Рішення

від 26.02.2008 по справі 20/329

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/329

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        26.02.2008 р.                                                                      Справа №20/329

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"   в особі його відокремленого підрозділу Полтавської філії Відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"

до Приватного підприємства "Інтерресурс", м. Полтава

про розірвання договору та повернення під'їзної залізничної колії

Суддя Киричук О.А. Представники:

від позивача: Смага Г.А., дов. № 165 від 20.04.2007р.

від відповідача: Вишневський К.М., дов. № 02/04 від 02.04.2007 р.

Розглядається заява про розірвання договору від 15.09.07р. та повернення під'їзної залізничної колії.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач  у відзиві на позов, а його представник у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечує, посилаючись на недотримання позивачем порядку розірвання договору і відсутність підстави для розірвання договору. Окрім цього, відповідачем в судовому засіданні надано оригінал  договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії від 15.09.2003 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

Відповідачем надано оригінал договору про експлуатацію залізничних колій від 15.09.2003 р.  згідно п.  1.1  якого  позивач дозволяє, а відповідач експлуатує залізничну колію довжиною 1051 м. Відповідно до п. 4.1 Договору  за експлуатацію  залізничних колій встановлена договірна плата в розмірі 150 грн. (без ПДВ) за 1 місяць.

          На момент укладання даного договору сторони керувалися Цивільним кодексом Української РСР (1963 р.).  Даний договір було укладено сторонами на загальних підставах, що не заперечується позивачем та відповідачем.

          Згідно ч. 2 ст. 257 ЦК Української РСР  договір майнового найму між юридичними особами повинен бути укладений у письмовій формі, за винятком випадків, передбачених окремими правилами.

          В статті 258 ЦК Української РСР зазначено, що строк договору майнового  найму визначається за погодженням сторін, якщо інше не встановлено чинним законодавством.  

          З 01.01.2004 року набрали чинності Господарський кодекс України та Цивільний кодекс України.

          Згідно абзацу 2  пункту 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями ГК України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

          Статтею 188 ГК України встановлено, що:

-          розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.;

-          сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.;

-          сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

          Позивач, посилаючись на адресовані відповідачу  листи № 166  від 05.12.2006 р., № 154 від 11.06.2007 р., № 254 від 29.08.2007 р. про розірвання  вищезазначеного договору не надав суду належні докази, які б свідчили про дотримання позивачем порядку направлення відповідачу пропозиції про розірвання договору від 15.09.2003 р.

          Чек "Укрпошти", наданий позивачем як доказ направлення відповідачу листа з пропозицією про розірвання договору, не являється  належним доказом направлення даної пропозиції так, як з даного чеку не вбачається, що відповідачеві направлялася саме пропозиція про розірвання договору. Відповідачем також не підтверджено отримання листів від позивача з пропозицією про розірвання договору від 15.09.2003 р.

          Частина 3 ст. 5 ЦК України проголошує, що якщо цивільні відносини (особисті немайнові та майнові відносини) виникли раніше і регулювалися актом  цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства  застосовується до прав і обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

          За змістом п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України , до договорів, що були  укладені  до  1 січня 2004  року  і  продовжують  діяти  після  набрання  чинності Цивільним  кодексом  України,  застосовуються  правила цього  Кодексу  щодо  підстав,  порядку  і  наслідків  зміни   або розірвання  договорів  окремих  видів  незалежно   від   дати   їх укладення. Розірвання договору, так само як і його укладання, підпорядковується певним правилам. Насамперед, дії щодо розірвання договорів за своєю юридичною природою є угодою. Отже, до них застосовуються загальні правила про форму вчинення угод. Поряд з цим, до розірвання договорів застосовуються спеціальні правила, що відносяться до форми їхнього вчинення. Зокрема, такий порядок встановлений статтею 654  ЦК  України,  відповідно  до  положень  якої,  сторони  зобов'язані змінювати договір в іншій формі,  ніж  він  укладений  виключно  у випадках, коли  це прямо передбачено діючим законодавством України чи договором. Відповідно до ст.  793  Цивільного  кодексу  України, договір найму будівлі або  іншої  капітальної  споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі; договір  найму

будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Згідно ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

              Відповідно до ч. 3, 4 ст. 284 ГК України реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди; строк договору оренди визначається за погодженням сторін.          

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

З огляду на ті обставини, на які посилається позивач в обґрунтування позову та докази, які надані на їх підтвердження, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст.   49, 82-85   ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Суддя                                                                                           Киричук О.А.