Постанова

від 08.08.2011 по справі 2а/0570/11616/2011

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



Україна  

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 08 серпня 2011 р.                                                                       справа № 2а/0570/11616/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:  10-55

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді  Смагар С.В.

при секретарі                                                  Закутько О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу   

за позовом Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпрогрес-контакт», м. Донецьк

про накладення арешту на кошти, які знаходяться на рахунку у Відкритому акціонерному товаристві «Європромбанк»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Відкрите акціонерне товариство «Європромбанк», м. Донецьк

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, за довір. від 20.07.2011р.

від відповідача: не з’явився

від третьої особи: ОСОБА_2, за довір. від 29.07.2011р.     

ВСТАНОВИВ:

     Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Донецька заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпрогрес-контакт» про накладення арешту на кошти, які знаходяться на рахунку № 26004001300174 у Відкритому акціонерному товаристві «Європромбанк».

     У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, в обґрунтування чого пояснив, що станом на 12 травня 2011 року у відповідача існує податковий борг в сумі 849 грн. 02 коп., що виник внаслідок не сплати відповідачем податків та зборів у строки та у розмірах, встановлених діючим законодавством, внаслідок чого просить накласти арешт на кошти, які знаходяться на рахунку № 26004001300174 у Відкритому акціонерному товаристві «Європромбанк» на підставі підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

     Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце слухання справи належним чином повідомлений, письмових заперечень суду не надав, заяви про розгляд справи без його участі суду також не надав.

     Представник третьої особи у судовому засіданні письмових заперечень або пояснень по справі суду не надав, вирішення питання щодо позовних вимог залишив на розсуд суду.

     Вислухавши у судовому засіданні представників позивача та третьої особи, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.  

     Товариство з обмеженою відповідальністю «Донпрогрес-контакт» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради, включене до ЄДРПОУ за номером 36252738. Відповідач знаходиться на податковому обліку Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька.  

     Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

     Підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

     Згідно з пунктом 94.4 статті 94  Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

    Відповідно до підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

    Відповідно до пункту 7.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від                               24 грудня 2010 року № 1042 (надалі – Порядок № 1042), арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

    Пунктом 7.3 наведеного Порядку передбачено, що для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

   Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків.

   У даному випадку рішення керівника податкового органу або його заступника не приймається.

   Відповідно до пункту 94.1 статті 94  Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

   Суд зазначає, що арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

   Окрім цього, суд зазначає, що підстави застосування арешту, що визначені пунктом 94.2  статті 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

   Відповідно до пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

    Аналогічні норми містить і Порядок № 1042, відповідно до пункту 3.1 якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу; у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим пункту 20.1.5 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

    Як вбачається із наведених норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених обставин. Суд зазначає, що жодна з таких обставини у відповідача відсутня.

    Судом встановлено, що податковим органом відповідачу були надіслані перша та друга податкові вимоги, які не були отримані відповідачем, внаслідок чого розміщені на дошці оголошень, про що складено акти від 8 лютого 2010 року № 25/24, від 30 квітня 2010 року                 № 56/24.

    Суд зазначає, що наявність у відповідача податкового боргу, направлення йому податкових вимог, ненадання податкової звітності не є підставами  застосування адміністративного арешту.

    Суд також звертає увагу на те, що адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов’язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

    Суд погоджується з посиланням позивача на те, що умова щодо відсутності майна, за рахунок якого можливо було б погасити податковий борг, яка встановлена підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, надає право податковому органу звертатися до суду з вимогою щодо накладенню арешту на кошти платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

   Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

   Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність у відповідача обставин, які є підставами для застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на банківському рахунку, у зв’язку із чим позовні вимоги податкового органу не підлягають задоволенню.

    Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.    

    Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

    У задоволенні позову Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпрогрес-контакт» про накладення арешту на кошти, які знаходяться на рахунку у Відкритому акціонерному товаристві «Європромбанк» відмовити повністю.

    Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 8 серпня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 12 серпня 2011 року.

    У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.    

    Постанова в адміністративній справі може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Донецький окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

    Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                Смагар С.В.