Ухвала

від 18.07.2012 по справі 2а-10109/09/11/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-10109/09/11/0170

18.07.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Кобаля М.І. ,

Щепанської О.А.

при секретарі судового засідання Саматової М.А.

за участю сторін:

представник позивача, Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Бахчисарая"- Пімшин Сергій Михайловіч, довіреність № 465/08 від 21.06.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи № 2а-10109/09/11/0170 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 24.11.11 у справі № 2а-10109/09/11/0170

за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Бахчисарая" (вул. Гагаріна 6,Бахчисарай,Автономна Республіка Крим,98404)

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим (вул. Сімферопольська, 3,Бахчисарай,98403)

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.11.2011 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим: №0000891502/0 від 15.07.2009р. про нарахування Кримському республіканському підприємству «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Бахчисарая»(ідентифікаційний код 05450357) штрафних санкцій в сумі 17794,00грн.; №0000881502/0 від 15.07.2009р., в частині нарахування Кримському республіканському підприємству «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая»(ідентифікаційний код 05450357) штрафних санкцій в сумі 5342,41грн.; №0000901502/0 від 15.07.2009р., в частині нарахування Кримському республіканському підприємству «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая»(ідентифікаційний код 05450357) штрафних санкцій в сумі 27500,00грн.; №0000911502/0 від 15.07.2009р., в частині нарахування Кримському республіканському підприємству «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая»(ідентифікаційний код 05450357) штрафних санкцій в сумі 24516,50грн. №0000921502/0 від 15.07.2009р., в частині нарахування Кримському республіканському підприємству «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая»(ідентифікаційний код 05450357) штрафних санкцій в сумі 36900,00грн.; У задоволенні інших позовних вимог -відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в який ставиться питання про його скасування.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, відповідач посилається на те, що 15.07.2011р. відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати КРП "ВПВКГ м. Бахчисарай" податку на додану вартість до бюджету. За результатами перевірки складено акт №86/1502/05450357 від 15.07.2011р. (а.с.9). На підставі акту перевірки №86/1502/05450357 від 15.07.2011р. відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0000921502/0 від 15.07.2009р., яким до позивача застосовано штраф у сумі 52849,57грн. (а.с.10), №0000911502/0 від 15.07.2009р., яким до позивача застосовано штраф у сумі 51811,06грн. (а.с.12), №0000901502/0 від 15.07.2009р., яким до позивача застосовано штраф у сумі 50731,07грн. (а.с.14), №0000891502/0 від 15.07.2009р, яким до позивача застосовано штраф у сумі 17794,07грн. (а.с.16), №0000881502/0 від 15.07.2009р., яким до позивача застосовано штраф у сумі 15630,82грн. (а.с.18), №0000851502/0 від 15.07.2009р., яким до позивача застосовано штраф у сумі 2189,54грн. (а.с.20).

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду сповіщений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Позивач є юридичною особою, (ідентифікаційний код 05450357), що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.8), перебуває на податковому обліку в ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим.

15.07.2011р. відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати КРП "ВПВКГ м. Бахчисарай" податку на додану вартість до бюджету. За результатами перевірки складено акт №86/1502/05450357 від 15.07.2011р. (а.с.9).

На підставі акту перевірки №86/1502/05450357 від 15.07.2011р. відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0000921502/0 від 15.07.2009р., яким до позивача застосовано штраф у сумі 52849,57грн. (а.с.10), №0000911502/0 від 15.07.2009р., яким до позивача застосовано штраф у сумі 51811,06грн. (а.с.12), №0000901502/0 від 15.07.2009р., яким до позивача застосовано штраф у сумі 50731,07грн. (а.с.14), №0000891502/0 від 15.07.2009р, яким до позивача застосовано штраф у сумі 17794,07грн. (а.с.16), №0000881502/0 від 15.07.2009р., яким до позивача застосовано штраф у сумі 15630,82грн. (а.с.18), №0000851502/0 від 15.07.2009р., яким до позивача застосовано штраф у сумі 2189,54грн. (а.с.20).

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Декларацій з податку на додану вартість за серпень-грудень 2008р., поданих позивачем в порядку звітності сума узгодженого податкового зобов'язання за серпень 2008р. складає 119324грн. (а.с.49-51), за вересень 2008р. - 113742грн. (а.с.52-54), за жовтень 2008р. - 101462грн. (а.с. 55-57), за листопад 2008р. -103622грн. (а.с.58-60), за грудень 2008р. -105699грн. (а.с.61-63).

Відповідно до платіжних документів на перерахування до бюджету сум податків, встановлено, що позивачем здійснені наступні платежі із зазначенням призначення платежу у платіжних дорученнях:

п/д №394 від 23.10.08р. на суму 3400,00грн. - призначення платежу ПДВ за серпень 2008р. (а.с.109);

п/д №990 від 24.10.08р. на суму 2000,00грн. - призначення платежу ПДВ за серпень 2008р. (а.с.109);

п/д №982 від 20.10.08р. на суму 6000,00грн. - призначення платежу ПДВ за серпень 2008р. (а.с.110);

п/д №643 від 07.10.08р. на суму 5000,00грн. - призначення платежу ПДВ за серпень 2008р. (а.с.110);

п/д №407 від 29.10.08р. на суму 4000,00грн. - призначення платежу ПДВ за вересень 2008р. (а.с.111);

п/д №416 від 07.11.08р. на суму 5000,00грн. - призначення платежу ПДВ за вересень 2008р. (а.с.111);

п/д №418 від 10.11.08р. на суму 3000,00грн. - призначення платежу ПДВ за вересень 2008р. (а.с.112);

п/д №689 від 10.11.08р. на суму 5000,00грн. - призначення платежу ПДВ за вересень 2008р. (а.с.112);

п/д №675 від 30.10.08р. на суму 23700,00грн. - призначення платежу ПДВ за вересень 2008р. (а.с.113);

п/д №1039 від 07.11.08р. на суму 5000,00грн. - призначення платежу ПДВ за вересень 2008р. (а.с.113);

п/д №1008 від 30.10.08р. на суму 1300,00грн. - призначення платежу ПДВ за вересень 2008р. (а.с.114);

п/д №673 від 30.10.08р. на суму 5300,00грн. - призначення платежу ПДВ за вересень 2008р. (а.с.114);

п/д №1000 від 28.10.08р. на суму 3000,00грн. - призначення платежу ПДВ за вересень 2008р. (а.с.115);

п/д №668 від 27.10.08р. на суму 2000,00грн. - призначення платежу ПДВ за вересень 2008р. (а.с.115);

п/д №1086 від 25.11.08р. на суму 18000,00грн. - призначення платежу ПДВ за жовтень 2008р. (а.с.116);

п/д №436 від 25.11.08р. на суму 2000,00грн. - призначення платежу ПДВ за жовтень 2008р. (а.с.116);

п/д №25 від 23.01.09р. на суму 3000,00грн. - призначення платежу ПДВ за грудень 2008р. (а.с.117);

п/д №43 від 30.01.09р. на суму 1500,00грн. - призначення платежу ПДВ за грудень 2008р. (а.с.118);

п/д №36 від 28.01.09р. на суму 2000,00грн. - призначення платежу ПДВ за грудень 2008р. (а.с.117).

Таким чином, у позивача виникла заборгованість зі сплати податку на додану вартість

за серпень 2008р. -102924грн. (119324грн. -3400грн. -2000грн. -6000грн. -5000грн.);

за вересень 2008р. -56442грн. (113742грн. -4000грн. -5000грн. -3000грн. -5000грн. -23700грн. -5000грн. -1300грн. -5300грн. - 3000грн. -2000грн.);

за жовтень 2008р. -81462грн. (101462грн. -18000грн. -2000грн.);

за листопад 2008р. - 103622грн. (103622грн. -0,00грн.);

за грудень 2008р. -99199грн. (105699грн. -3000грн. -1500грн. -2000грн.).

Відповідно до п.17.1.7. ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" N 2181-III від 21.12.2000р. (чинного на момент вчинення позивачем правопорушення) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи погашення податкового боргу позивача здійснювалось відповідачем, зокрема шляхом вилучення готівки з каси підприємства актом про спрямування готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.2. ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"(чинного на момент погашення податкового боргу позивача) визначено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Готівкові грошові кошти були вилучені відповідачем задля погашення податкового боргу позивача, а відтак відповідач правомірно у даному випадку застосував вимоги п.7.7. ст.7 Закону №2181, відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення.

У даному випадку волевиявлення позивача щодо спрямування коштів, які вилучені відповідачем не має значення, оскільки готівкові кошти відповідачем вилучені із каси позивача та були направлені на погашення податкового боргу, у календарної черговості його виникнення. Зазначення у акті про спрямування готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків іншого періоду, аніж той на погашення податкового боргу якого були спрямовані вилучені готівкові кошти, не має значення. Головною умовою правомірності такого вилучення та спрямування готівкових коштів є їх спрямування саме на погашення податкового боргу та в порядку календарної черговості його виникнення, що і було здійснене відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи частково грошові кошти позивача були зараховані відповідачем в рахунок погашення податкового боргу без врахування призначення платежу, що містили платіжні доручення.

Спеціальним нормативним актом, який регулює завдання, права, обв'язки, посадових осіб податкових органів є Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року №509-ХІІ(тут і далі в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Орган державної податкової служби України, відповідно до ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні не має права визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань.

Як зазначалося вище, згідно з п. 7.7 ст. 7 Закону №2181(чинного момент погашення податкового боргу) податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях. Проте порядок такого погашення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатись за рахунок інших платежів платника податків.

Аналіз норм Закону №2181 та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 N 276, яка була чинною на момент перерахування коштів в рахунок погашення податкового боргу, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов'язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України гроші є об'єктами цивільних прав, у тому числі права власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 05.04.2001 №2346-ІІІ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до ст.ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що жодна норма податкового законодавства, в період виникнення спірних правовідносин, не наділяла органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів в платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку про відсутність у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість, згідно наданої податкової декларації за вересень 2008 року (а.с.17, 19, 23, 24), штрафні санкції у розмірі 50% нараховані відповідачем на суму 35587,90грн., штрафні санкції у розмірі 20% нараховані відповідачем на суму 78154,03грн. Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що зобов'язання з ПДВ за вересень 2008р., визначені позивачем самостійно складають 113742грн., сума ПДВ самостійно сплачена позивачем за вересень складає 57300грн., що підтверджується копіями платіжних доручень із зазначенням призначення платежу.

Таким чином, заборгованість позивача з податку на додану вартість за вересень 2008р. складала 56442грн. (113742грн. - 57300грн.).

Відповідачем направлені кошти на погашення податкового боргу позивача за вересень 2008р. в сумі 113742грн. При цьому, на суму 35587,90грн. нараховані штрафні санкції у розмірі 50%, а на суму 78154,03грн. у розмірі 20% погашеної суми.

Оскільки, заборгованість позивача з податку на додану вартість за вересень 2008р. складала 56442грн. (113742грн. - 57300грн.), відповідачем неправомірно направлено готівкові кошти у сумі 57300грн. на погашення податкового боргу з податку на додану вартість за вересень 2010р. у зв'язку із тим, що такого боргу на момент вилучення коштів з каси підприємства не існувало.

За таких обставин, правомірність нарахування штрафних санкцій у розмірі 50% суми погашеного податкового боргу у розмірі 35587,90грн. за вересень 2008р., що складає 17794,00 грн. не підтверджена матеріалами справи, тому податкове повідомлення-рішення №0000891502/0 від 15.07.2011р. є протиправним та підлягає скасуванню повністю.

Крім того, не підтверджена матеріалами справи обґрунтованість нарахування штрафних санкцій в розмірі 20% погашеної суми податкового боргу у розмірі 78154,03грн. за вересень 2008р. що складає 15630,82грн. за податковим повідомленням-рішенням №0000881502/0 від 15.07.2011р., в частині застосування штрафних санкцій у сумі 5342,41грн. з огляду на наступне.

Відповідачем неправомірно направлено готівкові кошти у сумі 57300грн. на погашення податкового боргу з податку на додану вартість за вересень 2008р. у зв'язку із тим, що такого боргу на момент вилучення коштів з каси підприємства не існувало.

Скасуванню підлягає податкове повідомлення-рішення №0000891502/0 від 15.07.2011р., згідно якого нараховані штрафні санкції на погашену суму боргу у розмірі 50 %, що складає 35587,90грн.

Сума, надлишково направлена на погашення податкового боргу, якого не існувало за вересень 2008р., таким чином складає 21712,10грн. (57300грн. -35587,90грн.).

Крім того, свідповідачем до суми сплаченого боргу за вересень 2008р. включено грошові кошти в сумі 5000грн., які самостійно сплачені позивачем платіжними дорученнями №36 від 28.01.2009р. та №25 від 23.01.2009р. із зазначенням призначення платежу за грудень 2008року. Зазначені кошти зараховані відповідачем без врахування призначення платежу, що містило таке платіжне доручення.

За таких обставин, правомірність нарахування штрафних санкцій у розмірі 5342,41грн. ((21712,10грн. + 5000грн.) х 20%) не підтверджена матеріалами справи, тому податкове повідомлення-рішення №0000881502/0 від 15.07.2011р., яким визначено штрафні санкції у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу за вересень 2008р. у сумі 15630,82грн. є протиправним в частині застосування штрафних санкцій у сумі 5342,41грн. та підлягає скасуванню в цій частині.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість, згідно наданої податкової декларації за жовтень 2008 року (а.с.14,15), штрафні санкції у розмірі 50% нараховані відповідачем на суму податкового боргу у розмірі 101462грн. Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що зобов'язання з ПДВ за жовтень 2008р., визначені позивачем самостійно складають 101462грн., сума ПДВ самостійно сплачена позивачем за жовтень складає 20000грн., що підтверджується копіями платіжних доручень із зазначенням призначення платежу.

Таким чином, заборгованість позивача з податку на додану вартість за жовтень 2008р. складала 81462грн. (101462грн. - 20000грн.).

Відповідачем направлені кошти на погашення податкового боргу позивача за жовтень 2008р. в сумі 101462грн.

Оскільки, заборгованість позивача з податку на додану вартість за жовтень 2008р. складала 81462грн. (101462грн. - 20000грн.), відповідачем неправомірно направлено готівкові кошти у сумі 20000грн. на погашення податкового боргу з податку на додану вартість за жовтень 2008р. у зв'язку із тим, що такого боргу на момент вилучення коштів з каси підприємства не існувало.

Крім того, відповідачем до суми погашеного податкового боргу за жовтень 2008р. включено грошові кошти в сумі 35000грн., які самостійно сплачені позивачем платіжними дорученнями із зазначенням призначення платежу на інший податковий період ніж жовтень, зокрема січень, лютий 2009р., які зараховані відповідачем без врахування призначення платежу, що містили такі платіжні доручення(а.с.22, 45-48,110-118).

За таких обставин, правомірність нарахування штрафних санкцій у розмірі 27500,00грн. ((20000грн. + 35000грн.)х50%)не підтверджена матеріалами справи, тому податкове повідомлення-рішення №0000901502/0 від 15.07.2011р. про нарахування штрафних санкцій у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу за жовтень 2008р. у сумі 50731,07грн. є протиправним в частині застосування штрафних санкцій у сумі 27500грн., а відтак підлягає скасуванню в цій частині.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість, згідно наданої податкової декларації за листопад 2008 року (а.с.12,13), штрафні санкції у розмірі 50% нараховані відповідачем на суму податкового боргу у розмірі 103622грн. Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що зобов'язання з ПДВ за листопад 2008р., визначені позивачем самостійно складають 103622грн., сума ПДВ самостійно сплачена позивачем за жовтень складає 0,00грн.

Таким чином, заборгованість позивача з податку на додану вартість за листопад 2008р. складала 103622грн.

Відповідачем направлені кошти на погашення податкового боргу позивача за жовтень 2008р. в сумі 103622грн.

Відповідачем до суми погашеного податкового боргу за листопад 2008р. включено грошові кошти в сумі 49033грн., які самостійно сплачені позивачем платіжними дорученнями із зазначенням призначення платежу на інші ніж листопад 2008р. періоди та які зараховані відповідачем без врахування призначення платежу, що містили такі платіжні доручення.

За таких обставин, правомірність нарахування штрафних санкцій у розмірі 24516,50грн. (49033грн. х 50%) не підтверджена матеріалами справи, тому податкове повідомлення-рішення №0000911502/0 від 15.07.2011р. є протиправним в частині застосування штрафних санкцій у сумі 24516,50грн. та підлягає скасуванню в цій частині.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість, згідно наданої податкової декларації за грудень 2008 року (а.с.11), штрафні санкції у розмірі 50% нараховані відповідачем на суму податкового боргу у розмірі 105699грн. Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що зобов'язання з ПДВ за грудень 2008р., визначені позивачем самостійно складають 105699грн., сума ПДВ самостійно сплачена позивачем за жовтень складає 6500грн., що підтверджується копіями платіжних доручень із зазначенням призначення платежу.

Таким чином, заборгованість позивача з податку на додану вартість за грудень 2008р. складала 99199грн. (105699грн. - 6500грн.). Відповідачем направлені кошти на погашення податкового боргу позивача за грудень 2008р. в сумі 105699грн.

Оскільки, заборгованість позивача з податку на додану вартість за грудень 2008р. складала 99199грн. (105699грн. - 6500грн.), відповідачем неправомірно направлено готівкові кошти у сумі 6500грн. на погашення податкового боргу з податку на додану вартість за грудень 2008р. у зв'язку із тим, що такого боргу на момент вилучення коштів з каси підприємства не існувало.

Крім того, відповідачем до суми погашеного податкового боргу за грудень 2008р. включено грошові кошти в сумі 67300грн., які самостійно сплачені позивачем платіжними дорученнями із зазначенням платежу за період, іншій аніж грудень 2008року, та які зараховані відповідачем без врахування призначення платежу, що містили такі платіжні доручення.

За таких обставин, правомірність нарахування штрафних санкцій у розмірі 36900,00грн ((6500грн. + 67300грн.)х50%) не підтверджена матеріалами справи, тому податкове повідомлення-рішення №0000921502/0 від 15.07.2011р. є протиправним в частині застосування штрафних санкцій у сумі 39600грн. та підлягає скасуванню в цій частині.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість, згідно наданої податкової декларації за серпень 2008 року (а.с.21), штрафні санкції у розмірі 20% нараховані відповідачем на суму 10947,70грн., яка вилучена з каси позивача працівниками ДПІ актом про спрямування готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків. Як вбачається з матеріалів справи у позивача існувала заборгованість з податку на додану вартість за серпень 2008р. у сумі 102924грн.

З огляду на вищевикладене, сума 10947,70грн. правомірно та у відповідності до діючого законодавства була зарахована відповідачем у рахунок погашення податкового боргу з ПДВ за серпень 2010р., штрафні санкції в сумі 2189,54грн. нараховані правомірно та у відповідності до діючого законодавства, а тому податкове повідомлення рішення №0000851502 від 15.07.2009р. на суму 2189,54грн. відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак позовні вимоги в частині визнання його протиправним та скасування не підлягають задоволенню.

Щодо джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення необхідно зазначити, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку (ч. 3 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування"(чинного на момент виникнення спірних правовідносин)). Податок, збір (обов'язковий платіж) вважається зарахованим в дохід державного бюджету лише з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету (ч. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України). Відповідно зазначена норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно спрямував власні кошти.

За наявності податкового боргу у позивача відповідач мав право та можливість на підставі п. 10 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" звернутися до суду з позовом про стягнення даного боргу.

Відповідно до ст. 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Правомірність зарахування коштів у розмірі понад суму боргу, а також зарахування грошових коштів не за призначенням, вказаним у графі "призначення платежу", не доведено податковим органом у встановленому порядку.

Податкові повідомлення-рішення №0000891502/0 від 15.07.2009р., №0000881502/0 від 15.07.2009р., №0000921502/0 від 15.07.2009р., №0000901502/0 від 15.07.2009р., №0000911502/0 від 15.07.2009р. частково прийняті на підставі неправомірних дій відповідача, а відтак в такій частині є протиправними та підлягають скасуванню.

За таких підстав, судова колегія, враховуючи встановлені обставини, досліджені докази та висновки суду першої інстанції приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги. Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим: №0000891502/0 від 15.07.2009р. про нарахування Кримському республіканському підприємству «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Бахчисарая»(ідентифікаційний код 05450357) штрафних санкцій в сумі 17794,00грн.; №0000881502/0 від 15.07.2009р., в частині нарахування Кримському республіканському підприємству «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая»(ідентифікаційний код 05450357) штрафних санкцій в сумі 5342,41грн.; №0000901502/0 від 15.07.2009р., в частині нарахування Кримському республіканському підприємству «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая»(ідентифікаційний код 05450357) штрафних санкцій в сумі 27500,00грн.; №0000911502/0 від 15.07.2009р., в частині нарахування Кримському республіканському підприємству «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая»(ідентифікаційний код 05450357) штрафних санкцій в сумі 24516,50грн. №0000921502/0 від 15.07.2009р., в частині нарахування Кримському республіканському підприємству «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая»(ідентифікаційний код 05450357) штрафних санкцій в сумі 36900,00грн.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.11.11 у справі № 2а-10109/09/11/0170 залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 липня 2012 р.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис М.І. Кобаль

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко