Рішення

від 21.11.2011 по справі 43/9-06/9

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" листопада 2011 р.                                                                  Справа № 43/9-06/9

За позовом Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства»

До Селянського фермерського господарства "Авангард"

Про стягнення 2485,58 грн.

                                                                                                      Суддя Сокуренко Л. В.

Представники:           

Від позивача:        ОСОБА_1 (доруч. № 01-07/139 від 24.01.2011 р.)

Від відповідача:      ОСОБА_2 (дов. № 207 від 01.11.2011 р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Київської області передані вимоги Комунального підприємства „Управління житлово-комунального господарства” до Селянського фермерського господарства „Авангард” про стягнення 2 485,58 грн.

Ухвалою суду (суддя Є. П. Євграфова) від 27.02.2006 року порушено провадження у справі № 43/9-06 та призначено розгляд справи на 14.03.2011 р.

У судове засідання 14.03.2006 р. представник відповідача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду був повідомлений належним чином.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 14.03.2006 р. розгляд справи відкладено на 28.03.2006 р.

28.03.2006 р. представники сторін не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили; про дату, час та місце розгляду були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 28.03.2006 р. розгляд справи відкладено на 11.04.2006 р.

11.04.2006 р. у судове засідання представники сторін з’явилися; у судовому засіданні судом оголошено перерву до 18.04.2006 р.

18.04.2006 р. у судове засідання представники сторін з’явилися; у судовому засіданні судом оголошено перерву до 21.04.2006 р.

У судовому засіданні 21.04.2006 р. судом оголошено перерву до 10.05.2006 р.

У судовому засіданні 10.05.2006 р. судом оголошено перерву до 16.05.2006 р.

У судовому засіданні 16.05.2006 р. судом оголошено перерву до 19.05.2006 р.

У судовому засіданні 19.05.2006 р. судом оголошено перерву до 23.05.2006 р.

23.05.2006 р. у судове засідання представник позивача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, у відповідача - голови Селянського фермерського господарства „Авангард” ОСОБА_3 для здійснення судової почеркознавчої експертизи були відібрані зразки його підписів та для здійснення судової технічної експертизи реквізитів документів - експериментальні зразки печаток Селянського фермерського господарства „Авангард”. Крім того, на вимогу суду відповідачем були надані оригінали документів за квітень-травень 2004 року із підписами ОСОБА_3 та печаткою СФГ „Авангард”.

Ухвалою суду від 23.05.2006 р. розгляд справи відкладено на 06.06.2006 р.

06.06.2006 р. у судове засідання представники сторін з’явилися.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні, дослідивши подані сторонами докази по справі та оцінивши їх в сукупності, у господарського суду виникла необхідність у роз’ясненні питань, які потребують спеціальних знань, тому з метою повного, всебічного та об’єктивного вирішення спору, суд вважає за доцільне призначити: судову почеркознавчу експертизу та судову технічну експертизу реквізитів документів.

Ухвалою суду від 06.06.2006 року провадження у справі № 43/9-06 зупинено та призначено судову почеркознавчу експертизу та судову технічну експертизу реквізитів документів у справі № 43/9-06, матеріали справи № 43/9-06 направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз; витрати по проведенню експертизи покладено на позивача –Комунальне підприємство “Управління житлово-комунального господарства”.

18.09.2006 року з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз до господарського суду Київської області надійшов лист № 5573 від 13.09.2006 р., в якому повідомляється про те, що судово-почеркознавча експертиза в справі № 43/9-06 виконана 11.09.2006 року та про можливість отримання висновку експертизи після оплати його вартості.

15.05.2008 року матеріали справи № 43/9-06 та висновок експерта № 8369 від 26.09.2006 року, складеного за результатами проведеної судової технічної експертизи реквізитів документів повернені до господарського суду Київської області року за належністю.

06.06.2008 року матеріали справи № 43/9-06 направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судової почеркознавчої експертизи реквізитів документів.

12.08.2008 року матеріали справи № 43/9-06 повернуто до господарського суду Київської області без висновку експерта № 5573 від 11.09.2006 року складеного за результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи реквізитів документів, у зв’язку з несплатою проведеного дослідження.

Розпорядженням Голови господарського суду Київської області від 05.06.2009 р. справа № 43/9-06 передана на розгляд судді Л. В. Сокуренко, у зв’язку з призначенням судді Євграфової Є. П. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду.

Позивачу –Комунальному підприємству Управління житлово-комунального господарства надіслано оригінал рахунку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 4284/14 від 11.09.2006 для оплати судово-почеркознавчої експертизи по справі № 43/9-06.

Суд двічі направляв на адресу позивача листи про оплату експертизи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.09.2011 року поновлено провадження у справі № 43/9-06/9 та призначено розгляд справи на 22.09.2011 року; зобов’язано сторін надати письмові пояснення та заперечення по суті позовних вимог та оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

У судове засідання 22.09.2011р. представник відповідача не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 22.09.2011 року розгляд справи відкладено на 18.10.2011 року у зв’язку з неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

У судове засідання 18.10.2011р. представник позивача не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 18.10.2011 року розгляд справи відкладено на 01.11.2011 року.

20.10.2011 року з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз до господарського суду Київської області надійшов висновок судово-почеркознавчої експертизи № 5573 від 11.09.2006 р.

У судове засідання 01.11.2011р. представники сторін з‘явилися.

Представником позивача для всебічного та об’єктивного розгляду справи подано клопотання про продовження строку розгляду спору, яке судом розглянуто та задоволено.

Ухвалою суду від 01.11.2011 р. у зв’язку з необхідністю витребування нових доказів у справі розгляд справи відкладено на 21.11.2011 р.; зобов’язано позивача надати оригінали (для огляду) та належним чином завірені копії договорів страхування спірних автомобілів; докази сплати відповідачем орендних платежів до жовтня 2004 року; докази придбання запасних частин; докази того, що майно (машини), передані за спірним договором, були передано відповідачу у стані, придатному для експлуатації, з врахуванням акту прийому-передачі, докази того, що майно (машини) покинули територію Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства” та були вивезені саме відповідачем; зобов’язано відповідача надати бухгалтерську довідку про відсутність заборгованості; докази визнання недійсним або розірвання спірного договору; докази звернення до правоохоронних органів з заявою про втрату печатки, докази того, що майно (машини) були залишені на території позивача та не вивезені відповідачем, після підписання акту прийому-передачі.

У судове засідання 21.11.2011 р. представники сторін з’явилися; надали усні пояснення у справі; представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі; представник відповідача проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представників позивача та відповідача господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство „Управління житлово-комунального господарства” (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Селянського фермерського господарства „Авангард” (відповідач) про стягнення 2 485,58 грн. орендної плати.

За ствердженням позивача, 15.04.2004 р. між Комунальним підприємством „Управління житлово-комунального господарства” та Селянським фермерським господарством „Авангард” укладено договір оренди транспортних засобів № 33-Аі (договір).

Відповідно до п. 1.1 договору позивач передає, а відповідач бере у строкове платне користування наступне майно: автомобіль марки ЗИЛ 431412 АЦ4, інв. НОМЕР_4, державний НОМЕР_5, НОМЕР_6; автомобіль КАМАЗ 53213 КО 415, інв. НОМЕР_2, державний НОМЕР_1, НОМЕР_3.

Передача транспортних засобів в оренду здійснюється за актом приймання-передачі, та за вартістю, визначеною згідно Звіту про експертну оцінку, складеного за Методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (п. 3.2 договору).

15.04.2011 р. між сторонами підписано 2 акти прийому-передачі спірних автомобілів.

Згідно Акту прийому-передачі від 15.04.2004 р., який є додатком № 2 до спірного договору, позивач передав, а  відповідач прийняв автомобіль КАМАЗ 53213 КО 415, інв. НОМЕР_2, державний НОМЕР_1, НОМЕР_3; у висновках комісії зазначено, що автомобіль потребує додаткових запчастин у кількості 8 шт., які закуповуються за рахунок відповідача. Крім того, сторони погодили, що автомобіль придатний до експлуатації  та приймається відповідачем на умовах використання згідно спірного договору.

Згідно Акту прийому-передачі від 15.04.2004 р., який є додатком № 3 до спірного договору, позивач передав, а відповідач прийняв автомобіль ЗИЛ 431412 АЦ4, інв. НОМЕР_4, державний НОМЕР_5, НОМЕР_6; у висновках комісії зазначено, що автомобіль потребує капітального ремонту та додаткових запчастин, які закуповуються за рахунок відповідача. Крім того, сторони погодили, що автомобіль не придатний до експлуатації та приймається відповідачем на умовах використання згідно спірного договору.

Відповідач у відзиві на позовну заяву повідомив суд, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі та звернув увагу суду на те, що договір оренди транспортних засобів № 33-Аі від 15.04.2004 року голова господарства „Авангард” ОСОБА_3 не підписував; щодо печатки підприємства, то йому невідомо хто і при яких обставинах поставив на договорі печатку; спірні автомобілі не отримував та не використовував.

Оскільки під час розгляду даної справи у господарського суду виникла  необхідність у роз’ясненні питань, які потребують спеціальних знань, то ухвалою суду від 23.05.2006 р. у справі № 43/9-06 (суддя  Євграфова Є.П.)  була призначена судова почеркознавча експертиза та  судова технічна експертиза реквізитів документів, а саме: доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз провести судову почеркознавчу експертизу та судову технічну експертизу реквізитів документів, поставивши перед експертом питання: чи виконаний підпис на договорі оренди транспортних засобів № 33-Аі від 15.04.2004 року (а.с. 127-128) ОСОБА_3?; чи є відтиск круглої печатки поставлений на договорі оренди транспортних засобів № 33-Аі від 15.04.2004 року (а.с. 127-128) відтиском круглої печатки Селянського фермерського господарства „Авангард”? чи накладався текст договору оренди транспортних засобів № 33-Аі від 15.04.2004 року (а.с. 127-128) поверх відтиску печатки.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 5573 від 11.09.2006 р. підпис від імені ОСОБА_3, розміщений у рядку «ОСОБА_3»в графі «від орендаря»на зворотній стороні другого аркуша договору № 33-Аі оренди транспортних засобів від 15.04.2004 р., виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою.

Відповідно до висновку судово-технічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 8369 від 26.09.2006 р. в договорі № 33-Аі оренди транспортних засобів від 15.04.2004 р. підпис від імені ОСОБА_3 виконаний поверх друкованого тексту та відтиску печатки, відповідно. Встановити, що було виконане раніше на аркуші договору –надрукований текст чи нанесений відтиск печатки від імені Селянського фермерського господарства „Авангард”, не виявилося можливим з причини неоднозначності отриманих результатів дослідження.

Крім того, у висновку судово-технічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 8369 від 26.09.2006 р.  було зазначено, що досліджуваний відтиск печатки (на спірному договорі) співпадає зі зразками відтисків як за загальними ознаками, так і за окремими.

За змістом положень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.97 № 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" (далі Постанова Пленуму ВСУ) висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.

Суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, встановив, що Акти прийому-передачі від 15.04.2004 р., які вважаються додатками № 2 та № 3 до спірного договору, відповідно до яких відповідач прийняв від позивача автомобіль КАМАЗ 53213 та автомобіль ЗИЛ 431412 підписані відповідачем власноруч.

Відповідач проти зазначеного не заперечує, що підтверджується усними та письмовими поясненнями відповідача та його представників.

Підписуючи спірні Акти прийому-передачі від 15.04.2004 р., відповідач був обізнаний про підставу їх підписання, оскільки у правому верхньому куті самих актів є посилання на спірний договір.

Крім того, у висновках комісії та у тексті  самих Актів (перед підписами сторін) зазначено, що сторони погодили, що автомобілі приймаються відповідачем на умовах використання згідно спірного договору, а також зазначено, що Акти прийому-передачі від 15.04.2004 р. є невід’ємною частиною спірного договору.

Експертами та відповідачем також зазначено, що печатка  Селянського фермерського господарства „Авангард”, яка міститься на спірному договору відповідає відтиску оригіналу печатки, наданої відповідачем для дослідження.

Тобто, проставляючи печатку товариства в розділі «реквізити сторін», відповідач своїми діями підтвердив прийняття умов даного договору.

Технічні вимоги до розміщення відтиску печатки на документах, включаючи договори, встановлені у п.5.26 ДСТУ 4163-2003 "Вимоги до оформлювання документів". Відбитком печатки організації засвідчують на документі підпис відповідальної особи. Відбиток печатки ставлять так, щоб він охоплював останні кілька літер назви посади особи, яка підписала документ. Цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи —постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, договори, листи тощо, створювані в результаті діяльності, у тому числі й підприємств, установ, організацій та їх об"єднань усіх форм власності.

Судом встановлено, що на час виникнення спірних правовідносин, порядок виготовлення і використання печаток підприємств та організацій встановлювався наказом МВС України № 17 від 11.01.99 р. «Про затвердження інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам і організаціям, господарським об’єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів»(наступними змінами і доповненнями).

Пунктом 3.4.1 зазначеного наказу передбачалося, що відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об’єднань, суб’єктів господарської діяльності.

У п. 3.2.6 зазначеного наказу було встановлено, що підприємства, установи, організації, господарські об’єднання, суб’єкти підприємницької діяльності, об"єднання громадян, суб’єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.

Враховуючи викладене, відповідальність і контроль за зберігання печатки Селянського фермерського господарства „Авангард”, а також контроль за законністю користування нею покладено на керівника, а саме голову Селянського фермерського господарства „Авангард” Коцюбу Віталія Миколайовича, який того ж числа (15.04.2011 р.) підписав і скріпив цією ж печаткою Акти прийому-передачі спірних автомобілів.

У судових засіданнях 18.10.2011 р., 01.11.2011 р. та 21.11.2011 р., а також ухвалою суду від 01.11.2011 р. відповідача було зобов’язано надати докази звернення до правоохоронних органів з заявою про втрату печатки або інші докази її втрати, докази визнання недійсним або розірвання спірного договору, а також надати письмові пояснення, в яких зазначити, яким чином  спірний договір скріплений мокрою печаткою Селянського фермерського господарства „Авангард”.

В судових засіданнях 18.10.2011 р. та 01.11.2011 р. відповідач не посилався на незаконне використання печатки товариства; щодо наявності службового розслідування за фактом незаконного використання печатки, відповідач повідомив, що не звертався до жодних органів державної влади з відповідною заявою; доказів звернення до правоохоронних органів за фактом викрадення та незаконного використання печатки та визнання спірного договору недійсним відповідачем протягом всього часу розгляду справи (2006-2011 рр.) суду не надано та не направлено.

Суд також звертає увагу на той факт, що у постановах Вищого господарського суду України (далі —ВГСУ) від 01.06.2010 у справі № 14/361, від 11.10.2011 у справі № 18/1042/11, від 05.10.2011 у справі № 5013/552/11 ВГСУ наголошує на тому, що судам необхідно звертати увагу на надання/ненадання заявником доказів  незаконного використання печатки товариства, на наявність службового розслідування за фактом незаконного використання печатки, а також доказів звернення до правоохоронних органів стосовно обставин, на які особа посилається в якості обґрунтування своїх вимог.

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що печатка відповідача на спірному договорі використовувалась незаконно та без відома голови Селянського фермерського господарства „Авангард”.

Відповідач стверджує, що нарахована позивачем орендна плата є безпідставною, у зв’язку з тим, що  спірні автомобілі були залишені ним на території позивача та не вивозились за її межі, у зв’язку з чим ухвалою суду від 01.11.2011 р. відповідача було зобов’язано надати суду докази залишення ним на території позивача та не вивезення спірних автомобілів за її межі (акт або будь-які інші докази).

Зазначених доказів або будь-яких пояснень щодо цього приводу відповідачем також не надано.

Посилання відповідача на те, що обидва автомобілі були непридатні для експлуатації, спростовується Актом прийому-передачі від 15.04.2004 р., який є додатком № 2 до спірного договору, відповідно до якого відповідач погодив той факт, що автомобіль КАМАЗ 53213 КО 415, інв. НОМЕР_2, державний НОМЕР_1, НОМЕР_3 придатний до експлуатації та приймається ним на умовах використання згідно спірного договору.

Також в матеріалах справи міститься заява самого голови Селянського фермерського господарства „Авангард” ОСОБА_3 (вх. № 789 від 08.04.2004 р.), в якій він просить позивача надати йому в оренду спірні автомобілі; своєчасну оплату та збереження майна гарантує.

Так, відповідно до ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.  

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об’єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об’єктивного зв’язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об’єктом судового пізнання.

Виходячи зі змісту ст.32 ГПК, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Водночас суд не повинен приймати доказів, що не стосуються встановлення обставин у справі.

Частина 2 наведеної статті містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування).

Правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер.

Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги про отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів.

Спеціальний характер полягає в обов’язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.34 ГПК України).

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Таким чином, враховуючи положення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.97 № 8, підписання відповідачем  Актів прийому-передачі від 15.04.2004 р., які вважаються додатками № 2 та № 3 до спірного договору без будь-яких зауважень та застережень, наявність на договорі печатки відповідача та відсутність протягом 2004 –2011 рр. жодних  доказів  незаконного використання печатки товариства або звернення до правоохоронних органів з заявою про її втрату, відсутність службового розслідування за фактом  незаконного використання печатки товариства, відсутність доказів визнання спірного договору недійсним, а також неоднозначність посилання самого ж відповідача на умови спірного договору, суд вважає договір оренди транспортних засобів від 15.04.2004 р. № 33-Аі укладеним, доказів визнання недійсності якого до суду не надано.

На підставі спірного договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 2224,88 грн. орендної плати, нарахованої відповідачу за період з жовтня 2004 р. по грудень 2005 р.

Згідно з п. 5.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням Славутицької міської ради № 181-19-ІV від 02.05.03 р. і становить за перший місяць оренди –квітень 2004 року –110,86 грн. Орендна плата перераховується відповідачем на розрахунковий рахунок позивача до 5-го числа поточного місяця в сумі орендної плати попереднього місяця, остаточний розрахунок здійснюється відповідачем на підставі рахунку позивача. Орендна плата за кожний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

За ствердженням позивача, відповідач зобов’язання по оплаті орендних платежів виконав частково, на суму 742,81 грн., сплачену за період з квітня –вересень 2004 року, що підтверджується долученим до матеріалів справи прибутковим касовим ордером № 467 від 30.09.2004 р.

Деталізований розрахунок орендної плати на суму 2224,88 грн., нарахованої відповідачу за період з жовтня 2004 р. по грудень 2005 р. міститься в матеріалах справи (а.с. 29 т. 1).

Позивачем щомісяця направлялися відповідачу рахунки про оплату орендних платежів, що відповідачем не заперечується, що підтверджується письмовими та усними поясненнями відповідача.

Рішення суду є законним  тоді,  коли  суд,  виконавши  всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і   правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець)  передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 762 ЦК  України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, а також той факт, що відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу повернення майна, розірвання договору або визнання його недійсним, наявні докази часткової оплати, які підтверджують визнання договору відповідачем (наявний в матеріалах справи прибутковий касовий ордер № 467 від 30.09.2004 р. про оплату відповідачем орендного платежу за квітень –вересень 2004 року у сумі 742,81 грн.), то суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення орендної плати у розмірі 2 224,88 грн., нарахованої за період з жовтня 2004 р. по грудень 2005 р. підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 223,51 грн. пені, нарахованої за період з 31.10.2004 р. по 30.11.2005 р.

Відповідно до п. 10.1 договору у випадку прострочення по сплаті орендних платежів відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 5 % від суми боргу, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті  611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічна правова позиція щодо стягнення розміру пені, який не перевищує подвійну ставку НБУ зазначено у постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 року  у справі № 25/187.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобов’язань” від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобов’язання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.

Судом встановлено, що позивачем невірно визначена дата, з якої він починає нараховувати пеню, оскільки згідно з п. 5.1 договору орендна плата перераховується відповідачем на розрахунковий рахунок позивача до 5-го числа поточного місяця в сумі орендної плати попереднього місяця, у зв’язку з чим прострочення кожного орендного платежу починається з 06 числа поточного місяця в сумі орендної плати попереднього місяця.

Враховуючи несвоєчасне погашення Відповідачем заборгованості та керуючись п. 10.1 договору, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»та дату, з якої починається прострочення оплати, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені частково, виходячи з нарахування пені на суму заборгованості на строк у шість місяців та з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України.

За розрахунком суду, арифметично вірною сумою пені є 145,07 грн., яка підлягає й задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов’язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова ВСУ від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155).

На цій підставі позивачем нараховані 3 % річних у сумі 37,19 грн. за періоди, зазначені у розрахунку позивача.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог позивача на предмет стягнення 3 % річних у сумі 37,19 грн., які підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

На підставі ст.49 ГПК України суми,  які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 625, 909 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області –

В И Р І Ш И В:

1.   Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Селянського фермерського господарства «Авангард» (09600, Київська область, смт. Рокитне, вул. Вокзальна,177, код ЄДРПОУ 30835938) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем, на користь Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства»(07100, Київська область, м. Славутич, вул. Військових будівельників,8, код ЄДРПОУ 31476318) 2 224 (дві тисячі двісті двадцять чотири) грн. 88 коп. основної заборгованості, 145 (сто сорок п’ять) грн. 07 коп. пені, 37 (тридцять сім) грн. 19 коп. - 3 % річних та судові витрати: 98 (дев’яносто вісім) грн. 78 коп. державного мита та 114 (сто чотирнадцять) грн. 25 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

 Суддя                                                                                                 Л.В. Сокуренко