Рішення

від 24.06.2008 по справі 16/107

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157,

тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

24.06.08

р.                                                                                                   

Справа № 16/107                              

Суддя

господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

при

секретарі  судового  засідання       М.В. 

Муравйовій 

розглянувши

у відкритому судовому засіданні справу

за

позовом:     Ларинської селищної ради,

м.Донецьк, сел.Ларине

до

відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Донецьк, сел.Ларине

про

стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій в сумі 962,09 грн.

За

участю представників сторін :

від

позивача:         Парафіянко   Т.А. 

по дов.

від  відповідача:    ОСОБА_1.

В С Т

А Н О В И В:

Ухвалою  господарського суду

Донецької  області 05.06.08р.

порушено  провадження  по 

справі за  позовом  Ларинської селищної ради, м.Донецьк,

сел.Ларине  до Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1, м.Донецьк, сел.Ларине 

про стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій в сумі 962,09

грн.   , 

з  яких   : 

56  грн.     74 

коп.-   заборгованість по  орендній 

платі  ,    34  

грн. 33  коп. -  пеня 

,   871 грн.02  коп. 

-     заборгованість по   комунальним 

послугам  та    теплопостачанню  .  За

вказаною позовною  заявою, розгляд

справи  призначено  на  24.06.2008р.

- 09 год  30 хв. Судом  визнано 

обов`язковою  явку у  судове 

засідання  представників  сторін, 

сторони у справі зобов`язані 

надати докази  та  документи, необхідні  для 

всебічного, повного  та  об`єктивного розгляду  справи.

Представників

сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.22

Господарського процесуального кодексу України.

У

судовому засіданні  клопотання про  фіксацію судового процесу  технічними засобами  не 

було  надано , на  підставі 

чого  справу  було 

розглянуто без  застосування  зазначених 

засобів . Крім цього, роз'яснено 

вимоги ст.811 Господарського процесуального кодексу України, тому

складено протокол, який  долучено до матеріалів

справи.

           У відповідності до п.п.2, 3, 4

частини ст.129 Конституції України, основними засадами  судочинства є рівність усіх учасників

судового процесу перед законом та судом, забезпечення  доведеності вини, змагальність сторін та

свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні  перед судом їх переконливості.

           Згідно ст.42 Господарського

процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється

на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно

до ст.43 Господарського процесуального кодексу України - судочинство у

господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші

особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення

поданими суду доказами.

Ст.33

Господарського процесуального кодексу України зазначає - кожна сторона повинна

довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і

заперечень. 

В

обґрунтування своїх вимог позивач посилається на не виконання відповідачем умов

договору оренди  нежитлового  приміщення  

від  22.01.2007р.  , з 

приводу  чого  утворився 

борг  та  нараховані 

штрафні  санкції .  Окрім  

того ,  позивач  наполягає 

на  стягненні      плати за 

комунальні  послуги    та 

теплопостачання    .   

Відповідач      в судове 

засідання  з`явився  , 

позовні  вимоги   визнав 

частково   в  сумі   

орендних  платежів  , 

проти нарахування  штрафних  санкцій 

та     сум   сплати 

за  комунальні  послуги та 

теплопостачання  заперечує , але  відзив з 

цього  приводу  не 

представив   ,  що 

є   виключно  його  

правом  , а  не обов`язком 

.

Дослідивши

матеріали справи та вислухавши пояснення представників  сторін 

, господарський суд встановив наступне.

Між

сторонами був укладений договір оренди нежилого приміщення  від 22.01.2007р., згідно якого  Ларинська 

селищна рада   (далі -орендодавець)

надає, а   Приватний підприємець     ОСОБА_1 

”  (далі -орендатор) приймає в

користування нежиле приміщення площею  

21, 4 м 2 , розташоване за адресою: 

сел. Ларине ,  вул.  Горького ,58 ,  під 

перукарню.

Договір

укладено без протоколу розбіжностей та додаткових угод.

Дослідивши

Договір, суд вважає, що цей правочин за своїм змістом та своєю правовою

природою є договором майнового найму (оренди) комунального майна, який підпадає

під правове регулювання норм статей 759-786 ЦК України та Закону України „Про

оренду державного та комунального майна”.

Згідно

з п.п. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача

справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму та вноситься

щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно

до ст. 797 Цивільного кодексу України плата, яка справляється з наймача будівлі

або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за

користування нею.

Згідно

зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші

учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання

належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за

відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог,

що у певних умовах звичайно ставляться. 

Відповідно

до пункту 3.1 договору від 22.01.2007р. орендар зобов'язаний за користуванням

приміщенням сплачувати орендодавцю в строк, визначений цим договором, орендну

плату у сумі  53  грн. 81 

коп.   з  урахуванням 

індексу інфляції  . Пунктом 3.5

визначено, що оплата здійснюється щомісяця до 15числа поточного місяця.

На

день звернення позивача до суду за відповідачем рахувалася заборгованість з

орендної плати за   вересень  2007р. з 

урахування  індексу інфляції у

розмірі  56  грн.74 коп.  

Відповідач

свої зобов'язання за договором  від

22.01.2007р. стосовно оплати не виконав, у зв'язку з чим у нього перед

позивачем виникла заборгованість за період     

вересень  2007р.   в сумі  

56  грн. 74  коп., яка підтверджена матеріалами справи і

підлягає стягненню. 

Окрім  того 

,  позивач   згідно  

п.8.2.   договору  просить  

стягнути  з  відповідача 

за  порушення   сплати 

орендних  платежів  пеню  

у  розімір   0, 5 

%   від   розмірі    

не  виплачених   платежів 

, в  сумі    34 

грн. 33  коп. 

Зазначені  вимоги не 

підлягають  задоволенню  на 

підставі  викладеного  .

Згідно

зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових

зобов'язань” від 22.11.1996р. № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують

на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що

встановлюється за згодою сторін.

Статтею

546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може

забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею); договором може бути встановлений

інший вид забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно

зі ст. 549 ЦК  України   неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума

або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення

боржником зобов'язання (  за умовами  передбаченими договором).    Пеня ( штраф)  є неустойка, що обчислюється у відсотках від

суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання  за 

кожен  день прострочення.   Відповідно 

до ст. 3 Закону  України  “Про 

відповідальність  за  несвоєчасне 

виконання  грошових  зобов`язань” 

від 22.11.1996р.   на  винну 

сторону  у  випадку  

порушення  строків  платежу 

в  разі  не оплати 

товару  в  узгоджені 

строки  нараховується  пеня   

від  суми  прострочення платежу , яка    не 

може  перевищувати  подвійної 

ставки  НБУ , що діяла  у 

період  ,  за 

який  стягується  заборгованість .

Згідно

із частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів

сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в

розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної

облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується

пеня.

Відповідно

до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому

Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка,

штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі

порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або

неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною

6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування

штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не

встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,

коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, законодавчо обмежений строк,

протягом якого може нараховуватись пеня за порушення договірних зобов'язань.

Відповідно

до ст.ст. 216 -218 Господарського кодексу України учасники господарських

відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері

господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері

господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі

економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в

установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських

відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. 

Позивачем  не 

наданий  до  суду    

обґрунтований   розрахунок    штрафних 

санкцій  (  пені )    

згідно  з діючим  законодавством  .

Згідно  розрахунку суду     розмір 

пені  склав  6 грн. 21 

коп.    :

Період   з 16.09.2007р. по  01.01.2008р.

56

грн.74  коп.  Х 2 ( 

8%) / 365 х 106 днів  = 2

грн.   63 коп. 

Період  з 01.01.2008р.  по 

16.03.2008р.

56

грн.74  коп.  Х 2 ( 

10%) / 365 х 76 днів  = 2 грн.

36  коп. 

Відповідач   штрафні 

санкції  не  оспорив. 

Окрім  того,  

позивач    просить   стягнути з  

відповідача    витрати   за   

послуги  по  теплопостачанню   в 

розмірі   871  грн.  

02  коп.  З 

приводу  зазначеного  позивач 

стверджує  , що  він 

надавав    дані  послуги за 

наявності   власної  котельні .    

Позивачем  був   наданий розрахунок     теплопостачання щодо  опалення    

орендованого  приміщення   з урахуванням заробітної плати     працівників  та   

об`єму  вугілля   за 

період   жовтня  2007 

року  по  грудень 2007 року .

Дослідивши  вимоги  

позивача  , суд  дійшов 

висновку  ,  що 

вони  не  підлягають задоволенню  на 

підставі  викладеного. 

Згідно  з п.4.7.  

договору   оренди  від 22.01.2007р.   орендар 

(  відповідач)    зобов`язаний  був 

самостійно  сплачувати    вартість   

фактично  спожитих    комунальних послуг  постачальникам    таких 

послуг  , які   надаються   

окремими  договорами , укладеними  орендарем  

з  цими організаціями   ( водопостачання   , каналізація ,  газ , електрична  та 

теплова  енергія і  т.п.)  

за  тарифами   , які   

у  встановленому     законодавством    порядку   

відшкодовують   повну    вартість   

їх  надання    , та 

пропорційну   орендованій  площі  

частку   витрат  на 

утримання  при будинкової    території  

, та  послуг   по 

технічному обслуговуванню інженерного 

обладнання   

внутрішьобудинкових   мереж.                                                       

То   б то  

з  змісту     зазначеного   договору 

впливає   ,  що   

орендар  дійсно   зобов`язаний 

сплачувати     вартість  комунальних 

послуг   , але  не  

орендодавцеві                (

позивачеві)  ,  а  

відповідним  організаціям  на 

підставі  укладених   договорів .  

Окрім    того   ,    

відповідний   договір    ( 

типовий  договір  про 

надання   послуг  з 

постачання  теплової  енергії )   

між    орендодавцем та  орендарем 

не  укладався ,   з приводу 

чого     позивач  не 

мав   права  надавати  

даного  виду  послуги  

(   теплопостачання)  .

На  підставі 

зазначеного  ці  вимоги  

позивача  являються не  обґрунтованими    , не 

підтвердженими матеріалами 

справи   та  доказами 

в розумінні ст. ст.33-34  ГПК  України 

.

          Витрати  по 

сплаті  судових витрат   суд прокладає  на 

відповідача  по справі  в 

порядку  ст. 49  ГПК 

України  пропорційно  розміру 

задоволених   вимог  на 

відповідача  по  справі 

.

          Керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36,

43, 49, 77, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.

525, 526, 549,7 59-786  Цивільного

кодексу України, Прикінцевими положеннями Цивільного кодексу України, ст.193

Господарського кодексу України господарський 

суд, -

                                                              В И Р І Ш И В:

          Позовні вимоги Ларинської селищної

ради, м.Донецьк, сел.Ларине  до Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Донецьк, сел.Ларине  про стягнення суми заборгованості та штрафних

санкцій в сумі 962,09 грн.   ,  з 

яких   :  56 

грн.     74  коп.-  

заборгованість по  орендній  платі 

,    34   грн. 33 

коп. -  пеня  ,   871

грн.02  коп.  -    

заборгованість по  

комунальним  послугам  та   

теплопостачанню  ,  задовольнити  

частково .

     Стягнути з Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (  ІПН

НОМЕР_1)  на користь Ларинської селищної

ради, м.Донецьк, сел.Ларине  , вул.

Горького  , 58 (  р/р 

35415006001946  в  ГУДКУ 

в  Донецькій  області 

, МФО 834016, ЗКПО 34053521)  

-  56  грн.    

74  коп.-   заборгованість по  орендній 

платі    , 6 грн.    21  

коп. - пені  ,  51 грн. 

00  коп. -  державного 

мита  та  59 грн. -  

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В

іншій  частині  позову 

відмовити 

Видати

наказ після набуття рішенням законної сили.

          Рішення суду набирає законної сили

після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття (підписання).   

Рішення

підписане    24.06.2008р.  

               Суддя                                                                                                           

Манжур В.В.                              

Надруковано 3 примірника

:

1 прим- Господарському

суду Донецької  області

1прим- Позивачу  

1прим- Відповідачу

Виконавець-  Подолян 

О.О.