Рішення

від 25.11.2011 по справі 2-3726/11

ВОРОШИЛОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ДОНЕЦЬКА

 

                                                                                2-3726/11  

                                                          РІШЕННЯ                          Справа № 2-3726/11

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          25 листопада 2011 року Ворошиловський районний суд м. Донецька  в складі: головуючого –судді Орєхова О.І.

при секретарі –Шендері Л.І.

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні в залі суду в  м. Донецьку  цивільну справу  за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -

 ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі - продажу недійсним, посилаючись на наступні обставини.

29 січня 2008 року між нею та відповідачкою –ОСОБА_2 був укладений договір купівлі - продажу прав засновника малого приватного підприємства “Брокерська фірма “Вікторія”. Продаж здійснено за 50,00 грн. Ціною договору стала договірна вартість між сторонами. В той же час позивачка зазначає, що на момент вчинення договору купівлі –продажу у власності підприємства знаходилась будівля з ринковою вартістю, згідно Висновку про визначення ринкової вартості окремої нежитлової будівлі на 31.01.2008року ринкова вартість становить 6 877 899 (шість мільйонів вісімдесят сім тисяч вісімсот дев’яносто дев’ять) гривень без НДС.

Здійснити продаж прав засновника МПП “Виктория” за його мізерною вартістю на вкрай невигідних для неї умовах змусили тяжкі обставини, а саме взамін довічного догляду, так як через похилий вік та хворобливий стан потребує стороннього догляду. Позивачка є людина похилого віку, часто хворіє. Позивачка отримує мізерну пенсії, якої ледь вистачає, щоб звести кінці з кінцями, інших джерел доходів не має. В той період (травень 2007 року) вона захворіла. На лікування їй знадобилась значна сума грошей, турбота та догляд. Єдиним способом отримати необхідне було оформлення на доньку підприємства, яка вмовляла оформити підприємство на неї для його подальшої роботи та задля заробітку для сім’ї. Щоб не затрачувати значну суму грошей на оформлення правочину вони погодились що продаж корпоративних прав буде зроблений за символічну плату у розмірі 50,00гривень. Оскільки іншого виходу позивачка вона не мала, а догляд та гроші вкрай були потрібні на лікування, це зумовило її укласти правочин на відчуження корпоративних прав на таких невигідних для неї умовах.

Просила суд визнати договір купівлі-продажу прав засновника малого приватного підприємства «Вікторія»від 29 січня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недійсним, судові витрати покласти на відповідача.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з»явилася, надала до суду клопотання про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилася, надала до суду заяву, в якій просить суд розглянути справу без її участі, проти позовних вимог ОСОБА_1 не заперечує та просить прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини.

29 січня 2008 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений договір купівлі - продажу прав засновника малого приватного підприємства “Брокерська фірма “Вікторія”.

Продаж було здійснено за 50,00 гривень.

Ціною договору стала договірна вартість між сторонами.

В той же час, згідно  висновку про визначення ринкової вартості окремої нежитлової будівлі на 31.01.2008 року ринкова вартість становить 6 877 899 гривень без НДС.

Як вбачається з матеріалів справи,  позовних вимог ОСОБА_1,  позивачка наводячи підстави недійсності угоди купівлі продажу,  посилається  на те,  що продала корпоративні права підприємства та позбавила себе права власності під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах.

У відповідності з ч.1  ст. 11 ЦПК України,  суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,  в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,  які беруть участь у справі.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 202,  203 ЦК України правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст його не може суперечити цьому кодексу,  іншим актам цивільного законодавства,  а також моральним засадам суспільства. Він має вчинятись у формі,  встановленій законом,  буди спрямованим на реальне настання правових наслідків,  що обумовлені ним.  Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 

Згідно із положеннями  ст. 233 ЦК України правочин,  який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах,  може бути визнаний судом недійсним незалежно від того,  хто був ініціатором такого правочину.

При визнані такого правочину недійсним застосовуються наслідки,  встановлені статтею 216 нього Кодексу,  а саме: кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все,  що вона одержала на виконання цього правочину. Сторона,  яка скористувалася тяжкою обставиною,  зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду,  що завдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину (ч. 2 ст. 233 ЦК України).

З аналізу зазначеної норми випливає, що для визнання правочину недійсним необхідне встановлення наявності тяжких обставин та вкрай невигідних умов правочину. При цьому необхідно враховувати майновий та психічний стан осіб і їх близьких напередодні та в момент вчинення правочину, вплив цих факторів на формування волевиявлення сторін, чи співмірні надані послуги з вартістю переданого за правочином майна, чи є в особи в разі відчуження будинку чи квартири інше житло, місце проживання.

Під тяжкими обставинами необхідно розуміти не будь-яке несприятливе матеріальне, чи інше становище, а його крайні форми. Тяжка обставина - оцінювальна категорія, і визначається судом з урахуванням усіх обставин у справі. При цьому потерпілий повинен довести, що за відсутності тяжких обставин він правочин не уклав би взагалі або на зазначених умовах. Невигідними умовами може бути реалізація коштовного майна за низьку ціну. При вчиненні таких правочинів у сторони, яка відчужує майно немає помилки або обману, вона, укладаючи такий правочин, усвідомлює, що вчиняє; його на вкрай невигідних умовах за збігом і під впливом тяжких обставин.

Досліджуючи матеріли справи, судом встановлено, що  ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу була власником корпоративних прав малого приватного підприємства “Виктория” (ЄДРПОУ 13481703), яке розташовано за юридичною адресою: 83100, м. Донецьк, бульвар Шевченко, Центральний ринок.

29 січня 2008 року ОСОБА_1 продала зазначені корпоративні права засновника малого приватного підприємства “Виктория” ОСОБА_2,  відповідачу у справі,  за 50,00 гривень,  що сторонами не оспорюється і підтверджується договором.

Договір купівлі продажу посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстраційний №1208.

Ніякого догляду та матеріальної підтримки від ОСОБА_2 позивачка не отримувала та взагалі залишилась сама. Проходила лікування за свій рахунок, який складався із пенсії, що підтверджується доданими до матеріалів справи медичними виписками.

Встановлено, що між відповідачкою ОСОБА_2 та з позивачкою домовлялась купити корпоративні права МПП “Виктория” в обмін на її догляд та матеріальну допомогу, яка та на той час потребувала, тобто фактично вони домовились укласти договір довічного утримання.

Як вбачається зі справи,  позивачка,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  крім пенсії у розмірі 700,00 гривень інших доходів не отримує.

Відповідно до медичних документів,  амбулаторної карти позивачка ОСОБА_1 з наприкінці 2007 року знаходилася на стаціонарному та амбулаторному лікуванні.  Стан здоров'я позивачки  різко погіршився з початку 2008 року,  коли вона вже не змогла самостійно підніматися з ліжка і догляд за нею повинен бути постійним.

Таким чином,  суд вважає встановленим,  що 29 січня 2008 року позивачка продала свої корпоративні права, у зв'язку із збігом тяжких для неї обставин,  пов'язаних з її хворобою та неможливістю самостійно про себе піклуватися, і саме вони примусили її укласти угоду на вкрай невигідних для неї умовах.

Про вкрай невигідність умов правочину для позивачки свідчить нееквівалентність передачі нею у власність корпоративних прав МПП “Виктория” за надзвичайно низьку вартість,  яка не відповідала реальній вартості відчуженого майна. Дані обставини,  як її хвороба,  були очевидні для відповідача на час укладення угоди.

Встановлено,  що підприємство знаходиться у центральному районі міста Донецьк, що у власності підприємства є будівля ринкова вартість якої на момент угоди,  згідно Висновку про визначення ринкової вартості окремої нежитлової будівлі на 31.01.2008 року ринкова вартість становить 6 877 899  гривень без НДС, тому 50,00 гривень,  які були сплачені позивачці за продаж є неспроможними.

З урахуванням зазначеного,  встановлених обставин справи,  виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає доведеним факт укладення позивачкою ОСОБА_1 договору купівлі-продажу  прав засновника МПП “Виктория” під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах,  що свідчіть про його кабальність і є підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання угоди недійсною із застосуванням правових наслідків,  встановлених  ст. 216 ЦК України.

          Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені при подачі позовної заяви судові витрати  у сумі 98,50 гривень.

          На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 202, 203, 216, 233 ЦК України, ст.ст. 3, 5, 10, 11, 15, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, - задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу прав засновника малого приватного підприємства «Вікторія»від 29 січня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 –недійсним.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 державне мито у сумі 98,50 гривень ( дев»яносто вісім гривень п»ятьдесят копійок ).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Донецької області через даний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

          Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя                                                                                                     О.І. Орєхов