Постанова

від 01.12.2011 по справі 5019/1921/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5019/1921/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2011 року                                                                                      Справа № 5019/1921/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р. ,  суддя Дужич С.П.

при секретарі Ткач Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача: представник Зінкевич О.М.   

відповідача: представники Онищук С.С. Кочубєй О.М.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу   товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляція" на рішення господарського суду Рівненської області у справі № 5019/1921/11 від 11.10.11р. (суддя Крейбух О. Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляція"    

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Технорембуд"

про стягнення в сумі 146 042 грн. 53 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області у справі № 5019/1921/11 від 11.10.11р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Технорембуд" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляція" основний борг у сумі 18 103 грн. 80 коп., державне мито за подання позовної заяви у сумі 181 грн. 04 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 29 грн. 26 коп. В позові про стягнення 127938,73 грн. неустойки - відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що  позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 18103,80 грн. є такими, що підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню на підставі ст.ст.526, част.2 ст.530 ЦК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляція" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 11.10.11р. у справі 5019/1921/11 в частині відмови в позові про стягнення та 127938,73 грн. неустойки та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування, посилається на те, що під час винесення рішення по справі господарським судом Рівненської області мало місце неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що призвело до невідповідності висновків, викладених у рішенні суду матеріалам справи.

Зокрема, апелянт, як на підставу скасування, посилається на наступне:

1. Суд вважає, що оскільки специфікації на поставки товару, по яких позивач вимагав сплати неустойки, не укладався і не підписувався сторонами, і видаткових накладних та рахунках – фактури відсутні посилання на Договір № 15-03-10 від 02.03.2010р., то поставка товару протягом квітня – вересня 2010 р. здійснювалася позивачем на загальних підставах, а не на виконання умов згаданого Договору, однак такий висновок не відповідає обставинам справи. Суд не зважив факт, що Договір є цілісним документом і усі його положення слід розглядати в сукупної вириваючи їх із контексту Договору. Суд безпідставно проігнорував аргументи позивача заявлені у судовому засіданні 27 вересня 2011 р. і письмово викладені у пояснення 27.09.2011р. №955-09/11.

Зокрема, у відповідності до п. 1.1. Договору «Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві в обумовлені сторонами строки електротехнічну продукцію, яка далі іменується (товар), а Покупець зобов'язується приймати цей товар і сплачувати за нього визначену сторонами грошову суму».

Як прослідковується із поданих суду накладних, предметом усіх поставок була саме електротехнічна продукція. Важливим для розуміння умов Договору є те, що у пункті, який визначає предмет Договору і є основним для визначення суті віднось сторонами, жодним словом не згадується про специфікації.

Водночас п. 8.1. Договору передбачено, що «Поставки за цим Договором здійсню Постачальником протягом 2010 року». Отже, сторони однозначно встановили, що поставки, здійснені протягом 2010 р., здійснені у відповідності до Договору № 15-03-10 від 02.03. Подані накладні підтверджують той факт, що усі поставки були здійснені в межах зазначеного строку.

В той же час п. 2.2. Договору визначено, що «Повна ціна товару, який передається Покупцеві у відповідності з цим Договором протягом строку його дії, складається із вартості поставок окремих партій товару», а не із загальної вартості усіх специфікацій.

На думку апелянта специфікації мали виконувати роль додаткового документа, в якому сторони мали визначати лише кількість, асортимент та ціну товару кожної конкретної поставки. Отже, відсутність специфікацій на окремі партії товару можна розглядати лише як порушення процедури узгодження між сторонами асортименту, кількості та товару по кожній поставці, а не як поставку поза Договором. Це підтверджується і поданими до суду специфікаціями, з яких видно, що жодної іншої інформації в них не міститься. На практиці виявилося, що їх успішно заміняють рахунки-фактури, а, оскільки в Договорі немає застереження,  що поставки можуть здійснюватися лише при умові підписання сторонами специфікацій, що поставки можуть здійснюватись лише при умові підписання сторонами специфікацій, обидві сторони ( в тому числі і відповідач) не наполягали на їхньому підписанні. Адже поставка того ж товару під час дії договору поза межами договору є безглуздою.

2. Суд першої інстанції проігнорував той факт, що твердження відповідача про те, що поставки, які відбувалися без підписання сторонами специфікацій, він вважає такими, що здійснювалися поза Договором, явно суперечать обставинам справи.

Додатково апелянт вказує, що зарахування сум платежів на окремі поставки здійснювалося за домовленістю із бухгалтерією відповідача по телефону, що було визнано відповідачем у своєму відзиві на позовну заяву.

Позивач зауважив, що суд зробивши висновок про те, що «поставка товару позивачем протягом квітня – вересня 2010р. здійснювалася на загальних підставах», не уточнив, що це за підстави і якою нормою матеріального права вони передбачені.

Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Рівненської області від 11.10.11р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі

Представники відповідача заперечили проти апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 11.10.2011р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляція" - без задоволення, виходячи з наступного.

02 березня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Львівська ізоляція” (надалі - постачальник, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Технорембуд» (надалі - покупець, відповідач) укладено договір № 15-03-10 (надалі – Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти покупцеві в обумовлені сторонами строки електротехнічну продукцію, яка надалі іменується товар, а покупець зобов'язується приймати цей і сплачувати за нього визначену сторонами грошову суму. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту виконання ними своїх обов'язків за цим Договором /а.с.84-85/.

Відповідно до п.1.2 Договору загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, та його асортимент визначаються специфікаціями, які додаються до цього договору і є його невід'ємною частиною.

Згідно з п.2.1 Договору ціни товару, який постачається покупцеві у відповідності з цим договором, визначаються специфікаціями з урахуванням базисних умов поставки.

Повна ціна товару, який передається покупцеві у відповідності з цим договором протягом строку його дії, складається із суми вартості окремих партій товару (п.2.2 Договору).

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили поставку товару згідно цього договору постачальником окремими партіями у відповідності із специфікаціями.

Згідно з п.4.1 Договору покупець зобов'язаний здійснювати оплату за кожну партію товару в наступному порядку:

- 10 % вартості партії товару в порядку передоплати;

- решта коштів протягом 30 банківських днів по факту здійснення поставки.

Відповідно до п.4.2 Договору оплата товару здійснюється покупцем на підставі рахунку, виставленого постачальником.

Так, відповідно до умов Договору та згідно з укладеними специфікаціями позивачем було поставлено відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними, а відповідачем проведено його оплату, а саме:

- по специфікації № 1 від 02.03.2010р.  поставлено товар за накладною № РН-0000213 від 12.03.2010р. на суму 67774,32 грн., оплату проведено платіжними дорученнями № 70 від 03.03.2010р. на суму 6777,43 грн. (10 %), № 21 від 21.04.2010р. на суму 30000,00 грн. та № 221 від 14.05.2010р. на суму 30996,89 грн. /а.с.129-130, 165-167/.

- по специфікації № 2 від 12.03.2010р. поставлено товар за накладною № РН-0000242 від 12.03.2010р. на суму 3168,72 грн., оплату проведено платіжними дорученнями № 118 від 15.03.2010р. на суму 316,87 грн. (10 %), № 222 від 14.05.2010р. на суму 2851,85 грн. /а.с.131-132, 168-169/;

- по специфікації № 3 від 16.03.2010р. поставлено товар за накладною № РН-0000258 від 16.03.2010р. на суму 1728,00 грн., оплату проведено платіжними дорученнями № 147 від 25.03.2010р. на суму 172,80 грн. (10 %), № 223 від 14.05.2010р. на суму 1555,20 грн. /а.с.133-134, 170-171/;

- по специфікації № 4 від 22.03.2010р.  поставлено товар за накладною № РН-0000294 від 22.03.2010р. на суму 5828,34 грн., оплату проведено платіжними дорученнями № 132 від 22.03.2010р. на суму 582,83 грн. (10 %), № 224 від 14.05.2010р. на суму 5245,51 грн. /а.с.135-136, 172-173/.

За наведеного, по специфікаціям № 1, 2, 3, 4 поставка товару позивачем та його оплата відповідачем проведені у відповідності до умов укладеного Договору від 02.03.2010р. № 15-03-10.

В подальшому протягом квітня-вересня 2010 року позивачем товар поставлявся відповідачу без укладення відповідних специфікацій до Договору від 02.03.2010р. № 15-03-10 на підставі виписаних рахунків-фактур по видатковим накладним, всього поставлено товару на загальну суму  446 660,16 грн., а саме:

- рахунок-фактура № СФ-0000515 від 07.04.2010р. - накладна № РН-0000421 від 13.04.2010р. на суму 13730,22 грн. /а.с.137/;

- рахунок-фактура № СФ-0000514 від 07.04.2010р. - накладна № РН-0000420 від 13.04.2010р. на суму 13177,50 грн. /а.с.138/;

- рахунок-фактура № СФ-0000517 від 07.04.2010р. - накладна № РН-0000422 від 13.04.2010р. на суму 11521,80 грн. /а.с.139/;

- рахунок-фактура № СФ-0000518 від 07.04.2010р. - накладна № РН-0000423 від 13.04.2010р. на суму 6819,48 грн. /а.с.140/;

- рахунок-фактура № СФ-0000598 від 16.04.2010р. - накладна № РН-0000449 від 16.04.2010р. на суму 1742,40 грн. /а.с.141/;

- рахунок-фактура № СФ-0000634 від 21.04.2010р. - накладна № РН-0000479 від 21.04.2010р. на суму 1954,80 грн. /а.с.142/;

- рахунок-фактура № СФ-0000844 від 12.05.2010р. - накладна № РН-0000671 від 18.05.2010р. на суму 9010,02 грн. /а.с.143/;

- рахунок-фактура № СФ-0000841 від 12.05.2010р. - накладна № РН-0000670 від 18.05.2010р. на суму 6059,22 грн. /а.с.144/;

- рахунок-фактура № СФ-0000845 від 12.05.2010р. - накладна № РН-0000672 від 18.05.2010р. на суму 18044,04 грн. /а.с.10, 145/;

- рахунок-фактура № СФ-0000832 від 11.05.2010р. - накладна № РН-0000669 від 18.05.2010р. на суму 11059,98 грн. /а.с.146/;

- рахунок-фактура № СФ-0000843 від 12.05.2010р. - накладна № РН-0000697 від 19.05.2010р. на суму 5244,54 грн. /а.с.147/;

- рахунок-фактура № СФ-0000842 від 12.05.2010р. - накладна № РН-0000696 від 19.05.2010р. на суму 4844,58 грн. /а.с.148/;

- рахунок-фактура № СФ-0000836 від 11.05.2010р. - накладна № РН-0000695 від 19.05.2010р. на суму 33939,30 грн. /а.с.149/;

- рахунок-фактура № СФ-0000833 від 11.05.2010р. - накладна № РН-0000692 від 19.05.2010р. на суму 12727,50 грн. /а.с.150/;

- рахунок-фактура № СФ-0000834 від 11.05.2010р. - накладна № РН-0000693 від 19.05.2010р. на суму 10530,66 грн. /а.с.151/;

- рахунок-фактура № СФ-0000835 від 11.05.2010р. - накладна № РН-0000694 від 19.05.2010р. на суму 37988,46 грн. /а.с.20, 152/;

- рахунок-фактура № СФ-0000940 від 20.05.2010р. - накладна № РН-0000721 від 25.05.2010р. на суму 82032,90 грн. /а.с.153/;

- рахунок-фактура № СФ-0001297 від 21.06.2010р. - накладна № РН-0001145 від 14.07.2010р. на суму 6367,44 грн. /а.с.28, 154/;

- рахунок-фактура № СФ-0001141 від 10.06.2010р. - накладна № РН-0000871 від 11.06.2010р. на суму 2607,60 грн. /а.с.155/;

- рахунок-фактура № СФ-0001303 від 21.06.2010р. - накладна № РН-0001148 від 14.07.2010р. на суму 11387,04 грн. /а.с.34, 156/;

- рахунок-фактура № СФ-0001311 від 22.06.2010р. - накладна № РН-0001149 від 14.07.2010р. на суму 7813,20 грн. /а.с.40, 157/;

- рахунок-фактура № СФ-0001561 від 13.07.2010р. - накладна № РН-0001150 від 14.07.2010р. на суму 2057,40 грн. /а.с.158/;

- рахунок-фактура № СФ-0001876 від 06.08.2010р. - накладна № РН-0001433 від 16.08.2010р. на суму 73336,68 грн. /а.с.159/;

- рахунок-фактура № СФ-0000832 від 11.05.2010р. - накладна № РН-0001735 від 16.09.2010р. на суму 2452,20 грн. /а.с.160/;

- рахунок-фактура № СФ-0002614 від 29.09.2010р. - накладна № РН-0001875 від 29.09.2010р. на суму 60211,20 грн. /а.с.46, 161/.

При цьому в зазначених видаткових накладних та рахунках-фактурах відсутні посилання на  Договір від 02.03.2010р. № 15-03-10.

Суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги посилання позивача на здійснення відповідачем 10 % попередньої оплати по даним рахункам-фактурам у відповідності до п.4.1 Договору, оскільки позивачем самостійно здійснювалося рознесення суми, вказаної у платіжному дорученні, з визначенням 10 % від суми зазначеної в рахунку-фактурі, і в самих платіжних дорученнях немає посилань на Договір від 02.03.2010р. № 15-03-10.

З цим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Таким чином, оскільки специфікації на інші поставки товару  по Договору від 02.03.2010р. № 15-03-10 не укладалися і не підписувалися сторонами, і в видаткових накладних та рахунках-фактурах відсутні посилання на Договір, то місцевим господарським судом вірно зроблено висновок, що поставка товару протягом квітня-вересня 2010 року здійснювалася позивачем на загальних підставах., а не на виконання умов Договору від 02.03.2010р. № 15-03-10.

Відповідач оплату за поставлений товар здійснив частково – всього сплачено 428556,36 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень /а.с.174-202/.

Відтак, у відповідача зобов'язання по оплаті отриманого протягом квітня-вересня 2010 року від позивача товару повинні виникати за приписами частини 2 ст.530 ЦК України.

У відповідності до част.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем було направлено відповідачу претензію № 1248-12/10 від 14.12.2010р. про сплату заборгованості за товар у загальній сумі 113103,80 грн., поставлений на підставі договору та видаткових накладних № РН-0000672 від 18.05.2010р. на суму 13198,14 грн., заборгованість по якій 13198,14 грн.; № РН-0000694 від 19.05.2010р. на суму 37988,46 грн., заборгованість по якій 23068,30 грн.;, № РН-0001145 від 14.07.2010р. на суму 6367,44 грн., заборгованість по якій 5730,70 грн.; № РН-0001148 від 14.07.2010р. на суму 11387,04 грн., заборгованість по якій 10248,34 грн.; № РН-0001149 від 14.07.2010р. на суму 7813,20 грн., заборгованість по якій 7368,06 грн. та № РН-0001875 від 29.09.2010р. на суму 60211,20 грн., заборгованість по якій 53490,26 грн., у  відповіді на яку ТОВ «БК «Технорембуд» вказує на некоректну вказівку накладних, товар за якими проплачено, про що свідчить відповідні банківські платіжні документи і акт звірки взаєморозрахунків між підприємствами /а.с.54-58/.

Заборгованість відповідача за товар, поставлений позивачем протягом квітня-вересня 2010 року на загальних підставах, становить 18103,80 грн. (446 660,16 грн.-428556,36 грн.), що визнається відповідачем.

За наведеного, позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 18103,80 грн. є такими, що підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню на підставі ст.ст.526, част.2 ст.530 ЦК України.

Позивачем нараховано неустойку у сумі 127938,73 грн. на підставі п.6.2-6.3 Договору.

Згідно з част.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до част.1 ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (част.1 ст.548 ЦК України).

Як зазначалося у даній постанові вище, поставка товару позивачем протягом квітня-вересня 2010 року здійснювалася на загальних підставах, а не у відповідності до вимог Договору від 02.03.2010р. № 15-03-10.

Відтак нарахування неустойки є безпідставним у зв'язку з відсутністю укладеної між сторонами угоди про забезпечення виконання зобов'язання у разі прострочення покупцем (відповідачем) термінів оплати товару. А тому позовні вимоги про стягнення 127938,73 грн. неустойки до задоволення не підлягають.

Доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, є безпідставними та необґрунтованими, спростовуються вищевикладеними обставинами.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.  

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд  –

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 11.10.2011р. у справі №5019/1921/11 залишити без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляція" - без задоволення.

Справу №5019/1921/11 повернути  господарському суду Рівненської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий  суддя                                                                      Юрчук М.І.

Суддя                                                                                              Василишин А.Р.  

Суддя                                                                                              Дужич С.П.  

 01-12/17096/11  17096/11