Рішення

від 08.09.2008 по справі 17/164-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/164-08

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

08.09.08                                                                                          Справа №  17/164-08

За позовом  Комунального підприємства Київської обласної ради “Іванківтепломережа”

до відповідачів:

     1.          Іванківського об'єднаного районного військового комісаріату Київської області

     2.  Київського обласного військового комісаріату

     3.          Київського квартирно-експлуатаційного управління

про        стягнення 30 548,44 грн

     Суддя  В.Г. Суховий

Представники: згідно з протоколом судового засідання

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Комунального підприємства Київської обласної ради “Іванківтепломережа” (далі –Позивач) до Іванківського об'єднаного районного військового комісаріату Київської області (далі –Відповідач-1) про стягнення 30 548,44  грн, з яких 24 834,24 грн. –основний борг,  1 511,45грн. –пеня, 3 731,41 грн. - інфляційні та 471,34 грн. –3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.03.2008р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору на споживання теплової енергії № 24 від 01.01.2007р., щодо оплати спожитої теплової енергії.

Представник відповідаа-1 проти отримання протягом січня –грудня 2007 року теплоенергії за Договором № 24 від 01.01.2007р. на суму 24 834,24 грн не заперечив, проте послався на те, що Іванківський об'єднаний районний військовий комісаріат Київської області не є юридичною особою.

Ухвалою суду від 07.07.2008р. суд залучив до участі у справі відповідачем 2 –Київський обласний військовий комісаріат та відповідачем 3 - Київське квартирно-експлуатаційне управління.

У зв'язку з необхідністю витребовування додаткових доказів розгляд справи неодноразово відкладався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача-1, суд  в с т а н о в и в:

1 січня 2007 року між Комунальним підприємством теплових мереж “Іванківтепломережа” (перейменованого в Комунальне підприємство Київської обласної ради “Іванківтепломережа”, позивач) та Іванківським об'єднаним районним військовим комісаріатом Київської області було укладено договір № 24 (далі - Договір), відповідно до якого (п. 1) позивач (теплопостачальна організація) бере на себе зобов'язання постачати відповідачу (споживачеві) теплову енергію в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами.

На підставі зазначеного Договору позивач протягом січня 2007р. –грудня 2007р. надавав відповідачу теплову енергію на загальну суму 24 834,24 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі.

Розрахунки за теплову енергію, згідно розділу 7 Договору, повинні проводитися щомісячно, в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.

Повний розрахунок за спожиту в розрахунковому періоді (яким є згідно п. 7.3 договору календарний місяць) теплову енергію, згідно з умовами п. 7.6 Договору, повинен проводитися відповідачем не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення своїх Договірних зобов'язань за отриману теплову енергію не розрахувався, в результаті чого за відповідачем-1 утворилась заборгованість у сумі 24834,24 грн.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

В судовому засіданні представник відповідаа-1 проти отримання протягом січня –грудня 2007 року теплоенергії за Договором на суму 24 834,24 грн не заперечив, проте послався на те, що Іванківський об'єднаний районний військовий комісаріат Київської області не є юридичною особою.

Однак, як встановлено судом, згідно наданого на запит суду державним реєстратором Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 52), Іванківський об'єднаний районний військовий комісаріат як юридична особа був зареєстрований 03.10.1997 року.

Згідно з ч.1 статті 89 ЦК України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” відносини, які виникають у сфері державної реєстрації, зокрема, юридичних осіб, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Цивільний кодекс України набрав чинності з 01.01.2004р., а Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”  з 01.07.2004р. Зворотної дії в часі цим законодавчим актам не надано. Державної реєстрації організацій, створених до набрання ними чинності, вони не передбачають.

Отже, якщо Іванківський об'єднаний районний військовий комісаріат існував як організація до набрання чинності Цивільним кодексом України та названим Законом, то у вирішенні питання про наявність у нього статусу юридичної особи необхідно виходити з приписів раніше чинного (до 01.01.2004) Цивільного кодексу Української РСР, а саме статей 23, 25 і 26 названого Кодексу, які визначали поняття юридичної особи та містили приписи щодо статуту (положення) юридичної особи і її правоздатності. Зокрема, згідно із зазначеною статтею 23 Цивільного кодексу Української РСР юридичними особами визнавалися організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді. Водночас, згадані норми Цивільного кодексу Української РСР не містили такої ознаки юридичної особи, як здійснення державної реєстрації певної організації, в даному разі Іванківського об'єднаного районного військового комісаріату.

Посилання представника Іванківського об'єднаного районного військового комісаріату на те, що згідно з Положенням про Іванківський об'єднаний районний військовий комісаріат, затвердженим 25.11.2005р. Київським обласним військовим комісаром, останній не є юридичною особою, суд вважає необґрунтованим, оскільки Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001р. № 1235 “Про затвердження Положення про військові комісаріати” передбачено (п.7), що військові комісаріати є юридичними особами, мають рахунки в органах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням.

Згідно ч.2 ст. 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за послуги теплопостачання за Договором № 24 від 01.01.2007р. в сумі 24 834,24 грн. є обґрунтованими, документально підтверджуються, тому підлягають задоволенню.

У зв'язку з задоволення позовних вимог до Іванівського об'єднаного районного військового комісаріату в позові до Київського обласного військового комісаріату (відповідач-2) та Київського квартирно-експлуатаційного управління (відповідач-3) слід відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення пені суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч.1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором  (ч.6 ст.231 ГК України).

Відповідно до п. 8.2.3 Договору № 24 від 01.01.2007р. несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію –пеня в розмірі 0,5% належної до сплати, суми за кожен день прострочення, але не більше величини двократної ставки НБУ.

З урахуванням наведеного, господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення пені згідно поданого розрахунку у розмірі 1 511,45 грн є обґрунтованими.

Водночас, згідно з п. 3 ст. 83 ГПК господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України у  разі  якщо  належні  до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора,  суд  має  право  зменшити розмір  санкцій.  При  цьому повинно бути взято до уваги:  ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь  у  зобов'язанні;  не  лише  майнові,  але  й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо  порушення  зобов'язання  не  завдало  збитків  іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд вважає за необхідне застосувати у вирішенні даного спору п.3 ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України і зменшити суму пені до 50,00 грн., зважаючи на те, що несвоєчасна сплата сталася не з вини відповідача-1, а у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування.

Щодо позовних вимог позивача в частині стягнення 3 731,41 грн. інфляційних та 471,34 грн. 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Господарський суд перевіривши розрахунки позивача, дійшов висновку про їх обґрунтованість, а тому задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 731,41  грн. –інфляційних та 3% річних у розмірі 471,34 грн згідно доданого позивачем до позову розрахунку.

На підставі ст. 49 ГПК України судові (господарські) витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Комунального підприємства Київської обласної ради “Іванківтепломережа” до Іванківського об'єднаного районного військового комісаріату Київської області задовольнити.

2. Стягнути з Іванківського об'єднаного районного військового комісаріату Київської області (код 09806058) на користь Комунального підприємства Київської обласної ради “Іванківтепломережа”  (код 24891268)  24 834,24 грн. - основного боргу, 50,00 грн. –пені,  3 731,41 грн. –інфляційних,  471,34 грн. - 3% річних, а також судові витрати: держмито у розмірі 305,48 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

        Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В позові Комунального підприємства Київської обласної ради “Іванківтепломережа” до Київського обласного військового комісаріату відмовити.

4. В позові Комунального підприємства Київської обласної ради “Іванківтепломережа” до Київського квартирно-експлуатаційного управління відмовити.

Суддя                                                                                          Суховий В. Г.