Постанова

від 14.12.2011 по справі 2а/0570/16339/2011

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІ НІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2011 р. справа № 2а/0570/16339/2011

Приміщення суду за адре сою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвард ійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 1 4 год. 00 хв.

Донецький окружний адмін істративний суд в складі:

головуючого судді Смагар С.В.

при секретарі Попові й І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обм еженою відповідальністю «Ек стра Плюс», м. Маріуполь

до Жовтневої міжрайонної д ержавної податкової інспекц ії м. Маріуполя

про визнання протиправним и та скасування податкових п овідомлень-рішень від 22 серпня 2011 року

за участю представників:

від позивача: ОСОБА _1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - за дов.

від відповідача: ОСОБА_4 - за дов.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмежено ю відповідальністю «Екстра П люс» заявлено позов до Жовтн евої міжрайонної державної п одаткової інспекції м. Маріу поля про визнання протиправн ими та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 серп ня 2011 року № 0000352310 з податку на прибуток в сумі 356111 грн. 25 коп. та № 0000362310 з податку на додану в артість в сумі 273214 грн. 75 коп.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для д онарахування відповідачем п одатку на прибуток та податк у на додану вартість спірним и податковими повідомленням и-рішеннями, та зазначає, що у підприємства були всі право ві підстави для формування в алових витрат та податкового кредиту у відповідності до в имог діючого законодавства з а господарськими операціями з Товариством з обмеженою ві дповідальністю «Нафтосерві с», та посилається на неправо мірність висновків відповід ача щодо нікчемності правочи ну із даним контрагентом.

Відповідач проти позовн их вимог заперечує, вважає, що спірні податкові повідомлен ня-рішення прийняті у відпов ідності до вимог діючого зак онодавства, посилаючись на н ікчемність правочину, вчинен ого між позивачем та Товарис твом з обмеженою відповідаль ністю «Нафто-сервіс», ґрунту ючи свої висновки на акті пер евірки контрагента позивача .

Вислухавши у судовому за сіданні представників сторі н, дослідивши та оцінивши над ані докази за своїм внутрішн ім переконанням, суд встанов ив наступне.

Товариство з обмеженою в ідповідальністю «Екстра Плю с» є юридичною особою, включе не до ЄДРПОУ за номером 32787635, зна ходиться на податковому облі ку в Жовтневій міжрайонній д ержавній податковій інспекц ії м. Маріуполя, є платником по датку на додану вартість, сві доцтво № 08741804 від 29 березня 2005 рок у.

Відповідачем була здійс нена документальна планова в иїзна перевірка позивача з п итань дотримання вимог подат кового, валютного та іншого з аконодавства за період з 1 січ ня 2010 року по 31 березня 2011 року, на слідки якої викладені в акті перевірки від 11 серпня 2011 року № 2059/23-2/32787635 (надалі - акт перевірки ).

За висновками вищенавед еного акту перевірки відпові дачем 22 серпня 2011 року прийняті спірні податкові повідомлен ня-рішення відповідно до під пункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та п ункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України:

№ 0000352310, яким збільшено гро шове зобов'язання за платеже м: податок на прибуток у загал ьній сумі 356111 грн. 25 коп., у тому чи слі за основним платежем 284889 гр н., за штрафними (фінансовими) санкціями 71222 грн. 25 коп.;

№ 0000362310, яким збільшено гр ошове зобов'язання за платеж ем: податок на додану вартіст ь у загальній сумі 273214 грн. 75 коп ., у тому числі за основним пла тежем 227911 грн., за штрафними (фін ансовими) санкціями 45303 грн. 75 ко п.

Правовою підставою визн ачення податку на прибуток т а податку на додану вартість спірними податковими повідо мленнями-рішеннями наведені норми пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пу нкту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст атті 5 Закону України «Про опо даткування прибутку підприє мств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-В Р (надалі - Закон № 334), підпунк ту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 п ункту 7.4 статті 7 Закону Україн и «Про податок на додану варт ість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі - Закон № 168), які були ч инними на час виникнення спі рних правовідносин.

Як вбачається з акту пере вірки, відповідачем встановл ено, що позивачем завищено ва лові витрати за перше півріч чя 2010 року в сумі 435229 грн., за 2010 рік в сумі 1139557 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток за перше півріччя 2010 року в сум і 108807 грн., за 2010 рік в сумі 284889 грн. П еревіркою повноти визначенн я податкового кредиту відпов ідачем встановлено його зави щення у загальній сумі 227911 грн. , в тому числі за квітень 2010 рок у в сумі 63842 грн., за травень 2010 рок у в сумі 23204 грн., за листопад 2010 ро ку в сумі 46600 грн., за грудень 2010 ро ку в сумі 94265 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за квітень 2010 року в с умі 63842 грн., за травень 2010 року в с умі 23204 грн., за листопад 2010 року в сумі 46600 грн., за грудень 2010 року в сумі 47565 грн., за січень 2011 року в сумі 46700 грн.

Судом встановлено, що 31 бе резня 2010 року між позивачем як покупцем та Товариством з об меженою відповідальністю «Н афто-сервіс» як продавцем бу в укладений договір купівлі- продажу нафтопродуктів № 86-1.4/92 , відповідно до якого продаве ць зобов' язується передати у власність покупця, а покупе ць зобов' язується прийнят и та оплатити нафтопродукти; номенклатура, кількість, цін а та умови поставки товару ви значаються сторонами у додат ках до договору. Між сторонам и договору були укладені дод аткові угоди від 1 квітня 2010 рок у, від 21 квітня 2010 року, від 5 квіт ня 2010 року, від 25 листопада 2010 рок у, від 21 грудня 2010 року, від 14 груд ня 2010 року. На виконання даного договору та додаткових угод ТОВ «Нафто-сервіс» були нада ні позивачу рахунки-фактури, видаткові накладні від 5 трав ня 2010 року, від 1 квітня 2010 року, ві д 21 квітня 2010 року, від 25 листопа да 2010 року, від 14 грудня 2010 року, в ід 21 грудня 2010 року; а також пода ткові накладні від 5 травня 2010 р оку № 305 на загальну суму 139225 грн ., в тому числі податок на дода ну вартість в сумі 23204 грн. 17 коп. , від 1 квітня 2010 року № 211 на загал ьну суму 98400 грн., в тому числі по даток на додану вартість в су мі 16400 грн., від 21 квітня 2010 року № 27 2 на загальну суму 284650 грн., в том у числі податок на додану вар тість в сумі 47441 грн. 67 коп., від 25 л истопада 2010 року № 798 на загальн у суму 279601 грн., в тому числі пода ток на додану вартість в сумі 46600 грн. 17 коп., від 16 грудня 2010 року № 843 на загальну суму 285912 грн., в т ому числі податок на додану в артість в сумі 47652 грн. 03 коп., від 21 грудня 2010 року № 851 на загальну суму 279680 грн., в тому числі подат ок на додану вартість в сумі 46 613 грн. 33 коп. Транспортування т овару підтверджується товар но-транспортними накладними , копії яких долучені до матер іалів справи. Оплата отриман ого товару позивачем була зд ійснена у безготівковій форм і у повному обсязі, що підтвер джується платіжними доручен нями. Вищенаведені первинні документи надавалися позива чем до перевірки відповідачу , про що зазначено в акті перев ірки.

Правові засади регулюва ння, організації, ведення бух галтерського обліку та склад ання фінансової звітності в Україні визначені Законом Ук раїни «Про бухгалтерський об лік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 99 6-ХІV (надалі - Закон № 996).

Відповідно до статті 1 За кону № 996 господарська операці я - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіта лі підприємства; первинний д окумент - документ, який місти ть відомості про господарськ у операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітн ість - бухгалтерська звітніс ть, що містить інформацію про фінансове становище, резуль тати діяльності та рух грошо вих коштів підприємства за з вітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерс ького обліку і складання фін ансової звітності є надання користувачам для прийняття р ішень повної, правдивої та не упередженої інформації про ф інансове становище, результа ти діяльності та рух грошови х коштів підприємства. Части на 2 даної статті передбачає, щ о бухгалтерський облік є обо в'язковим видом обліку, який в едеться підприємством. Фінан сова, податкова, статистична та інші види звітності, що вик ористовують грошовий вимірн ик, ґрунтуються на даних бухг алтерського обліку. Відповід но до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерс ького обліку господарських о перацій є первинні документи , які фіксують факти здійснен ня господарських операцій. П ервинні документи повинні бу ти складені під час здійснен ня господарської операції, а якщо це неможливо - безпосере дньо після її закінчення. Суд ом встановлено, що всі спірні господарські операції відоб ражені в бухгалтерському обл іку позивачем з підтвердженн ям їх здійснення по всіх необ хідних рахунках, що не спрост овано відповідачем під час с удового розгляду справи.

Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 За кону № 334, відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробн ицтва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких вит рат платника податку у грошо вій, матеріальній або немате ріальній формах, здійснювани х як компенсація вартості то варів (робіт, послуг), які прид баються (виготовляються) так им платником податку для їх п одальшого використання у вла сній господарській діяльнос ті. Склад валових витрат наве дений у пункті 5.2 даної статті . Витрати, які не включаються д о складу валових витрат, визн ачені пунктом 5.3 статті 5 Закон у № 334. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать д о складу валових витрат будь -які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковим и, платіжними та іншими докум ентами, обов'язковість веден ня і зберігання яких передба чена правилами ведення подат кового обліку. Пунктом 5.11 стат ті 5 Закону № 334 передбачено, що встановлення додаткових обм ежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат пла тника податку, крім тих, що заз начені у цьому Законі, не дозв оляється.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334 датою збільшення валових вит рат виробництва (обігу) вважа ється дата, яка припадає на по датковий період, протягом як ого відбувається будь-яка з п одій, що сталася раніше: або да та списання коштів з банківс ьких рахунків платника подат ку на оплату товарів (робіт, по слуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з кас и платника податку; або дата о прибуткування платником под атку товарів, а для робіт (посл уг) - дата фактичного отриманн я платником податку результа тів робіт (послуг).

Проаналізувавши вищенав едені норми, суд зазначає, що в алові витрати можуть бути пі дтверджені документом, який засвідчує фактичне отриманн я товару (послуг). Пунктом 5.11 ст атті 5 Закону № 334 передбачено, щ о встановлення додаткових об межень щодо віднесення витра т до складу валових витрат пл атника податку, крім тих, що за значені у цьому Законі, не доз воляється. Такої підстави як висновок податкового органу про нікчемність правочину д ля виключення витрат зі скла ду валових Закон № 334 не передб ачає. Долучені до матеріалів справи письмові докази, зокр ема, договір, рахунки-фактури , видаткові накладні, платіжн і доручення спростовують вис новки податкового органу щод о відсутності первинних доку ментів, які обумовили формув ання валових витрат, та підтв ерджують правильність їх фор мування позивачем.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», зазначе ний Закон, серед іншого, визна чає статус платників податку на додану вартість, поняття п одаткової накладної, порядок обліку, звітування та внесен ня податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визнача є порядок, підстави та термін и формування податкового кре диту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 п одатковий кредит звітного пе ріоду визначається виходячи із договірної (контрактної) в артості товарів (послуг), але н е вище рівня звичайних цін, у р азі якщо договірна ціна на та кі товари (послуги) відрізняє ться більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі то вари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за под атку за ставкою, встановлено ю пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом тако го звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або ви готовленням товарів (у тому ч ислі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого викори стання в оподатковуваних опе раціях у межах господарської діяльності платника податку

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 стат ті 7 Закону України «Про подат ок на додану вартість» датою виникнення права платника п одатку на податковий кредит вважається дата здійснення п ершої з подій: або дата списан ня коштів з банківського рах унку платника податку в опла ту товарів (робіт, послуг), дат а виписки відповідного рахун ку (товарного чека) - в разі роз рахунків з використанням кре дитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата о тримання податкової накладн ої, що засвідчує факт придбан ня платником податку товарів (робіт, послуг). Долучені до ма теріалів справи податкові, в идаткові накладні, платіжні доручення, підтверджують пра во позивача та правильність формування ним податкового к редиту за спірні періоди від повідно до норм Закону Украї ни «Про податок на додану вар тість». Суд зазначає, що норми даного Закону не передбачаю ть такої підстави для виключ ення сум податку на додану ва ртість з податкового кредиту за висновком податкового ор гану про нікчемність правочи нів.

Як вбачається з акту пере вірки та пояснень представни ка відповідача під час судов ого розгляду справи, підстав ою для висновку відповідача щодо нікчемності правочину, вчиненого між позивачем та Т овариством з обмеженою відпо відальністю «Нафто-сервіс», став акт Кременчуцької об' є днаної державної податкової інспекції у Полтавській обл асті від 25 травня 2011 року № 3305/23-209/360 07629 про результати позапланов ої виїзної перевірки ТОВ «На фто-сервіс» з питань дотрима ння вимог податкового, валют ного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2009 року по 1 лютого 2011 року згідно постано ви слідчого прокуратури м. Кр еменчука від 26 квітня 2011 року. В ідповідач на підставі акту п еревірки ТОВ «Нафто-сервіс» Кременчуцькою ОДПІ в акті пе ревірки позивача зазначив, щ о позивач здійснював діяльні сть, спрямовану на здійсненн я операцій без настання прав ових наслідків, без реальног о характеру угоди, що свідчит ь про умисел при укладенні уг од у вигляді нанесення шкоди державі, та був спрямований н а безпідставне формування по даткового кредиту. Судом дос ліджений акт перевірки ТОВ « Нафто-сервіс» від 25 травня 2011 р оку та встановлено, що під час даної перевірки податковим органом досліджувалися взає мовідносини ТОВ «Нафто-серві с» із контрагентами-постачал ьниками при формуванні ТОВ « Нафто-сервіс» податкового кр едиту, та не досліджувалися г осподарські операції між ТОВ «Екстра-Плюс» (позивач) та ТОВ «Нафто-сервіс» за квітень, тр авень, листопад, грудень 2010 рок у. На сторінках 21-23 акту перевір ки Кременчуцької ОДПІ зазнач ений перелік підприємств, як им ТОВ «Нафто-сервіс» реаліз овував товар, серед яких є ТОВ «Екстра-Плюс», але тільки по п одатковим періодам 2009 року, як і не стосуються спірних прав овідносин 2010 року. Як встановл ено судом, висновок відповід ачем про нікчемність правочи ну між позивачем та ТОВ «Нафт о-сервіс» здійснений як насл ідок визначення в акті перев ірки Кременчуцькою ОДПІ нікч емними правочинів між ТОВ «Н афто-сервіс» та його контраг ентами-постачальниками. Так само, відсутні посилання чи д ослідження взаємовідносин м іж позивачем та ТОВ «Нафто-се рвіс» у постанові слідчого п ро порушення кримінальної сп рави за статтею 366 Кримінально го кодексу України за фактом службового підроблення від 11 квітня 2011 року, у постанові сл ідчого відділу податкової мі ліції ДПА у Полтавській обла сті від 25 травня 2011 року про пор ушення кримінальної справи в ідносно службових осіб ТОВ « Нафто-сервіс» за статтею 212 КК України, у постанові від 14 жов тня 2011 року про притягнення в я кості обвинуваченого ОСОБ А_5 Суд також зазначає, що від повідачем не доведено, що ТОВ «Нафто-сервіс» реалізував п озивачу саме той товар (палив но-мастильні матеріали), які о тримав від контрагентів, по в заємовідносинах з якими слід чим порушена кримінальна спр ава. З огляду на наведене, суд не приймає посилання відпов ідача як на доказ вчинення ні кчемного правочину між позив ачем та ТОВ «Нафто-сервіс» ак т перевірки Кременчуцької ОД ПІ від 25 травня 2011 року.

Суд зазначає, що вищенав едені обставини стосовно ТОВ «Нафто-сервіс» не мають відн ошення до правомірності форм ування податкового кредиту п озивачем. Суд також зазначає , що ТОВ «Нафто-сервіс» були сф ормовані податкові зобов'яза ння по взаємовідносинам з по зивачем, що підтверджується витягом з автоматизованого с півставлення податкових зоб ов'язань та податкового кред иту за спірні податкові пері оди. Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського коде ксу України відносини підпри ємства з іншими підприємства ми, організаціями, громадяна ми в усіх сферах господарськ ої діяльності здійснюються н а основі договорів. Підприєм ства вільні у виборі предмет а договору, визначенні зобов 'язань, інших умов господарсь ких взаємовідносин, що не суп еречать законодавству Украї ни. Доказів чи доводів того, щ о позивачем укладена угода, я ка суперечить діючому законо давству, відповідачем не нав едено. Суд також зазначає, що Закон № 168 не ставить в залежні сть податковий облік (стан) пе вного платника від інших осі б і фактичної сплати контраг ентами податку до бюджету. Пи тання віднесення певних сум до податкового кредиту пошир юється тільки на окремо взят ого платника податків і не за лежить від розрахунків з бюд жетом третіх осіб. Якщо контр агент якимось чином порушив діюче законодавство або не в иконав свого зобов' язання п о сплаті податку до бюджету, т о це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щ одо цієї особи. Судом встанов лено, що на момент здійснення господарських операцій - к вітень, травень, листопад, гру день 2010 року контрагент позив ача був зареєстрований у яко сті платника податку на дода ну вартість та знаходився в Є диному державному реєстрі юр идичних осіб та фізичних осі б-підприємців. Суд також зазн ачає, що одним із основних вид ів діяльності позивача є роз дрібна торгівля пальним; поз ивачем надані суду копії жур налів обліку надходження наф топродуктів, копії Z-звітів, до лучені до матеріалів справи які підтверджують прийняття нафтопродуктів автозаправн ими станціями. Вищевказані о бставини та докази спростову ють висновки податкового орг ану щодо відсутності реально го характеру у спірних госпо дарських операціях при придб анні товару позивачем у його контрагента.

З огляду на те, що відпові дачем в акті перевірки право чин між позивачем та ТОВ «Наф то-сервіс» визначений як нік чемний, тобто такий, який пору шує публічний порядок, вчине ний з метою, що суперечить інт ересам держави і суспільства , суд вважає за необхідне зазн ачити наступне. Відповідно д о статті 228 Цивільного кодексу України (в редакції, викладен ій відповідно до Закону Укра їни від 2 грудня 2010 року № 2756-VI) правочин вважаєть ся таким, що порушує публічни й порядок, якщо він був спрямо ваний на порушення конституц ійних прав і свобод людини і г ромадянина, знищення, пошкод ження майна фізичної або юри дичної особи, держави, Автоно мної Республіки Крим, терито ріальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, як ий порушує публічний порядок , є нікчемним. У разі недодержа ння вимоги щодо відповідност і правочину інтересам держав и і суспільства, його моральн им засадам такий правочин мо же бути визнаний недійсним. Я кщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з мето ю, що завідомо суперечить інт ересам держави і суспільства , то при наявності умислу у обо х сторін - в разі виконання пра вочину обома сторонами - в дох ід держави за рішенням суду с тягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання п равочину однією стороною з і ншої сторони за рішенням суд у стягується в дохід держави все одержане нею і все належн е - з неї першій стороні на від шкодування одержаного. При н аявності умислу лише у одніє ї із сторін все одержане нею з а правочином повинно бути по вернуто іншій стороні, а одер жане останньою або належне ї й на відшкодування виконаног о за рішенням суду стягуєтьс я в дохід держави. Виходячи з о бставин справи, правового зм істу частини 3 статті 228 Цивіль ного Кодексу України, вбачає ться наявність оспорюваних з боку податкового органу гос подарських відносин між певн ими суб' єктами господарюва ння. В даному випадку виходяч и з акту перевірки, податкови й орган на підставі зазначен их ним в акті перевірки обста вин, вважає, що в даному випадк у відсутнє реальне виконання укладеного договору між поз ивачем та його контрагентом, тобто має місце оспорюванні сть самого договору, та відпо відно до чого, податковий орг ан з порушення договірних (ци вільних, господарських) відн осин між суб' єктами господа рювання, що регулюється відп овідними законодавчими акта ми, переходить до взаємовідн осин у сфері податкового зак онодавства, здійснюючи відпо відні висновки. Податковий о рган, здійснюючи висновки пр о наявну відсутність між суб ' єктами господарювання пев них господарських відносин, вказує тим самим на наявну фі ктивність договірних віднос ин, які вчинено без наміру ств орення правових наслідків. У кладання такого виду договор у та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарс ьких операцій із-за її не пров едення, неможливості проведе ння з тих чи інших причин, не м ожуть створювати будь-яких н аслідків. Надаючи таку оцінк у господарським правовіднос инам, податковий орган виход ить тим самим за межі своєї ко мпетенції щодо недійсності ( нікчемності) таких правочині в. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у нада ння правової оцінки щодо йог о нікчемності, що за своєю пра вовою природою мають різне п равове навантаження. Наводяч и позицію про нікчемність пр авочину (відсутності господа рських операцій, економічною необґрунтованістю) податков ий орган доводить свою позиц ію з урахуванням того, що такі договірні відносини направл ені на порушення публічного порядку, спрямованого на нез аконне заволодіння майном де ржави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до держа вного бюджету обов' язків пл атежів, що складають систему наповнення такого бюджету. О днак, за змістом статті 228 Циві льного кодексу України, нікч емний правочин, це той правоч ин, який безпосередньо супер ечить вимогам закону, тобто п овинно мати місце абсолютне порушення відповідного зако ну, яке може не визнаватися в с удовому порядку нікчемним. В иходячи зі змісту частини 3 ст атті 228 ЦК України, після 1 січня 2011 року, правочини, що мають оз наки оспорюванності, визнают ься недійсними в судовому по рядку та за рішенням суду, крі м того, у даному випадку наста ють відповідні юридичні насл ідки. В даному випадку податк овий орган, без обов' язково го виконання вимог законодав ства, без визнання такого пра вочину недійсним в судовому порядку, здійснює висновки п ро його недійсність та перех одить до іншої стадії, визнаю чи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства. Податковий о рган формуючи такі висновки та приймаючи таке рішення, по рушує принцип визначеної ком петенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що при водить до безпідставного при йняття рішення. Жодним норма тивно-правовим актом не визн ачено право податкового орга ну самостійно надавати оцінк у укладеним (вчиненим) догово рам з визначенням їх нікчемн ими, недійсними з застосуван ням відповідних наслідків вн аслідок вчинення таких право чинів. Висновки податкового органу в даному випадку є пер едчасними. У тому випадку, якщ о податковий орган вважає, що мало місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фікти вного правочину) або нікчемн ість правочину, між суб' єкт ами господарювання, метою як их було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставн е формування та заниження сп лати відповідного податку) д о бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган м ає право на вирішення такого питання в межах кримінально го, кримінально-процесуально го законодавства. Суду будь-я ких судових рішень (вироків, п останов суду про закінчення кримінального переслідуван ня з нереабілітуючих обстави н) не надані. З урахуванням при писів частини 4 статті 70 КАС Ук раїни висновки податкового о ргану про відсутність між су б' єктами господарювання го сподарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчем ність правочинів без визнанн я такого правочину в судовом у порядку недійсним є безпід ставними та не обґрунтованим и. Законодавством чітко визн ачено, що висновки про наявні сть тих чи інших ознак недійс ності (нікчемності) правочин ів може зробити суд, таких пов новажень податковому органу законодавством не надано.

Суд також зазначає, що ви сновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та п рипущеннях, що є недопустими м у податкових правовідносин ах, які не доведені у встановл еному порядку і які суд не при ймає з огляду на положення ча стини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинс тва України. Відповідно до ці єї норми в адміністративних справах про протиправність р ішень, дій чи бездіяльності с уб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування п равомірності свого рішення, дії чи бездіяльності поклада ється на відповідача, якщо ві н заперечує проти адміністра тивного позову.

Враховуючи вищевикладен е, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а судо ві витрати підлягають присуд женню позивачеві з Державног о бюджету України в порядку с татті 94 КАС України. Оскільки за нормами діючого законодав ства з оподаткування рішення податкового органу визнають ся недійсними, суд дійшов вис новку щодо задоволення позов них вимог шляхом визнання сп ірних податкових повідомлен ь-рішень недійсними з урахув анням частини 2 статті 11 КАС Ук раїни.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33- 35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 1 67, 185-186, 254 Кодексу адміністративн ого судочинства України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обм еженою відповідальністю «Ек стра Плюс» до Жовтневої міжр айонної державної податково ї інспекції м. Маріуполя про в изнання протиправними та ска сування податкових повідомл ень-рішень від 22 серпня 2011 року № 0000352310 з податку на прибуто к в сумі 356111 грн. 25 коп. та № 0000362310 з податку на додану вартість в сумі 273214 грн. 75 коп., задовольни ти повністю.

Визнати недійсним подат кове повідомлення-рішення Жо втневої міжрайонної державн ої податкової інспекції м. Ма ріуполя від 22 серпня 2011 року № 0000352310, яким збільшено грошове зобов'яза ння за платежем: податок на пр ибуток у загальній сумі 356111 грн . 25 коп., у тому числі за основни м платежем 284889 грн., за штрафним и (фінансовими) санкціями 71222 гр н. 25 коп.

Визнати недійсним подат кове повідомлення-рішення Жо втневої міжрайонної державн ої податкової інспекції м. Ма ріуполя від 22 серпня 2011 року № 0000362310, яки м збільшено грошове зобов'яз ання за платежем: податок на д одану вартість у загальній с умі 273214 грн. 75 коп., у тому числі за основним платежем 227911 грн., за ш трафними (фінансовими) санкц іями 45303 грн. 75 коп.

Стягнути з Державного бю джету України на користь Тов ариства з обмеженою відповід альністю «Екстра Плюс» витра ти по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна ч астини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголош ені у судовому засіданні 14 гру дня 2011 року. Постанова у повном у обсязі складена 19 грудня 2011 р оку.

У разі подання апеляційн ої скарги судове рішення, якщ о його не скасовано, набирає з аконної сили після поверненн я апеляційної скарги, відмов и у відкритті апеляційного п ровадження або набрання зако нної сили рішенням за наслід ками апеляційного проваджен ня.

Апеляційна скарга подає ться до адміністративного су ду апеляційної інстанції чер ез суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної с карги одночасно надсилаєтьс я особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апел яційна скарга на постанову с уду першої інстанції подаєть ся протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі засто сування судом частини третьо ї статті 160 КАС України апеляц ійна скарга подається протяг ом десяти днів з дня отриманн я копії постанови.

Суддя Смагар С.В.