Постанова

від 20.06.2008 по справі 29/03-08 (н.р. 35/158-07)

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2008 р.                                             

Справа № 29/03-08 (н.р. 35/158-07)

Колегія

суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого

судді    І.С. Карбань,   судді   

Л.М. Бабакової,   судді  І.А. Шутенко,

при

секретарі -Щербак Н.Б.

за участю представників

сторін:

прокурора  Ленінського

району - Краснобрижого А.Ю. 

(посвідченням №7 23.01.2008р.),

позивача

- не прибув,

треті

особи на стороні позивача  - ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 за довіреністю

ВКЕ № 797535  від 26.02.2008р., ТОВ

«Полтавчанка»- представника Товстік Л.М. за 

протоколом № 1  від

21.08.2000р.,  ТОВ «Грація»представник не

прибув,

1-го

відповідача - не прибув,

2-го відповідача -Гмирак Л.І. за 

довіреністю ВКС № 268784     від

19.12.2007р.

третя

особа на стороні відповідача -на

прибув

розглянувши у

відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного

господарського суду апеляційну скаргу  (вх.

№ 1207 Х/2-4)  АКБ СР «Укрсоцбанк»в

особі Харківської обласної філії, м. Харків на рішення господарського

суду Харківської області від 23.04.2008 р. по справі № 29/03-08 (н.р.

35/158-07)

за

позовом  Прокурора Ленінського району м. Харкова  в інтересах держави  в особі Управління комунального майна та

приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської

ради, м. Харків

треті

особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - 1. ТОВ «Полтавчанка», м.

Харків,

           2. ОСОБА_1,

           3. ТОВ «Грація»,

до відповідачів:  1. ТОВ «Україночка», м. Харків,

                              2. АКБ СР «Укрсоцбанк»в особі  Харківської філії, м. Харків,

третя

особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - СПД ФО ОСОБА_3, м. Харків

про

визнання приватизації незаконною та про визнання недійсними договорів

купівлі-продажу, оренди, кредитного договору, договору застави,-

встановила:

Прокурор

Ленінського району м. Харкова  в  інтересах держави  в особі Управління комунального майна та

приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської

ради 03.09.2004 р. звернувся до господарського суду з позовом, в якому на

підставі ст. 49 ЦК УРСР  просив визнати

незаконною приватизацію нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м.

Харків, вул. Полтавський шлях, 7; визнати недійсним договір оренди № 400 від

26.05.97р. на  нежитлове приміщення,

розташоване за вищенаведеною адресою укладений між Представництвом Фонду

державного майна України в м. Харкові, правонаступником якого є позивач та ТОВ

«Україночка», м. Харків;  визнати

недійсним договір купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення № 1220-В від

17.09.1997р. укладений між Представництвом Фонду державного майна України в м.

Харкові, правонаступником якого є позивач та ТОВ «Україночка», м. Харків;

визнати недійсним кредитний договір № 30017/6/24 від 31.12.1997р., укладений

між ТОВ «Україночка»та  Міжрайонним

відділенням АКБ СР «Укрсоцбанк»; визнати недійсним договір застави № 28 від

31.12.1997р., укладений між ТОВ «Україночка»та Міжрайонним відділенням АКБ СР

«Укрсоцбанк»,  як такі, що  завідомо суперечать інтересам держави та

суспільства, а також просив визнати поважною причину пропуску строку позовної

давності та поновити його.

Ухвалою  господарського суду Харківської області від

23.09.2004 р. було допущено до участі у справі в якості третьої особи, яка не

заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -СПД ФО

ОСОБА_3.

Ухвалою  господарського суду Харківської області від

18.01.2005 р. було залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -ТОВ «Полтавчанка».

У відповідності

з постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2007 р. ухвалою

господарського суду Харківської області від 10.01.2008 р. було залучено до

участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на

предмет спору, на стороні позивача -  ФО

ОСОБА_1.

Рішенням

господарського суду Харківської області 

від 23.04.2008р. по справі № 29/03-08 (н.р. 35/158-07) (колегія суддів у

складі: головуючий колегією Тихий П.В., суддя Жельне С.Ч., суддя Шарко Л.В.)

позов задоволено частково. Визнано недійним договір оренди № 4000 від

26.05.1997р. на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Харків, вул.

Полтавський шлях, 7, підписаний між Представництвом Фонду державного майна

України в м. Харкові та ТОВ «Україночка». Визнано недійним  кредитний договір № 30017/6/24 від 31.12.1997р.,

підписаний між АКБ СР «Укрсоцбанк»в особі міжрайонного відділення та ТОВ

«Україночка».  Визнано недійсним  договір застави № 28 від 31.12.1997р.,

підписаний між АКБ СР «Укрсоцбанк»в особі міжрайонного відділення та ТОВ

«Україночка».  В задоволенні позову  до 

міжрайонного відділення  АКБ  «Укрсоцбанк»в частині визнання незаконною

приватизації нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Харків, вул.

Полтавський шлях, 7 відмовлено. 

Провадження по справі відносно ТОВ «Україночка»припинено. Стягнено

з  АКБ СР «Укрсоцбанк»в особі міжрайонного

відділення на користь державного бюджету України 85 грн. державного мита та 118

грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

АКБ СР

«Укрсоцбанк»в особі Харківської обласної філії, м. Харків, не погоджуючись з

рішення суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив  скасувати дане рішення в частині визнання

недійсними кредитного договору № 30017/6/24 від 31.12.1997р., договору застави

№ 28 від 31.12.1997р., стягненні з   АКБ

СР «Укрсоцбанк»на користь державного  бюджету в сумі 85 грн. та стягненні 118 грн.

інформаційних витрат та припинити провадження у справі в частині визнання

кредитного договору № 30017/6/24 від 31.12.1997р. та договору застави № 28 від

31.12.1997р. недійсними, посилаючись на порушення вимог чинного законодавства.

Апелянт в обґрунтування своїх вимог стверджував, що оскільки на момент розгляду

даної справи ТОВ «Україночка» з 26.07.2006р. було виключено з Єдиного

державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується

довідкою Облстатуту, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає припиненню

відповідно до п.6 ч. 1 ст. 80 ГПК України

Також апелянт

вважав висновки суду першої інстанції 

щодо противоправного характеру договорів кредиту та застави, укладених

між АКБ «Укрсоцбанк»та ТОВ «Україночка»такими, що не відповідають фактичним

обставина справи, оскільки  на момент

укладення цих договорів ТОВ «Україночка»була зареєстрованою відповідно до вимог

чинного законодавства України юридичною особою, а укладені нею угоди не носили

протиправного характеру та не спричинили шкоду інтересам держави та

суспільства.

На думку

апелянта визнання господарським судом недійсними установчих документів

підприємства та/або рішення про створення підприємства, а також прийняття

господарським судом рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта

підприємницької діяльності не є підставою для того, щоб вважати недійсними

угоди, укладені таким підприємством з іншими підприємствами чи організаціями до

моменту виключення його з державного реєстру. Така позиція викладена Вищим

господарськім судом в роз'ясненнях № 02/5/111 від 12.03.1999р. «Про деякі

питання практики вирішення спорів, про визнанням угод недійсним».

Третя особа по

справі на боці позивача - ТОВ «Полтавчанка», в судовому засіданні  вважала оскаржувана рішення суду першої

інстанції законним та обґрунтованим  і

підстав для його скасування не вбачала.

Третя особа по

справі на боці  позивача - ОСОБА_1,

підтримав вимоги  апелянта повністю,

оскільки вважав рішення господарського суду Харківської області 23.04.2008 р.

по даній справі прийнятим з порушенням норм матеріального права та  при неповному з'ясування   усіх обставин справи.

Прокурор

Ленінського району, вважав вимоги апелянта необґрунтованими  та безпідставними, у зв'язку з чим просив

оскаржуване рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Розглянувши

матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників апелянта та

третіх осіб по справі на боці  позивача -

ОСОБА_1 та  ТОВ «Полтавчанка», дослідивши

доводи апеляційної скарги, перевіривши 

правильність  застосування норм

процесуального та матеріального права, колегія суддів Харківського апеляційного

господарського суду частково не  

погоджується з висновками 

господарського суду Харківської області по даній справі, оскільки вони не

базуються на нормах чинного законодавства та документах, наданих до справи з

нижченаведених підстав.

          З матеріалів справи вбачається,

що  між Представництвом Фонду державного

майна України в м. Харкові, правонаступником якого є позивач та ТОВ «Україночка»26.05.1997

р. було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 4000, відповідно до

умов якого орендодавець (позивач) передав орендареві (1-й відповідач) в оренду

нежитлове приміщення першого поверху № 1-14 в Літ. «А-2»загальною площею 196, 3

кв. м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 7 стоком

на 5 років (т. 1 а.с. 11-14). Договір оренди припинив свою дію, в зв'язку з

укладенням договору купівлі-продажу № 1220-В від 17.09.1997р. нежитлового

приміщення, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 7,

укладеного між  Представництвом Фонду

державного майна України в м. Харкові, правонаступником якого є позивач та

першим відповідачем, відповідно до умов якого останній придбав у власність

вказане приміщення (т. 1 а.с. 15-18).

Договір

купівлі-продажу № 1220-В вищенаведених нежитлових приміщень було посвідчено

приватним нотаріусом ОСОБА_4, реєстраційний НОМЕР_1, та передано власнику на

підставі акту прийому-передачі № 1220-В від 05.11.1997 р. Вартість приміщень

була перерахована державі відповідним до діючого законодавства чинним. В

подальшому спірний об'єкт  було

неодноразово перепродано і на момент розгляду справи право власності на спірні

приміщення зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від

24.11.2005 р., посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5, реєстраційний

НОМЕР_2.

ТОВ

«Україночка», в особі директора ОСОБА_3, з метою часткової оплати за

приватизоване нежиле приміщення ательє мод № 8 по вул. Полтавський Шлях, 7 в м.

Харкові, отримало в АКБ СР «Укрсоцбанк»в особі Міжрайонному спеціалізованому

відділенні по обслуговуванню кооперативної та індивідуальної діяльності

(«Коопсоцбанк»)  цільовий   кредит 

на підставі  кредитного договору №

30017/6/24 від 31.12.1997р. в сумі 12291 грн. зі сплатою 55% річних строком на

24 місяці (т.1 а.с. 19-21).

З метою

забезпечення повернення кредиту, процентів та можливих збитків 31.12.1997р. між

ТОВ «Україночка»та АКБ СР «Укрсоцбанк»в особі керуючого Міжрайонним

спеціалізованим відділенням по обслуговуванню кооперативною та індивідуальною

трудовою діяльністю («Коопсоцбанк»)  було

укладено  договір застави № 28 нерухомого

майна, згідно якого АКБ СР «Укрсоцбанк»в особі керуючого Міжрайонним

спеціалізованим відділенням по обслуговуванню кооперативною та індивідуальною

трудовою діяльністю («Коопсоцбанк») було передано в заставу нежиле приміщення

ательє мод № 8 по вул. Полтавський Шлях, 7 в м. Харкові (т.1 а.с.  26-29).

 03.09.2004 р. прокурор Ленінського району м.

Харкова  в  інтересах держави  в особі Управління комунального майна та

приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської

ради звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив визнати

недійсними на підставі ст. 49 ЦК УРСР вищенаведені договори. В  обґрунтування   правомірності   заявлених  

вимог   прокурор посилався на

постанову Пленуму Верховного суду України № 3 від 28.04.78 р., згідно якому дія

ст. 49 ЦК УРСР поширюється на угоди, які укладені з метою, завідомо суперечною

інтересам держави і суспільства, тобто на такі, 

що порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них,

зокрема, належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону

колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою,

приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів,

використання  майна, що знаходиться у їх

власності або користуванні, на шкоду правам, свободам і гідності громадян

інтересам суспільства, на незаконне відчуження або   незаконне  

нею   користування,   розпорядження чи придбання всупереч

встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених у обігу.

Відповідно до

п. 4  Прикінцевих та перехідних положень

Цивільного кодексу України (2004р.), Цивільний кодекс України застосовується до

цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, а щодо цивільних

відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України,

положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або

продовжують існувати після набрання ним чинності.

Отже, при

розгляді даної справи слід застосовувати положення ст. 49 ЦК УРСР (1963р.),

виходячи з того, що спірні договори було укладено та припинено їх  дію до набрання чинності Цивільним кодексом

України.

          Відповідно до ст. 49 ЦК УРСР

недійсною є угода, укладена з метою, суперечливою інтересам держави і

суспільства.  Пленум Верховного суду

України в п. 6 постанови від 28.04.1978 р. № 3 «Про судову практику в справах

про визнання угод недійсними»зі змінами роз'яснив, що дія  цієї 

норми  поширюється  на  угоди, 

які укладені  з  метою, 

завідомо  суперечною  інтересам  

держави   і суспільства,   тобто  

на такі, що  порушують   основні  

принципи    існуючого суспільного

ладу. До них, зокрема, належать угоди, спрямовані на використання всупереч

закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою

метою, приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів,

використання  майна, що знаходиться у їх

власності або користуванні, на шкоду правам, свободам і гідності громадян

інтересам суспільства, на незаконне відчуження або   незаконне  

нею   користування,   розпорядження   чи  

придбання   всупереч встановленим

правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених у обігу.

          Таким чином, саме публічний характер

інтересів, що порушуються подібними угодами, виокремлює їх серед інших

протизаконних угод, та дає підстави для застосування особливих наслідків їхньої

недійсності, передбачених статтею 49 ЦК УРСР.   

          На обґрунтування  позовних вимог прокурором зроблено посилання

на вирок Ленінського районного суду м. Харкова від  09.02.2003р., яким ОСОБА_3 визнано винним у

вчиненні зловживання службовим становищем, перевищенні службових повноважень та

вчиненню службового підроблення, що спричинили тяжкі наслідки для потерпілих

ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інших.

Відповідно до

вироку місцевого суду Ленінського району м. Харкова від 09.02.2003 р.

встановлена незаконність дій директора ТОВ «Україночка»ОСОБА_3, яка полягає у

тому, що останній являючись службовою особою -завідуючим ательє мод № 8

структурного підрозділу ЗАТ фірми «Грація», шляхом зловживання службовим

становищем на порушення вимог статті 5 п. 2 Закону України «Про підприємництво

в Україні»та «Положень про порядок приватизації структурних підрозділів

підприємств», одноособово у листопаді 1996 р. без проведення загальних зборів

трудового колективу ательє прийняв рішення про виділення ательє із складу ЗАТ

фірми «Грація»і про його приватизацію, тим самим спричинивши шкоду правам та

інтересам членів трудового колективу ательє. Вказаним вироком ОСОБА_3 було

визнано винним у скоєнні злочинів передбачених ст. 365 ч. 3 КК України,

тобто  перевищення влади або службових

повноважень, що спричинили тяжкі наслідки: ст. 366 ч. 2 КК України, тобто

службове підроблення, ст. 364 ч. 2 КК України, тобто зловживання владою або

посадовим становищем: ст. 222 ч. 2 КК України, тобто шахрайство з фінансовими

ресурсами, що завдали великої матеріальної шкоди; ст. 133 КК УРСР (в редакції

1960 р.), тобто порушення законодавства про працю та засуджено за цими

статтями.

Колегія суддів

вважає, що прокурор помилково ототожнив інтереси конкретного підприємства та

членів його трудового колективу з інтересами суспільства в цілому. Прокурором

ні у позовній заяві, ні під час розгляду справи не довів суду факт укладання

спірних договорів з метою, що завідомо суперечать інтересам держави і

суспільства. Інтереси держави у спірних правовідносинах не порушені, оскільки

держава як попередній власник нежитлового приміщення отримала від продажу

приміщення грошові кошти у повному обсязі і порушення службовою особою

підприємства вимог п. 2 ст. 5 Закону України «Про підприємництво в Україні»та

«Положень про порядок приватизації структурних підрозділів підприємств», не

свідчить про те, що вони укладені з метою, суперечливою інтересам держави та

суспільства. Вироком суду, на який посилається прокурор не встановлено, що при

укладенні договору оренди та договору купівлі-продажу порушені інтереси держави

і суспільства і що ці угоди укладені  з

метою, суперечливою інтересам держави і суспільства. Вказаним вироком суду лише

встановлений факт зловживання службовим становищем службовою особою, що

призвело до шкоди у членів трудового колективу на конкретну суму. У цьому

випадку члени трудового колективу мають право захищати свої права відповідно до

чинного законодавства.

В судовому

засіданні господарського суду апеляційної інстанції представник прокуратури

Ленінського району м. Харкова не надав обґрунтування наявності мети з боку

відповідачів, що завідомо суперечила інтересам держави і суспільства. 

          Такі обставини дають підстави суду

дійти висновку, що позовні вимоги в частині визнання недійсними  спірні договори не підлягає задоволенню,

оскільки прокурором Ленінського району м. Харкова не було доведено умисел

відповідачів на укладання оскаржуваних договорів з  метою, що завідомо суперечить інтересам

держави та суспільства.

 Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова

від 14.02.2007р.  у справі №

2-272/07  відмовлено в повному обсязі в

задоволенні позову членів трудового колективу, а саме: ОСОБА_7, ОСОБА_8,

ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16,

ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 

до ОСОБА_3, управління комунального майна та приватизації Харківської

міської ради, ОСОБА_20, ОСОБА_1, третя особа по справі  ТОВ «Грація»про поновлення порушеного права

на оренду та приватизацію нежилого приміщення, визнання недійсним договорів

оренди та купівлі-продажу нежилого приміщення №№ 1-14 першого поверху будинку №

8 по вул. Полтавський шлях в м. Харкові 

(т.5 а.с. 92-97). Вказане рішення не було скасовано та  набрало законної сили і є обов'язковим на

всій території України.

Відповідно до

ст.  35 ГПК України  рішення суду з цивільної справи, що набрало

законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів , які

встановлено судом і мають значення для вирішення спору.

Стосовно

заперечень  представника ТОВ

«Полтавчанка», колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вони не можуть

бути прийняті до уваги, оскільки стосуються порушених прав членів трудового

колективу ТОВ «Потавчанка», яке  було

створене та зареєстровано Виконавчим комітетом Жовтневої районної ради м.

Харків 30.08.2000р., тобто через три роки 

після укладання спірних договорів.

Щодо вимог

прокурора про визнання незаконною приватизації нежитлового приміщення,

розташованого за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 7, судова колегія

вважає, що господарський суд  першої

інстанції обґрунтовано визнав позовні вимоги прокурора в цій частині

необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з нижченаведених

підстав.

Відповідно до

ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть

бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує

право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання

обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення;

відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій

чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки

Крим  або органу місцевого

самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. В зв'язку з чим суд може

захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором

або законом.

Отже, законом

не передбачено такого способу захисту порушеного права як визнання незаконною

приватизації.

Також колегія

суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно припинив провадження по

справі відносно ТОВ «Україночка»керуючись п. 6 ст. 80 ГПК України виходячи з

того, що рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 12.10.1999 р.

установчі документи ТОВ «Україночка»визнані недійсним та  скасовано державну реєстрацію цієї особи.

Відповідно до  нотаріально засвідченої

копії довідки Головного управління статистики в Харківській області №7850/12-06

від 26.07.2006р.  ТОВ «Україночка»іден.

код 24666809 виключено з ЄДРПОУ  з

26.07.2006р. (т.4 а.с. 100).

Таким чином, на

момент винесення місцевим господарським судом оскаржуваного рішення, так і на

момент розгляду справи апеляційним судом ТОВ «Україночка»було ліквідоване та

видалене із державного реєстру, а отже не має статусу юридичної особи.

Колегія суддів

вважає за необхідне також зазначити, що на час укладання спірних договорів ТОВ

«Україночка»була зареєстрованою відповідно до вимог чинного законодавства

України, а укладені нею угоди не носили протиправного характеру та не

спричинили шкоду інтересам держави та суспільства, в зв'язку з чим .висновки

суду першої інстанції  щодо противоправного

характеру договорів кредиту та застави, укладених між АКБ «Укрсоцбанк»та ТОВ

«Україночка»є такими, що не відповідають фактичним обставина справи.

Крім того,

визнання рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 12.10.1999 р.

установчих документів ТОВ «Україночка» недійсним та  скасовано державну реєстрацію цієї особи

недійсними не є підставою для того, щоб вважати недійсними угоди, укладені

таким підприємством з іншими підприємствами чи організаціями до моменту

виключення його з державного реєстру.

На підставі

викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції господарського суду вважає,

що рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2008 р. по справі

№ 29/03-08 (н.р. 35/158-07) прийнято при неповному з'ясуванні усіх обставин, що

мають значення для справи та з порушенням норм чинного законодавства, у

зв'язку  з чим підлягає частковому

скасуванню а апеляційна скарга 

задоволенню.

Керуючись п. 1,

п.6  ст. 80, ст. 99, ст. 101, п. 2   ст. 103, 

п.1  п. 4 ч.1 ст. 104, ст. 105 ГПК

України, -

постановила:

Апеляційну

скаргу  задовольнити.

Рішення  господарського суду Харківської області від

23.04.2008 р. по справі № 29/03-08 (н.р. 35/158-07) скасувати частково.

Відмовити

в  позові в частині визнання недійсними:

- договору

оренди № 4000 від 26.05.1997р. на нежитлові приміщення, розташовані в м. Харків

по вул. Полтавський шлях, 7, укладеного між Представництвом Фонду державного

майна України в м. Харкові та ТОВ «Україночка»;

- договору

купівлі-продажу нежитлових приміщень № 1220-В від 17.09.1997р., розташованих в

м. Харків по вул. Полтавський шлях, 7, укладеного між  Представництвом Фонду державного майна

України в м. Харкові та ТОВ «Україночка»;

- кредитного

договору № 30017/6/24 від 31.12.1997р., укладеного між АКБ СР «Укрсоцбанк»в

особі керуючого  Міжрайонним

спеціалізованим відділенням по обслуговуванню кооперативної та індивідуальної

трудової діяльності («Коопсоцбанк») та ТОВ «Україночка»;

- договору

застави нерухомого майна (іпотеку) № 28 від 31.12.1997р., укладеного між АКБ СР

«Укрсоцбанк»в особі керуючого 

Міжрайонним спеціалізованим відділенням по обслуговуванню кооперативної

та індивідуальної трудової діяльності («Коопсоцбанк») та ТОВ «Україночка».

В інший частині

рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2008 р. по справі №

29/03-08 (н.р. 35/158-07) залишити без змін.

Повний текст постанови підписано

19.06.2008 р.

   Головуючий суддя                                                           

І.С. Карбань.

                         Суддя                                                                Л.М. Бабакова.

Суддя                                                         І.А. Шутенко.