Постанова

від 30.11.2011 по справі 2а-13855/10/12/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 листопада 2011 р. 11:39

Справа №2а-13855/10/12/0170

Окружний  адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., при секретарі Лиган М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу  

за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес"          

до   Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим              

про визнання протиправними дій, нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників:

позивача – ОСОБА_1, довіреність №б/н від 03.08.11р.;

відповідача – не з’явився;

          Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Делішес» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправними дій щодо проведення невиїзної документальної перевірки з 12.10.р. по 13.10.10р., нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.10.10р. №0017021502/0.

            Позов тим, що зазначене податкове повідомлення-рішення винесено із порушенням норм Законів України «Про державну податкову службу в Україні», «Про податок на додану вартість».   

            Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.10.10р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

           Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

           Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, день та місце його проведення був повідомлений належним чино, надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності свого представника, проти позову заперечував.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

     Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

    Відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

    Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

    Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття  справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

    Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи він керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

    Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

Статтею 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обов’язкових платежів).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Делішес» є юридичною особою, ідентифікаційний код 32624767 (а.с.8).

Судом встановлено, що у період з 12.10.10р. по 13.10.10р. працівниками відповідача було проведено невиїзну  документальну перевірку  ТОВ «Делішес» з питань встановлених розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення роз шифровок податкового зобов’язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів за лютий-липень 2010 року,  за результатами  якої  03.10.10р.  було складено Акт №14643/15-2/32624767. Відповідно до висновків акту було зафіксовано порушення п.п. 7.2.3 пункту 7.2 та п.п 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» що призвело до завищення податкового кредиту за лютий-липень 2010 року на загальну суму 625163,00грн.

Під час перевірки було виявлено розбіжність задекларованих сум ПДВ контрагентами, які у свою чергу, не включили до податкових зобов’язань з податку на додану вартість з лютого по липень 2010 року (а.с. 13-23).

На підставі зазначеного акту перевірки  відповідачем прийнято податкове повідомлення – рішення від 20.10.10р. №0017021502/0,  згідно з яким   позивачу  було визначено суму податкового  зобов'язання  з податку на додану вартість в сумі  625163,00грн. та штрафних санкцій у сумі 289421,10грн.(а.с.28).

Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування  зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До прав органів державної податкової служби відноситься згідно з п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в України» здійснення документальних невиїзних перевірок,  а також планових та позапланових  виїзних перевірок  своєчасності, достовірності  повноти нарахування  і сплати податків  та зборів,  додержання  валютного законодавства юридичними  особами, їх філіями, відділеннями іншими відокремленими підрозділами, що не мають статус  юридичної особи а також фізичними  особами, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності.

З наведеної норми вбачається, що у відповідача були підстави для проведення невиїзної документальної перевірки  ТОВ «Делішес» у період з 12.10.10р. по 13.10.10р.

Платники податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування  операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в законі України «Про податок на додану вартість».

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення  зобов’язань  юридичних або фізичних осіб  перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків  і зборів (обов‘язкових платежів) є Закон України «Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов’язання  - це загальна сума  податку, одержана (нарахована) платнику  податку у звітному (податковому)  періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит – це сума, на яку платник податку  має право зменшити податкове зобов’язання  звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

            Як вбачається з матеріалів справи та зафіксовано в акті перевірки №14643/15-2/32624767, виявлено розбіжність задекларованих сум ПДВ контрагентами (ПП «Вітпродком», ПП «Кримфрукт», ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна», ТОВ Фірма Торгівельний дім «Маркет-Груп», ТОВ «Торгпромсервіс», ПП «Гранд продукт», ТОВ «туристична Фірма Рада»), які у свою чергу, не включили до податкових зобов’язань з податку на додану вартість, що призвело до завищення податкового кредиту в лютому 2010 року - на суму 89539,63грн., в березні 2010 року - на суму 119970,58грн., в квітні 2010 року – на суму 256206,00грн., в травні 2010 року – на суму 224,00грн., в червні 2010 року – на суму 86842,00грн., в липні 2010 року – на суму 72380,75грн.

Підпунктами 4.5.1., 4.5.2, пунктом 4.5 ст. 4 Закону встановлено, якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення перерахунку.  

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем разом із податковими деклараціями з податку на додану вартість за лютий-липень 2010 року були надані розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за лютий-липень 2010 року (а.с. 51-112).

Суд вважає, що вказані висновки відповідача є безпідставними та не ґрунтуються на положеннях Закону України «Про податок на додану вартість», з огляду на наступне.

Відповідно п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, зазначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної –вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Платники податку   повинні   зберігати   податкові   накладні протягом  строку,  передбаченого законодавством для зобов'язань із  сплати податків (ч.5 п.п.7.2.3 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість».

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вищевказаного Закону визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника  податку  на  податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-          або дата  списання  коштів  з  банківського  рахунку платника податку  в  оплату   товарів   (робіт,   послуг),   дата   виписки відповідного  рахунку  (товарного  чека)  -  в  разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-              або дата  отримання  податкової накладної,  що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.12.10р. по справі призначено судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої було доручено ТОВ «Кримське експертне бюро».

На вирішення експерта були поставлено питання:

Чи підтверджується документами первинного та податкового обліку ТОВ «Делішес» висновки ДПІ в м. Сімферополі, викладені в акті документальної невиїзної перевірки ТОВ «Делішес» від 13.10.10р. № 14643/15-2/32624767 з питань встановлених розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкового зобов’язання та податкового кредиту в розмірі контрагентів за лютий-липень 2010р. щодо заниження податкового зобов’язання ТОВ «Делішес» в періоді, що перевірявся в розмірі 625163 грн., а також застосування штрафних санкцій у сумі 289421,10грн.? (а.с. 128).

29.09.11р. до Окружного адміністративного суду АР Крим від ТОВ «Кримське експертне бюро» надійшов висновок судово-економічної експертизи №181/10 від 28.09.11р. по адміністративній справі №2а-13855/10/12/0170 (а.с. 134-145).

За результатами експертного дослідження встановлено, що висновки ДПІ в                  м. Сімферополі АР Крим щодо заниження податкового зобов’язання ТОВ «Делішес» у розмірі 625163,00грн. в періоді, що перевірявся, викладені в акті перевірки від 13.10.10р. № 14643/15-2/32624767 з питань встановлення розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за лютий-липень 2011 року, не підтверджуються документами первинного та податкового обліку ТОВ «Делішес».

Підстави для застосування штрафних санкцій в сумі 289421,10грн. відсутні.

Частиною 5 статті 82 КАС України встановлено, що висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.   

Судом погоджується з висновком експертної установи ТОВ «Кримське експертне бюро» №181/10 від 28.09.11р., вважає, зазначений висновок обґрунтованим та таким, що не суперечить матеріалам справи.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що спірні суми ПДВ включені за фактом отримання від постачальника податкових накладних , які є належним чином оформленими.

Таким чином, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Закон України «Про податок на додану вартість», а саме п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 визначає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) –коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Жодної з наведених підстав, відповідачем під час перевірки встановлено не було.

На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішення суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов’язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також позивачем був зроблений висновок про отримання податкових накладних без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об’єкту оподаткування та несплати податків, без посилання в акті перевірки та без оцінки будь-яких документів, у тому числі, податкових накладних, що свідчили б про цей факт.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем, під час перевірки не досліджувались та не оцінювались первинні бухгалтерські документи позивача (з зазначенням їх номеру, назви, дати), на підставі яких позивачем здійснювалось формування податкового кредиту.

Стосовно заперечень відповідача суд зазначає, що вони фактично зводяться до дублювання акту перевірки від  03.10.10р. №14643/15-2/32624767, а отже у відповідача відсутні заперечення по суті висновку експерта, в зв’язку з чим, суд приходить до висновку, що відповідач проти зазначеного висновку не заперечує.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своїх дій суду не доведено.

Таким чином, суд вважає, що  відсутні законодавчо визначені обставини, які б позбавляли платника ПДВ права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів пп п.п. 7.2.3 пункту 7.2 та п.п 7.5.1 п. 7.5 статті 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, у зв’язку з чим у відповідача не було правових підстав для зменшення податкового кредиту за лютий-липень 2010 року та донарахування податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 625163,00грн. та відповідно штрафних санкцій у сумі 289421,10грн.

Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до п.1 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Позивач, відповідно до заявлених ним вимог, у тому числі, просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.10.10р. №0017021502/0.

Проте враховуючи, що визнання оскаржуваного рішення нечинним не буде в повному обсязі слугувати захистом порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.10.10р. №0017021502/0.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо неправомірного визначеного податкового зобов'язання відповідачем в податковому повідомленні-рішенні від 20.10.10р. №0017021502/0  ДПІ в м. Сімферополі АР Крим на загальну суму 914584,10грн., з яких: 625163,00грн. за основним платежем та 289421,10грн. зі штрафних санкцій.

В силу викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.      

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо  судове  рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних  повноважень, суд присуджує  всі  здійснені нею  документально підтверджені судові  витрати з Державного бюджету України.

Згідно із наданою судовим експертом калькуляцією вартості роботи судового експерта по виконанню судово-економічної експертизи, експертом проведено експертизу за нормативної вартості експертогодини 58,60грн. і витрачено на її проведення 208 годин дослідження, що загалом складає 12188,80грн.

Зазначений розмір вартості проведення судової експертизи не перевищує граничних розмірів, встановлених ст. ст. 87, 92 КАС України, з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 і Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, яку затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 року №710.

Фактична сплата позивачем вартості проведеної експертизи підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи те, що вимоги позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення є вимогами немайнового характеру, суд задовольняє позов шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов'язання, суд вважає можливим стягнути на його користь суму витрат на проведення судової експертизи у розмірі 12188,80грн. та  3,40 грн. судового збору.

В судовому засіданні 30.11.11р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.ст.160,163 КАС України повний текст постанови виготовлено 05.12.11р.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 20.10.10р. №0017021502/0 на загальну суму 914584,10грн., з яких: 625163,00грн. за основним платежем та 289421,10грн. зі штрафних санкцій.

3. В іншій частині позовних вимог – відмовити.

4.  Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Делішес» (ЄДРПОУ 32624767, м. Сімферополь, вул. Г. Сталінграду, 3а) 12192,20грн. судових витрат.

У разі неподання  апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі – з дня отримання нею копії постанови).

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя                                                                Котарева Г.М.