Рішення

від 21.09.2011 по справі 2-1541/11

МАР`ЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

 № 2-1541-11                                                                                                                 

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

«01»вересня 2011 року  

Мар’їнський районний суд Донецької області

в складі: головуючого Судді Ліпчанського С.М..,

при секретарі:  Бахтіяровій Н.В.,

розглянувши у відритому судовому засіданні цивільну справу за позовом громадянина ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Ринок Лісовий»та до громадянина ОСОБА_2, про стягнення заборгованості, та спонукання виконання договірних зобов’язань, та за зустрічним позовом  товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок Лісовий»до громадянина ОСОБА_2 та до громадянина ОСОБА_1 про визнання права власності, суд -

В С Т А Н О В И В :

Позивач за первісним позовом просить стягнути солідарно з відповідачів: ОСОБА_2 та з Закритого акціонерного товариства «Ринок Лісовий»грошові кошти у розмірі 300 000,00 грн. та зобов ’язати Закрите акціонерне товариство «Ринок Лісовий»виконати умови договору та оформити право власності на 10% частку на двоповерхову окремо стоячу будівлю по вул. Миропільській, 2 в Деснянському районі міста Києва, за Позивачем.  Відповідач (Позивач за зустрічним позовом) товариство з обмеженою відповідальністю «Ринок Лісовий»звернулося зі зустрічним позовом до громадянина ОСОБА_2 та до громадянина ОСОБА_1 про визнання права власності на нежитлову двоповерхову окремо стоячу будівлю по вул. Миропільській, 2а в Деснянському районі міста Києва.

Відповідно до ч. 2 ст. 113 ЦПК України зустрічний позов незалежно від його підсудності пред'являється в суді за місцем розгляду первісного позову.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»зазначено, що оскільки зустрічний позов незалежно від його підсудності пред'являється до суду за місцем розгляду первісного позову, то на нього не поширюються правила статті 114 ЦПК.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.06.2009р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду»зазначено, що у випадку пред'явлення зустрічного позову відповідачем або позову третьої особи із самостійними вимогами при проведенні попереднього судового засідання суд за наявності для цього підстав постановляє ухвалу про об'єднання цих вимог в одне провадження.

З урахуванням положень ст.113 ЦПК України та п.5. Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.06.2009р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду»судом були об’єднані в одне провадження позовні вимоги ТОВ «Ринок «Лісовий»до ОСОБА_2 та           ОСОБА_1 про визнання права власності на нежитлову двоповерхову окремо стоячу будівлю по                                     вул. Миропільській, 2а в Деснянському районі міста Києва.

    Між громадянином ОСОБА_1, громадянином ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством «Ринок Лісовий»21.03.2008 року укладений Договір про співпрацю на підставі умов якого сторони домовились об’єднати свої грошові кошти з метою будівництва  нежитлової двоповерхової окремо стоячої будівлі по вул. Миропільській, 2а в Деснянському районі міста Києва.

    Відповідно до розписки виданої Громадянином ОСОБА_2 23.08.2008р., останній отримав грошові кошти у розмірі 300 000,00грн. для передачі ЗАТ  «Ринок Лісовий».

    ОСОБА_1 звертався  до ОСОБА_2 та до ЗАТ «Ринок Лісовий»про повернення грошових коштів, та вимагав оформлення за ним права власності на  спірне нерухоме майно у розмірі 10% відсотків як встановлено Договором про співпрацю.  

    В судове засідання з’явився представник ОСОБА_1, який підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

    В судове засідання з’явився представник ОСОБА_2, який проти первісного позову ОСОБА_1 заперечував, зазначив, що дійсно отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 300 000,00грн., які так і не передав   ЗАТ «Ринок Лісовий»до теперішнього часу, посилався на те, що ОСОБА_1 винен ОСОБА_2 грошові кошти, які і надав на підставі розписки.

     Відносно зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 зазначив, що вирішення цього питання він відносить на розсуд суду, так як з його боку грошові зобов’язання перед ЗАТ «Ринок Лісовий»на підставі Договору про співпрацю не виконувались з той причини, що у нього відсутня така кількість грошових коштів.

      В судове засідання з’явився представник ТОВ «Ринок Лісовий», який проти первісного позову заперечував, та наполягав на задоволенні зустрічного позову.

      Вислухавши пояснення громадянина ОСОБА_1, громадянина ОСОБА_2, та представника                   ТОВ «Ринок Лісовий», суд вважає, що первісний позов  підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов –повному задоволенню.

     Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

     Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

     Відповідно п.1 ч.2 ст. ПЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

     Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

     Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

    Як вбачається з матеріалів справи 21 березня 2008р. між громадянином ОСОБА_1, громадянином ОСОБА_2 та ЗАТ «Ринок Лісовий»укладений Договір про співпрацю на підставі умов якого сторони домовились об’єднати свої грошові кошти з метою будівництва  нежитлової двоповерхової окремо стоячої будівлі по вул. Миропільській, 2 в Деснянському районі міста Києва

    Згідно зазначеного Договору про співпрацю громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобов’язалися передати ЗАТ «Ринок Лісовий»грошові кошти в розмірі по 300 000,00грн. кожний, які будуть спрямовані останнім на будівництво об’єкту нерухомого майна.

    Також цим Договором про співпрацю сторони домовились, що після закінчення будівництва, право власності на новостворену річ, у разі повного виконання прийнятих на себе зобов’язань за цим Договором,  буде розподілене між учасниками наступним чином: 80% права власності буду закріплене за  ЗАТ «Ринок Лісовий», та по 10% права власності буде закріплене за ОСОБА_1 та ОСОБА_2А за кожним.

    23.08.2008р. ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 300 000,00грн. для передачі їх     ЗАТ «Ринок Лісовий», про що була видана розписка.

    До теперішнього часу ОСОБА_2 грошові кошти, отримані від ОСОБА_1 не передав ЗАТ «Ринок Лісовий», що підтверджує факт, зазначений у зустрічній позовній заяві, що  ЗАТ «Ринок Лісовий»здійснило будівництво нерухомого майна за власні кошти.

    Судом встановлено, що 29.07.2007р. Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація видала розпорядження №1115 «Про реконструкцію ЗАТ «Ринок Лісовий»по вул. Миропільскій, 2.

    Відповідно Рішення Київської міської ради №968/1650 від 26.06.2007г. було розроблене Архітектурно-проектне завдання (далі за текстом - АПЗ) на проектування будівництва ринку по продажу виробів з металу та 08.09.2008р. це Архітектурно-проектне завдання було затверджене.

    На підставі АПЗ був розроблений проект торгового павільйону по продажу металевих виробів по                    вул. Миропільскій, 2 в Деснянському районі м. Києва.

    В 2008 році ЗАТ «Ринок Лісовий»самостійно без залучення третіх осіб та фінансових коштів громадянина ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснило будівництво на орендуємій земельній ділянці  торговий павільйон по продажу металевих виробів по вул. Миропільскій, 2 а в Деснянському районі м. Києва.

    Судом встановлено, що 15.07.2010р. на підставі Рішення Київської міської ради від 24.12.2009р. №1363/3432 та Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 19.02.2010р., посвідченого ОСОБА_4, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 18.02.2010р. за №77 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ЗАТ «Ринок Лісовий»виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,5600 га, яка знаходиться на вул. Миропільскій в Деснянському районі м. Києва.

    З підстав наведеного ЗАТ «Ринок Лісовий»є собою єдиним власником земельної ділянки площею 0,5600 га, кадастровий номер 8000000000:62:023:0092, на якій товариством, без залучення третіх осіб, а також фінансових коштів третіх осіб, самостійно збудована нежитлова двоповерхова окремо стояча будівля по             вул. Миропільській, 2 а в Деснянському районі міста Києва.

   В теперішній час ЗАТ «Ринок «Лісовий»реорганізовано в Товариство з обмеженою відповідальністю «Ринок Лісовий»код ЄДРПОУ 24723861 шляхом перетворення, яке є повним правонаступником                           ЗАТ «Ринок Лісовий».

    Ствердження ОСОБА_1 про те, що він передав, через ОСОБА_2 грошові кошти для фінансування будівництва об’єкта нерухомості є безпідставними з тих причин, що Договором про співпрацю встановлено, що сторони Договору самостійно виконують покладені на них зобов’язання. Примітки в тому, що виконання зобов’язана замість сторони можливо виконуватися через третіх осіб, або взагалі третіми особами, не містяться серед умов зазначеного договору. Крім того, проаналізував текст розписки, яку відав 23.08.2008р. ОСОБА_2 ОСОБА_1 суд встановив, що за текстом розписки впливає, що громадянин ОСОБА_2 лише отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 300 000,00грн. Цільове призначення переданих грошей в розписці не відображено. Таким чином суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не довів суду належним чином того факту, що грошові кошти у розмірі 300 000,00грн. він передав ОСОБА_2 саме для передачі ЗАТ «Ринок Лісовий»для фінансування будівництва нерухомого майна. З таких підстав суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ЗАТ «Ринок Лісовий»про стягнення грошових коштів у розмірі 300 000,00грн. є безпідставними та не доведеними належним чином, як того вимагає процесуальне законодавство України.

    Судом встановлено, що громадянин ОСОБА_1, звернувшись до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідачів грошових коштів в розмірі 300 000,00 грн. та зобов ’язання оформити за ним 10 відсотків права власності на нежитлову двоповерхову окремо стоячу будівлю по вул. Миропільській, 2 в Деснянському районі міста Києва, таким чином оспорює та не визнає за ТОВ «Ринок Лісовий»права власності на нежитлову двоповерхову окремо стоячу будівлю по вул. Миропільській, 2 в Деснянському районі міста Києва.

    Статтею 328 ЦК України встановлені підстави для набуття права власності, тобто право власності набувається на підставах, не заборонених законом, у тому випадку з правочинів та вважається набутим правомірно якщо інше не витікає з закону або незаконність набуття встановлена судом.

    На підставі ст.331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо)  виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

    Відповідно до ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. У випадку самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, відповідно до ч.3 ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішення суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

    Частиною 5 ст.376 ЦК України установлено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

    Дослідивши матеріали справи, суд встановив що  ЗАТ «Ринок Лісовий»Київською міською радою було наділено земельною ділянкою в орендне користування, на якій відповідно Розпорядження Деснянської районної державної адміністрації «Про реконструкцію ЗАТ «Ринок Лісовий»затверджено Архітектурно - проектне завдання, на підставі якого була розроблена та виконаний проектна документація та відповідно            ЗАТ «Ринок Лісовий»здійснено будівництво об’єкта нерухомого майна нежитлову двоповерхову окремо стоячу будівлю по вул. Миропільській, 2 в Деснянському районі міста Києва, який на підставі Державного Акту на право власності на земельну ділянку площею 0,5600га який розташований на вул. Миропільскій в Деснянському районі м. Києва належить ЗАТ «Ринок Лісовий».

    На підставі ст.392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

    Відповідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

    Належними доказами у розумінні ст.58 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

    Цивільний процесуальний кодекс України статтею 60 покладає на сторін обов’язок доказування і подання доказів, а саме кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків наявності підстав звільнення від доказування. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

    Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не довів суду належним чином наявність підстав для стягнення з ТОВ «Ринок Лісовий»грошових коштів у розмірі 300 000,00 грн. та підстав зобов’язання  оформити за ним 10 відсотків права власності на збудоване нерухоме майно.

    З цих підстав суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача ТОВ «Ринок Лісовий» про стягнення заборгованості або визнання права власності –не підлягають задоволенню, як такі що не доведені належним чином. Зустрічний позов ТОВ «Ринок Лісовий»до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на об’єкт нерухомого майна –підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 328, 331, 375, 376, 391, 509, 526, 530,626 ЦК України, ст. ст. 57, 58, 60, 113, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

          Позов ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства ТОВ «Ринок Лісовий»та  до громадянина ОСОБА_2 задовольнити частково.

     Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 300 000,00 гривен.

     В інших позовних вимогах ОСОБА_1 відмовити.

    Зустрічний позов Закритого акціонерного товариства «Ринок Лісовий»задовольнити повністю

    Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ринок Лісовий»право власності на нежитлову двоповерхову окремо стоячу будівлю по вул. Миропільській, 2 «а»в Деснянському районі міста Києва загально площею 1 749,6 кв.м.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в судову палату по цивільним справам Апеляційного суду Донецької області через Мар’їнський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:                    С.М. Ліпчанський

Дата документу 21.09.2011