Постанова

від 22.11.2006 по справі 10/76-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

10/76-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

22 листопада 2006 р.                                                                                   № 10/76-06  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоПоляков Б.М.

суддів:Катеринчук Л.Й.Ткаченко Н.Г.

розглянувши касаційну скаргуДочірнього підприємства «Харківський науковий центр ВЛ»

на постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.07.06

у справігосподарського суду № 10/76-06Полтавської області

за позовомДочірнього підприємства «Харківський науковий центр ВЛ»

доДочірньої компанії «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»в особі філії газо промислового управління «Полтавагазвидобування»

про стягнення 16850 грн.

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від позивачане з'явились

від відповідачаЗубар О.В. (дов. №2-5д від 12.12.2005)

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 06.03.06 (суддя Шкурдова Л.М.) порушено провадження у справі № 10/76-06 за позовом  дочірнього підприємства «Харківський науковий центр ВЛ»до дочірньої компанії «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»в особі філії газопромислового управління «Полтавагазвидобування»про стягнення 16 850,00 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.04.06 (суддя Шкурдова Л.М.) (а.с.66) позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з дочірньої компанії «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»в особі філії газопромислового управління «Полтавагазвидобування»на користь дочірнього підприємства «Харківський науковий центр ВЛ»збитки в розмірі  14010,60 грн., витрати на державне мито –140,10 грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –118,00 грн.; в задоволенні решти частини позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, дочірня компанія «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»в особі філії газопромислового управління «Полтавагазвидобування»подала апеляційну скаргу, в якій просила  скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 11.04.06 в частині стягнення з відповідача збитків в розмірі          14010,60 грн., 140,10 грн. витрат на державне мито та 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою господарського суду Полтавської області від 05.07.06 (головуючий  Швець В.О.(доповідач), Андрейцева Г.М., Рибченко А.О.) (а.с.103-107) апеляційну скаргу дочірньої компанії «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»в особі філії газопромислового управління «Полтавагазвидобування»задоволено, рішення господарського суду Полтавської області від 11.04.06 скасовано; прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено, стягнуто з дочірнього підприємства «Харківський науковий центр ВЛ»на користь дочірньої компанії «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»в особі філії газопромислового управління «Полтавагазвидобування»71,35 грн. за розгляд апеляційної скарги. Висновки апеляції аргументовані новацією зобов'язань по сплаті основного боргу згідно укладеної в ході виконання судового рішення в іншій справі мирової угоди та  введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів у зв'язку з порушенням щодо відповідача справи про банкрутство, що унеможливило виконання ним конкурсних грошових зобов'язань.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, дочірнє підприємство «Харківський науковий центр ВЛ» звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Полтавської області від 05.07.06, мотивуючи це порушенням матеріального та процесуального права, а зокрема, статей 11, 509, 604, 605, 611, 612, 614, 623, 625 Цивільного Кодексу України, частини 2 статті 16 зазначеного Кодексу, частини 4 статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та статей 216, 218, 224, 226, 229 Господарського Кодексу України, частини 2 статті 217 зазначеного кодексу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову господарського суду, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, про задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частин 2, 4 статті 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація); новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Отже, внаслідок новації між сторонами виникає нове зобов'язання, яке  повинно містити умови про інший предмет або інший спосіб виконання.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, який не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Системний аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок, що реалізація сторонами передбаченого законом права самостійно розпоряджатися своїми правами в судовому процесі з огляду на дію у господарсько-процесуальному законодавстві принципу диспозитивності, а також з урахуванням конкретних умов мирової угоди не позбавляє позивача права вирішити у встановленому законом порядку інші вимоги, які не були предметом мирової угоди. З такими висновками погодився Верховний суд України в Постанові №05/454 від 06.09.2005 у справі №391/12-04 (02-03/1612/4).

Як встановлено судами, предметом спору у даній справі є стягнення інфляційних збитків за період серпень 2001-жовтень 2005років за Договором №38/97 від 01.04.98 про створення (передачу) науково-технічної продукції та договором №1/2 від 01.12.2000 про уступку позивачу права вимоги первісним кредитором.

Згідно Рішення господарського суду Полтавської області 10.07.2002 та Постанови Харківського апеляційного господарського суду 25.10.2001 у справі №8/244/634П судами стягнуто з відповідача на користь позивача 50000грн. основного боргу за наведеним договором разом із заборгованістю за іншими договорами. Ухвалою суду у справі №8/244 затверджено мирову угоду, за якою сторони домовились про виконання зазначеного судового рішення шляхом прощення частини боргу на загальну суму 115256грн. та погашення решти заборгованості на суму 270000грн. у строк до 15.09.2005.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зазначена мирова угода не є новацією зобов'язань за договором №38/97, оскільки її предметом визначено тільки порядок виконання судових рішень у справі №8/244 без зміни предмета зобов'язання за договором  №38/97 та способу його виконання. Згідно зазначених судових рішень інфляційні збитки за період березень 2003-жовтень 2005 не стягувалися, а тому позивач вправі звернутися до суду за захистом свого права.

Відтак, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність стягнення інфляційних збитків та відхиляє висновки апеляційного суду про припинення грошового зобов'язання за спірною угодою внаслідок затвердження судом мирової  угоди про визначення порядку виконання судового рішення, оскільки така мирова угода не є за своєю правовою природою новацією в розуміння статті 604 Цивільного Кодексу України.

Висновки апеляційної інстанції про неправомірність нарахування інфляційних збитків в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки зазначені нарахування не є за своєю правовою природою неустойкою (штрафом, пенею) чи іншими санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, нарахування яких забороняється відповідно частини 4 статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення якої передбачено законом –статтею 625 Цивільного Кодексу України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів . З такими висновками погодився Верховний суд України у Постанові № 06/212 від 16.05.2006.

З огляду на викладене, колегія суддів вищого господарського суду України дійшла висновку про скасування Постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.07.2006 та залишення у силі рішення господарського суду Полтавської області від 11.04.2006 у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115,,1117,1119,11111 ГПК України Вищий господарський суд України –

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу дочірнього підприємства «Харківський науковий центр ВЛ»задовольнити.

2.          Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.07.2006 скасувати, рішення господарського суду Полтавської області від 11.04.2006  залишити без змін.

Головуючий                                                                             Б. Поляков

Судді                                                                                                 Л. Катеринчук

                                                                                                                    Н. Ткаченко