Рішення

від 24.10.2006 по справі 02/3668

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02/3668

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------                                 

Р І Ш Е Н Н Я            

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"24" жовтня 2006 р.                                                                                    Справа №  02/3668

Господарський суд Черкаської області в складі   головуючого судді  Пащенко А.Д.,

із секретарем судового засідання Олененко С.П., за участю представників:

позивача: Коцюруба В.П. –гол. лікар, Толюпа В.М. –адвокат за довіреністю,

першого відповідача: Геращенко М.В.- за довіреністю, другого відповідача: не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом лікувально-оздоровчого закладу "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр "Світанок"  

до  товариства з обмеженою відповідальністю  "Компанія  "ТІСА-Агро"

та до виробничого сільськогосподарського кооперативу "Міжгір"я     

про  визнання недійсним договору,   

                                                    ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про визнання недійсним з моменту укладення, на підставі статті 657 Цивільного кодексу України, договору купівлі-продажу корпоративних прав від 15.12.2005р. № 72, укладеного між Виробничим сільськогосподарським кооперативом “Міжгір'я” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія “ТІСА-Агро”.

У Доповненні від 05.10.2006р. до позову позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу корпоративних прав від 15.12.2005р.  на підставі статті 658 ЦК України в зв'язку з тим,  що ВСК “Міжгір'я” не мав правових підстав продавати  першому відповідачу корпоративні права, так як не був власником вказаних прав,  та враховуючи те,  що при продажу неіснуючої частки 4,23% другий відповідач не виконав вимоги статті 362 ЦК України щодо переважного права  інших співвласників  на придбання частки у праві спільної часткової власності.     

Представник позивача у судовому засіданні пояснив,  що позивач не просить застосувати  правові наслідки визнання договору недійсним в зв'язку з тим, що продавець (ВСК “Міжгір'я”) ще в травні 2006 року повернув першому відповідачу кошти в сумі 1000 грн., які були перераховані ним по оспорюваному договору, а корпоративні права першому відповідачу фактично не передавалися.

Представник першого відповідача у судовому засіданні  подав відзиви на позовну заяву та на Доповнення до позовної заяви, у яких заперечив проти вимог позивача з мотивів відсутності правових підстав для пред'явлення позивачем даного позову, так як у позовній заяві не вказано, яке саме право позивача порушене, не вказані правові підстави для визнання договору недійсним, які існували на момент укладення договору,  а також з мотивів встановлення  рішенням суду по спору між ВСК “Міжгір'я” та ТОВ “Компанія “ТІСА-Агро” законності оспорюваного позивачем договору купівлі-продажу від 15.12.2005р.

Другий відповідач не подав суду письмовий відзив на позов. Представник  другого відповідача у судовому засіданні  07.08.2006р. не заперечував проти  позову, просив розглядати справу без його участі, вважав договір купівлі-продажу незаконним та підтвердив,  що кошти в сумі 1000 грн. повернуті першому відповідачу –покупцю за оспорюваним договором.  Суд вважає, що неявка представника другого відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті і вважає можливим розглянути справу без участі представника другого відповідача.

У судовому засіданні оголошувалася перерва із 23.10.2006р. по 24.10.2006р.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вислухавши пояснення та доводи представників сторін,  суд  встановив наступне.

ВСК “Міжгір'я” в особі голови правління Буряченка В.В. (як продавець) та ТОВ “Компанія “ТІСА-Агро” в особі Козловського А.Ф.  (як покупець) уклали договір купівлі-продажу № 72 корпоративних прав від 15 грудня 2005 року про те, що продавець продав, а покупець купив право власності частки  у статутному фонді Лікувально-оздоровчого закладу " Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр "Світанок" (Емітента), включаючи права на управління, отримання відповідної частки  прибутку, а також активів у разі ліквідації його відповідно до чинного законодавства (корпоративне право).  

          В пункті 1.2. договору купівлі-продажу вказано, що предметом купівлі-продажу є частка у розмірі 4,23% у статутному фонді недержавної частки Емітента.  Відповідно до пункту 1.3. договору  вказана частка  продана за 1000 грн.  

Суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги щодо недійсності договору купівлі –продажу від 15.12.2005р. частки у розмірі 4,23% у статутному фонді недержавної частки позивача, виходячи із наступного.

Відповідно до статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору та можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Суд вважає,  що до оспорюваного договору купівлі-продажу  від  15.12.2005р. застосовуються положення  глави 54 ЦК України про купівлю-продаж.  

Згідно статті 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.   

Суд вважає,  що ВСК “Міжгір'я”  не мало прав власності на предмет купівлі-продажу - частки у розмірі 4,23% у статутному фонді недержавної частки санаторію “Світанок”, тобто було неналежним продавцем  за оспорюваним договором купівлі-продажу.

Відповідно до статуту лікувально-оздоровчого закладу "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр "Світанок", зареєстрованого у Черкаській районній державній адміністрації 11.12.1998р. та перереєстрованого 07.05.2003р., заклад створено засновниками  на міжгосподарській основі шляхом добровільного об'єднання  власного майна і коштів, коштів централізованого фонду соціального страхування членів колективних сільськогосподарських  підприємств, внесків коштів державного бюджету, державних підприємств, установ, міжгосподарських організацій з колективною формою власності.

У статуті  лікувально-оздоровчого закладу "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр "Світанок" не визначено розмір статутного фонду, відсутній перелік засновників, не визначено частки засновників. Однак, як вбачається, протягом років функціонування санаторію на зборах уповноважених визначався склад засновників, рішення приймалися методом голосування уповноважених представників підприємств, організацій,  по балансу санаторію обліковувалися суми внесків господарств по районах Черкаської області,  облік внесків починається із  1965 року.

Зокрема, співзасновниками  санаторію є сільськогосподарські підприємства Смілянського району. Як вбачається, на зборах  недержавних засновників (учасників) санаторію господарств Смілянського району 17 липня 2003 року вирішувалося питання визначення  засновників лікувально-оздоровчого закладу "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр "Світанок"  і Рада сільськогосподарських  товаровиробників району запропонувала визначити одне господарство району, якому передати функції по управлінню часткою майна санаторію “Світанок”.  На вказаних зборах було ухвалено  визначити засновником "Черкаського санаторію та дитячого оздоровчого центру "Світанок" від господарств району ВСК “Міжгір'я”  (протокол  від 17.07.2003р.).  

 Із вказаного протоколу (наданого суду першим відповідачем)  вбачається,  що недержавні засновники (учасники)  господарств Смілянського району не продавали і не передавали свою частку кооперативу “Міжгір'я”, вони визначили його не власником частки господарств району, а  вирішили  передати йому функції по управлінню часткою майна санаторію. І слова у протоколі “визначити ВСК “Міжгір'я” засновником від господарств”, за викладених обставин, не можуть змінювати волю присутніх  учасників та суті вчиненої на зборах дії. Тобто, ВСК “Міжгір'я” не набуло прав володіння, користування та розпорядження часткою (прав власника).  

Отже, суд приходить до висновку, що продана за оспорюваним договором частка у статутному фонді недержавної частки санаторію є власністю сільськогосподарських підприємств Смілянського району і не могла належати  продавцю - ВСК “Міжгір'я”, оскільки йому не надавалося право  розпоряджатися часткою і тим більше продавати її, при цьому кошти отримуючи одноособово. При наявності такого протоколу неможливо вважати першого відповідача добросовісним набувачем,  оскільки із тексту протоколу він, як покупець, міг зробити висновок про те,  які права надані  ВСК “Міжгір'я”  і які саме дії він може вчиняти. Посилання першого відповідача на протокол від 15.10.2004р. суд вважає  безпідставним, оскільки вказаний протокол не змінює обсяг повноважень ВСК “Міжгір'я”.

Посилання першого відповідача  на рішення господарського суду від 31.03.2006р., як на преюдиціальний факт, суд також вважає безпідставним,  оскільки  в даній справі беруть участь інші сторони.  З цих же мотивів суд не  має підстави для застосування пункту 2 частини 1 статті 80 ГПК України.  

У статуті  лікувально-оздоровчого закладу "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр "Світанок"  не встановлено можливість продажу частки у статутному фонді без повідомлення інших засновників (учасників).  В будь-якому випадку у разі продажу частки у праві спільної часткової власності продавець зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку,  як то вимагається в статті 362 Цивільного кодексу України. Суду не подано доказів такого повідомлення  про продаж частки у статутному фонді санаторію.

Суд вважає,  що позивач правомірно звернувся із даним позовом до суду, оскільки  в частині  3 статті 215 Цивільного кодексу України вказано,  що  судом може бути визнаний недійсним правочин у випадку, якщо недійсність  правочину  прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом.  Суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те,  що він є заінтересованою особою щодо оспорюваного договору купівлі-продажу. Відповідно до статті 55 Конституції України  кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних   посягань.

За таких обставин суд вважає,  що позов є обґрунтованим,  тому підлягає до задоволення: договір купівлі-продажу  від 15 грудня 2005 року визнається судом недійсним.   

Суд приходить до висновку про  неможливість застосування наслідків визнання договору недійсним,  оскільки  корпоративні права першому відповідачу не передавалися, а перераховані ним кошти на виконання оспорюваного договору купівлі-продажу в сумі 1000 грн. були йому повернуті другим відповідачем (продавцем) платіжним дорученням № 85 від 19.05.2006р.

           На підставі ст. 49 ГПК України  судові витрати повністю покладаються на  обох відповідачів і відшкодовуються ними позивачу порівну.     

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.  Визнати недійсним договір  купівлі-продажу № 72 корпоративних прав  від 15 грудня 2005 року,  укладений  ВСК  “Міжгір'я”  та ТОВ “Компанія “ТІСА-Агро”.  

3.  Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “ТІСА-Агро” (18003, м. Черкаси, вул. Р. Люксембург, 177,  ідентифікаційний  код 30344168) на користь лікувально-оздоровчого закладу " Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр "Світанок"  (19624, Черкаська область, Черкаський район, с. Свідівок, ідентифікаційний  код 05390572)  витрати на сплату державного мита в сумі 42 грн. 50 коп. та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.  Стягнути із  виробничого сільськогосподарського кооперативу “Міжгір'я” (20700, Черкаська область, Смілянський район, с. Плескачівка, ідентифікаційний  код 03791798) на користь лікувально-оздоровчого закладу " Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр "Світанок"  (19624, Черкаська область, Черкаський район, с. Свідівок, ідентифікаційний  код 05390572)  витрати на сплату державного мита в сумі 42 грн. 50 коп. та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.                                                                 

Суддя                                                                                                                  А.Д. Пащенко