Рішення

від 14.12.2011 по справі 29/115

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/115

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

14.12.11 р.                                                                                 Справа № 29/115                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Гран Крю”, м.Київ  

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Трибуналаунж”, м.Донецьк

про: стягнення заборгованості у розмірі 39 199,67грн., 3% річних у сумі 1 040,67грн.,  інфляційних витрат у розмірі 4 037,57грн., пені у розмірі 12 661,49грн.  

за участю:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПРАВИ:

         Товариства з обмеженою відповідальністю „Гран Крю”, м.Київ  (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Трибуналаунж”, м.Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 39 199,67грн., 3% річних у сумі 1 040,67грн.,  інфляційних витрат у розмірі 4 037,57грн., пені у розмірі 12 661,49грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем  зобов'язань за договором купівлі-продажу товарів №571 від 27.07.2010р., щодо оплати за поставлений товар.

На  підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору купівлі-продажу товарів №571 від 27.07.2010р., додатку до договору, видаткових накладних, виписок з банківського рахунку з доказами здійсненої Відповідачем часткової оплати з поставлений товар, правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарн Крю”.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 527, 528, 549, 550, 551, 552, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 54, 57  Господарського процесуального кодексу України.

13.09.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії податкових накладних.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 03.10.2011р. справу передано на розгляд судді Морщагіній Н.С.

Заявою від 24.10.2011р. №24/10-11 Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог заявивши до стягнення 3% річних у сумі 1 316,57грн., інфляційних витрат у розмірі 3 482,01грн., пеню у сумі 6 298,67грн., сума боргу у розмірі 39 199,67грн. залишилась незмінною.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 24.10.2011р. №24/10-11, оскільки згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення зменшити розмір вимог.  Суд приймає вказане зменшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх - небудь  охоронюваних законом інтересів.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 01.11.2011р. справу передано на розгляд судді Риженко Т.М.

Представник Позивача у судове засідання 14 грудня 2011 року не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців а саме: 83100, м.Донецьк, Ворошиловський р-н, вул. 50-річчя СРСР, 140

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо  відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази,  суд

ВСТАНОВИВ:

27 липня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Гран Крю”  (Продавець) та Товариством  з обмеженою відповідальністю „Трибуналаунж” (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу товарів №571, відповідно п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених даним Договором, Продавець зобов'язується здійснити продаж лікеро-горілчаних виробів та інших Товарів народного споживання  (в подальшому – „Товар”), а Покупцеь зобов'язується приймати зазначений вище Товар і оплачувати його вартість згідно умов та протягом терміну дії даного Договору.

У розділі 3 договору сторони дійшли згоди щодо порядку розрахунків:

- оплата Товару по даному Договору здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту продажу товару (п.3.1 Договору);

- при перерахування грошових коштів за отриманий Товару, Покупець зобов'язаний в платіжному доручення вказати номер і дату накладної, відповідно до якої він (Покупець), отримав конкретну партію Товару або номер та дату Договору, по якому було прийнято Товар (п.3.4 Договору);

Згідно п.6.2 договору у випадку несвоєчасної оплати вартості отриманого Товару Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю пеню з розрахунку 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати Товару.

У пункті 9.2 договору сторони встановили, що договір вступає в силу з дати підписання і діє до повного виконання Сторонами зобов'язань по Договору.

На виконання умов вказаного договору Позивачем була здійснена поставка на загальну суму 52 439,12грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0003080 від 24.11.2010р. на суму 3 479,98грн., №РН-0003022 від 16.11.2010р. на суму 9 199,99грн., №РН-0002222 від 12.08.2010р. на суму 882,24грн., №РН-0002219 від 12.08.2010р. на суму 2 423,90грн., №РН-0002074 від 27.07.2010р. на суму 36 453,01грн. Вказані накладні підписані та завірені печатками з боку обох сторін без зауважень, також у них міститься посилання на договір №571 від 27.07.2010р.

Внаслідок цього обов'язок передачі Постачальником товару вважається виконаним. Крім того факт поставки також підтверджується податковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

Відповідачем була здійснена лише часткова оплата за поставлений товар у розмірі 13 239,45грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.  

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:    

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі - продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму п.1 ст.655 ЦК України

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору купівлі-продажу товарів №571  від 27.07.2010р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 52 439,12грн., Відповідачем була здійснена часткова оплата за поставлений товар у розмірі 13 239,45грн.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобов'язань по Договору – суду не надавались.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 39 199,67грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599  Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 39 199,67грн. до матеріалів  справи не надано, у зв'язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю „Трибуналаунж”.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобов'язань за договором, суд вважає, позовні вимоги  вчастині стягнення заборгованості обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.  

 На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення становить 3 482,01грн., 3% річних  від суми загального боргу складає 1 316,57грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” та період їх нарахування, суд дійшов висновку про їх часткове задоволення у сумі  2 924,07грн.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок  позовних вимог про стягнення 3%  річних також дійшов висновку про їх часткове задоволення у розмірі  – 1 241,87грн.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб'єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.6.2 договору у випадку несвоєчасної оплати вартості отриманого Товару Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю пеню з розрахунку 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати Товару. Останнє відповідає положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок нарахування пені, дійшов висновку про задоволення у розмірі зазначеному Позивачем у саме  у розмірі – 6 298,67грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Гран Крю”, м.Київ   до Товариства з обмеженою відповідальністю „Трибуналаунж”, м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 39 199,67грн., 3% річних у сумі 1 316,57грн.,  інфляційних витрат у розмірі 3 482,01грн., пені у розмірі 6 298,67грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Трибуналаунж” (83100, м.Донецьк, вул. 50-річчя СРСР, 140, ЄДРПОУ 36888592, р/р 26001290211000 в ПАТ Донгорбанк”, МФО 334970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Гран Крю” (04060, м.Київ, вул.Щусєва, 24 А, ЄДРПОУ 33194422, р/р 26003060296393 у ПАТ „Приватбанк”, МФО 380269) заборгованість у розмірі 39 199,67грн., інфляційні витрати у сумі 2 924,07грн., пеню у розмірі 6 298,67грн., 3% річних у сумі 1 241,87грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Трибуналаунж” (83100, м.Донецьк, вул. 50-річчя СРСР, 140, ЄДРПОУ 36888592, р/р 26001290211000 в ПАТ Донгорбанк”, МФО 334970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Гран Крю” (04060, м.Київ, вул.Щусєва, 24 А, ЄДРПОУ 33194422, р/р 26003060296393 у ПАТ „Приватбанк”, МФО 380269)  компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 496,64грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 233,03 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засідання 14.12.11р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя                                                               Риженко Т.М.           

< Список >                                                                  < Довідник >     

< Список >                                                                  < Довідник >    

Повний текст рішення складено та підписано 19.12.11р.