Постанова

від 05.07.2006 по справі 10/76-06

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/76-06

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

          01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

05.07.06 р.                                                                                                    № 10/76-06                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий                                                                                Швець В.О

Судді                                                                                          

                                                                                                         Андрейцева  Г.М.

                                                                                                         Рибченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги газопромислового управління «Полтавагазвидобування»на рішення господарського суду Полтавської області від 11.04.2006 року

у справі № 10/76-06 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом ДП «Харківський науковий центр ВЛ», м. Харків

до Дочірньої компанії «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України», м. Київ в особі філії газопромислового управління «Полтавагазвидобування», м. Полтава

про стягнення 16850 грн.

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.04.2006 р. у справі № 10/76-06 позовні вимоги було задоволено частково, стягнуто з Дочірньої компанії «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»в особі філії газопромислового управління «Полтавагазвидобування»на користь ДП «Харківський науковий центр ВЛ»14010,60 грн. збитків, 140,10 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позовних вимог –відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, газопромислове управління «Полтавагазвидобування» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 11.04.2006 р. по справі № 10/76-06, як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства України і фактичним обставинам справи та постановлене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.

За апеляційною скаргою газопромислового управління «Полтавагазвидобування»на рішення господарського суду Полтавської області від 11.04.2006 р. згідно ст. 98 ГПК України Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 15.05.2006 р. порушено апеляційне провадження у справі № 10/76-06.

ДП «Харківський науковий центр ВЛ», згідно ст. 96 ГПК України надіслало відзив на апеляційну скаргу, в якому проти вимог апеляційної скарги заперечує, просить рішення господарського суду Полтавської області залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Представник відповідача вимоги викладені в апеляційній скарзі підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення –скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Полтавської області від 10.07.2001 р. по справі № 8/244 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2001 р. з відповідача на користь позивача стягнута заборгованість в розмірі 370000 грн., 3% річних - 15205 грн. за договорами № 38/97 від 01.04.1998 р., № 105/98 від 01.04.1998 р., № 114/98 від 02.07.1998 р., № 118/98 від 01.10.1998 р.

Згідно ст.115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

В свою чергу у преамбулі Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідач у добровільному порядку рішення суду не виконав, свою заборгованість за договором 38/97 від 01.04.1998 р. не сплатив.

Виданий господарським судом Полтавської області наказ № 8/244 був направлений позивачем до Державної виконавчої служби в Шевченківському районі м. Києва, але за відсутністю на рахунках відповідача грошових коштів, виконання по ньому тривалий час не могло бути виконаним.

Тільки у листопаді 2005 року відповідач здійснив погашення своєї, стягнутої рішенням господарського суду Полтавської області від 10.07.2001 р. в справі № 8/244, заборгованості, в тому числі і по договору № 38/97 від 01.04.1998 р., про що свідчать банківські виписки позивача.

Погашення боргу відбулося на стадії виконавчого провадження в результаті підписання сторонами мирової угоди, яка затверджена ухвалою господарського суду Полтавської області 30.09.05 р. у справі № 8/244. Посилання відповідача на те, що дана мирова угода є  новацією в розумінні ст.604 ЦК України, разом і основним зобов'язанням припинились і додаткові зобов'язання, і за весь час прострочки повернення боргу нарахування збитків від інфляції неможливе, є безпідставним, оскільки відповідно до ст.214 ЦК УРСР, ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за увесь час прострочення. Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів під час провадження справи про банкрутство не звільняє боржника від обов'язку по сплаті збитків від інфляції за весь час прострочення проведення розрахунків, оскільки відповідно до п.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»під час дії  мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Збитки від інфляції не  відносяться до категорії санкцій, це є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, визначеною в законодавчому порядку, а тому вимоги в частині їх відшкодування за рахунок боржника підлягають задоволенню.

Місцевий господарський суд частково задовольнив позовні вимоги в частині стягнення збитків завданих внаслідок інфляції за період з березня 2003 року по жовтень 2005 року у розмірі 14010,60 грн., врахувавши при цьому клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, який визначений відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України.

Як встановлено колегією апеляційного господарського суду, під час розгляду справи місцевий господарський суд визнав встановленими недоведені обставини, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в рішенні не відповідають обставинам справи та має місце неправильне застосування норм матеріального права за наведених нижче підстав.

В своєму рішенні господарський суд Полтавської області визнав, що в процесі виконання рішення № 8/244 між сторонами була укладена мирова угода, згідно якої позивач простив частину суми боргу в розмірі 115 256 грн., у тому числі 100 000 грн. основного боргу, а відповідач зобов'язався сплатити позивачу 270000 грн. основного боргу, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

30.09.2005 р. дана мирова угода була затверджена ухвалою господарського суду Полтавської області у справі № 8/244. Свої зобов'язання по мировій угоді відповідач виконав у повному розмірі. Уклавши мирову угоди, сторони домовились про зміну первісного зобов'язання.

Згідно до вимог ст. 605 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором. Новація припиняє право застави, поруку та гарантію. Новація припиняє також обов'язок боржника сплатити неустойку чи відшкодувати збитки за ті порушення зобов'язання, що були допущені до новації зобов'язання.

Фактично визначивши що зобов'язання між сторонами щодо стягнення заборгованості згідно рішення суду по справі за № 8/244 припинилися з моменту укладення мирової угоди, суд однак заперечує наслідки такого припинення зобов'язання, зокрема припинення всіх додаткових зобов'язань.

Суд першої інстанції необґрунтовано застосував ст. 214 ЦК УРСР та ст. 625 ЦК України як підставу для задоволення вимог позивача, які встановлюють обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Однак суд неправильно застосовує вищезгадані норми цивільного кодексу так як вони стосуються випадку коли у боржника є грошове зобов'язання перед кредитором. У зв'язку із укладенням і виконанням мирової угоди, відсутнє зобов'язання в сумі боргу по попередньому зобов'язанню, тому, у зв'язку із відсутністю обов'язку повернути таку суму боргу, неможливо повернути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції. Також після укладення мирової угоди між сторонами відсутнє грошове зобов'язання на підставі рішення по справі за № 8\244. Ці зобов'язання припинені, припинені і всі додаткові зобов'язання що стосувалися основного зобов'язання.

Згідно до вимог ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Також згідно до п.4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Нарахування і стягнення санкцій з відповідача під час дії мораторію є незаконним та таким, що суперечить п.4 ст. 12 вищевказаного закону. Судом першої інстанції було встановлено, що стосовно зобов'язань відповідача діяв мораторій протягом здійснення виконавчого провадження по справі за № 8\244, однак вказані в законі норми не були  застосовані, чим порушено вимоги п.4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Стягуючи з відповідача збитки, господарський суд Полтавської області залишив поза увагою необхідність встановлення складу правопорушення. Згідно ст. 614 ЦК України особа несе відповідальність за наявності її вини.

Виконання зобов'язання по сплаті основного боргу в період з серпня 2001 р. по вересень 2006 р. є неможливим для підприємства відповідача і ця неможливість обумовлена дією стосовно ДК «Укргазвидобування»мораторію на задоволення вимог кредиторів у відповідності зі ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка передбачає, що мораторій на задоволення вимог кредиторів –зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Також, п. 4. ст.12 вказаного Закону встановлює, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.

У згаданий період часу відповідач не мав право здійснювати перерахування грошових коштів в порядку здійснення виконавчого провадження. Таким чином, відповідно ст. 614 ЦК України, відповідач не може нести відповідальність за невиконання зобов'язань в період з серпня 2001 р. по вересень 2006 р. у зв'язку із відсутністю вини за таке невиконання.

Враховуючи викладене, судова колегія прийшла до висновку, що місцевий господарський суд  не повно з'ясував обставини, які мають істотне значення для справи та вчинив інші порушення, що призвели до прийняття неправильного рішення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 2, ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.           Апеляційну скаргу ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»в особі газопромислового управління «Полтавагазвидобування»на рішення господарського суду Полтавської області від 11.04.2006 року у справі № 10/76-06  –задовольнити.

2.          Рішення господарського суду Полтавської області від 11.04.2006 року у справі № 10/76-06  - скасувати.

3.          Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог –відмовити.

4.          Стягнути з ДП «Харківський науковий центр ВЛ»(м. Харків, вул.. Кар пінського, 8, кв. 1, код ОКПО 30428436) на користь ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»в особі газопромислового управління «Полтавагазвидобування»(м. Полтава, вул.. Фрунзе, 173, код ЗКПО 30019775) 71 (сімдесят одну) грн. 35 коп державного мита за розгляд апеляційної скарги.

5.          Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

6.          Справу № 10/76-06 повернути господарському суду Полтавської області.

Головуючий                                                                                Швець В.О

Судді                                                                                          

                                                                                                         Андрейцева  Г.М.

                                                                                                         Рибченко А.О.