Постанова

від 24.11.2011 по справі 2а-10109/09/11/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 листопада 2011 р.

о 16 годин 10 хвилин

Справа №2а-10109/09/11/0170

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді  Москаленка С.А., при секретарі судового засідання Фурлетовій Г.Ю.       

за позовом   Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая", м. Бахчисарай          

до   Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної  Республіки  Крим              

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Суть спору: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая» (далі – позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим (далі – відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000891502/0 від 15.07.2009р., №0000881502/0 від 15.07.2009р., №0000921502/0 від 15.07.2009р., №0000851502/0 від 15.07.2009р., №0000901502/0 від 15.07.2009р., №0000911502/0 від 15.07.2009р.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача щодо несвоєчасного перерахування позивачем узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.08.2011 року відкрите провадження в адміністративній справі, після закінчення підготовчого провадження  справу призначено до судового розгляду.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.03.2011р. призначено судово-бухгалтерську експертизу, зупинено провадження у справі до одержання результатів судово-бухгалтерської експертизи.

20.07.2011р. отримано повідомлення ТОВ «Центр судових експертиз» про неможливість надання висновку по справі №2а-10109/09/11/0170.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.07.2011р. поновлено провадження у справі.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином – судовою повісткою. Про поважність причин неприбуття у судове засідання суд не повідомив.

Відповідач у судове засідання явку свого представника не забезпечив,  про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином – судовою повісткою. Про поважність причин неприбуття у судове засідання суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є юридичною особою, (ідентифікаційний код 05450357), що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.8), перебуває на податковому обліку в ДПІ в Бахчисарайському районі  АР Крим.

15.07.2011р. відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати  КРП «ВПВКГ м. Бахчисарай» податку на додану вартість до бюджету. За результатами перевірки складено акт №86/1502/05450357 від 15.07.2011р. (а.с.9).

На підставі акту перевірки №86/1502/05450357 від 15.07.2011р. відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення   №0000921502/0 від 15.07.2009р., яким до позивача застосовано штраф у сумі 52849,57грн. (а.с.10),  №0000911502/0 від 15.07.2009р., яким до позивача застосовано штраф у сумі 51811,06грн. (а.с.12), №0000901502/0 від 15.07.2009р., яким до позивача застосовано штраф у сумі 50731,07грн. (а.с.14),  №0000891502/0 від 15.07.2009р, яким до позивача застосовано штраф у сумі 17794,07грн. (а.с.16),  №0000881502/0 від 15.07.2009р., яким до позивача застосовано штраф у сумі 15630,82грн. (а.с.18), №0000851502/0 від 15.07.2009р., яким до позивача застосовано штраф у сумі 2189,54грн. (а.с.20).

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відповідно до Декларацій з податку на додану вартість за серпень-грудень 2008р., поданих позивачем в порядку звітності  сума узгодженого податкового зобов’язання за серпень 2008р. складає 119324грн. (а.с.49-51),  за вересень 2008р. - 113742грн. (а.с.52-54), за жовтень 2008р. - 101462грн. (а.с. 55-57), за листопад 2008р. – 103622грн. (а.с.58-60), за грудень 2008р. – 105699грн. (а.с.61-63).  

Судом в судовому засіданні досліджено платіжні документи на перерахування до бюджету сум податків, встановлено, що позивачем здійснені наступні платежі із зазначенням призначення платежу у платіжних дорученнях:

п/д №394 від  23.10.08р. на суму 3400,00грн. - призначення платежу ПДВ за серпень 2008р. (а.с.109);

п/д №990 від  24.10.08р. на суму 2000,00грн. - призначення платежу ПДВ за серпень 2008р. (а.с.109);

п/д №982 від  20.10.08р. на суму 6000,00грн. - призначення платежу ПДВ за серпень 2008р. (а.с.110);

п/д №643 від  07.10.08р. на суму 5000,00грн. - призначення платежу ПДВ за серпень 2008р. (а.с.110);

п/д №407 від  29.10.08р. на суму 4000,00грн. - призначення платежу ПДВ за вересень 2008р. (а.с.111);

п/д №416 від  07.11.08р. на суму 5000,00грн. - призначення платежу ПДВ за вересень 2008р. (а.с.111);

п/д №418 від  10.11.08р. на суму 3000,00грн. - призначення платежу ПДВ за вересень 2008р. (а.с.112);

п/д №689 від  10.11.08р. на суму 5000,00грн. - призначення платежу ПДВ за вересень 2008р. (а.с.112);

п/д №675 від  30.10.08р. на суму 23700,00грн. - призначення платежу ПДВ за вересень 2008р. (а.с.113);

п/д №1039 від  07.11.08р. на суму 5000,00грн. - призначення платежу ПДВ за вересень 2008р. (а.с.113);

п/д №1008 від  30.10.08р. на суму 1300,00грн. - призначення платежу ПДВ за вересень 2008р. (а.с.114);

п/д №673 від  30.10.08р. на суму 5300,00грн. - призначення платежу ПДВ за вересень 2008р. (а.с.114);

п/д №1000 від  28.10.08р. на суму 3000,00грн. - призначення платежу ПДВ за вересень 2008р. (а.с.115);

п/д №668 від  27.10.08р. на суму 2000,00грн. - призначення платежу ПДВ за вересень 2008р. (а.с.115);

п/д №1086 від  25.11.08р. на суму 18000,00грн. - призначення платежу ПДВ за жовтень 2008р. (а.с.116);

п/д №436 від  25.11.08р. на суму 2000,00грн. - призначення платежу ПДВ за жовтень 2008р. (а.с.116);

п/д №25 від  23.01.09р. на суму 3000,00грн. - призначення платежу ПДВ за грудень 2008р. (а.с.117);

п/д №43 від  30.01.09р. на суму 1500,00грн. - призначення платежу ПДВ за грудень 2008р. (а.с.118);

п/д №36 від  28.01.09р. на суму 2000,00грн. - призначення платежу ПДВ за грудень 2008р. (а.с.117).

Таким чином, у позивача виникла заборгованість зі сплати податку на додану вартість

за серпень 2008р. – 102924грн. (119324грн. – 3400грн. -2000грн. – 6000грн. -5000грн.);

за вересень 2008р. – 56442грн. (113742грн. – 4000грн. -5000грн. -3000грн. -5000грн. -23700грн. – 5000грн. – 1300грн. – 5300грн. - 3000грн. – 2000грн.);

за жовтень 2008р. – 81462грн. (101462грн. – 18000грн. – 2000грн.);

за листопад 2008р. - 103622грн. (103622грн. – 0,00грн.);

за грудень 2008р. – 99199грн. (105699грн. – 3000грн. – 1500грн. – 2000грн.).

Відповідно до п.17.1.7. ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" N 2181-III від 21.12.2000р. (чинного на момент вчинення позивачем правопорушення)  у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи погашення податкового боргу позивача здійснювалось відповідачем, зокрема шляхом вилучення готівки з каси підприємства актом про спрямування готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.2. ст.7 Закону України  “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”(чинного на момент погашення податкового боргу позивача) визначено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.  

Готівкові грошові кошти були вилучені відповідачем задля погашення податкового боргу позивача, а відтак відповідач правомірно у даному випадку застосував вимоги п.7.7. ст.7 Закону №2181, відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення.

У даному випадку волевиявлення позивача щодо спрямування коштів, які вилучені відповідачем не має значення, оскільки готівкові кошти відповідачем вилучені із каси позивача та були направлені на погашення податкового боргу, у календарної черговості його виникнення. Зазначення у акті про спрямування готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків іншого періоду, аніж той на погашення податкового боргу якого були спрямовані вилучені готівкові кошти, не має значення. Головною умовою правомірності такого вилучення та спрямування готівкових коштів є їх спрямування саме на погашення податкового боргу та в порядку календарної черговості його виникнення, що і було здійснене відповідачем.   

Як вбачається з матеріалів справи частково грошові кошти позивача були зараховані відповідачем в рахунок погашення податкового боргу без врахування призначення платежу, що містили платіжні доручення.

Щодо правомірності зарахування відповідачем грошових коштів позивача без врахування призначення платежу, суд зазначає наступне.

Спеціальним нормативним актом, який регулює завдання, права, обв’язки, посадових осіб податкових органів є Закон України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року №509-ХІІ(тут і далі в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Орган державної податкової служби України, відповідно до ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні не має права визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобов’язань.

Як зазначалося вище, згідно з п. 7.7 ст. 7 Закону №2181(чинного момент погашення податкового боргу) податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях. Проте порядок такого погашення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатись за рахунок інших платежів платника податків.

Аналіз норм Закону №2181 та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 N 276, яка була чинною на момент перерахування коштів в рахунок погашення податкового боргу,  свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов’язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України гроші є об’єктами цивільних прав, у тому числі права власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 05.04.2001 №2346-ІІІ “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до ст.ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що жодна норма податкового законодавства, в період виникнення спірних правовідносин, не наділяла органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів в платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.

Відповідач не надав суду доказів визначеної законом компетенції самостійно визначати цільове призначення платежу, здійсненого платником податків, та зарахування коштів платника на свій розсуд.

З огляду на вищевикладене суд дослідив спірні податкові повідомлення рішення та  зазначає наступне.

Щодо правомірності податкових повідомлень-рішень №0000891502 від 15.07.2009р. яким визначені штрафні санкції у розмірі 20% по декларації за вересень 2008р. у сумі 17794грн. та №0000881502 від 15.07.2009р. яким визначені штрафні санкції у розмірі 20% по декларації за вересень 2008р. у сумі 15630,82грн. суд зазначає наступне.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання з податку на додану вартість, згідно наданої податкової декларації за вересень 2008 року (а.с.17, 19, 23, 24), штрафні санкції у розмірі 50% нараховані відповідачем на суму 35587,90грн., штрафні санкції у розмірі 20% нараховані відповідачем на суму 78154,03грн. Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що зобов’язання з ПДВ за вересень 2008р., визначені позивачем самостійно складають 113742грн., сума ПДВ самостійно сплачена позивачем за вересень складає 57300грн., що підтверджується копіями платіжних доручень із зазначенням призначення платежу.

Таким чином, заборгованість позивача з податку на додану вартість за вересень 2008р. складала 56442грн. (113742грн. - 57300грн.).

Відповідачем направлені кошти на погашення податкового боргу позивача за вересень 2008р. в сумі 113742грн. При цьому, на суму 35587,90грн. нараховані штрафні санкції у розмірі 50%, а на суму 78154,03грн. у розмірі 20% погашеної суми.  

Оскільки, заборгованість позивача з податку на додану вартість за вересень 2008р. складала 56442грн. (113742грн. - 57300грн.),  відповідачем неправомірно направлено готівкові кошти у сумі 57300грн. на погашення податкового боргу з податку на додану вартість за вересень 2010р. у зв’язку із тим, що такого боргу на момент вилучення коштів з каси підприємства не існувало.

За таких обставин, правомірність нарахування штрафних санкцій у розмірі 50% суми погашеного податкового боргу у розмірі 35587,90грн. за вересень 2008р., що складає 17794,00 грн. не підтверджена матеріалами справи, тому податкове повідомлення-рішення №0000891502/0 від  15.07.2011р. є протиправним та підлягає скасуванню повністю.  

Крім того, не підтверджена матеріалами справи обґрунтованість нарахування штрафних санкцій в розмірі 20% погашеної суми податкового боргу у розмірі  78154,03грн. за вересень 2008р. що складає 15630,82грн. за податковим повідомленням-рішенням №0000881502/0 від  15.07.2011р., в частині застосування штрафних санкцій у сумі 5342,41грн. з огляду на наступне.  

Відповідачем неправомірно направлено готівкові кошти у сумі 57300грн. на погашення податкового боргу з податку на додану вартість за вересень 2008р. у зв’язку із тим, що такого боргу на момент вилучення коштів з каси підприємства не існувало.

Скасуванню підлягає податкове повідомлення-рішення №0000891502/0 від  15.07.2011р., згідно якого нараховані штрафні санкції на погашену суму боргу у розмірі  50 %, що складає 35587,90грн.

Сума, надлишково направлена на погашення податкового боргу, якого не існувало за вересень 2008р.,  таким чином складає 21712,10грн. (57300грн. – 35587,90грн.).

Крім того, судом встановлено, що відповідачем до суми сплаченого боргу за вересень 2008р. включено грошові кошти в сумі 5000грн., які самостійно сплачені позивачем платіжними дорученнями №36 від 28.01.2009р. та №25 від 23.01.2009р. із зазначенням призначення платежу за грудень 2008року. Зазначені кошти зараховані відповідачем без врахування призначення платежу, що містило таке платіжне доручення.

За таких обставин, правомірність нарахування штрафних санкцій у розмірі 5342,41грн. ((21712,10грн. + 5000грн.) х 20%) не підтверджена матеріалами справи, тому податкове повідомлення-рішення №0000881502/0 від  15.07.2011р., яким визначено штрафні санкції у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу за вересень 2008р. у сумі 15630,82грн. є протиправним в частині застосування штрафних санкцій у сумі 5342,41грн. та підлягає скасуванню в цій частині.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №0000901502 від 15.07.2009р. яким визначені штрафні санкції у розмірі 50% суми погашеного податкового боргу за декларацією за жовтень 2008р. у сумі 50731,07грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання з податку на додану вартість, згідно наданої податкової декларації за жовтень 2008 року (а.с.14,15), штрафні санкції у розмірі 50% нараховані відповідачем на суму податкового боргу у розмірі 101462грн. Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що зобов’язання з ПДВ за жовтень 2008р., визначені позивачем самостійно складають 101462грн., сума ПДВ самостійно сплачена позивачем за жовтень складає 20000грн., що підтверджується копіями платіжних доручень із зазначенням призначення платежу.

Таким чином, заборгованість позивача з податку на додану вартість за жовтень 2008р. складала 81462грн. (101462грн. - 20000грн.).

Відповідачем направлені кошти на погашення податкового боргу позивача за жовтень 2008р. в сумі 101462грн.

Оскільки, заборгованість позивача з податку на додану вартість за жовтень 2008р. складала 81462грн. (101462грн. - 20000грн.), відповідачем неправомірно направлено готівкові кошти у сумі 20000грн. на погашення податкового боргу з податку на додану вартість за жовтень 2008р. у зв’язку із тим, що такого боргу на момент вилучення коштів з каси підприємства не існувало.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем до суми погашеного податкового  боргу за жовтень 2008р. включено грошові кошти в сумі 35000грн., які самостійно сплачені позивачем платіжними дорученнями із зазначенням призначення платежу на інший податковий період ніж жовтень, зокрема січень, лютий 2009р., які зараховані відповідачем без врахування призначення платежу, що містили такі платіжні доручення(а.с.22, 45-48,110-118).

За таких обставин, правомірність нарахування штрафних санкцій у розмірі 27500,00грн. ((20000грн. + 35000грн.)х50%)не підтверджена матеріалами справи, тому податкове повідомлення-рішення №0000901502/0 від  15.07.2011р. про нарахування штрафних санкцій у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу за жовтень 2008р. у сумі 50731,07грн. є протиправним в частині застосування штрафних санкцій у сумі 27500грн., а відтак підлягає скасуванню в цій частині.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №0000911502 від 15.07.2009р. яким визначені штрафні санкції у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу за декларацією за листопад 2008р. у сумі 51811,06грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання з податку на додану вартість, згідно наданої податкової декларації за листопад 2008 року (а.с.12,13), штрафні санкції у розмірі 50% нараховані відповідачем на суму податкового боргу у розмірі 103622грн. Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що зобов’язання з ПДВ за листопад 2008р., визначені позивачем самостійно складають 103622грн., сума ПДВ самостійно сплачена позивачем за жовтень складає 0,00грн.

Таким чином, заборгованість позивача з податку на додану вартість за листопад 2008р. складала 103622грн.

Відповідачем направлені кошти на погашення податкового боргу позивача за жовтень 2008р. в сумі 103622грн.

Судом встановлено, що відповідачем до суми погашеного податкового боргу за листопад 2008р. включено грошові кошти в сумі 49033грн., які самостійно сплачені позивачем платіжними дорученнями із зазначенням призначення платежу на інші ніж листопад 2008р. періоди та які зараховані відповідачем без врахування призначення платежу, що містили такі платіжні доручення.

За таких обставин, правомірність нарахування штрафних санкцій у розмірі 24516,50грн. (49033грн. х 50%) не підтверджена матеріалами справи, тому податкове повідомлення-рішення №0000911502/0 від  15.07.2011р. є протиправним в частині застосування штрафних санкцій у сумі 24516,50грн. та підлягає скасуванню в цій частині.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №0000921502 від 15.07.2009р., яким визначені штрафні санкції у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу за декларацією за грудень 2008р. у сумі 52849,57грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання з податку на додану вартість, згідно наданої податкової декларації за грудень 2008 року (а.с.11), штрафні санкції у розмірі 50% нараховані відповідачем на суму податкового боргу у розмірі 105699грн. Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що зобов’язання з ПДВ за грудень 2008р., визначені позивачем самостійно складають 105699грн., сума ПДВ самостійно сплачена позивачем за жовтень складає 6500грн., що підтверджується копіями платіжних доручень із зазначенням призначення платежу.

Таким чином, заборгованість позивача з податку на додану вартість за грудень 2008р. складала 99199грн. (105699грн. - 6500грн.). Відповідачем направлені кошти на погашення податкового боргу позивача за грудень 2008р. в сумі 105699грн.

Оскільки, заборгованість позивача з податку на додану вартість за грудень 2008р. складала 99199грн. (105699грн. - 6500грн.), відповідачем неправомірно направлено готівкові кошти у сумі 6500грн. на погашення податкового боргу з податку на додану вартість за грудень 2008р. у зв’язку із тим, що такого боргу на момент вилучення коштів з каси підприємства не існувало.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем до суми погашеного податкового  боргу за грудень 2008р. включено грошові кошти в сумі 67300грн., які самостійно сплачені позивачем платіжними дорученнями із зазначенням платежу за період, іншій аніж грудень 2008року, та які зараховані відповідачем без врахування призначення платежу, що містили такі платіжні доручення.

За таких обставин, правомірність нарахування штрафних санкцій у розмірі 36900,00грн ((6500грн. + 67300грн.)х50%) не підтверджена матеріалами справи, тому податкове повідомлення-рішення №0000921502/0 від  15.07.2011р. є протиправним в частині застосування штрафних санкцій у сумі 39600грн. та підлягає скасуванню в цій частині.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №0000851502 від 15.07.2009р., яким визначені штрафні санкції у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу за декларацією за серпень 2008р. у сумі 2189,54грн. суд зазначає наступне.  

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання з податку на додану вартість, згідно наданої податкової декларації за серпень 2008 року (а.с.21), штрафні санкції у розмірі 20% нараховані відповідачем на суму 10947,70грн., яка вилучена з каси позивача працівниками ДПІ актом про спрямування готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків. Як вбачається з матеріалів справи у позивача існувала заборгованість з податку на додану вартість за серпень 2008р. у сумі 102924грн. З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про те, що сума 10947,70грн. правомірно та у відповідності до діючого законодавства була зарахована відповідачем у рахунок погашення податкового боргу з ПДВ за серпень 2010р., штрафні санкції в сумі 2189,54грн. нараховані правомірно та у відповідності до діючого законодавства, а тому податкове повідомлення рішення №0000851502 від 15.07.2009р. на суму 2189,54грн. відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак позовні вимоги в частині визнання його протиправним та скасування  не підлягають задоволенню.

Щодо джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення необхідно зазначити, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку (ч. 3 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування”(чинного на момент виникнення спірних правовідносин)). Податок, збір (обов'язковий платіж) вважається зарахованим в дохід державного бюджету лише з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету (ч. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України). Відповідно зазначена норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно спрямував власні кошти.

За наявності податкового боргу у позивача відповідач мав право та можливість на підставі п. 10 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” звернутися до суду з позовом про стягнення даного боргу.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 71 КАС України обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб’єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Правомірність зарахування коштів у розмірі понад суму боргу, а також  зарахування грошових коштів не за призначенням, вказаним у графі “призначення платежу”, не доведено податковим органом у встановленому порядку.

Податкові повідомлення-рішення №0000891502/0 від 15.07.2009р., №0000881502/0 від 15.07.2009р., №0000921502/0 від 15.07.2009р., №0000901502/0 від 15.07.2009р., №0000911502/0 від 15.07.2009р.  частково прийняті на підставі неправомірних дій відповідача, а відтак в такій частині є протиправними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні 24.11.2011 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено у повному обсязі 29.11.2011 року.

Керуючись статтями 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим:

№0000891502/0 від 15.07.2009р. про нарахування Кримському республіканському підприємству «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Бахчисарая» (ідентифікаційний код 05450357) штрафних санкцій в сумі 17794,00грн.;

№0000881502/0 від 15.07.2009р., в частині нарахування Кримському республіканському підприємству «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая» (ідентифікаційний код 05450357) штрафних санкцій в сумі 5342,41грн.;

№0000901502/0 від 15.07.2009р., в частині нарахування Кримському республіканському підприємству «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая» (ідентифікаційний код 05450357) штрафних санкцій в сумі 27500,00грн.;

№0000911502/0 від 15.07.2009р., в частині нарахування Кримському республіканському підприємству «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая» (ідентифікаційний код 05450357) штрафних санкцій в сумі 24516,50грн.

№0000921502/0 від 15.07.2009р., в частині нарахування Кримському республіканському підприємству «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая» (ідентифікаційний код 05450357) штрафних санкцій в сумі 36900,00грн.;

У задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                                Москаленко С.А.