Постанова

від 19.04.2011 по справі 2а-11602/09/10/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 квітня 2011 р.  

Справа №2а-11602/09/10/0170

Окружний  адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді                                - Кудряшової А.М.,

при секретарі судового засідання      - Левченко Д.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, представник по довіреності від 19.10.2010 року без номеру;

від відповідача - ДПІ в Сімферопольському районі АРК - не з'явився;

від відповідача - ДПІ в м. Сімферополі АРК - ОСОБА_2, представник по довіреності №127/10-0 від 30.11.2010 року;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом   Приватного підприємства "Дорстройсервіс Крим"          

до   Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим,  Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим              

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Приватне підприємство «Дорстройсервіс Крим» звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим №0000432301/0 від 23.03.2009р., №0000432301/1 від 21.05.2009р. та №0000432301/2 від 31.07.2009р. щодо визначення Приватному підприємству «Дорстройсервіс Крим»  податку на прибуток в розмірі 32214,00грн., в тому числі 21476,00грн. за основним платежем та 10738,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим №0000422301/0 від 23.03.2009р., №0000422301/1 від 21.05.2009р. та №0000422301/2 від 31.07.2009р. щодо визначення Приватному підприємству «Дорстройсервіс Крим»  податку на додану вартість на суму 34247,00грн., в тому числі 22831,00грн. за основним платежем та 11416,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Позовні вимоги мотивовані тим, що викладені в акті перевірки № 426/23-3/34671363 від 05.03.2009р. висновки відповідача не відповідають фактичним обставинам, а винесені на їх підставі податкові повідомлення-рішення не ґрунтуються на вимогах Закону України “Про податок на додану вартість” і Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Зокрема, в обґрунтування позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про донарахування податкових зобов’язань з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій позивач зазначив, що висновки ДПІ у Сімферопольському районі АР Крим про те, що позивачем у січні 2008р. здійснено зміну суми компенсації вартості отриманих товарів (робіт, послуг) на загальну суму 136988,00грн., в тому числі сума ПДВ – 22831,30грн., а в розрізі контрагентів щодо ПП «Промстройторг» на суму 112904,00грн., в тому числі ПДВ – 18817,30грн. та приватного підприємця ОСОБА_3 – 24084,00грн., в тому числі ПДВ – 4014,00грн., у зв’язку з чим позивач відповідно до вимог п. 5.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» повинен був здійснити відповідний перерахунок валових витрат (балансової вартості фондів) у 1 кварталі 2008р. на загальну суму 114156,70грн., є безпідставними та необґрунтованими, оскільки в даному випадку зміна ціни, а отже і зміна суми компенсації не відбувалася, так як мало місце взаємне та відплатне припинення грошових зобов’язань між ПП «Дорстройсервіс Крим», з одного боку, та ПП «Промстройторг» та приватним підприємцем ОСОБА_3, з іншого, на підставі листів останніх, датованих 31.12.2007р. про зарахування взаємних однорідних вимог в порядку ст. 202, 203 Господарського кодексу України, ст. 601 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання припиняються зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. У бухгалтерському обліку цю операцію було здійснено проведенням Дт361-Кт631 на загальну суму 136988,00грн. Щодо податкового обліку, то як пояснив позивач, ця операція щодо зарахування та зменшення кредиторської заборгованості за рахунок відповідної дебіторської заборгованості не змогла вплинути на податкові зобов’язання позивача, адже зараховані суми згідно абз. 3 п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вже було відображено у податковій звітності позивача  ще у період, коли відбулося відвантаження позивачем на користь ПП «Промстройторг» та приватного підприємця ОСОБА_3 товарів, а для робіт (послуг) – фактичне надання результатів робіт (послуг), а валові витрати за операціями, на підставі яких виникла дебіторська заборгованість збільшено у період, коли було оприбутковано товари, а для робіт (послуг) – коли було фактично отримано результат робіт (послуг) згідно абз. 3 п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». З урахуванням цього позивач вважає, що наявність невідповідності між даними податкового та бухгалтерського обліку ПП «Дорстройсервіс Крим» у бік зменшення кредиторської заборгованості за бухгалтерським обліком не свідчить про зміну компенсації вартості, адже зміна (зменшення) вартості отриманих позивачем товарів, робіт, послуг не відбулася, отже  відповідач протиправно посилається на порушення ПП «Дорстройсервіс Крим» п. 5.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а висновок про необхідність зменшення валових витрат у 1 кварталі 2008р. є безпідставним та протиправним, як і посилання відповідача на необхідність відповідного коригування приросту (убутку) балансової вартості товарних запасів за п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно), оскільки витрати на придбання відповідних товарів, тобто валові витрати в даному випадку не змінювалися. Що стосується податкових повідомлень-рішень про донарахування податку на додану вартість, то позивач зазначив, що  таке донарахування пов’язане із порушеннями, про які йшлося вище і оскільки зменшення компенсації вартості товарів в даному випадку не відбувалося, зарахування взаємних однорідних вимог не свідчить про зменшення ціни, є відплатним, а отже відсутні підстави для застосування п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», адже, як слідує з його змісту, він застосовується лише у випадку, коли після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.10.2009 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено  справу до судового розгляду.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, наведених у відзиві на позов (том 1 а.с. 97-101), зокрема, зазначив, що в ході проведеної документальної перевірки встановлено заниження позивачем, у порушення п. 5.9, п. 5.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», податку на прибуток на загальну суму 21476,00грн., в тому числі: у 1 кв. 2008р. – в сумі 31597,00грн., у 2 кв. 2008р. – у сумі 32086,00грн., у 3 кв. 2008р. – у сумі 33640,00грн., за 2008р. у сумі 21476,00грн., а також заниження, у порушення п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», з наступними змінами і доповненнями, податку на додану вартість в сумі 22 831,00грн., в тому числі у січні 2008р. в сумі 22831,00грн., які полягали в тому, що внаслідок зміни суми компенсації вартості товарів після їх поставки позивачем не були відкориговані показники ані валових витрат, ані податкового кредиту.

За клопотанням позивача, ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.01.2010 року була призначена судово-економічна (бухгалтерська) експертиза та зупинено провадження по справі (том 3 а.с. 153-154), 10.09.2010 року до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов висновок судово-економічної експертизи № 402 від 20.08.2010 року, у зв’язку з чим ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.09.2010 року провадження по справі було поновлено та справу призначено до розгляду (том 3 а.с. 165)

Заявою від 21.10.2010р. позивач просив суд, у випадку задоволення позову, стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Дорстройсервіс Крим»  судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 гривень та судові витрати, пов’язані з проведенням судової експертизи, в сумі 4588,80 гривень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.10.2010 року судом до участі у справі в якості другого відповідача було залучено Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі АР Крим, на податковому обліку в якій на час розгляду справи перебуває позивач (том 3 ас.с. 176).

25.03.2011р. другий відповідач – ДПІ в м. Сімферополі АР Крим надав заперечення на позов та заперечення на висновок судово-економічної експертизи, де зазначив, що з висновком судово-економічної експертизи та доводами позивача він не погоджується, а вважає законними та обгрунтованими висновки перевіряючих, викладені в акті перевірки, у зв’язку з чим оскаржені податкові повідомлення-рішення вважає правомірними і в задоволенні позову просить відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство «Дорстройсервіс Крим» має статус юридичної особи з 07.11.2006 року, що підтверджується  свідоцтвом про державну реєстрацію серія А01 №116734, виданим Сімферопольською районною державною адміністрацією в АР Крим (том 1 а.с. 10) та Статутом ПП «Дорстройсервіс Крим», державну реєстрацію якого проведено 07.11.2006 року, номер запису 11341020000000946, з наступними змінами (том 1 а.с. 12-19).

ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим 20.02-26.02.2009 року проведена виїзна позапланова документальна перевірка ПП «Дорстройсервіс Крим» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складено акт перевірки  № 426/23-2/34671363 від 05.03.2009р. (том 1 а.с. 26-41).

Відповідно до висновків вказаного акту, перевіркою встановлено порушення позивачем: п.п. 5.9, 5.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997р., з наступними змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 21476,00грн., у тому числі за 1кв. 2008р. – 31597,00грн., 1 півріччя 2008р. – 32086,00грн.; за 3 квартали 2008р. – 33640,00грн., за 2008р. – у сумі 21476,00грн., а також п. б) п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997р. з наступними змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну сум 22831грн., в т.ч. за січень 2008р. – у сумі 22831грн.

Не погодившись з даними висновками акту  перевірки, позивачем на адресу ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим були надіслані заперечення до акту перевірки за вих. № 56 від 13.03.2009р., за результатами розгляду яких ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим листом за вих. № 895/10/23-2 від 18.03.2009р. повідомила позивача про те, що викладені в акті перевірки  № 426/23-2/34671363 від 05.03.2009р. висновки щодо правильності формування валових витрат, задекларованих у рядку 04.1 Декларації про прибуток підприємства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р., та правомірності нарахування в акті перевірки податку на додану вартість відповідають діючому податковому законодавству (том 1 а.с. 42, 43-44).

Як свідчать матеріали справи, висновки акту перевірки № 426/23-2/34671363 від 05.03.2009р. були покладені в основу податкового  повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим №0000422301/0 від 23.03.2009р., яким позивачу – ПП «Дорстройсервіс Крим» була визначена сума податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 32214,00грн., в тому числі 21476,00грн. основного платежу і 10738,00грн. штрафних санкцій, а також податкового повідомлення-рішення №0000422301/0 від 21.05.2009р., яким позивачу була визначена сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 34247,00грн., в тому числі 22831,00грн. основного платежу і 11416,00грн. штрафних санкцій (том 1 а.с. 20, 23).

Не погодившись з даними податковими повідомленими-рішеннями, позивач оскаржив їх до ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим, але рішенням ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим  «Про  результати розгляду первинної скарги» за вих. № 1821/10/31-0 від 21.05.2009р. скарга позивача була залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення – без змін (том 1 а.с. 45, 48-51)

У зв’язку з цим, 21.05.2009р. ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим були винесені податкові повідомлення-рішення №0000422301/1 та №0000422301/1 про визначення тих же самих сум податкових зобов’язань з податку на прибуток та податку на додану вартість (том 1 а.с. 21, 24)

Як свідчать матеріали справи, позивач також оскаржив вищевказані податкові повідомлення-рішення до ДПА в АР Крим, однак рішенням ДПА в АР Крим за вих. № 1866/10/25-023 від 23.07.2009р. повторну скаргу позивача також залишено без задоволення, а оскаржені податкові повідомлення-рішення №0000422301/1 та №0000422301/1  від 21.05.2009р. – без змін (том 1 а.с. 54, 59-62)

У зв’язку з цим, 31.07.2009р. ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим були винесені податкові повідомлення-рішення №0000422301/2 та №0000422301/2 про визначення тих же самих сум податкових зобов’язань з податку на прибуток та податку на додану вартість (том 1 а.с. 21, 24)

Судом встановлено, що на вищевказані податкові повідомлення-рішення позивачем була подана повторна скарга до ДПА України, яка рішенням за вих. № 9543/6/15-0115 від 25.09.2009р. повторну скаргу позивача залишила без змін, а податкові повідомлення-рішення ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим  №0000422301/0 та №0000422301/0  від 23.03.2009р., №0000422301/1 та №0000422301/1  від 21.05.2009р., а також рішення  ДПА в АР Крим за вих. № 1866/10/25-023 від 23.07.2009р.  – без змін (том 1 а.с. 63-65, 71-72)

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що уточнені позовні вимоги ПП «Дорстройсервіс Крим» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

У п. 3.1.2 акту перевірки № 426/23-2/34671363 від 05.03.2009р., висновки якого покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі АР Крим №0000432301/0 від 23.03.2009р., №0000432301/1 від 21.05.2009р. та №0000432301/2 від 31.07.2009р. щодо визначення Приватному підприємству «Дорстройсервіс Крим»  податку на прибуток в розмірі 32214,00грн., в тому числі 21476,00грн. за основним платежем та 10738,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, зазначено, що під час перевірки показників, відображених у рядку 04.1 Декларації з податку на прибуток за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. перевіряючими було встановлено, що згідно з п. 2.15.10 Аналізу дебіторської та кредиторської заборгованості в розрізі контрагентів та термінів виникнення Акту про результати виїзної позапланової перевірки Приватного підприємства «Дорстройсервіс Крим» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 07.11.2006р. по 31.12.2007р. від 31.03.2008р. № 311/23-02/34671363 зазначено, що за наданими до перевірки документами сума кредиторської  заборгованості станом на 31.12.2007р. становить 691865,00грн., в тому числі кредиторська заборгованість ПП «Промстройторг» - 408 979,00грн., яка виникла у листопаді 2007р. та кредиторська заборгованість приватного підприємця ОСОБА_3 – 24847,00грн., яка виникла у грудні 2007р., отже на 31.12.2007р. загальна сума кредиторської заборгованості складає 692 100,00грн. Під час перевірки на підставі наданих документів (головна книга, виписки з бухгалтерського рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками») було встановлено, що кредиторська заборгованість станом на 01.01.2008р., яка обліковується ПП «Дорстройсервіс Крим» дорівнює 565 077,00грн., на підставі чого ДПІ дійшла висновку про те, що ПП «Дорстройсервіс Крим» у січні 2008р. здійснено зміну суми компенсації вартості отриманих товарів (робіт, послуг) на загальну суму 136988,00грн., в тому числі ПДВ – 22 831,30грн., а в розрізі контрагентів - щодо ПП «Простройторг» на суму 112 904,00грн., в тому числі з ПДВ – 18 817,30грн. та Приватного підприємця ОСОБА_3 – 24 084,00грн., в тому числі з ПДВ – 4 014,00грн.

Встановивши викладене, ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим в акті перевірки зазначила, що відповідно до п. 5.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації, а отже позивачу потрібно було здійснити відповідний перерахунок валових витрат (балансової вартості фондів) у 1 кварталі 2008р. на загальну суму 114 156,70грн. (136988,00грн. х 1,2), проте позивач цього не зробив.

Крім того, у п. 3.2.3 акту перевірки ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим зазначила, що донарахування податку на додану вартість на суму 22 831,00грн., в тому числі за січень 2008р. у сумі 22 831,00грн., пов’язано з порушеннями, які відображено у п. 3.1.2 акту та полягає у порушенні п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

При цьому, в силу абз.б) п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Проте позивач, за виснвком ДПІ, у порушення вказаних норм, не здійснив відповідного корегування податкового кредиту.

Суд з вказаними висновками відповідача не погоджується та вважає їх необґрунтованими, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому, відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Перевіркою встановлено, що станом на 31.12.2007р. сума кредиторської  заборгованості позивача становить 691865,00грн., в тому числі кредиторська заборгованість ПП «Промстройторг» - 408 979,00грн., яка виникла у листопаді 2007р. та кредиторська заборгованість приватного підприємця ОСОБА_3 – 24847,00грн., яка виникла у грудні 2007р. Згідно з даними Фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва за 1 квартал станом на 31.03.2008р. по рядку 530 «Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги» стовпчика 3 «На початок звітного року», тобто на 31.12.2007р. кредиторська заборгованість  Приватного підприємства «Дорстройсервіс Крим» становить 692 100,00 гривень.

Правомірність віднесення даних сум до складу валових витрат у відповідному періоді відповідачем не заперечувалась.

Як свідчать матеріали справи, у січні 2008 року на підставі листів ФОП ОСОБА_3 та ПП «Промстройторг» позивач здійснив з ними залік зустрічних грошових вимог на загальну суму 136988,00грн., але такі зміни у бухгалтерському обліку позивача у січні 2008р. ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим розцінила як зміну суми компенсації вартості отриманих товарів (робіт, послуг) на загальну суму 136988,00грн., правові наслідки якої наведені у п. 5.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, п. 5.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з наступними змінами і доповненнями, визначає, що у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

В свою чергу, п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

В силу п.п. 4.5.1 вищенаведеної норми якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Таким чином, обов’язковою умовою виникнення обов’язку щодо корегування валових витрат покупцем після продажу йому товарів (робіт, послуг) є зміна суми компенсації їх вартості, тобто зміна ціни.

Відповідно до ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України  зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Більш того, згідно з ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 402 від 20.08.2010р., на вирішення якої було поставлено, зокрема, питання про те, чи підтверджуються даними податкового та бухгалтерського обліку, а також первинними документами приватного підприємства «Дорстройсервіс Крим» висновки акту перевірки ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим № 426/23-2/34671363 від 05.03.2009р. в частині заниження податку на прибуток в сумі 21476,00грн., застосування штрафних санкцій у сумі 10738,00грн. по податковому повідомленню-рішенню № 0000422301/0 від 23.03.2009р., експертом було встановлено, що в даному випадку зміна ціни, а отже і зміна суми компенсації не відбувалася, так як мало місце взаємне, а отже і відплатне припинення грошових зобов’язань між ПП «Дорстройсервіс Крим», з одного боку, та ПП «Промстройторг» та приватним підприємцем ОСОБА_3, з іншого, на підставі листів останніх, датованих 31.12.2007р. про зарахування взаємних однорідних вимог в порядку ст. 202, 203 Господарського кодексу України, ст. 601 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання припиняються зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Суд, досліджуючи вказані господарські операції, вважає, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Отже, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахуванням можуть бути припинені зобов'язання на будь-якій стадії їх існування.

Вказане свідчить про те, що господарська операція по заліку зустрічних однорідних вимог за своєю правовою природою не є зміною суми компенсації вартості отриманих товарів (робіт, послуг), як її розцінила ДПІ, адже це є одним із способів припинення зобов’язань за договором, внаслідок якого одночасно припиняються два зобов'язання, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Експертом встановлено, що у бухгалтерському обліку цю операцію було здійснено проведенням Дт361-Кт631 на загальну суму 136988,00грн.

Щодо податкового обліку, то ця операція щодо зарахування та зменшення кредиторської заборгованості за рахунок відповідної дебіторської заборгованості не змогла вплинути на податкові зобов’язання позивача, адже зараховані суми згідно абз. 3 п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вже було відображено у податковій звітності позивача  ще у період, коли відбулося відвантаження позивачем на користь ПП «Промстройторг» та приватного підприємця ОСОБА_3 товарів, а для робіт (послуг) – фактичне надання результатів робіт (послуг), а валові витрати за операціями, на підставі яких виникла дебіторська заборгованість збільшено у період, коли було оприбутковано товари, а для робіт (послуг) – коли було фактично отримано результат робіт (послуг) згідно абз. 3 п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як зазначив експерт, невідповідність між даними податкового та бухгалтерського обліку ПП «Дорстройсервіс Крим» у бік зменшення кредиторської заборгованості за бухгалтерським обліком не свідчить про зміну компенсації вартості, адже зміна (зменшення) вартості отриманих позивачнм товарів, робіт, послуг не відбулася, отже  відповідач протиправно посилається на порушення ПП «Дорстройсервіс Крим» п. 5.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а висновок про необхідність зменшення валових витрат у 1 кварталі 2008р. є безпідставним та протиправним, як і посилання відповідача на необхідність відповідного корегування приросту (убутку) балансової вартості товарних запасів за п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно), оскільки витрати на придбання відповідних товарів, тобто валові витрати в даному випадку не змінювалися.

У зв’язку з цим експерт зазначив, що висновки акту перевірки в частині заниження податку на прибуток в сумі 21476,00грн. документами податкового та бухгалтерського обліку, а також первинними документами ПП «Дорстройсервіс Крим» не підтверджені, а нарахування штрафних (фінансових) санкцій за п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., є безпідставним, оскільки нарахування податку на прибуток не грунтується на чинному законодавстві.

Згідно з п. 3.2.3 акту перевірки № 426/23-2/346/1363 від 05.03.2009р., донарахування податку на додану вартість на суму 22831,00грн., в т.ч. за січень 2008р. на суму 22831,00грн., пов’язане з порушеннями, які відображені у п. 3.1.2 акту.

Відповідно до висновку експерта, за даними експертного дослідження розбіжностей по визначенню податкового зобов’язання з ПДВ за даними первинного бухгалтерського та податкового обліку підприємства з Декларацією не встановлено.

Що стосується податкового кредиту, то, за даними експертизи, розбіжностей по визначенню  податкового кредиту з ПДВ за даними первинного бухгалтерського та податкового обліку підприємства з Декларацією не встановлено. Розбіжності з актом перевірки склали у січні  2008р. на суму 22831,00грн.

Такі висновки експерта ґрунтуються на тому, що оскільки зменшення компенсації вартості товарів в даному випадку не відбувалося, то зарахування взаємних однорідних вимог не свідчить про зменшення ціни, є відплатним, а отже підстави для застосування п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» відсутні, оскільки він застосовується лише у випадку, коли після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала.

За висновком експерта, лише за наявності такої зміни суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та одержувача підлягають відповідному коригуванню, а саме: у випадку зменшення суми компенсації на користь платника податку – постачальника: постачальник повинен відповідно зменшити суму податкових зобов’язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надіслати одержувачу розрахунок відкоригованого значення податку, а отримувач - відповідно зменшити суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшити податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Враховуючи викладене, експертом встановлено, що висновки ДПІ про заниження податкового зобов’язання з ПДВ на суму 22831,00грн. документально не підтверджені, у зв’язку з чим донарахування податкових зобов'язань з ПДВ  в розмірі 22831,00грн. та  застосування штрафних санкцій в сумі 11416,00грн.  є необгрунтованим.

Суд, дослідивши даний висновок судово-економічної експертизи № 402 від 20.08.2010р. в порядку ст. 86 КАС України, який складено судовим експертом, попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку (ст. 384 КК України), яким під час дослідження використовувались методи документальної перевірки: перевірка на вірність арифметичних підсумків та виведення результатів, встановлювалась повнота заповнення реквізитів, проводилась відповідність ведення бухгалтерського обліку вимогам законодавчих та нормативних актів, відповідність ведення бухгалтерського обліку та інше, а також співставлялись дані договірної документації з даними первинних документів, що підтверджують господарські операції про виконання договірних зобов’язань, а також зіставивши його з іншими доказами у справі, не знаходить підстав не довіряти даному висновку експерта, а тому погоджується з його висновками.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим належними доказами не доведена правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень №0000432301/0 від 23.03.2009р., №0000432301/1 від 21.05.2009р. та №0000432301/2 від 31.07.2009р. щодо визначення Приватному підприємству «Дорстройсервіс Крим»  податку на прибуток в розмірі 32214,00грн., в тому числі 21476,00грн. за основним платежем та 10738,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкових повідомлень-рішень №0000422301/0 від 23.03.2009р., №0000422301/1 від 21.05.2009р. та №0000422301/2 від 31.07.2009р. щодо визначення Приватному підприємству «Дорстройсервіс Крим»  податку на додану вартість на суму 34247,00грн., в тому числі 22831,00грн. за основним платежем та 11416,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, у зв’язку з чим суд доходить висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а спірні податкові повідомлення-рішення – визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

При цьому, в силу ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз.

Як свідчать матеріали справи, платіжним дорученням № 550 від 16.03.2010р. позивачем було сплачено експертній установі за проведення бухгалтерської експертизи  3441,60грн. та платіжним дорученням № 1171 від 18.10.2010р. – 1147,20грн., всього 4588,80грн.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3,40грн. та 4588,80грн. витрат, пов’язаних з проведенням судової експертизи.

У зв’язку зі складністю справи судом 19.04.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 25.04.2011 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі АР Крим №0000432301/0 від 23.03.2009 року, №0000432301/1 від 21.05.2009 року та №0000432301/2 від 31.07.2009 року щодо визначення Приватному підприємству «Дорстройсервіс Крим» податку на прибуток в розмірі 32214,00 гривень, в тому числі 21476,00 гривень за основним платежем та 10738,00 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі АР Крим №0000422301/0 від 23.03.2009 року, №0000422301/1 від 21.05.2009 року та №0000422301/2 від 31.07.2009 року щодо визначення Приватному підприємству «Дорстройсервіс Крим» податку на додану вартість на суму 34247,00 гривень, в тому числі 22831,00 гривень за основним платежем та 11416,00 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Дорстройсервіс Крим»  (95048, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Балаклавська, 68, оф. 202, код ЄДРПОУ 3467363) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (три) гривень 40 копійок та  витрати, пов’язані з проведенням судової експертизи у розмірі 4588 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят вісім) гривень 80 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                                Кудряшова А.М.