Ухвала

від 28.05.2012 по справі 2а-13855/10/12/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-13855/10/12/0170

28.05.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Курапової З.І.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Котарева Г.М.) від 30.11.11 у справи № 2а-13855/10/12/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес" (вул. Гер. Сталінграда, 3 а, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95015)

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 30 листопада 2011 року у справі № 2а-13855/10/12/0170 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Делішес»до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 20.10.10р. № 0017021502/0 на загальну суму 914584,10 грн., з яких: 625163,00 грн. за основним платежем та 289421,10 грн. зі штрафних санкцій. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 30 листопада 2011 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову позивачу відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального права. Заявник апеляційної скарги посилається на завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за господарськими взаємовідносинами з ПП «Вітпродком»ЄДРПОУ 36674319, що призвело до заниження податкового зобов'язання, яке підлягає сплаті до бюджету у сумі 625163 грн.

У судові засідання представник відповідача не з'явився. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи відповідач сповіщений належним чином.

У судовому засіданні 19 березня 2012 року представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалено на підставі з'ясування усіх обставин справи, що мають значення для справи. Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін.

У судові засідання 02 квітня 2012 року та 28 травня 2012 року представники сторін не з'явились. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сторони сповіщені належним чином.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Судова колегія вважає за можливим здійснити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку з визначенням позивачу податкового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 914584,1 грн., у тому числі: 625163 грн. -за основним платежем та 289421,1 -за штрафними (фінансовими) санкціями, про що було прийнято податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим від 20 жовтня 2010 року № 0017021502/0.

Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення сталися висновки акту ДПІ в м. Сімферополі АР Крим від 13 жовтня 2010 року № 14643/15-2 32624767 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Делішес», (ЄДРПОУ 32624767) з питань встановлених розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів за лютий-липень 2010 року», яким було встановлено завищення позивачем податкового кредиту у лютому 2010 року на суму 89539,63 грн., у березні 2010 року на суму 119970,58 грн., у квітні 2010 року на суму 256206 грн., у травні 2010 року на суму 224 грн., у червні 2010 року на суму 86842 грн., у липні 2010 року у сумі 72380,75 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання, яке підлягає сплаті у сумі 625163 грн. За травень 2010 року занижена сума, що призвела до заниження сплати до бюджету 465940 грн., у червні 2010 року -86842 грн., у липні 2010 року -72381 грн. Належить сплатити 625163 грн.

Відомості акту перевірки свідчать про те, що підставою до висновку податкової інспекції про заниження позивачем податкових зобов'язань за лютий -травень 2010 року на загальну суму 439872,25 грн. сталися висновки податкової інспекції про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за господарськими взаємовідносинами з ПП «Вітпродком».

В обґрунтування своїх висновків щодо завищення позивачем податкового кредиту за господарськими взаємовідносинами з ПП «Вітпродком»податкова інспекція у акті перевірки зазначила, що вказане Підприємство знаходиться на обліку в ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, але не включило до податкових зобов'язань з ПДВ загальну суму 439872,25 грн. за період лютий-травень 2010 року, що підтверджується відомостями деталізованої інформації щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. Інших доводів неправомірності формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з вказаним Підприємством у акті перевірки та в апеляційній скарзі не наведено. Документальна перевірка вказаного Підприємства не проводилася.

Судова колегія вважає, що не включення контрагентом (постачальником товарів, робіт, послуг) ПДВ до своїх податкових зобов'язань не є підставою до висновку про відсутність у контрагента -отримувача товарів (робіт, послуг) права на податковий кредит при наявності усіх необхідних документів у підтвердження такого права, зокрема, податкових накладних ті інших первинних документів бухгалтерського та податкового обліку та відсутності доказів того, що реальне виконання умов постачання товарів (робіт, послуг) не мало місце. Але, податкова інспекція не проводила перевірку з питання реального виконання умов постачання товарів (робіт, послуг) між позивачем та ПП «Вітпродком», не з'ясовувала питання щодо здійснення між вказаними суб'єктами господарської діяльності розрахунків та інші питання.

Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно до частини 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість»чітко визначено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку -постачальником товарів (послуг).

Положення підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону повністю кореспондуються із положеннями підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону, відповідно до якого право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

В матеріалах справи є належні докази у розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України та вищевказаних положень Закону України «Про податок на додану вартість», які свідчать про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ сум ПДВ за господарськими взаємовідносинами з ПП «Вітпродком»у зв'язку з чим підстав до висновку про його завищення у судової колегії не має.

Що стосується висновків акту перевірки щодо завищення позивачем податкового кредиту по господарським взаємовідносинам з іншими суб'єктами господарської діяльності, а саме: ТОВ «Торгпромсервіс», ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна», ТОВ «Фірма торговельний дім «Маркет-Груп», ПП «Кримфрукт», ПП «Гранд продукт», ТОВ «Туристична Фірма Рада», то акт перевірки взагалі не містіть відомостей щодо підстав висновку про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ. В той же час в матеріалах справи є усі належні докази правомірності визначення позивачем податкового кредиту з ПДВ за господарськими операціями з вказаними суб'єктами діяльності.

Крім того, судово-економічною експертизою № 181/10 від 28.09.11 року в процесі дослідження не було підтверджено висновків податкової інспекції щодо завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 625163,00 грн. за період лютий-липень 2010 року та заниження податкових зобов'язань з ПДВ за вказаний період у даній сумі.

Оцінивши Висновок судово-економічної експертизи № 181/10 від 28.09.2011 року у сукупності з наявними в матеріалах справи письмовими доказами в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія погоджується з даним Висновком і не знаходить правових підстав йому не довіряти.

При таких обставинах справи підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції -відсутні.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 30 листопада 2011 року у справі № 2а-13855/10/12/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис З.І.Курапова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська