486 від 10.02.2004 та додаткових угод до нього загальний обсяг природного газу, що підлягав передачі відповідачем у власність позивачу, становив 75 003 053 куб. м; позивачем згідно договору було перераховано відповідачу 26 780 692,47 грн.; згідно наданих сторонами актів прийому-передачі природного газу за період з лютого 2004р. по січень 2005р. відповідачем фактично поставлено, а позивачем прийнято 69 955 813 куб. м природного газу вартістю 26 593 342,37 грн.;

-          відповідно до п.6.4 договору № 486 від 10.02.2004 сторони погодили, що кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості по даному договору; оскільки до грудня 2004 у позивача існувала заборгованість за спожитий природний газу, то грошові кошти, перераховані позивачем згідно платіжних доручень № 7270 від 01.12.2004, № 7270 від 02.12.2004, № 7576 від 16.12.2004, № 1 від 05.01.2005 та № 158 від 18.01.2005, правомірно були зараховані відповідачем не лише як передоплата за поставлений природний газ за грудень 2004р. – січень 2005р., але й зарахувались в рахунок погашення заборгованості за природний газ, поставлений до грудня 2004р.;

-          відповідно до умов договору обов‘язок постачання газу був покладений саме на відповідача, проте, в порушення умов договору природний газ, який  оплачений позивачем, не був поставлений відповідачем до закінчення строку дії договору в частині поставки газу, а тому грошові кошти у розмірі понад вартість переданого за договором природного газу відповідачем зберігаються безпідставно та з нього на користь позивача на підставі ст.1212 ЦК України підлягає стягненню 187 350,10 грн. (26 780 692,47 грн. - 26 593 342,37 грн.);

-          позовні вимоги в частині стягнення 332 021,75 грн. не підлягають задоволенню з огляду їх необґрунтованості та недоведеності;

-          оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов‘язання (щодо повернення грошових коштів у розмірі 187 350,10 грн.), з нього на підставі ст.625 ЦК України підлягають стягненню 3% річних у розмірі 11 518,18 грн. та інфляційні витрати в розмірі 45 713,40 грн.  

Товариство з обмеженою відповідальністю „Петрохолдинг”, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою від 30.05.2008, в який просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 04.03.2008р. у справі № 37/649 в частині, якою частково задоволено вимоги позивача, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення в частині задоволення позовних вимог винесено місцевим судом при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (з доповненнями до нього), в якому він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва – без змін.

Представник апелянта (відповідача) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засідання проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

В судовому засіданні 12.08.2008 судом на підставі ч.3 ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 19.08.2008.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представниками сторін, між позивачем (як покупцем) та відповідачем (як постачальником) був укладений договір на постачання природного газу № 486 від 10.02.2004, відповідно до умов якого відповідач (як постачальник) зобов'язується продати позивачу (як покупцю) в 2004 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 до договору № 486 від 10.02.2004) постачальник передає покупцеві в 2004 року газ в обсязі, заявленому покупцем та узгодженому додатковими угодами до договору, що є невід'ємними частинами.

Оплата за природний газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами на умовах передоплати до кінця поточного місяця.

Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 10 числа місяця, наступного за звітним (ч.2 п.6.1 договору).

Якщо в платіжному дорученні не вказується призначення платежу, то кошти будуть зараховані в рахунок погашення заборгованості попередніх періодів (п.6.3 договору).   

Відповідно до п.6.4 договору кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості по даному договору;

Відповідно до п.11.1 договору № 486 від 10.02.2004 (в редакції додаткової угоди №14 від 30.12.2004) даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє в частині поставки газу - до 31.12.2005, а в частині проведення розрахунків за газ – до їх повного здійснення.

Згідно договору № 486 від 10.02.2004 та додаткових угод до нього загальний обсяг природного газу, що підлягав передачі відповідачем у власність позивачу, становив 75 003 053 куб.м.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем за період лютий 2004р. - січень 2005р. в якості оплати за природний газ було перераховано відповідачу 26 780 692,47 грн. (копії платіжних доручень наявні в матеріалах справи - т.1, а.с. 19-20, 102-115).

Сторонами не заперечується та підтверджується підписаними актами прийому-передачі природного газу, що за період лютий 2004р. – січень 2005р. відповідачем фактично поставлено, а позивачем прийнято 69 955 813 куб.м природного газу загальною вартістю 26 593 342,37 грн.

Оскільки до грудня 2004 у позивача існувала заборгованість за спожитий природний газ, то грошові кошти, перераховані позивачем згідно платіжних доручень № 7270 від 01.12.2004, № 7270 від 02.12.2004, № 7576 від 16.12.2004, № 1 від 05.01.2005 та № 158 від 18.01.2005, правомірно (у відповідності до п.6.4 договору) були враховані відповідачем не лише як передоплата за природний газ, поставлений у грудні 2004р. – січні 2005р., але й зараховані в рахунок погашення заборгованості за природний газ, поставлений до грудня 2004р.

Таким чином, відповідно до умов укладеного сторонами договору на відповідача (як на постачальника) був покладений обов‘язок поставити позивачу (як покупцю) природний газ в обсягах та в періоди, визначені в додаткових угодах (помісячно).

Однак, в порушення умов договору (та додаткових угод) природний газ, який був оплачений позивачем, в узгоджені сторонами строки поставлений відповідачем не був, а тому грошові кошти у розмірі понад вартість переданого за договором природного газу відповідачем зберігаються безпідставно.

Позивач листом № 184/1924 від 03.11.2005 звернувся до відповідача з вимогою повернути отриману переплату в сумі 187 350,10 грн. (т.1, а.с.17). Вказана вимога була отримана відповідачем 28.11.2005 (т.1, а.с.18), але залишена без відповіді та задоволення.

У відповідності до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З врахуванням усього вищевикладеного судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що оскільки в порушення умов договору природний газ, який оплачений позивачем, відповідачем не був поставлений позивачу до закінчення строку дії договору, тому грошові кошти у розмірі понад вартість переданого за договором природного газу відповідачем зберігаються безпідставно та з нього на користь позивача відповідно до положень ст.1212 ЦК України підлягає стягненню 187 350,10 грн. (26 780 692,47 грн. – 26 593 342,37 грн. = 187 350,10 грн.).

Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності доводів відповідача про те, що кошти у сумі 187 350,10 грн. отримані ним понад вартість переданого за договором природного газу як оплата штрафу згідно п.7.3 договору.

Як вбачається з платіжних доручень № 7270 від 01.12.2004, № 7270 від 02.12.2004, №7576 від 16.12.2004, № 1 від 05.01.2005 та № 158 від 18.01.2005, позивачем грошові кошти перераховувались відповідачу лише в якості оплати вартості природного газу та жодне з платіжних доручень не містить призначення платежу “Оплата штрафу”, а чинним законодавством та умовами договору не надано відповідачу права змінювати призначення платежу та зараховувати отримані від покупця кошти на власний розсуд.

Однак, судова колегія не погоджується з висновком місцевого суду щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних на підставі ст.625 ЦК України, оскільки зазначені санкції застосовуються лише до договірних відносин між сторонами, тоді як між сторонами у справі відсутні такі  відносини в частині обов'язку відповідача повернути безпідставно збережені кошти у сумі 187 350,10 грн. У відповідності до ч.3 ст.1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст.536 цього Кодексу). Однак, таких позовних вимог позивачем заявлено не було.  

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи, але судове рішення ухвалено з помилковим застосуванням норм матеріального права, що призвело до прийняття частково неправильного рішення.

А відтак, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Петрохолдинг” підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 04.03.2008р. у справі № 37/649 підлягає зміні.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.4 ст.103, п.4 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Петрохолдинг” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 04.03.2008р. у справі № 37/649 за позовом Державного підприємства „Виробниче об'єднання Південний машинобудівельний завод ім. О.М. Макарова” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Петрохолдинг” змінити.

3. Пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду м. Києва від 04.03.2008р. у справі № 37/649 викласти в наступній редакції:

„Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Петрохолдинг” (01054, м. Київ, вул. О. Гончара, 90/92, п/р 260050215000 в АБ „Брокбізнесбанк” м. Києва, МФО 300249, код ЄДРПОУ 31905445) на користь Державного підприємства „Виробниче об'єднання Південний машинобудівельний завод ім. О.М. Макарова” (49008, м. Дніпропетровськ, вул. Криворізька, 1, р/р 26004132026100 у Південному відділені КБ „Приватбанк”, м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЗКПО 14308368)” 187 350 (сто вісімдесят сім тисяч триста п'ятдесят) грн. 10 коп. основного боргу, 1 873 (одну тисячу вісімсот сімдесят три) грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита та 31 (тридцять одну) грн. 73 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”.

3.   В іншій частині рішення залишити без змін.

4.   Матеріали справи № 37/649 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді